23 травня 2025 р. Справа № 520/23620/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., по справі № 520/23620/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії головного управління національної поліції в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 травня 2020 року по 30 липня 2024 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями);
- зобов'язати головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 травня 2020 року по 30 липня 2024 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 розраховано та направлено до Національної поліції України 31.05.2024 вих. № 1264/119/05/29-2024 потребу в коштах для виконання судового рішення в частині нарахування та виплати додаткової доплати до грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення, передбаченою Постановою КМУ від 29.04.2020 №375. Зазначає, що на виконання рішення суду у справі №520/20969/23 ГУНП в Харківській області розрахувало необхідну суму та провело виплату.
Звертає увагу, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів. Наголошує, що спірна доплата, визначена Постановою №375, не враховується до грошового забезпечення (заробітної плати), тому щодо такої виплати не здійснюється компенсація відповідно до Закону №2050-III.
Враховує, що позивачу кошти виплачені в порядку виконання рішення суду, тому питання про порушення строків виплати як підставу для виплати компенсації не відповідає порядку компенсації у розумінні Закону №2050-III.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач в період з 07.11.2015 по 06.04.2021 проходив службу в Національній поліції України та у відповідності до наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 06.04.2021 № 211 о/с «По особовому складу» звільнений згідно з п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580- VIII, через хворобу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року по справі № 520/20969/23, яке змінено постановою Другого апеляційного суду від 13.02.2024, визнано протиправною бездіяльність ГУ НП України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з 01 травня 2020 року по 21 серпня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно. Зобов'язано ГУ НП України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до його грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з 01 травня 2020 року по 21 серпня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно.
На виконання рішення суду відповідач здійснив нарахування позивачу сум у розмірі 12583,64 грн, які виплатив 30 липня 2024 року, що підтверджується банківською випискою. (а.с.16)
З огляду на затримку виплати позивач через свого представника звернувся до відповідача з вимогою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати на підставі Закону №2050-ІІІ та Постанови №159, проте відповідач листом від 22.07.2024 відмовив у нарахуванні та виплаті такої компенсації.
Не погодившись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, з вини відповідача не було вчасно нараховано та виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 % пропорційно відпрацьованому часу, відтак відповідач повинен був здійснити виплату таких коштів з одночасною виплатою суми компенсації втрати частини доходів.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі по тексту - Порядок №159).
Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні норми також викладені у Порядку №159.
Відповідно до п.2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Згідно зі ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до п.3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 6 квітня 2016 року №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входить: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За обставинами справи, на виконання рішення суду у справі №520/20969/23, яким зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову доплату до його грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з 01 травня 2020 року по 21 серпня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно, відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 12 550,32 грн., які виплатив 30.07.2024.
Враховуючи, що спірна доплата була запроваджена Урядом лише на час дії карантину, колегія суддів зазначає, що вказана доплата є додатковою тимчасовою виплатою поліцейським, яка залежить від виконання ними обов'язків, за які держава визначає додаткову винагороду та виплачується пропорційно в розрахунку на місяць. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період. Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір є пропорційним з розрахунку на місяць, що визначається наказом командира (начальника).
Отже, спірна доплата, визначена Постановою №375, не враховуються до грошового забезпечення (заробітної плати) та щодо такої виплати не здійснюється компенсація відповідно до Закону №2050-III.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.05.2024 у справі №600/341/23-а із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності підстав для визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 травня 2020 року по 30 липня 2024 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями) та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 травня 2020 року по 30 липня 2024 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Інші доводи і заперечення сторін по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 по справі № 520/23620/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова