справа № 761/15593/24
провадження № 22-з/824/549/2025
20 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Абросімова Станіслава Сергійовича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, за апеляційними скаргами представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвоката Гончаренка Євгенія Сергійовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року в складі судді Ольшевської І. О.,
встановив:
23.09.2023 Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
08.03.2024 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в особі адвоката Гончаренка Є. С. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року та ухвалити нове судове рішення яким позов задовольнити.
04.10.2024 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в особі адвоката Гончаренка Є. С. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року Апеляційні скарги представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвоката Гончаренка Є. С. задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року скасовані. Ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість за договором на виготовлення меблів №612 від 31.10.2022 в розмірі 223 440 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7 340,78 грн. У відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в суді першої інстанції відмовлено.
24.03.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Абросімов С. С. через підсистему «Електронний суд» подав заяву, в якій просить ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат в частині покладення на позивача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 витрат на правову правничу допомогу в розмірі 9 564 грн, надану адвокатським об'єднанням «Когнітор» відповідачу ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Заява обґрунтована тим, що у відзиві на позовну заяву відповідачка зазначила, що очікує понести витрати за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 40 000 грн без ПДВ. Водночас, у пункті 48 відзиву на апеляційну скаргу було застереження відповідачки на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України про надання доказів понесення судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції протягом п'яти днів після ухвалення апеляційним судом рішення.
Враховуючи, що позивач просив стягнути з відповідачки 293 630,77 грн, в свою чергу вимоги позивача були задоволені тільки в частині стягнення заборгованості у розмірі 223 440 грн, тому, дотримуючись принципу пропорційності, обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу є 9 564 грн, які мають бути покладені на позивача.
У підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідач надав: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 372/4871/23 від 03 січня 2024 року; платіжну інструкцію № 227353138 від 21 грудня 2024 року на суму 40 000 грн; акт № 372/4871/23/002 приймання-передання наданих юридичних (адвокатських) послуг від 24.03.2025 року на суму 40 000 грн.
19.05.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Абросімов С. С. через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неналежним повідомленням його про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши вказане клопотання, колегія суддів вважає, що зазначені підстави для відкладення розгляду не є поважними, оскільки ОСОБА_1 та її представник - адвокат Абросімов С. С. належним чином повідомлені про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, що підтверджується довідками про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду до електронних кабінетів сторони відповідача.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Частиною першою, третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 визначив попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 40 000 грн без ПДВ.
На підтвердження розміру вказаних витрат представник ОСОБА_1 надав договір про надання (професійної правничої) допомоги №372/4871/23 від 03 січня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатським об'єднанням «Когнітор» (виконавець), за умовами якого клієнт доручає і оплачує, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання клієнту правової (професійної правничої) допомоги у вигляді юридичних/адвокатських послуг передбачених цим договором.
Згідно з копією платіжної інструкції №227353138 від 21 грудня 2024 року АО «Когнітор» сплачено за адвокатські послуги 40 000 грн.
Відповідно до Акту №372/4871/23/002 від 24 березня 2025 року надання адвокатських послуг включало в себе: 1) правовий аналіз ухваленого судом першої інстанції рішення на предмет його законності, обґрунтованості, відповідності чинній релевантній судовій практиці, іншим обов'язковим вимогам та/або правам і законним інтересам Клієнта; 2) визначення кола обставин, що підлягають доведенню/спростуванню Клієнтом для належного захисту його права та законні інтереси та визначення правових механізмів отримання необхідних доказів в судовому та/або позасудовому порядку та доведення/спростування таких обставин в суді в рамках апеляційного провадження; 3) аналіз чинної релевантної судової практики з приводу вказаного спору з огляду на предмет, підставу та зміст позовних вимогу, змісту ухваленого судом першої інстанції судового рішення та підстав апеляційного оскарження; 4) визначення судової перспективи з формуванням правової лінії захисту інтересів Клієнта із подальшим складанням апеляційної скарги на рішенням суду першої інстанції із супутніми процесуальними документами, додаткових письмових пояснень; 5) представництво інтересів Клієнта як відповідача в Київському апеляційному суді у справі 372/4871/23 (відповідно до відомостей протоколів судового засідання). Вартість вказаної послуги (розмір гонорару) за цим актом згідно із п.4.3.2. Договору становить 40 000 грн без ПДВ.
Ураховуючи, що апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Гончаренка Є. С. задоволено частково, оскаржувані судові рішення були скасовані та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції в розмірі 9 560 грн, пропорційно до розмір у задоволених вимог ( 23,9%).
Керуючись статтями 141, 270, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Абросімова Станіслава Сергійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 560 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених при апеляційному перегляді справи.
Додаткова постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук