Апеляційне провадження
№ 88-ц/824/8/2025
20 травня 2025 року місто Київ
справа №372/4154/18
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Ящук Т.І.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним розпорядження у цивільній справі за апеляційною скаргою прокуратури Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 грудня 2019 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними розпорядження та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,-
В грудні 2018 року позивач перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив:
визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його;
визнати недійсним розпорядження Обухівської РДА від 07 квітня 2008 року №506 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області» в частині надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0047;
витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0047, яка розташована в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 грудня 2019 року в задоволені позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу прокуратури Київської області задоволено.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 грудня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення.
Позов задоволено.
Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року №506 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області» в частині надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0047.
Витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0047, яка розташована в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
Стягнуто з Обухівської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 на користь Прокуратури Київської області судовий збір по 4405 гривні з кожного.
Постановою Верховного Суду від 12 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грибов Д.І. задоволено частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння скасовано, прийнято у цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено.
В решті постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року залишено без змін.
27 квітня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року та прийняти нову, якою залишити рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 грудня 2019 року без змін, а апеляційну скаргу прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 грудня 2019 року - без задоволення.
В обґрунтування вимог посилався на те, що наразі Обухівським районним судом Київської області розглядається інша справа (№372/2036/22) за позовом прокурора щодо повернення земельної ділянки. 31 березня 2023 року адвокат Стафійчук В.В. ознайомився з матеріалами справи №372/2036/22 та 18 квітня 2023 року отримав копії долучених до неї документів, встановивши наявність нововиявлених обставин, як є істотними для розгляду справи №372/4154/18.
Вказував, що відповідно до копії заяви №5323/23 від 06 березня 2023 року та долученої до неї копії повідомлення №01-12/9 від 05 січня 2021 року, копії повідомлення №11-21/71/02/31.03- 2021 від 11 січня 2021 року, копії повідомлення №22-31.02.01-2023 від 15 лютого 2023 року на виконання пункту 3 частини першої статті 7, частини другої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла станом на 01 січня 2021 року), Київською обласною державною адміністрацією листом від 11 січня 2021 року №11-21/71/02/31.03-2021, зазначено про необхідність врахування під час розроблення вказаної містобудівної документації переліку державних інтересів, в тому числі, передбачити визначення прибережних захисних смуг водних об'єктів, зокрема, р. Стугна та водойм на ній (в тому числі, рибогосподарської), охорону від забруднення і засмічення, накласти обмеження господарської діяльності на територіях водного фонду до яких частково входять земельні ділянки, відповідно до статей 88, 89 Кодексу.
Зазначав, що в листі Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра №01-12/9 від 28 грудня 2020 року надавались галузеві пропозиції до вищенаведених державних інтересів, які готувались департаментом, вказано, зокрема, що розміщення садового товариства можливе за межами 25-метрової нормативної прибережної захисної смуги р. Стугна та ставу, на решту території, яка залишається, накласти обмеження у використанні. Також, у вищезазначеному листі вказано, що значна частина земельної ділянки знаходиться на землях водного фонду, а саме в межах прибережної захисної смуги річки Стугна, що відповідає положенням статті 4 Кодексу; щодо ширини прибережної захисної смуги за місцезнаходженням земельної ділянки (кадастровий номер 3223151000:06:014:0047), зазначеної (за наявності) у затверджених комплексних планах просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планах населених пунктів або проектах комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, проектах генеральних планів населених пунктів, повідомляємо, що інформація про наявність такої містобудівної документації в департаменті відсутня; інформація щодо розроблення зазначеної документації із землеустрою, її затвердження, винесення в натурі (на місцевості) меж прибережної захисної смуги за місцезнаходженням земельної ділянки (кадастровий номер 3223151000:06:014:0047) та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, а також щодо доведення до відома населення відомостей про межі прибережної захисної смуги за вказаним місцезнаходженням земельної ділянки (кадастровий номер 3223151000:06:014:0047) в департаменті відсутня; відомості Державного земельного кадастру для фізичних та юридичних осіб у формі витягів з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, зокрема кадастрових планів земельних ділянок, надаються без відомостей про координати поворотних точок меж об'єктів Державного земельного кадастру.
Відповідно до копії повідомлення №01-12/9 від 05 січня 2021 року Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра вказало згідно публічної кадастрової карти України та наданого викопіювання земельна ділянка розташована вздовж русла р. Стугна значна частина земельної ділянки знаходиться на землях водного фонду в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Стугна та ставу, з яким межує західною стороною; розміщення садового товариства можливе за межами 25-метрової нормативної прибережної захисної смуги р. Стугна та ставу, на решту території, яка залишається, накласти обмеження у використанні.
Вказував, що відповідно до копії повідомлення №11-21/71/02/31.03-2021 від 11 січня 2021 року Київська обласна державна адміністрація вказала, що «...на виконання пункту 3 частини першої статті 7, частини другої статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до розпорядження голови Обухівської райдержадміністрації № 397 від 05 вересня 2016 року «Про розроблення детального плану території землекористувачів якої об'єднує обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Обухівщина», що розташована в адміністративних межах Української міської ради (за межами населеного пункту)», Київська обласна державна адміністрація зазначає про необхідність врахування під час розроблення містобудівної документації таких державних інтересів: ... передбачити визначення прибережних захисних смуг водних об'єктів, зокрема, р. Стугна та водойм на ній (в тому числі, рибогосподарської), охорони від забруднення і засмічення, накласти обмеження господарської діяльності на територіях водного фонду до яких частково попадають земельні ділянки, відповідно до статей 88, 89 Водного кодексу України».
Посилався на те, що згідно копії повідомлення №22-31.02.01-2023 від 15 лютого 2023 року Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації, на замовлення Обухівської районної державної адміністрації Київської області ТОВ Проектно-виробниче підприємство «ТЕРМО» розроблено детальний план території для розміщення обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Обухівщина» на загальній земельній ділянці площею 10,0 га до складу якої увійшла і земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:06:014:0047, що розташована в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області (за межами населеного пункту); в матеріалах вказаного детального плану території, позначені існуючі планувальні обмеження, зокрема і прибережна захисна смуга р. Стугна, що накладається на кадастрові межі земельних ділянок вздовж берегової лінії річки. Відповідно до положень статті 88 Водного кодексу України, розмір прибережної захисної смуги для малих річок (річка Стугна), струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів становить 25 метрів, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Таким чином, як на підставу для скасування постанови апеляційного суду, заявник посилався на те, що біля спірної земельної ділянки є прибережна зона водного фонду р. Стугна, яка становить 25 метрів (малі річки), а не 100 метрів як рахував суд при ухваленні постанови, ця обставина існувала на час ухвалення постанови, однак не була відома сторонам у справі.
Вказував, що відповідні документи не були адресовані ОСОБА_1 , а були предметом переписки між іншими суб'єктами, а вказана інформація отримана в результаті кореспонденції між державними установами і не могла бути відома та не могла бути отримана стороною відповідача раніше ніж 31 березня 2023 року або з інших джерел, бо не є загальнодоступною.
Вважає, що вказані обставини є істотними для розгляду справи, врахування таких обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке прийняте.
У липні 2023 року заступником керівника Київської обласної прокуратури було подано до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, в яких останній просив відмовити у задоволенні заяви. Посилався на те, що викладені заявником у заяві доводи є безпідставними, оскільки факт приналежності земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:06:014:0047 до земель водного фонду вже досліджувався та встановлений у межах розгляду справи №372/4154/18. Вказував, що факт знаходження у межах 25-метрової прибережної смуги річки Стугна земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:06:014:0047 не є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви та не спростовує доводи позовної заяви, оскільки фактично підставою звернення до суду стало розташування спірної земельної ділянки в межах нормативно визначеної прибережної захисної смуги, яка встановлюється як по берегах малих, так і великих річок. Зазначав, що також не є нововиявленою обставиною відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, оскільки вказане питання досліджувалося при розгляді справи №372/4154/18.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року заяву адвоката Стафійчука В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року - задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року в частині визнання недійсними розпорядження скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення
Апеляційну скаргу прокуратури Київської області задоволено частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 грудня 2019 року скасовано в частині позовних вимог про визнання недійсним розпорядження та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 19 червня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який є також представником третьої особи Поповича В.І. заяву підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Прокурор Київської обласної прокуратури в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення заяви, просив її залишити без задоволення.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта стаття 423 ЦПК України).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі №919/11027/18 (провадження №12-7звг22), пункт 5.3).
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17 (провадження №14-549зц18), пункт 26).
Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №345/1362/20 (провадження №61-8675св21).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17 (провадження №14-549зц18), пункти 27, 28).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №9901/819/18 (провадження №11-430заі20), пункт 6.38.).
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.
Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи на думку колегії суддів не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03, §40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, §27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року №506 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-м громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області» затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва, в тому числі ОСОБА_3 площею 0,12 га за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району та передано йому у власність вказану земельну ділянку.
На підставі цього розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року №506 ОСОБА_3 21 травня 2008 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 217228 площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0047, що розташована на території Української міської ради Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.
24 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 , відчужив ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану на території Української міської ради Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3223151000:06:014:0047, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р. зареєстровано в реєстрі за № 4571.
04 листопада 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 відчужила ОСОБА_1 земельну ділянку для індивідуального садівництва, площею 0,1200 га, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, кадастровий номер 3223151000:06:014:0047. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П., зареєстровано в реєстрі за №1021.
Згідно з інформацією ЦГО ім. Бориса Срезневського від 07 листопада 2018 року №17-08/2223 водний об'єкт, розташований поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером: 3223151000:06:014:0047 - це природний водний об'єкт - затока річки Дніпро, яка утворилась після заповнення Канівського водосховища як затоплення низинних ділянок заплави Дніпра і гирлової частини річки Стугна.
Відповідно до змісту листа КДП «Київгеоінформатика» від 09 листопада 2018 року №01-01/268 земельні ділянки, в тому числі земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0047 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу затоки Канівського водосховища на річці Дніпро, яка утворилася в результаті затоплення низинних ділянок заплави річки Дніпро та гирлової частини річки Стугна.
Задовольняючи позовні вимоги у даній справі про визнання недійсним розпорядження, суд апеляційної інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року №506 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області» в частині надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0047 прийнято всупереч вимогам ЗК України ВК України, з огляду на те, що на його підставі відбулась незаконна передача земель водного фонду, а саме 100-метрової прибережної захисної смуги затоки Канівського водосховища на річці Дніпро.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним розпорядження, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилався на те, що біля спірної земельної ділянки є прибережна зона водного фонду р. Стугна (мала річка), яка становить 25 метрів (малі річки), а не 100 метрів як рахував суд при ухваленні постанови. Вказував, що на час розгляду справи вказана обставина не могла бути відомою ні заявнику, ні суду, оскільки докази на підтвердження факту належності річки Стугна до малих річок та визначення навколо неї захисної смуги були подані в іншій справі (№372/2036/22) за позовом прокурора щодо повернення земельної ділянки. Зазначав, що він ознайомився з матеріалами справи №372/2036/22 лише 31 березня 2023 року, отримавши в подальшому докази, які підтверджують, що річка Стугна є окремим водним об'єктом, малою річкою, навколо якої встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 метрів, зокрема: повідомлення №01-12/9 від 05 січня 2021 року Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра; повідомлення №11-21/71/02/31.03-2021 від 11 січня 2021 року Київської обласної державної адміністрації; повідомлення №22-31.02.01-2023 від 15 лютого 2023 року Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації.
Системний аналіз заяви, доданих до неї документів з огляду на зазначені норми права дає підстави для висновку, що наведені адвокатом Стафійчук В.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки:
вказана інформація є публічною, загальновідомою та розміщеною на офіційних державних онлайн-ресурсах та в широкому колі наукових, картографічних, публіцистичних матеріалів, у зв'язку з чим могла бути відомою усім учасникам справи, зокрема, заявнику;
зазначені обставини існували на час розгляду справи і заявник, за умови належної реалізації своїх процесуальних прав, в ході розгляду справи не був позбавлений можливості отримати зазначену інформацію;
обставини, які заявник вважає нововиявленими, могли бути йому відомі під час розгляду апеляційним судом апеляційної скарги прокуратури Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 грудня 2019 року.
Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі №372/4153/18 (провадження №61-13841св21), від 07 грудня 2022 року у справі №372/4153/18 (провадження №61-8078св22).
З огляду на викладене, наведені у заяві про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним розпорядження обставини в розумінні статті 423 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами, оскільки не спростовують факти, що були покладені в основу судового рішення та не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні, а також фактично зводяться до незгоди заявника з прийнятими судовими рішеннями у цій справі.
Колегія суддів звертає увагу, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Крім того, колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) від 19 лютого 2009 року, де в п.33 зазначено, що «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). 34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Відповідно до ч.3 ст.429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що підстав для перегляду постанови Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним розпорядження, які передбачені ст.423 ЦПК України відсутні, отже в задоволенні заяви слід відмовити, а постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року залишити в силі.
Керуючись ст.ст.423-429 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним розпорядження у цивільній справі за апеляційною скаргою прокуратури Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 грудня 2019 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними розпорядження та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - відмовити.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року - залишити в силі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 23 травня 2025 року.
Головуючий
Судді