Номер провадження: 22-ц/813/3853/25
Справа № 497/2150/24
Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
17.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Уманець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , в інтересах малолітнього ОСОБА_4 ,
на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 30 грудня 2024 року,
за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Хаджибейського (Малиновського) відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Іксар Катерини Олександрівни,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 Болградським районним судом Одеської області зареєстровано скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на дії державного виконавця, в якій просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного Міністерства юстиції (м. Одеси) Іксар К.О. зі здійснення розрахунку розміру заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 52640756; зобов'язати головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеси) Іксар К.О. здійснити перерахунок заборгованості по сплаті аліментів в межах виконавчого провадження № 52640756 з врахуванням помилок, квитанцій про сплату аліментів заявником ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 у 2013 році, виключивши з суми додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, отримані ОСОБА_1 з березня 2022 до 15.11.2022 включно винагороду у сумі 387358,14 грн за участь в АТО, яка була отримана ОСОБА_1 за період з квітня 2015 до травня 2016 у сумі 35544,56 грн, та всі види допомог і компенсацій згідно наказу Міністерства оборони України № 316 від 15.05.2013.
В обґрунтування вимог, заявник послався на те, що у травні 2024 державним виконавцем Іксар К.О. виявлена надмірна заборгованість зі сплати аліментів та зроблено її розрахунок за період з 10.07.2013 до 01.08.2024, та неправомірно враховано 387358,14 грн додаткової винагороди, яка була виплачена відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, оскільки до 16.11.2022 вказана винагорода не відносилась до доходів з яких нараховувались аліменти, відповідно до переліку доходів, які враховуються для визначення розміру аліментів відповідно до постанови КМУ від 26 02 1993 № 146, а також винагороду за участь в АТО за період з квітня 2015 до травня 2016 - у сумі 35544,56грн і декілька видів допомоги та компенсацій, які входять в перелік тих, з яких не утримуються аліменти згідно наказу Міністерства оборони України № 316 від 15.05.2013. Тому він звернувся з відповідною заявою до державного виконавця з проханням здійснити перерахунок заборгованості та після розгляду його заяви 26.08.2024, його представник за довіреністю отримав новий розрахунок заборгованості по аліментах. Заявник не погоджується з вказаним розрахунком заборгованості та вважає дії державного виконавця з розрахунку заборгованості неправомірними.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 30.12.2024 у задоволенні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на дії державного виконавця відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено будь-яких фактів та обставин, що вказували би на порушення виконавцем прав заявника, як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, при цьому, основна вимога скарги щодо зобов'язання виконавця вчинити певну дію виконавцем вже виконана. Судом вважав, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були здійснені, ухвалені, або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушене, то суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та залишити скаргу ОСОБА_1 без розгляду.
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким зобов'язати головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Іксар Катерину Олександрівну здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження № 52640756.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що участі у розгляді справи, як законний представник ОСОБА_4 , не приймала та копії оскаржуваної ухвали суду не отримувала. Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не враховано пропуск ОСОБА_1 строку для звернення із даної скаргою на дії державного виконавця та відсутність відповідного клопотання про поновлення такого строку, що є підставою для залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду. При цьому, розгляд скарги та постановлення оскаржуваної ухвали суду відбулося без відкриття провадження по справі, що є також безумовною підставою для скасування даної ухвали.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначає, що не був повідомлений про час та місце розгляду справи, судових повісток про виклик до судового засідання та копію оскаржуваної ухвали не отримував.
Посилається на те, що у травні 2024 державним виконавцем Іксар К.О. виявлена надмірна заборгованість зі сплати аліментів та зроблено її розрахунок за період з 10.07.2013 до 01.08.2024, та неправомірно враховано 387358,14 грн додаткової винагороди, яка була виплачена відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, оскільки до 16.11.2022 вказана винагорода не відносилась до доходів з яких нараховувались аліменти, відповідно до переліку доходів, які враховуються для визначення розміру аліментів відповідно до постанови КМУ від 26 02 1993 № 146, а також винагороду за участь в АТО за період з квітня 2015 до травня 2016 - у сумі 35544,56грн і декілька видів допомоги та компенсацій, які входять в перелік тих, з яких не утримуються аліменти згідно наказу Міністерства оборони України № 316 від 15.05.2013. Проте судом вказані обставини не з'ясовані.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 .
07.02.2025 ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 .
17.02.2025 головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) - Іксар К.О. за допомогою підсистеми Електронний Суд подано відзив на апеляційні скарги, в якому зазначається, що скаржником ОСОБА_1 тричі подавалися державному виконавцю заяви про проведення перерахунку розміру заборгованості, а саме 27.05.2024, 11.07.2024, 14.08.2024, до кожної з яких було додано документи на підтвердження розміру отримуваних ним доходів за різні періоди, що призводило до необхідності кожного разу здійснювати перерахунок розміру заборгованості, що в свою чергу свідчить про несумлінне використання боржником своїх прав. При цьому, зауважено, що судом першої інстанції не враховано подання відповідної скарги поза межами встановленого строку.
24.02.2025 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 , в якому зазначено, що наведені ОСОБА_1 доводи в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи, в тому числі й безпосередньо матеріалами виконавчого провадження.
Державний виконавець Хаджибейського (Малиновського) відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судову повістку отримав 25.02.20025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
В судовому засіданні представники ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги останнього підтримали, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 просили відмовити.
ОСОБА_3 в судовому засіданні доводи поданої нею апеляційної скарги підтримала, апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких фактів та обставин, що вказували б на порушення виконавцем прав заявника, як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду не встановлено та основна вимога щодо зобов'язання здійснення перерахунку заборгованості виконавцем вже виконана на підставі поданих скаржником заяв про здійснення такого перерахунку, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Положеннями ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження № 52640756 відкритого на підставі виконавчого листа № 497/1780/13, виданого 16.09.2013 року Болградським районним судом Одеської області, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі частини всіх доходів щомісячно.
Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) вказано, що: «під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».
Строк звернення до суду є процесуальним строком, і правовим наслідком пропуску такого строку відповідно до вимог статей 126, 449 ЦПК України, є залишення скарги без розгляду і заборона вирішувати скаргу по суті.
Такі висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 2608/20647/12, провадження № 61-5702 св 21.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом (див. постанову Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у cправі № 910/18480/20).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Касаційний суд вже підкреслював, що: законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги; пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року в справі № 361/717/13-ц (провадження № 61-153св25)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що в серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського (Малиновського) відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) із заявою про здійснення перерахунку заборгованості по аліментам, виправлення помилок та врахування сплачених в рахунок аліментів сум на підставі поданих довідок та квитанцій.
22.08.2024 року головним державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Інсар К.О. в межах ВП № 526-40456 при примусовому виконанні виконавчого листа № 497/1780/13-ц, виданого 16 вересня 2013 року Болградським районним судом Одеської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10 липня 2013 року і до досягнення ним повноліття, проведено розрахунок заборгованості по аліментах, згідно з яким заборгованість боржника зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2024 року становить 107663,41 грн.
Вказаний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 22.08.2024 року отримано представником скаржника 26.08.2024 року, про що останнім зазначається в апеляційній скарзі та підтверджується наявною в матеріалах копією розпискою про отримання вищевказаного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів 26.08.2024 на якій міститься підпис представника скаржника.
Із матеріалів справи вбачається, що зі скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції 06.09.2024 року, що підтверджується відомостями на поштовому конверті та зазначається в апеляційній скарзі самим скаржником.
Отже скаржником пропущено десятиденний строк звернення зі скаргою, який спливав 05 вересня 2024 року.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15, провадження № 61-7804св19, сформульовано висновок щодо застосування статті 449 ЦПК України. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
При цьому, у як скарзі, так і в окремій заяві ОСОБА_1 відсутнє клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою.
Однак, з'ясування обставин дотримання процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії виконавця має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного/приватного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини, хоча про вказані обставини зазначав головний державний виконавець Хаджибейського (Малиновського) відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) та ОСОБА_3 та не з'ясував, чи дотримано скаржником ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою, встановлений статтею 449 ЦПК України, оскільки скаржник має право звернутись зі скаргою на рішення державного виконавця до суду в межах десятиденного строку, що обчислюється в календарних днях, передбаченого ЦПК України.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що скаржником пропущено десятиденний строк на звернення зі скаргою встановлений статтею 449 ЦПК України, суд же поновлює пропущений процесуальний строк лише за заявою учасника справи, проте скаржник із клопотанням про поновлення цього строку із зазначенням поважності причин для його поновлення не звертався, а тому скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що розгляд скарги та постановлення оскаржуваної ухвали суду відбулося без відкриття провадження у справі, що є також безумовною підставою для скасування даної ухвали не заслуговують на увагу, оскільки провадження з виконання судових рішень є завершальною й невід'ємною частиною (стадією) судового провадження в конкретній справі, у якій провадження за скаргою не відкривається.
Посилання скаржника ОСОБА_3 на порушення правил підсудності не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Болградського районного суду Одеської областізі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження № 52640756 відкритого на підставі виконавчого листа № 497/1780/13, виданого 16.09.2013 Болградським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина в розмірі частини всіх доходів щомісячно.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця у відповідності до положень статті 448 ЦПК України, саме до Болградського районного суду Одеської області, яким видано вищезазначений виконавчий лист на підставі якого відкрито виконавче провадження та в рамках якого ОСОБА_1 оскаржуються дії державного виконавця, а тому висновки суду щодо порушення скаржником правил підсудності є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного ухвала Болградського районного суду Одеської області від 16 вересня 2024 року та ухвала Болградського районного суду Одеської області від 18 вересня 2024 року, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, постановлені у відповідності до вимог ЦПК.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала Болградського районного суду Одеської області від 30 грудня 2024 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення, яким скаргу ОСОБА_1 про визнання дій головного державного виконавця неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 30 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 про визнання дій головного державного виконавця Хаджибейського (Малиновського) відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Іксар Катерини Олександрівни неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження 52640756, залишити без розгляду.
Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 16 вересня 2024 року, та ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 18 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 травня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
Ю.П. Лозко