Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/6916/2025
м. Київ Справа № 752/18094/24
17 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ольшевської І.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому просила стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта» на свою користь страхове відшкодування в розмірі 71 080,30 грн, матеріальні збитки за проведення дефектування автомобіля в розмірі 2 250,00 грн, а з ОСОБА_2 стягнути матеріальні збитки, спричинені внаслідок ДТП, у розмірі 142 014,72 грн, а також стягнути з відповідачів судовий збір, витрати на проведення вартості матеріального збитку в розмірі 4 000,00 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 .
12.05.2024р. приблизно о 14:42 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Land Rover, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Академіка Заболотного в м. Києві, порушив вимоги пункту 10.9 ПДР, України, а саме - під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення із транспортним засобом Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.07.2023 року у справі №752/10918/24 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Land Rover, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218354833 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 160 000,00 грн., франшиза - 2 500,00 грн.
Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 21.06.2024р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 133 464,10 грн, в тому числі ПДВ - 11 722,54 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 261 256,28 грн; ринкова вартість Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , до моменту ДТП, складає 756 458,91 грн.
Позивач звернулась до ПАТ «НАСК «Оранта» із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування. 15.05.2024 року страховим комісаром Аралкіним В.І. здійснено огляд автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , про що складено протокол огляду транспортного засобу. 16.05.2024 року позивач звернулась до страхової компанії із заявою про призначення додаткового огляду автомобіля, оскільки без зняття навісного обладнання неможливо було визначити внутрішні пошкодження автомобіля при зовнішньому огляді. 16.05.2024 року представником ПАТ «НАСК «Оранта» здійснено додатковий огляд та зафіксовано внутрішні пошкодження автомобіля.
ПАТ «НАСК «Оранта» визначила суму страхового відшкодування в розмірі 44 025,33 грн, однак позивач вказану суму не погодила. Не зважаючи на непогодження позивачем розміру страхового відшкодування, страхова компанія 11.06.2024 року перерахувала позивачу кошти в розмірі 48 161,26 грн.
Згідно листа ПАТ «НАСК «Оранта» від 27.06.2024 року під час розрахунку страхового відшкодування наданий власником автомобіля рахунок №СВ000004236 від 16.05.2024р., отриманий під час додаткового огляду автомобіля, не передбачає підстав для доплати страхового відшкодування, оскільки зазначені в наряді-замовленні найменування робіт, що необхідні для повного відшкодування, не відповідають протоколу огляду від 15.05.2024 року
Таким чином, як вказує позивач, розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню на користь позивача, має визначатись виходячи з вказаної у звіті суми відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягає заміні із зменшенням розміру страхового відшкодування на суму ПДВ на запчастини (121 741,56 грн) з урахуванням безумовної франшизи (2 500,00 грн) та вже здійсненого страхового відшкодування (48 161,26 грн) і має дорівнювати 71 080,30 грн.
Окрім того, з відповідача підлягають до стягнення матеріальні збитки в сумі 2 250,00 грн за проведення дефектування автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , що загалом становить 73 330,30 грн.
Крім того, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу, яке є в межах відповідальності страховика, з урахуванням франшизи становить 121 741,56 грн. Тому на підставі статті 1194 ЦК України з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню різниця між сумою відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу (261 256,28 грн) та розміром страхового відшкодування страховика (121 741,56 грн) з урахуванням франшизи (2 500,00 грн), загалом 142 014,72 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 71 080,30 грн страхового відшкодування, 2 250,00 грн збитків за проведення дефектування автомобіля.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 500,00 грн суми франшизи.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов до ПАТ «НАСК «Оранта», суд першої інстанції виходив із того, що до розрахунку розміру страхового відшкодування, проведеного страховою компанією не увійшли зафіксовані 16.05.2024р. внутрішні пошкодження автомобіля, тобто відповідне відшкодування було визначено в меншому, ніж це мало бути, розмірі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що виплатою ПАТ «НАСК «Оранта» покривається в повному обсязі матеріальний збиток позивача за вирахуванням суми франшизи, яка з урахуванням положень п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає до стягнення з відповідача 2 як винуватця ДТП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 13 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М. С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги до останнього задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, яка передбачає відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним не одержана від страховика.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює законодавчі обмеження щодо відшкодування шкоди страховиком. Оскільки розмір страхової виплати визначається з обов'язковим урахуванням зносу автомобіля, то стаття 1194 ЦК України покладає на винуватця ДТП обов'язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, у разі її недостатності.
Таким чином, обов'язком страховика є відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахування зносу. У свою чергу, сплата різниці між виплаченою потерпілій особі страховиком суми страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля покладається саме на особу, винну в ДТП.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мельниченко М.С. та відповідач ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», повідомлялись засобами електронного зв'язку «Електронний суд». Відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду представник позивача та відповідач отримала поштову кореспонденцію.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся засобами поштового зв'язку. До Київського апеляційного суду двічі повернувся конверт без вручення поштового відправлення. Причина невручення «адресат відсутній за вказаною адресою»
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за вітсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом з урахування доводів апеляційної скарги переглядається рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення шкоди до ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній заявником частині вказаним вимогам закону не відповідає.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 .
12.05.2024 року приблизно о 14 годині 42 хвилини ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Land Rover, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Академіка Заболотного в м. Києві, порушив вимоги пункту 10.9 ПДР України, а саме - під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Land Rover, д.н.з. НОМЕР_2 , на дату настання ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218354833 з визначеною страховою сумою за шкоду майну в розмірі 160 000,00 грн., франшиза - 2 500,00 грн..
15.05.2024 року позивач, як потерпіла в ДТП особа, звернулася до ПАТ «НАСК «Оранта» із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.
15.05.2024 року автомобіль позивача був оглянутий, про що складено протокол (акт) огляду транспортного засобу.
На підставі протоколу огляду страховою компанією було здійснено розрахунок страхового відшкодування на суму 48 161,26 грн та відповідну суму перераховано позивачу 11.06.2024 року.
Згідно калькуляції та розрахунку страхового відшкодування, наданого ПАТ «НАСК «Оранта», вартість відновлювального ремонту (без урахування зносу деталей, що замінюються) - 111 647,61 грн, вартість деталей, що змінюються, без урахування зносу - 87 123,36 грн, вартість деталей, що замінюються, з урахуванням зносу - 26 137,01 грн, вартість ремонтних робіт - 14 170,00 грн, вартість матеріалів, що використовуються для відновлювального ремонту, - 10 354,25 грн, розмір матеріального збитку (з урахуванням зносу деталей, що замінюються) - 50 661,26 грн, франшиза - 2 500,00 грн.
Стверджуючи, що розрахована страховиком сума страхового відшкодування є недостатньою, не відповідає реальному розміру завданих збитків, позивач надала Звіт №72/73.06.24 від 21.06.2024 року, виготовлений ФОП « ОСОБА_5 », за яким матеріальний збиток, завданий власникові Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає 133 464,10 грн, вартість відновлювального ремонту КТЗ Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 261 256,28 грн, вартість відновлювального ремонту КТЗ Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 133 464,10 грн.
З огляду на те, що до розрахунку ПАТ «НАСК «Оранта» не увійшли зафіксовані 16.05.2024 року внутрішні пошкодження автомобіля, то такий не прийнятий судом до уваги, а в основу судового рішення покладений звіт від №72/73.06.24 від 21.06.2024 року.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування».
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування».
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 вказаного Закону в Україні одним із видів обов'язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» узв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Разом із тим, пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова компанія не відшкодовує шкоду, пов'язану з втратою товарної вартості транспортного засобу.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування.
Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком.
Отже, системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 червня 2019 в справі № 562/2018/16-ц (провадження № 61-30029св18).
Згідно зіЗвітом №72/73.06.24 від 21.06.2024 року, виготовленим ФОП « ОСОБА_5 », який покладений в основу судового рішення, вартість відновлювального ремонту КТЗ Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 261 256,28 грн, а розмір страхового відшкодування із урахуванням франшизи (2 500,00 грн) складає 121 741,56 грн.
Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 становить 142 014,72 грн (261 256,28 грн - 121 741,56 грн - 2 500,00 грн).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч.ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2 - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позивачем в цій частині вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 142 014,72 грн.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, то з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню понесені останнім судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 1424,61 грн, витрат на проведених оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 132,00 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 15 330,00 грн.
Керуючись статтями 141, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 грудня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальні збитки, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 142 014,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 1424,61 грн., витрат на проведених оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 132,00 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 15 330,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 23 травня 2025 року.
Головуючий: Судді: