23 травня 2025 р. Справа № 520/25464/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 24.02.25 по справі № 520/25464/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, другий відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням розміру суддівської винагороди з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 складає 2270,00 грн, на 01.01.2022 складає 2481,00 грн, на 01.01.2023 складає 2684,00 грн, на 01.01.2024 складає 3028,00 грн;
- скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 13.08.2024 № 205150005991 щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату позивачу довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2021 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.06.2024 № 201 у розмірі 62% грошового забезпечення судді на відповідній посаді;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату позивачу довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2022 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.06.2024 № 202 у розмірі 62% грошового забезпечення судді на відповідній посаді;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату позивачу довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2023 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.06.2024 № 203 у розмірі 62% грошового забезпечення судді на відповідній посаді;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату позивачу довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.06.2024 № 204 у розмірі 62% грошового забезпечення судді на відповідній посаді;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату позивачу довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2021 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.06.2024 № 201, з 01.01.2022 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.06.2024 № 202, з 01.01.2023 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.06.2024 № 203, з 01.01.2024 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.06.2024 № 204 у розмірі 62% грошового забезпечення судді на відповідній посаді та виплатити утворену заборгованість з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що першим відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Другого апеляційного адміністративного суду № 201, 202, 203, 204 від 27 червня 2024 року, оскільки з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 та з 01.01.2024 після прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ (далі - Закон № 1082-ІХ), Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX (далі - Закон № 1928-IX), Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX) та Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX) відповідно змінився розмір складових суддівської винагороди, а саме збільшився розмір прожиткового мінімуму, з якого нараховується, зокрема, посадовий оклад судді, що є безумовною підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Стверджував, що положення статті 7 Законів № 1082-ІХ, № 1928-IX, № 2710-IX та № 3460-ІХ в частині запровадження величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру базового посадового окладу судді на рівні 2102 грн не відповідають приписам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), якими закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, тобто, згідно з приписами Законів № 1082-ІХ, № 1928-IX, № 2710-IX, № 3460-ІХ - 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн та 3028,00 грн відповідно, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21 та від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі № 520/25464/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вулиця Гоголя, 34, місто Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ: 13967927) про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.08.2024 №205150005991 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.01.2021 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 62% від сум суддівської винагороди, відображених у довідці Другого апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом 01.01.2021 від 27.06.2024 № 201.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.01.2022 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 62% від сум суддівської винагороди, відображених у довідці Другого апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом 01.01.2022 від 27.06.2024 № 202.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.01.2023 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 62% від сум суддівської винагороди, відображених у довідці Другого апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом 01.01.2023 від 27.06.2024 № 203.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 62% від сум суддівської винагороди, відображених у довідці Другого апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом 01.01.2024 від 27.06.2024 № 204.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 3875,84 грн (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень 84 копійки).
Другий відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 по справі № 520/25464/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , оскільки статтею 7 Законів № 1082-ІХ, № 1928-IX, № 2710-IX та № 3460-ІХ з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 та з 01.01.2024 відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні - 2102 грн, а відтак, у спірних правовідносинах не відбулось події підвищення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як передумови для проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача, що свідчить про правомірність спірного рішення другого відповідача.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України від 13.08.2002 № 712/2002 позивач призначений строком на п'ять років на посаду судді Первомайського міського суду Харківської області.
Указом Президента України від 23.03.2004 № 358/2004 переведений на посаду судді новоутвореного місцевого загального суду Первомайського міськрайонного суду Харківської області.
Постановою Верховної Ради України від 05.05.2008 № ЗЗЗ-VІ обраний суддею Первомайського міськрайонного суду Харківської області безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 16.04.2009 № 1281-VI обраний суддею Харківського апеляційного адміністративного суду, рішенням Вищої ради правосуддя від 15.10.2019 № 2710/0/15-19 переведений на посаду судді Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.06.2020 № 1945/0/15-20 звільнений з посади судді Другого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно з наказом Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020 № 04-05/181 позивача відраховано зі штату Другого апеляційного адміністративного суду 30.06.2020 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 23.06.2020 № 1945/0/15-20 та відповідно до статті 116 Закону № 1402-VIII.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону № 1402-VIII з 01.07.2020.
Другим апеляційним адміністративним судом позивачу надані довідки від 27.06.2024 № 201 (станом на 2021 рік), № 202 (станом на 2022 рік), № 203 (станом на 2023 рік) та № 204 (станом на 2024 рік) про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за відповідні періоди.
Позивач звернувся із заявою від 06.08.2024 до ГУ ПФУ в Харківській області щодо перерахунку довічного грошового утримання судді, надавши зазначені довідки.
Після реєстрації в ГУ ПФУ в Харківській області, заява позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області.
За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням від 13.08.2024 № 205150005991 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновлених довідок у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди, оскільки починаючи з січня 2021 року і по теперішній час прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн.
Не погодившись з рішенням відповідача від 13.08.2024 № 205150005991, позивач звернувся до суду за захистом права на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 13.08.2024 № 205150005991 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд першої інстанції, керуючись правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, виходив з наявності у ОСОБА_1 права на здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023, з 01.01.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, оскільки тільки такий розмір прожиткового мінімуму може братися до уваги для визначення розміру суддівської винагороди. При цьому, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII, а зміна Законами № 1082-ІХ, № 1928-IX, № 2710-IX та № 3460-ІХ складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 та з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача із розрахунку 62% від сум суддівської винагороди, відображених у довідках Другого апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 від 27.06.2024 № 201, станом на 01.01.2022 від 27.06.2024 № 202, станом на 01.01.2023 від 27.06.2024 № 203 та станом на 01.01.2024 від 27.06.2024 № 203.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після його перерахунку, суд виходив з їх передчасності, оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці наразі не проведено.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини склались між сторонами внаслідок відмови пенсійного органу здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням установленого у статті 7 Законів № 1082-ІХ, № 1928-IX, № 2710-IX та № 3460-ІХ прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн та 3028,00 грн відповідно - замість прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з пунктом 1 частини 3, частинами 4, 5 статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1.1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1.2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1.25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 3-1).
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ Порядку № 3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 3-1, для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів
Відповідно до пункту 3 розділу ІV Порядку № 3-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.
Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України “Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону № 1082-ІХ установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2270,00 грн; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.
Статтею 7 Закону № 1928-ІХ установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2481,00 грн; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.
Статтею 7 Закону № 2710-ІХ установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684,00 грн; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.
Статтею 7 Закону № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028,00 грн; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що 27.06.2024 Другим апеляційним адміністративним судом оформлено та видано ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 14-17), які враховуються при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до довідок №№ 201-204 від 27.06.2024, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, станом на 01.01.2021 складає 241187,50 грн, у тому числі: посадовий оклад судді - 141875,00 грн та доплата за вислугу років - 99312,50 грн; станом на 01.01.2022 - 263606,25 грн, у тому числі посадовий оклад судді - 155062,50 грн та доплата за вислугу років - 108543,75 грн; станом на 01.01.2023 - 285175,00 грн, у тому числі посадовий оклад судді - 167750,00 грн та доплата за вислугу років - 1117425,00 rрн; станом на 01.01.2024 - 321725,00 грн, у тому числі посадовий оклад судді - 189250,00 грн та доплата за вислугу років -132475,00 rpн.
Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаних довідок, другий відповідач керувався положеннями Законів № 1082-ІХ, № 1928-IX, № 2710-IX та № 3460-ІХ, якими встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2 102,00 грн. Однак, колегія суддів зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII і норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.
Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Закон № 3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Законів № 1082-ІХ, № 1928-IX, № 2710-IX та № 3460-ІХ вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Колегія суддів зазначає, що сталою та послідовною є практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21).
Зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України “Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України “Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги збільшення станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок Другого апеляційного адміністративного суду № 201, № 202, № 203 та № 204 від 27.06.2024.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.08.2024 № 205150005991 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 протиправним та підлягає скасуванню.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 та з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача із розрахунку 62% від сум суддівської винагороди, відображених у довідках Другого апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 від 27.06.2024 № 201, станом на 01.01.2022 від 27.06.2024 № 202, станом на 01.01.2023 від 27.06.2024 № 203 та станом на 01.01.2024 від 27.06.2024 № 203.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 по справі № 520/25464/24 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко