22 травня 2025 року місто Київ
справа № 760/6771/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/10135/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кицюк В.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту майна,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту майна, в якому просила:
cкасувати арешт, накладений відповідно до постанови Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
вилучити відомості про обтяження з реєстраційним номером НОМЕР_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що позивач є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та накладений арешт на вказану квартиру відповідно до постанови Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12 липня 2007 року у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке знищено за закінченням терміну зберігання, порушує її права як власника нерухомого майна, оскільки позивач позбавлена можливості реалізувати право власності в повній мірі.
Посилаючись на наведене, позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту майна відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження в направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про вирішення позовних вимог по суті, не звернувши уваги на те, що ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 липня 2008 року, стосувалася арешту, накладеного судом в рамках вжиття заходів забезпечення позову, з реєстраційним номером обтяження 7545327. Натомість позовні вимоги позивача стосувалися іншого арешту, накладеного на квартиру, з реєстраційним номером обтяження НОМЕР_1, який накладено виконавчою службою згідно постанови АА813008 від 12 липня 2007 року, про що було зазначено в позові.
Вважає, що суд не дослідив належним чином матеріали позовної заяви та помилково послався в ухвалі на судове рішення, яким було скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою від 09 липня 2008 року, а саме: скасовано арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_2 .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання ОСОБА_1 та представник Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належно, у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що наявне судове рішення, яким вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 та скасовано арешт квартири.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет позову, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Підстава позову - це обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
При визначенні підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин), позивач просить про захист свого права.
Таким чином для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України необхідна наявність трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто, коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованій особі звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав відмовляти у відкритті провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей станом на 31 січня 2025 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт 24 липня 2007 року на підставі постанови АА 813008 від 12 липня 2007 року ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, реєстраційний номер обтяження: НОМЕР_1; на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт 10 липня 2008 року на підставі ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 09 липня 2008 року, реєстраційний номер обтяження: 7545327.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 липня 2008 року задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 липня 2008 року, а саме: скасовано арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_2 .
18 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського ВДВС м. Київ ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою, в якій просила зняти обтяження з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
На вказану заяву, Солом'янський ВДВС м. Київ ЦМУ МЮ (м. Київ) від 03 лютого 2025 року за вих. № 6810 повідомило, що виконавче провадження, згідно якого внесено запис про арешт в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутнє. Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року не передбачено механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні а Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними. Отже, Відділ не має правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
У зв'язку з наявністю арешту, накладеного відповідачем, ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту майна, в якому просила: cкасувати арешт, накладений відповідно до постанови Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; вилучити відомості про обтяження з реєстраційним номером НОМЕР_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що позивач позбавлена можливості реалізувати право власності в повній мірі.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 та скасовано арешт квартири, не врахувавши, що ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року скасовано заходи забезпечення позову, однак арешт накладений на підставі постанови АА 813008 від 12 липня 2007 року ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 не скасований та судове рішення з цього питання відсутнє.
Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту майна, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі було здійснено формальний підхід щодо вирішення питання існування рішення суду, що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі із застосуванням п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки рішення суду, що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у даному випадку немає.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві».
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 травня 2025 року.
Головуючий
Судді: