23 травня 2025 р. Справа № 480/7827/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 19.02.25 по справі № 480/7827/24
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Сумській області зверулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900) у сумі 47081,66 грн. на р/р UА458999980334149815000018540, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/18010900, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач перебуває на обліку Головного управління ДПС у Сумській області. Станом на дату подання позовної заяви за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 47081,66 грн. Вказана сума заборгованості відповідача підтверджується розрахунком податкового боргу та витягами з інтегрованої картки платника.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 позов Головного управління ДПС у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900) у сумі 47081,66 грн. на р/р UА458999980334149815000018540, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/18010900, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки відповідач не мала можливості використовувати вищевказане належне їй на праві приватної власності нежитлове приміщення, і відповідно, земельну ділянку, на якій це приміщення розташоване, з початку війни і по сьогоднішній день, відповідно, згідно ч.6 ст.762 ЦК Україна, вона звільняється від сплати орендної плати за весь період неможливості такого використання, тобто, і за період 2024 року, за яким позивач звернувся до суду.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідач з 03.08.2004 зареєстрована як фізична особа-підприємець та знаходиться на обліку у Головному управлінні ДПС у Сумській області.
У відповідача наявний податковий борг з орендної плати з фізичних осіб загальною сумою 47081,66 грн.
Відповідачу нараховане грошове зобов'язання з податку відповідно до податкових декларацій:
- від 15.02.2023 № 9025517079 за 2023 рік на суму 7485,28 грн. У зв'язку з переплатою сума заборгованості складає 48,32 грн;
- від 05.02.2024 № 9017380139 за 2024 рік на суму 47 033,34 грн ( за березень - травень, за липець 2024 року щомісячно - 7838,89 грн.)
У відповідності до ст. 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 14.03.2024 № 0001723-1303-1828, яка направлялася рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, втім поштове відправлення повернуто на адресу позивача з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Станом на дату подання позовної заяви за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб загальною сумою 47081,66 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків та розрахунком податкової заборгованості.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно із п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 54.1 ст.54, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, для набуття статусу податкового боргу грошовим зобов'язанням встановленню та дослідженню підлягає факт узгодженості грошового зобов'язання та факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання відповідно до поданої податкової звітності, протягом строків, визначених законодавством.
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
За приписамии п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарного у місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як встановлено судом, відповідачем самостійно подано податкові декларації:
- від 15.02.2023 № 9025517079 за 2023 рік на суму 7485,28 грн. У зв'язку з переплатою сума заборгованості складає 48,32 грн;
- від 05.02.2024 № 9017380139 за 2024 рік на суму 47 033,34 грн ( за березень - травень, за липець 2024 року щомісячно - 7838,89 грн.)
За відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб загальною сумою 47081,66 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків та розрахунком податкової заборгованості.
Зазначене грошове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за поданою декларацією не було сплачено у строки, визначені Податковим кодексом України, та залишається не сплаченим станом і на сьогодні, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податку, а тому згідно приписів п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України вважаються узгодженими, та відповідно до п.п.14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України набуло статусу податкового боргу.
Відповідно до ст. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно із п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
У відповідності до ст. 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 14.03.2024 № 0001723-1303-1828, яка направлялася рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, втім поштове відправлення повернуто на адресу позивача з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно із пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення- рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Доказів адміністративного або судового оскарження вказаної вимоги відповідачем не надано, а судом апеляційної інстанції, з Єдиного державного реєстру судових рішень та Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", не встановлено.
З моменту вручення податкової вимоги до подання позовної заяви податковий борг відповідача не переривався, а отже, податкова вимога від 14.03.2024 № 0001723-1303-1828, відповідно до ст. 60 Податкового кодексу України, не була відкликана.
Не сплачені платником податків, у встановлений Податкового кодексу України строк, суми узгоджених грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За приписами підпункту 19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 Податкового кодексу України погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів здійснюють контролюючі органи.
Контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів покладено на органи державної фіскальної служби (підпункт 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України).
Крім того, підпунктом 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладено функцію застосування і своєчасного стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини закріплено також в підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
На виконання вимог п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Враховуючи, що наявність у відповідача несплаченого податкового боргу у розмірі 47081,66 грн не спростовано апелянтом та підтверджується копією відповідної інтегрованої картки платника податку, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з вказаної у позові суми.
Згідно з частиною другою статті 72 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі на неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає, не надала до суду доказів вказаного, як і не надала до суду доказів своєчасної сплати самостійно визначеного грошового забезпечення, яке в силу п.п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню.
При цьому, усталеною є практика Верховного Суду, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема: наявність узгодженого грошового зобов'язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення податкового боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати (несплати) податкового боргу в добровільному порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених ПК України (зокрема, постанови Верховного Суду від 19.02.2019 по справі № 807/495/17, від 03.02.2022 по справі № 560/4343/19, від 14.02.2022 по справі № 826/9711/17, від 25.08.2023 по справі № 160/12146/19, від 12.09.2024 у справі № 240/41812/21, від 08.08.2024 у справі №440/18128/24).
Колегією суддів встановлено, що податковий борг виник на підставі поданих до контролюючого органу податкових декларацій з плати за землю, якими відповідач задекларувала податкові зобов'язання за вказаних в них період та сумі, у зв'язку із чим, у неї виник обов'язок щодо їх сплати, вказане не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Сумській області.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі № 480/7827/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова