Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/7002/2025
м. Київ Справа № 753/15346/24
22 травня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Оберемка Дениса Олександровича, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Шаповалової К.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про стягнення безпідставно утримуваних коштів за розірваним договором,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути на свою користь з відповідача суму безпідставно утримуваних коштів у розмірі 315 000 грн, 3% річних від зазначеної суми - 6 161,92 грн та суму інфляційних втрат - 11 838, 63 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус», в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін», був укладений інвестиційний договір № ОДВ/06-КВ/091. Предметом договору була інвестиційна участь інвестора у будівництві об'єкта нерухомості - житлово-рекреаційного житлового комплексу, який розташований на 22-му кілометрі Харківського шосе у м. Києві. На виконання умови договору позивач сплатив перший внесок у розмірі 350 000 грн, проте згодом вирішив не інвестувати надалі кошти у вказаний у договорі об'єкт. Розуміючи про розмір штрафу у випадку відмови від договору, повідомив відповідача про розірвання інвестиційного договору № ОДВ/06-КВ/091 від 03 лютого 2022 року шляхом направлення відповідної заяви цінним листом. Згодом позивач отримав відповідь від ТОВ «КУА Портофін», яке діє від імені відповідача, де було зазначено, що ними 01 червня 2023 року було отримано його заяву про розірвання інвестиційного договору №0ДВ/06-КВ/091 від 03 лютого 2022 року, та зазначено, що договір вважається припиненим з 10 серпня 2023 року, також повідомили про те, що повідомляли його як інвестора про нарахування пені. З урахуванням нарахованої ними пені у розмірі 782 597,21 грн та штрафу у розмірі 10% сплаченої суми інвестором 35 000,00 грн, позивачу було відмовлено у поверненні коштів у розмірі 315 000,00 грн. Таке рішення позивач вважає протиправним та таким, що не відповідає умовам договору, та зазначає, що після розірвання договору відповідач мав повернути позивачу сплачені ним кошти із відрахуванням 10%, що складає 315 000 грн. Кошти відповідач так і не повернув.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про стягнення безпідставно утримуваних коштів за розірваним договором залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 8.6 договору сторони визначили, що у випадку розірвання цього договору за вимогою інвестора, цей договір припиняє свою дію через 10 календарних днів з дати отримання від інвестора письмової заяви про розірвання договору. При цьому, Фонд повертає сплачені інвестором кошти протягом 90 банківських днів з дати розірвання цього договору, за виключенням штрафу у розмірі 10% від сплаченої вартості квартири, вартості відновлення первісного стану квартири якщо за заявою інвестора проводились будь-які перепланування в квартирі, пені, нарахованої на виконання вимог пункту 7.4 договору
З огляду на те, що станом на день розірвання договору позивачем було порушено умови договору щодо строків та порядку сплати інвестиційного внеску (чергового платежу), визначеного пунктом 3.3 договору та нарахування останньому у зв'язку з цим пені у розмірі 782 597,21 грн, підстави для повернення позивачу сплаченої ним суми коштів у розмірі 315 000,00 грн відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 17 січня2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Оберемок Д. О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що пункт 7.4. договору чітко передбачає, що пеня, яка нарахована спрямована виключно на збільшення розміру інвестиційного внеску. Тобто в договорі сам відповідач чітко встановив порядок несення відповідальності інвестора за прострочення чергових платежів у вигляді нарахування пені, тобто механізм реалізації неустойки - шляхом збільшення інвестиційного внеску, іншого забезпечення зобов'язання договір не містить.
При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов'язує її стягнення саме з порушенням зобов'язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов'язання», «порушення зобов'язання». Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмову від договору
Одночасне стягнення штрафу та пені нарахованої за прострочення здійснення інвестиційних платежів є неможливим, оскільки вважатиметься притягненням відповідача до подвійної відповідальності за законне право розірвати договір в односторонньому порядку, оскільки виходить, що якщо ти не розриваєш договір, то інвестиційний внесок збільшується на розмір пені, а якщо розриваєш договір то пеня застосовується додатково до штрафу.
Пункт 8.6 договору встановлює, що договір припиняється через 10 днів після отримання письмової заяви про розірвання. Таким чином, після припинення договору зобов'язання сплати інвестиційного внеску втрачають свою юридичну силу. Пеня, відповідачем нарахована виключно після отримання заяви про розірвання договору, її не нараховували та не застосовували під час дії договору, також відповідач не ставив питання про розірвання договору зі своєї ініціативи маючи при цьому таке право передбачене п. 7.3. Договору.
Сторони припинили між собою договірні відносини з 11 червня 2023 року, проте відповідач продовжує у себе утримувати грошові кошти належні позивачу у розмірі 315 000,00 грн, які мав повернути в крайній строк до 08.09.2023 року. Отже, починаючи з 09.09.2023 року відповідач зберігає в себе грошові кошти у розмірі 315 000,00 грн без будь-яких належних підстав.
У березні 2025 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судове засідання з'явився представник відповідача АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» адвокат Ковдій Марина Сергіївна, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
22 травня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвоката Оберемка Дениса Олександровича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебування у Вінницькій області по сімейним обставинам.
Дослідивши доводи клопотання, заслухавши думку учасників справи, колегія судів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання, оскільки представник позивача вже звертався з клопотанням про відкладення розгляду справи, а тому повторне подання клопотання про відкладення розгляду справу колегія суддів розцінює, як зловживання представником права.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін» була повідомлена належним чином про дату, час ті місце розгляду справи засобами електронного зв'язку («Електронний Суд»), що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 3 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕЛЬБРУС», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «КУА «Портофін», було укладено інвестиційний договір ОДВ/06-КВ/091 відповідно до умов якого Фонд зобов'язується забезпечити будівництво Об'єкта - житлово-рекреаційний житловий комплекс по вул. Харківське шосе, 22-й км, Дарницький район, м. Київ (8 будинок), будівництво якого здійснюється на частині земельної ділянки, площею 6,1960 га з кадастровим номером 8000000000:90:305:0002 та частині земельної ділянки площею 23,7160 га з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001, що знаходиться у постійному користуванні Національної академії внутрішніх справ, шляхом фінансування належної йому частки в Об'єкті та вимагати від Замовника будівництва належного виконання його обов'язків відповідно до інвестиційного договору О2-30/09/Е-6 від 18 грудня 2020 року (пункти 1.1., 2.2 договору).
Пунктами 2.3, 2.4 інвестиційного договору визначено, що Фонд зобов'язується після оформлення та реєстрації ним права власності на квартиру передати таку у власність інвестора в порядку, який встановлено цим договором, а інвестор - здійснити інвестування шляхом оплати інвестиційного внеску розмірі, на умов та у строки, визначені цим договором.
Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що станом на дату укладання договору загальна сума інвестиційного внеску за договором становить 3581921, 33 грн без ПДВ, що еквівалентно 125878 доларів США.
Пунктом 3.3. сторони визначили графік сплати коштів інвестором на виконання умов договору, зокрема було визначено, що інвестор сплачує Фонду вартість квартири у строк до 11 лютого 2024 року та визначено, що перший платіж у сумі 350000 грн сплачується у період з 3 лютого 2022 року по 11 лютого 2022 року, наступні платежі здійснюються у розмірі 134633,39 грн щомісячно у період з 12 лютого 2022 року по 11 лютого 2024 року.
Відповідно до копії платіжного доручення від 9 лютого 2022 року № 9841-1К1Е-РР86-09Р4 ОСОБА_1 перерахував на користь АТ «Ельбрус» 350000 грн, з призначенням платежу: «договір «ОДВ/06-КВ/091 від 3.02.2022».
1 червня 2023 року ОСОБА_1 надіслав до АТ «Ельбрус» заяву про розірвання інвестиційного договору, в якому просив перерахувати на його рахунок кошти у розмірі 315000 грн, з урахуванням пункту 8.6 договору.
13 вересня 2024 року ТОВ «КУА «Портофін» надіслав на адресу позивача лист № БЛ-164, в якому повідомив про те, що позивачем неналежним чином виконуються умови інвестиційного договору, а саме не вносяться чергові платежі на виконання пункту 3.3 договору, внаслідок чого у позивача наявна заборгованість у розмірі 2289277,63 грн. Враховуючи вказане, позивачу була нарахована пеня за умовами пункту 7.4 інвестиційного договору, яка становить 782597,21 грн.
Згідно долученого до цього повідомлення розрахунку пені, вбачається, що така нараховувалась відповідачем позивачу у період з 1 червня 2022 року по 26 липня 2023 року.
Крім того, 13 вересня 2024 року ТОВ «КУА «Портофін» надіслав на адресу позивача лист № БЛ-165, в якому зазначив, що 1 червня 2023 року було отримано повідомлення від позивача про розірвання інвестиційного договору та повернення коштів у розмірі 315000 грн та повідомив, що відповідно до пункту 8.6 договору у випадку розірвання договору за ініціативою інвестора йому повертається сума внеску (350000 грн) за виключенням штрафу у розмірі 10% від сплаченої суми - 35 000 грн та пені, нарахованої на виконання вимог пункту 7.2 договору, яка становить 782 597,21 грн.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено в статті 629 і статті 632 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до статей 6, 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 цього Кодексу.
Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування (частина друга статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
Інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами (частина третя статті 4 вказаного закону).
Як встановлено судом, 03 лютого 2022 року між сторонами у справі було укладено інвестиційний договір ОДВ/06-КВ/091.
У пункті 8.6 договору сторони визначили, що у випадку розірвання цього договору за вимогою інвестора, цей договір припиняє свою дію через 10 календарних днів з дати отримання від інвестора письмової заяви про розірвання договору. При цьому, Фонд повертає сплачені інвестором кошти протягом 90 банківських днів з дати розірвання цього договору, за виключенням штрафу у розмірі 10% від сплаченої вартості квартири, вартості відновлення первісного стану квартири якщо за заявою інвестора проводились будь-які перепланування в квартирі, пені, нарахованої на виконання вимог пункту 7.4 договору.
У свою чергу, пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку порушення інвестором строків та/ або розміру здійснення оплати вартості квартири, що передбачені пунктом 3.3 договору, фонд може збільшити розмір інвестиційного внеску на розмір пені, яка становить подвійну облікову ставку НБУ від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені, згідно даного пункту, здійснюється з наступного дня за датою платежу, передбаченого пунктом 3.3. даного договору.
Пунктом 7.6 договору сторони передбачили, що у випадку внесення інвестором першого та/або чергового платежу з порушенням строків, встановлених згідно з графіком, визначеним пунктом 3.3 договору, застосовується наступна черговість зарахування платежів, здійснених інвестором:
- пеня, нарахована у відповідності пункту 7.4 договору;
- розмір індексації інвестиційного внеску, якій підлягає оплаті інвестором станом на день протягом якого інвестор здійснює оплату, що визначається згідно пункту 3.3. договору;
- сума інвестиційного внеску, який підлягає оплаті інвестором (черговий платіж, згідно із пунктом 3.3 договору.
Інвестиційний договір був підписаний сторонами та на його виконання позивачем було здійснено перший платіж у розмірі та строки, визначені пунктом 3.3 договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Презумпція правовірності укладеного між сторонами інвестиційного договору позивачем не спростована. З огляду на це, колегія суддів вважає, що всі права, набуті сторонами за вказаним договором можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідно до змісту статей 509, 526, ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк відповідно до вказівок договору і не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору, за винятком випадків, передбачених законом (договір є обов'язковим для виконання сторонами).
Крім того, позивачем не оскаржувався укладений між сторонами договір ні в цілому, ні в окремих його пунктах.
Представник позивача не заперечував, що позивач припинив внесення чергових платежів, тобто належне виконання пункту 3.3 договору та здійснив лише один платіж (перший) на суму 350000 грн.
Згідно з наданого відповідачем розрахунку пені позивачу було нараховано пеню, відповідно до пункту 7.4 договору у розмірі 782 597,21 грн за період із 01 червня 2022 року по 26 липня 2023 року.
У свою чергу, станом на 10 червня 2023 року (момент розірвання договору) нарахована позивачу пеня за невиконання умов договору становила - 643 875,31 грн.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи наведене, встановивши, що станом на день розірвання інвестиційного договору - 10 червня 2023 року, позивачем було порушено його умови щодо строків та порядку сплати інвестиційного внеску (чергового платежу), визначеного пунктом 3.3 договору, внаслідок чого йому було нараховано пеню в розмірі 643 875,31 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача отриманих від останнього на виконання умов договору суми внеску в розмірі 315 000 грн, та як наслідок застосування до відповідача відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та індексу інфляції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, суд надав сторонам вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає заявник в апеляційній скарзі.
Судом першої інстанції надано належну оцінку доводам позивача, повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Оберемка Дениса Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 23 травня 2025 року
Головуючий: Судді: