Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8337/2025
20 травня 2025 року місто Київ
справа № 378/846/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Ящук Т.І.
за участю секретаря судового засідання -Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на додаткове рішення Ставищенського районного суду Київської області від 07 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Марущак Н.М., повний текст рішення складено 07 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності на спадкове майно,-
В жовтні 2024 року позивач звернулася до Ставищенського районного суду Київської області з позовом до відповідачів, в якому просила:
звільнити з-під арешту належний ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_1 та визнати за позивачем право власності на 1/4 частину вказаного будинку.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 21 січня 2025 року позов ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності на спадкове майно задоволено.
27 січня 2025 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій остання просила вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування заяви посилалася на те, що під час ухвалення рішення судом не вирішено питання про судові витрати, а саме про стягнення судових витрат, зазначивши що представником держави у цих правовідносинах є виключно ДВС, яка і повинна відшкодувати судовий збір в сумі 1937,92 грн.
Вказувала, що при зверненні до суду нею крім судового збору, сплачено наступні кошти: сервісний збір за переказ у сумі 21,20 грн. та 13,08 грн.; за направлення кореспонденції учасникам справи в розмірі 240 грн. та 124,50 грн.
Додатковим рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 07 лютого 2025 року стягнуто з АТ «Креді Агріколь Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1937,92 грн.
В стягненні інших витрат по справі відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач АТ «Креді Агріколь Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив додаткове рішення суду першої інстанції за яким стягнуто з АТ «Креді Агріколь Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1937,92 грн. скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що з урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Вказував, що суд першої інстанції саме з власної ініціативи фактично під час винесення додаткового рішення визнав AT «Креді Агріколь Банк» належним відповідачем, який зобов'язаний відшкодувати судові витрати позивача, а Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції не належним відповідачем по справі у якого зобов'язання щодо відшкодування судових витрат відсутні.
19 травня 2025 року від позивача надійшли пояснення до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача АТ«Креді Агріколь Банк» доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 , відповідач Таращанський ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача АТ «Креді Агріколь Банк», з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись з заявою про ухвалення додаткового рішення, позивач вказувала на те, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції не вирішено питання про судові витрати.
Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення та стягуючи з АТ «Креді Агріколь Банк» на користь позивача 1937,92 грн. судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки належний відповідач у даній справі є АТ «Креді Агріколь Банк», а відтак з останнього на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2024 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та АТ«Креді Агріколь Банк» про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі є АТ «Креді Агріколь Банк» з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85 гс 19) та у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі №463/2924/22 (провадження №61-11005св22).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85 гс 19) вказано, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, встановивши, що належним відповідачем у даній справі є АТ «Креді Агріколь Банк», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для покладення на останнього судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1937,92 грн. на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що з урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи АТ «Креді Агріколь Банк» був визначений позивачем як відповідач, а відтак суд першої інстанції не проводив заміну неналежного відповідача.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення сервісного збору за переказ у сумі 21,20 грн. та 13,08 грн. та витрат за направлення кореспонденції учасникам справи в розмірі 240 грн. та 124,50 грн.
Позивачем додаткове рішення в частині незадоволених вимог не оскаржується.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки, додаткове рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального права, підстав для йогоскасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Ставищенського районного суду Київської області від 07 лютого 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: