23 травня 2025 р. Справа № 520/10443/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 (суддя Сагайдак В.В.; м. Харків) по справі № 520/10443/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної гвардії України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України (надалі також - відповідач-1, ГУ Нацгвардії України), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) викладене у Протоколі №40/13-563 від 20.02.2024.
- зобов'язати Головне управління Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата.
Ухвалою від 09.08.2024 Харківський окружний адміністративний суд залучив в якості другого відповідача - Міністерство оборони України по даній справі.
Ухвалою від 30.08.2024 Харківський окружний адміністративний суд залучив Міністерство внутрішніх справ України (надалі також - відповідач-3, МВС України) у якості відповідача до участі в адміністративній справі № 520/10443/24.
Рішенням від 10 жовтня 2024 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_1 .
Вийшов за межі позовних вимог.
Визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління Національної гвардії України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) викладене у Протоколі №40/13-563 від 20.02.2024.
Зобов'язав Головне управління Національної гвардії України підготувати та надати до Міністерства внутрішніх справ України (МВС) (вул. Академіка Богомольця, 10, Мсп601, Центральна Частина Києва, Київ,01601, код ЄДРПОУ 00032684) відповідний пакет документів для розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата.
Відмовив в задоволені інших вимог.
Позивач частково не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на ухвалення рішення при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №520/10443/24 в частині зобов'язання Головного управління Національної гвардії України підготувати та надати до Міністерства внутрішніх справ України (МВС) відповідний пакет документів для розгляду питання про призначення та виплату мені, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, у розмірі 300- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позов у спосіб, обраний позивачем.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд зробив помилковий висновок, що “Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», затверджені наказом МВС України № 729 від 01.09.2023 визначають МВС України як розпорядника бюджетних коштів, уповноваженим на прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позивач зазначає, що рішення про призначення та виплату одноразової грошової відноситься до компетенції Головного управління НГУ, а тому рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання останнього направити документи на розгляд МВС України є безпідставним та протиправним. У свою чергу, відмова, викладена у Протоколі №637/975 від 05.02.2024 (повідомлення №40/13-563 від 20.02.2024) комісії Головного управління Національної гвардії України не ґрунтується на нормі закону, є протиправною та підлягає скасуванню, адже п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII рішенням Конституційного суду України № 1-р(ІІ)/2022 від 06.04.2022 у справі 6 квітня 2022 року визнано таким, що не відповідає Конституції України і він втратив чинність, тому положення п. 8 Порядку № 975, який є аналогічним за змістом п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, не підлягав застосуванню.
МВС України частково не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на ухвалення судом рішення в частині зобов'язання Головного управління Національної гвардії України підготувати та надати до МВС відповідний пакет документів для розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, через неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 в зобов'язальній частині та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 залишити без змін.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що поняття «одноразова винагорода», яка передбачена Наказом МВС від 01 вересня 2023 року № 729 та «одноразова грошова допомога», яка передбачена нормами статті 16 Закону та Порядком не є тотожними поняттями, отже посилання суду першої інстанції на положення Наказу МВС від 01 вересня 2023 року № 729 є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо органу, уповноваженого приймати рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Національної гвардії України у зв'язку із встановленням інвалідності скаржник зазначає, що оскільки позивач проходив військову службу та був звільнений наказом командира Військової частини НОМЕР_3 , отже уповноваженим органом, в розумінні пункту 20 Порядку № 975, в спірному у випадку є Військова частини НОМЕР_3 Національної гвардії України, до якої і подається заява про виплату одноразової грошової допомоги разом з іншими документами. У свою чергу розпорядником бюджетних коштів, який приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання, в розумінні пункту 22 Порядку № 975 є Головне управління Національної гвардії України.
Оскільки Міністерство внутрішніх справ України не є ані уповноваженим органом, ані розпорядником бюджетних коштів, в розумінні пунктів 20, 22 Порядку, отже не має повноважень приймати рішення про призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Національної гвардії України.
Враховуючи подання апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити частково, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 06.04.2021 серія 12 ААВ №317048 ОСОБА_1 з 23.03.2021 було встановлено третю групу інвалідності і захворювання, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини.
Під час повторного огляду органами медико-соціальної експертної комісії довідкою від 05.12.2023 серія 12 ААВ №317944 позивачу з 06.12.2023 встановлено другу групу інвалідності і захворювання, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини.
Позивач звернувся із заявою (рапортом) до Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності, причиною якої є захворювання, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини.
Комісія Головного управління Національної гвардії України протоколом №40/13-563 відмовила у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, проінформувавши останнього листом № 40/17/13-2189 від військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України.
Підставою відмови зазначено те, що між оглядами МСЕК пройшло понад два роки, що нібито суперечить п.4 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку № 975.
Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729 про «Деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», питання виплат службовцям ГУ Національної Гвардії , та її структурних підрозділів підпорядковується саме МВС України.
За висновком суду, до повноважень Головного управління Національної Гвардії України готується відповідний пакет документів, який в подальшому буде направлено до центрального органу (в даному випадку до МВС України), який відповідно й приймає рішення про виплату допомоги.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача-1 надати до МВС України відповідний пакет документів для розгляду питання про виплату одноразової допомоги.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII), «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Пунктом 1 статті 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 цього Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб встановлення військовослужбовцю Інвалідності IIІ групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
За правилами статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Пунктом дев'ятим статті 16-3 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 року.
Зазначений Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до п. 11 Порядку № 975 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності), військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства); документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подає уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів) (п. 12 Порядку № 975).
Згідно з п. 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Як свідчать матеріали справи, позивач проходив військову службу та був звільнений наказом командира Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України.
Отже, уповноваженим органом, керівник якого відповідно до п. 13 Порядку № 975 (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявою) зобов'язаний подати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, є Військова частина НОМЕР_3 Національної гвардії України, а не Головне управління Національної гвардії України, як помилково визначив суд першої інстанції.
Згідно з п. 15 Порядку № 975, розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну гвардію України" від 13.03.2014 № 876 (далі - Закон № 876) передбачено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України (частина 1 ст. 7 Закону № 876).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 876 до складу Національної гвардії України входять: 1) головний орган військового управління Національної гвардії України; 2) оперативно-територіальні об'єднання Національної гвардії України; 3) з'єднання, військові частини, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров'я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України.
Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України), з'єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ.
За приписами Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28.03.2014 № 346/2014 (далі - Положення), головним органом військового управління Національної гвардії України (далі - головний орган військового управління НГУ) є Головне управління Національної гвардії України.
Начальником головного органу військового управління НГУ є командувач Національної гвардії України.
Забезпечення безпосереднього військового керівництва територіальними управліннями НГУ, з'єднаннями, військовими частинами (підрозділами), вищими військовими навчальними закладами, навчальними військовими частинами (центрами), базами, закладами охорони здоров'я та установами, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України, здійснення заходів щодо забезпечення відповідно до закону соціального і правового захисту особового складу Національної гвардії України і членів їх сімей є одними із основних завдань головного органу військового управління НГУ, визначених Положенням.
Фінансування видатків, пов'язаних із забезпеченням діяльності головного органу військового управління НГУ, здійснюється в межах коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.
Головний орган військового управління НГУ відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України» є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та відповідних банківських установах.
Отже, розпорядником бюджетних коштів, який приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Національної гвардії України, у зв'язку із встановленням інвалідності, або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання, в розумінні положень Порядку № 975 є Головне управління Національної гвардії України, що не було враховано судом першої інстанції при вирішенні спору у цій справі.
Посилання суду першої інстанції у спірних правовідносинах на положення Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729, яким затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, колегія суддів вважає помилковими, оскільки вказаний Наказ МВС не регулює порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, у зв'язку з встановленням інвалідності, за отриманням якої звернувся позивач та у призначенні якої йому було відмовлено рішенням Комісії Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом від 05.02.2024 № 637/975.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що стали підставою для скасування оскаржуваного позивачем у цій справі рішення та часткового задоволення позовних вимог, вважає їх такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Оскільки рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, визнано протиправним та скасовано судом першої інстанції фактично з підстав того, що вказане рішення прийняте не уповноваженим на те органом, з чим не погоджується колегія суддів, при цьому підстави та мотиви прийняття ГУ Нацгвардії України оскаржуваного рішення не були досліджені судом, колегія суддів, керуючи приписами ч. 2 ст. 308 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог апеляційних скарг ОСОБА_1 та МВС України, враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується сторонами лише в зобов'язальній частині, та надати правову оцінку спірному рішенню ГУ Нацгвардії України.
Колегією суддів встановлено, що рішенням комісії Головного управління Національної України, яке оформлене протоколом № 637/975 та затверджене командувачем Національної гвардії України 05.02.2024, з посиланням на положення абз. 2 п. 8 Порядку № 975, відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановлену з 06 грудня 2023 року другу групу інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, до того часу поки не будуть внесені Кабінетом Міністрів України відповідні зміни до вище зазначеного пункту (а.с. 48-50).
Таким чином, ключовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин пункту 8 Порядку № 975 щодо обмеження дворічним терміном права особи з інвалідністю на отримання ОГД у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності) застосовуються положення статті 16-3 цього Закону № 2011-XII.
Так, пунктами 2, 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на час первинного огляду позивача органами МСЕК та встановлення ІІІ групи інвалідності) передбачалось, що у випадках, визначених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Аналогічні за змістом положення наведені у пункті 8 Порядку № 975, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Так, відповідно до пункту 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Конституційний Суд України щодо гарантування статтею 46 Конституції України таких виплат, як одноразова грошова допомога, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 22 жовтня 2020 року №12-р/2020, а саме: «одноразова грошова допомога є юридичним засобом соціального захисту , що надається державою у зв'язку із втратою ними працездатності, проте приписи частини першої статті 46 Конституції України не гарантують виплати одноразової грошової допомоги» (абзац другий підпункту 2.5 пункту 2 мотивувальної частини).
Хоч сама наявність установленого приписами статті 16 Закону №2011-XII права на одноразову грошову допомогу та його обсяг залежать від розсуду законодавця, Конституційний Суд України дійшов висновку, що в разі запровадження Законом одноразової грошової допомоги та фактичного перерахунку її розміру у зв'язку з погіршенням стану здоров'я особи відповідне законодавче регулювання порядку реалізації цього права має бути сумісним з Конституцією України, зокрема втілювати її засадничі цінності.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням.
Конституційний Суд України у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців) 6 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 у справі №3-192/2020 (465/20) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами; пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Вимога пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ зі змінами щодо повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності втратила чинність з 06.04.2022 внаслідок визнання її неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 6 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 у справі №3-192/2020 (465/20).
В подальшому, пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в обсязі згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 в редакції Закону № 2489-IX від 29.07.2022, а саме у такому змісті: «Якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Зазначені зміни набули чинності 25.08.2022.
Таким чином, на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності в грудні 2023 року, положення ч.4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII не містили в собі часових обмежень строку, протягом якого військовослужбовець може звернутися за отриманням одноразової грошової допомоги у випадку збільшення встановлення йому вищої групи інвалідності.
Варто зазначити, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності на підставі Закону № 2011-XII. При цьому, як вже йшлося вище, згідно з ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, Кабінету Міністрів України надано право лише визначати порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
За змістом п. 1 Порядку № 975 цей порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Таким чином, Порядок № 975 не може встановлювати додаткових умов для визначення права на отримання одноразової грошової допомоги, окрім тих, які прямо передбачені Законом № 2011-XII.
У свою чергу положення пункту 8 Порядку № 975, на які посилається відповідач у спірному рішенні суперечать нормам Закону № 2011-XII, у редакції Закону № 2489-IX від 29.07.2022.
Частиною 3 статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, в спірних правовідносинах щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності необхідно застосовувати не Порядок № 975, а Закон № 2011-XII, який має вищу юридичну силу.
За встановлених судом обставин, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням пункт 8 Порядку № 975 у зв'язку із тим, що позивачу групу інвалідності змінено після спливу двох років з дня встановлення первинної групи інвалідності, діяв всупереч принципу верховенства права, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Закону № 2011-XII.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Головного управління Національної гвардії України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи, оформлене протоколом № 637/975 від 05.02.2024, є протиправним та має бути скасоване.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення інвалідності ІІ групи понад дворічний строк після первинного встановлення є єдиною підставою відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу позивачу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, колегія суддів враховує, що в позовній заяві позивач неправильно зазначив дату та номер спірного рішення, а саме: №40/13-563 від 20.02.2024, що у спірних правовідносинах відповідає реквізитам листа ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким доведено до військової частини НОМЕР_3 про результати прийнятого відповідачем рішення.
Разом з цим колегія суддів враховує, що питання розміру одноразової грошової допомоги не є предметом спору в межах цієї справи, адже в межах спірних правовідносин вирішувалось питання щодо наявності у позивача права на отримання такої допомоги, з огляду на підстави відмови викладені в оскаржуваному рішенні відповідача.
За наведених обставин, колегія суддів, на підставі частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити позов ОСОБА_1 частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом № 637/975 від 05.02.2024, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Національної гвардії України призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 по справі № 520/10443/24 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом № 637/975 від 05.02.2024, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Національної гвардії України (вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А,м. Київ,03051, код ЄДРПО У08803498) призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко