Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5225/2025
06 травня 2025 року місто Київ
справа №753/10302/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року, ухвалені під головуванням судді Колесника О.М., повний текст рішення складено 16 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно та стягнення грошової компенсації,-
В червні 2020 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням уточнень, просила:
встановити факт її спільного проживання без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 в період з листопада 1998 року по 04 листопада 1999 року;
визнати спільною сумісною власністю майно:
п'ятикімнатну квартиру, загальною площею 147,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
двокімнатну квартиру, загальною площею 101,90 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
двокімнатну квартиру, загальною площею 103,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 19,6 кв.м, розташоване в підземній автостоянці по АДРЕСА_4 ;
житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 293,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 ;
земельну ділянку, площею 0,15 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1221455400:00:002:1890;
земельну ділянку, площею 0,1114 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1221455400:02:002:1891;
паркувальне місце позиція 12, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ;
квартиру, загальною площею 170,5 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_7 ;
автомобільний бокс № НОМЕР_2 , розташований у Гаражному кооперативі «Підземна автостоянка Позняки-17», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17-А;
автомобільний бокс № НОМЕР_3 , розташований у Гаражному кооперативі « Підземна автостоянка іняки-17 », що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17-А ;
майнові права на гаражний бокс № НОМЕР_4 , загальною площею 41,0 кв.м, згідно договору №74 про інвестування у будівництво гаражного боксу від 14 липня 2005 року, який знаходиться в Обслуговуючому кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Керамблоки плюс» за адресою: місто Київ, вул. Нижньоюріквська, 2;
гараж-бокс № НОМЕР_5 у ГБК «Сонячна долина», АР Крим, м. Ялта, смт. Кацівелі, вулиця Шулейкіна В.В. академіка, 2-В, загальною площею 137,1 кв.м, площа земельної ділянки 24771 м.кв., частка власності 1/4, що складається із приміщення площею 19,7 кв.м, приміщення 5-3 площею 13,0 кв.м, приміщення 5-4 площею 2,4 кв.м.
визнати за ОСОБА_3 право приватної власності в порядку поділу майна подружжя на:
двокімнатну квартиру, загальною площею 101,90 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
двокімнатну квартиру, загальною площею 103,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 19,6 кв.м, розташоване в підземній автостоянці по АДРЕСА_4 ;
визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку поділу майна подружжя на:
житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 293,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 ;
квартиру, загальною площею 170,5 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_7 ;
паркувальне місце позиція 12, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ;
автомобільний бокс № НОМЕР_2 , розташований у Гаражному кооперативі «Підземна автостоянка «Позняки-17», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17А;
автомобільний бокс № НОМЕР_3 , розташований у Гаражному кооперативі «Підземна автостоянка «Позняки-17», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17А;
п'ятикімнатну квартиру, загальною площею 147,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 293,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 ;
земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1221455400:00:002:1890;
майнові права на гаражний бокс № НОМЕР_4 , загальною площею 41 кв.м, згідно договору №74 про інвестування у будівництво гаражного боксу від 14 липня 2005 року, який знаходиться у Обслуговуючому кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Керамблоки плюс», за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 2;
п'ятикімнатну квартиру, загальною площею 147,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1221455400:00:002:1890;
земельну ділянку, площею 0,1114 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1221455400:02:002:1891;
гараж-бокс № НОМЕР_5 у ГБК «Сонячна долина», АР Крим, м. Ялта, смт. Кацівелі, вул. Шулейкіна В.В. академіка, будинок 2-В , частка власності 1/4, що складається із приміщення 5-2 площею 19,7 кв.м, приміщення 5-3 площею 13,0 кв.м, приміщення 5-4 площею 2,4 кв.м;
стягнути з ОСОБА_1 на її користь 5704741,24 грн. у якості компенсації різниці вартості поділеного нерухомого майна;
стягнути з ОСОБА_1 на її користь 185332,50 грн. як 1/2 вартості проданого ОСОБА_1 автомобіля Toyota Camry, 2003 року випуску та автомобіля Toyota Camry2008 року випуску.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що з 1998 року, вона та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, спільний бюджет мали усталені сімейні відносини притаманні подружжю, без реєстрації шлюбу.
Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька - ОСОБА_4 .
Зазначала, що 4 листопада 1999 року між нею та ОСОБА_1 відділом державної реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої ради м. Дніпропетровська укладено шлюб, актовий запис №1135.
Посилалась на те, що станом на день подачі позову про поділ майна подружжя в проваджені Печерського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Вказувала, що за час проживання в фактичному шлюбі та після реєстрації шлюбу сторонами було придбано наступне майно: в місті Києві - п'ятикімнатну квартиру - 147,8 кв.м, АДРЕСА_1 ; двокімнатну квартиру - 101,90 кв.м, АДРЕСА_2 .; двокімнатну квартиру - 101,90 кв.м, АДРЕСА_3 ; гаражний бокс № НОМЕР_4 , НОМЕР_6 поверх, ГБК ТОВ «Керамблоки плюс» м. Київ, вул. Н. Юрківська 2; машиномісце №24, м. Київ, вул. Фрунзе 14-18; автомобільний бокс № НОМЕР_2 в Гаражному кооперативі «Підземна автостоянка «Позняки-17» м. Київ, вул. Драгоманова 17А; автомобільний бокс № НОМЕР_3 в Гаражному кооперативі «Підземна автостоянка Позняки -17» м. Київ, вул. Драгоманова 17А. В місті Дніпро: житловий будинок з господарськими спорудами - 298,8 кв.м, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, 121; земельну ділянку 0,15 га, АДРЕСА_5 ; земельну ділянку - 0,1114 га, АДРЕСА_5 ; паркувальне місце АДРЕСА_10 ; квартиру - 170,5 кв.м, АДРЕСА_7 ; автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_7 ; автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_8 .
Зазначала, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно право власності на спірне майно зареєстроване на відповідача.
Посилалась на те, що в користуванні позивача знаходиться два об'єкти спільної сумісної власності, а саме: квартира АДРЕСА_11 та АДРЕСА_12 .
Вказувала, що все інше майно знаходиться в користуванні та розпорядженні відповідача, що унеможливлює їй вільно володіти, користуватися та розпоряджатися спільним сумісним майном та тягне за собою порушення правового режиму спільної сумісної власності подружжя, а саме ст. 63 СК України.
Зазначала, що під час спільного проживання без реєстрації шлюбу, а саме 19 січня 1999 року нею та відповідачем було придбано квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Факт спільного проживання її з відповідачем підтверджується народження дитини до реєстрації шлюбу та показаннями свідка ОСОБА_5 .
Посилалась на те, що донька, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про народження, батьком дитини записаний відповідач ОСОБА_1 , яким факт батьківства не заперечується.
Вказувала, що спірна квартира була придбана 19 січня 1999 року, а 04 грудня 1999 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. З вищезазначеного вбачається, що сторони проживали разом та планували спільне майбутнє, адже народження дитини це досить відповідальний крок в житті чоловіка та жінки. Для них реєстрація шлюбу була лише формальністю, яка ніяк не вплинула на їх стосунки та подружнє життя.
Зазначала, що якщо співвіднести дату народження дитини, дату придбання квартири та дату реєстрації шлюбу, можна зробити висновок, що позивач та відповідач проживали разом задовго до реєстрації шлюбу.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
В задоволенні частини позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу в період з листопада 1998 року по 4 листопада 1999 року відмовлено.
В задоволенні частини позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_13 , гаражного боксу № НОМЕР_4 в обслуговуючому кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Керамблоки плюс», розташованого в АДРЕСА_14 відмовлено.
Визнано спільною сумісної власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6 наступне майно:
квартиру АДРЕСА_15 , загальною площею 101,9 кв.м;
квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею 103,5 кв.м;
машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване в підземній автостоянці в будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 19,6 кв.м;
житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_5 , загальною площею 293,8 кв.м;
земельну ділянку, площею 0,1114 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1891, розташовану у АДРЕСА_5 ;
земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1890, розташовану у АДРЕСА_5 ;
паркувальне місце позиція 12, загальною площею 21,50 кв.м, розташоване у АДРЕСА_6 ;
квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею 170,5 кв.м;
автомобільний бокс № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Підземна автостоянка Позняки-17», розташованому в м. Києві, вул. Драгоманова, 17-А , загальною площею 18,0 кв.м;
автомобільний бокс № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Підземна автостоянка Позняки-17», розташованому в м. Києві, вул. Драгоманова, 17-А , загальною площею 18,0 кв.м;
1/4 частина гараж-боксу № НОМЕР_5 у гаражно-будівельному кооперативі « Сонячна долина », розташованому в Автономній Республіці Крим, м. Ялта, смт. Кацівелі, вул. Шулейкіна В.В. академіка, будинок 2-В , загальною площею 35,10 кв.м.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_15 , загальною площею 101,9 кв.м, житловою площею 66,90 кв.м; квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею 103,5 кв.м, житловою площею 68,00 кв.м; машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване в підземній автостоянці в будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 19,6 кв.м в порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_5 , загальною площею 293,8 кв.м, житловою площею 98,70 кв.м; земельну ділянку, площею 0,1114 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1891, розташовану у АДРЕСА_5 ; земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1890, розташовану у АДРЕСА_5 ; паркувальне місце позиція 12, загальною площею 21,50 кв.м, розташоване у АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею 170,5 кв.м, житловою площею 165,70 кв.м; автомобільний бокс № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Підземна автостоянка Позняки-17», розташованому в м. Києві, вул. Драгоманова, 17-А , загальною площею 18,0 кв.м; автомобільний бокс № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Підземна автостоянка Позняки-17», розташованому в м. Києві, вул. Драгоманова, 17-А , загальною площею 18,0 кв.м; 1/4 частину гараж-боксу № НОМЕР_5 у гаражно-будівельному кооперативі « Сонячна долина », розташованому в Автономній Республіці Крим, м. Ялта, смт. Кацівелі, вул. Шулейкіна В.В. академіка, будинок 2-В , загальною площею 35,10 кв.м в порядку поділу майна подружжя, в задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 4974428,22 грн. в рахунок компенсації вартості розподілу майна подружжя, в задоволенні стягнення решти суми відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 7300 грн. судового збору, в задоволенні стягнення решти суми відмовлено.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 185332,50 грн. в рахунок вартості відчужених автомобілів «Toyota Camry» 2003 року випуску та «Toyota Camry» 2008 року випуску.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 1873,80 грн. судового збору, 40000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Частково не погоджуючись з рішенням суду Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 . В частині позовних вимог щодо яких було відмовлено у задоволенні позову, оскаржуване рішення залишити без змін.
На обґрунтування вимог посилався на те, що оскаржуваним рішенням з відповідача на користь позивача було стягнуто 4974428,22 грн. та 185332,50 грн. в рахунок компенсації вартості розподілу майна подружжя, що протирічить сталій практиці Верховного Суду та порушує права відповідача. Фактично, відповідач втратить все майно, навіть те, яке йому присуджене рішенням суду, оскільки компенсації 4974428,22 грн. та 185332,50 грн. будуть стягнуті за рахунок майна, яке йому було присуджене.
Вказував, що відповідач є пенсіонером та не має таких коштів, щоб сплатити їх позивачу.
Зазначав, що серед майна, яке суд визнав спільною сумісною власністю подружжя, достатньо майна, щоб здійснити рівноправний його поділ, без порушення прав відповідача та без необхідності сплачувати компенсацію.
Посилався на те, що суд першої інстанції виділив спірні квартири АДРЕСА_17 та АДРЕСА_12 лише позивачці, а не здійснив рівноправний поділ.
Вказував, що матеріали справи не містять жодного належного доказу, який підтверджував дійсну вартість майна. Проводити стягнення з відповідача компенсації без встановлення дійсної вартості спірного майна на час розгляду справи є порушенням прав відповідача та вимог закону.
Зазначав, що гараж-бокс № НОМЕР_5 у гаражно-будівельному кооперативі « Сонячна долина », розташований в Автономній Республіці Крим, м. Ялта, тобто знаходиться на тимчасово окупованій території з 2014 року, що не дає можливості сторонам і суду встановити чи існує дане майно в натурі і чи підлягає воно поділу.
Посилався на те, що окрім твердження, що відповідач продав обидва автомобілі без згоди позивача, вказане жодними іншими доказами не підтверджено. Також, продаж автомобіля був здійсненний 31 серпня 2017 року під час перебування сторін у шлюбі.
Вказував, що протягом навчання їх спільної дочки ОСОБА_4 , відповідач сплачував її навчання та проживання, що вкотре підтверджує, що кошти від продажу автомобіля були використані в інтересах сім'ї.
Зазначав, що відповідно до рішення Кіровської селищної ради від 03 лютого 2014 року №493-24/VI, земельні ділянки з кадастровими номерами 1221455400:00:002:1890 та 1221455400:02:002:1891 були безоплатно передані відповідачу, тому режим спільного сумісного майна на них не поширюється.
Посилався на те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 не є спільною власністю подружжя.
Вказував, що звіти про оцінку вартості майна, які були надані позивачкою, втратили свою чинність ще в 2023 році оскільки як зазначено в самих звітах про оцінку, строк їх дії 6 місяців з дати оцінки, а сама оцінка була проведена 19 квітня 2023 року.
Зазначав, що позивачем не було надано до суду першої інстанції доказів надсилання відповідачу документів по справі.
Посилався на те, що нові докази про долучення яких було заявлено позивачкою вже після відкриття провадження у справі, не повинні прийматися судом до розгляду.
Вказував, що відсутність доказів дійсної ринкової вартості спірного майна подружжя під час подання позову та розгляду справи, позбавила відповідача можливості клопотати про передачу справи до іншого суду.
Зазначав, що суд першої інстанції мав повернути заяву про уточнення позовних вимог, оскільки не зрозуміло хто її подає, чи позивач чи її представник, адже вона підписана одночасно і позивачем і її представником адвокатом Бордаченком О.В.
Посилався на те, що заява про уточнення позовних вимог від 25 квітня 2023 року змінює одночасно і підстави позову і його предмет, що є порушенням ст. 49 ЦПК України. З наведеного слідує, що заява про уточнення позовних вимог від 25 квітня 2023 року є фактично новим позовом з новими підставами.
Також, частково не погоджуючись з додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог. В частині вимог, щодо яких було відмовлено у задоволенні заяви про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення, оскаржуване рішення залишити без змін.
На обгрунтування вимог посилався на те, що заява про стягнення додаткових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі від 14 жовтня 2024 року, не була направлена відповідачу, як того вимагає ст.83 ЦПК України.
Вказував, що наданий у заяві перелік наданої правничої допомоги жодним чином не підтверджує надання даної допомоги позивачці.
Зазначав, що стягнута правнича допомога у розмірі 40000 грн. є завищеною та не співмірною зі складністю справи та суперечить критерію розумності.
Посилався на те, що жодних документів, що підтверджують оплату гонорару надано не було. Додана виписка із рахунку не є належним та допустимим доказом оплати гонорару.
31 січня 2025 року від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити з вищевказаних підстав.
Позивач та її представник проти апеляційних скарг заперечували.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу в період з листопада 1998 року по 04 листопада 1999 року та про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_13 , гаражного боксу № НОМЕР_4 в обслуговуючому кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Керамблоки плюс», розташованого в АДРЕСА_14 не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині задоволених позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , його поділ, стягнення грошової компенсації та розподілу судових витрат та в частині оскарження додаткового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке саме положення містить і стаття 368 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Отже, статтею 60 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 грудня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис №1135.
Від даного шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Під час шлюбу сторони придбали майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, і вказаний факт останніми не оспорюється, а саме:
квартиру АДРЕСА_15 , загальною площею 101,9 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності, видане 25 червня 2005 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, яке було зареєстроване в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 05 липня 2005 року за реєстровим №44492;
квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею 103,5 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності, видане 25 червня 2005 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, яке було зареєстроване в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 05 липня 2005 року за реєстровим №44492;
машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване в підземній автостоянці в будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 19,6 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності, видане 15 лютого 2007 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, яке було зареєстроване в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 21 лютого 2007 року за реєстровим №50884;
паркувальне місце позиція 12, загальною площею 21,50 кв.м, розташоване у АДРЕСА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право власності НОМЕР_9 , видане 09 жовтня 2007 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 12 жовтня 2007 року;
квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею 170,5 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності САВ №010256 , видане 10 жовтня 2007 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 11 жовтня 2007 року;
автомобільний бокс № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Підземна автостоянка Позняки-17», розташованому в місті Києві, вул. Драгоманова, 17-А , загальною площею 18,0 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності, видане 27 січня 2004 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації;
автомобільний бокс №80 у гаражному кооперативі «Підземна автостоянка Позняки-17», розташованому в місті Києві, вул. Драгоманова, 17-А , загальною площею 18,0 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності, видане 27 січня 2004 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації;
1/4 частина гараж-боксу № НОМЕР_5 у гаражно-будівельному кооперативі « Сонячна долина », розташованому в Автономній Республіці Крим, місто Ялта, смт. Кацівелі, вул. Шулейкіна В.В. академіка, будинок 2-В, загальною площею 35,10 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого 05 вересня 2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кілініч С.А. і зареєстрованого у державному реєстрі 26 вересня 2011 року за №1000;
автомобіль «Toyota Camry», 2003 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 від 28 серпня 2013 року, який 04 березня 2021 року ним був відчужений іншому власнику ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2021 року;
автомобіль «Toyota Camry», 2008 року випуску, що був придбаний 28 липня 2008 року, а 31 серпня 2017 року вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 був відчужений.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказувала на те, що під час шлюбу сторонами також придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме:
житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_5 , загальною площею 293,8 кв.м.;
земельну ділянку, площею 0,1114 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1891, розташовану у АДРЕСА_5 ;
земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1890, розташовану у АДРЕСА_5 .
Представник відповідача вказував на те, що рішенням Кіровської селищної ради від 03 лютого 2014 року №493-24/VI земельні ділянки з кадастровими номерами 1221455400:00:002:1890 та 1221455400:02:002:1891 були безоплатно передані відповідачу ОСОБА_1 , тому вважає, що режим спільного сумісного майна подружжя на ці земельні ділянки не поширюється. Зазначав, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:00:002:1890 відповідачем, за особисті кошти не в інтересах сім'ї був побудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 293,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 . Вказаний житловий будинок не є спільним майном подружжя.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача вказував на те, що поділ майна подружжя, яке розташоване в різних містах України (місто Київ та місто Дніпро), суд першої інстанції здійснив не рівноправно, виділивши позивачу все майно, яке знаходиться в місті Києві.
Позивач на питання суду апеляційної інстанції пояснила, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_12 , а у квартирі АДРЕСА_17 проживає дочка. Просила виділити їй майно, яке знаходить в місті Києві, оскільки вона тут проживає, а майном, яке знаходиться в місті Дніпрі завжди займався чоловік, в неї не має документів на те майно. Вказувала на те, що спірний житловий будинок будувався за спільні кошти подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровської селищної ради від 03 лютого 2014 року №493-24/VI передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:00:002:1890, площею 0,1500 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:002:1891, площею 0,1114 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель присадибного фонду за адресою: АДРЕСА_5 .
На земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:00:002:1890 у період шлюбу сторонами було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_5 , загальною площею 293,8 кв.м, право власності на який 25 липня 2014 року було зареєстровано за відповідачем.
Посилання сторони відповідача на те, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_5 , загальною площею 293,8 кв.м. був побудований ОСОБА_1 за спадкові кошти в період з 2011 по 2014 рік, колегія суддів відхиляє, оскільки беззаперечних доказів на підтвердження того, що саме за спадкові кошти був побудований спірний будинок матеріали справи не містять.
А відтак, не знайшли свого підтвердження посилання відповідача на те, що житловий будинок побудовано за його власні кошти, оскільки сама по собі наявність у відповідача коштів, отриманих у спадщину не може бути беззаперечним підтвердженням того, що житловий будинок побудований саме за ці кошти.
Установивши, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_5 , загальною площею 293,8 кв.м побудовано за час перебування сторін у шлюбі, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний будинок є спільним сумісним майном набутим сторонами за час шлюбу.
Що стосується земельних ділянок з кадастровим номером 1221455400:00:002:1890 та з кадастровим номером 1221455400:02:002:1891, колегія суддів виходить з наступного.
Земельна ділянка, одержана особою в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Втім, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, тоді у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди відповідно до ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі №199/2099/17, від 29 вересня 2022 року у справі №359/924/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №206/6366/17.
У тому разі, якщо одним із подружжя під час шлюбу, дійсного на момент виникнення спірних правовідносин, придбано будинок, то в подружжя виникла спільна сумісна власність, тобто право другого з подружжя на частину будинку. У зв'язку з тим, що земельну ділянку виділено у власність для обслуговування цього будинку, то в позивачки, за якою визнається право власності на 1/2 частку будинку, в такій же частці виникає і право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11).
На підставі вищенаведених правових висновків, колегія суддів відмічає про те, що оскільки споруджений житловий будинок на земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:00:002:1890, площею 0,1500 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, визнано спільним майном подружжя, тому, до позивача ОСОБА_3 переходить право власності і на дану земельну ділянку в частці, розмір якої відповідає частці у праві на будинок.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:02:002:1891 одержана ОСОБА_1 в період шлюбу в приватну власність, а відтак є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:02:002:1891 не підлягає поділу в порядку спільного майна подружжя, а тому у задоволенні вимоги про поділ земельної ділянки площею 0,1114 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1891, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи спірні автомобілі «Toyota Camry», 2003 року випускута «Toyota Camry», 2008 року випускусторони придбали під час шлюбу, що ними не заперечується.
Таким чином, вказані автомобілі були об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя, оскільки придбані за час перебування останніх у шлюбі, а презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя відповідачем ОСОБА_1 не спростована.
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відчужужив обидва автомобілі придбані в період зареєстрованого шлюбу без згоди позивача, включаючи і письмову згоду.
Автомобіль «Toyota Camry», 2003 року випуску, був відчужений відповідачем 04 березня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу, а автомобіль «Toyota Camry», 2008 року випуску, був відчужений ОСОБА_1 31 серпня 2017 року.
За наведених обставин позивач має право на отримання від відповідача компенсації за відчужені ним автомобілі в розмірі 1/2 частини від їх ринкової вартості.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що продаж автомобіля «Toyota Camry», 2008 року випускубув здійсненний 31 серпня 2017 року та кошти від продажу використані в інтересах сім'ї, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи стороною відповідача до відзиву на позовну заяву, який було подано до суду першої інстанції долучено копію позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, в якій позивач вказував на те, що з 2014 року у нього з ОСОБА_3 припинено шлюбні відносини, вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, сімейних відносин не підтримують.
А відтак, відповідачем не доведено, що позивач надавала згоду на відчуження вказаного автомобіля та кошти від його реалізації були використані на потреби сім'ї.
Таким чином, позивач має право на отримання від відповідача компенсації за відчужені ним автомобілі в розмірі 1/2 частини від їх ринкової вартості.
Оцінюючи докази, які надані сторонами на підтвердження вартості спірного майна, колегія суддів, виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення вартості спірного майна, представником позивача у суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення у справі ціночну будівельно-технічну експертизу.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року призначено у справі оціночну будівельно-технічну експертиз, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
У зв'язку з неоплатою вартості експертизи, ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року була залишена без виконання.
В подальшому стороною позивача на підтвердження вартості спірного майна було надано звіти про оцінку майна, виконані 14 квітня 2023 року, 19квітня 2023 року, 23 квітня 2023 року ТОВ «Кабінет оцінки «Грінвей» та довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості датовані 2023 роком.
Стороною відповідача на підтвердження вартості спірного майна було надано довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 16 січня 2024 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вартість майна, котре підлягає поділу, визначається на підставі погодження між подружжям. А якщо згода в таких питаннях не досягнута, то береться до уваги дійсна вартість на час розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів вважає за можливе взяти до уваги довідки про оціночну вартість об'єктів нерухомості від 16 січня 2024 року, які надані стороною відповідача, враховуючи, що вони датовані 2024 роком.
Відповідно до довідок про оціночну вартість об'єктів нерухомості від 16 січня 2024 року, оціночна вартість наступних об'єктів оцінки становить:
квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 - 8 590 651,61 грн.;
квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 - 8 725 539,17 грн.;
машиномісця № НОМЕР_1 , яке розташоване в підземній автостоянці по вул. Фрунзе, 14-18, місто Київ - 73 270,36 грн.;
житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 293, 8 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 - 6 460 834,59 грн.;
квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 - 8 950 619,63 грн.;
паркувального місця позиція 12, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 - 13 427,64 грн.;
автомобільного боксу № НОМЕР_2 , який розташований у Гаражному кооперативі «Підземна автостоянка «Позняки-17», що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Драгоманова, 17-А- 72 968,44 грн.;
автомобільного боксу № НОМЕР_3 , який розташований у Гаражному кооперативі «Підземна автостоянка «Позняки-17», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17-А -72 968,44 грн.;
земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:002:1890 - 633 570,79 грн.
Як вбачається зі звіту про оцінку майна, виконаного 14 квітня 2023 року ТОВ «Кабінет оцінки «Грінвей» ринкова вартість гараж-боксу № НОМЕР_5 у ГБК «Сонячна долина», Автономна Республіка Крим, місто Ялта смт. Кацівелі, вулиця Шулейкіна В.В. академіка, будинок 2-В становить 1098726 грн.
Стороною відповідача доказів на спростування вказаної вартості гараж-боксу № НОМЕР_5 не надано.
Згідно звітів оцінки майна, складеного 20 квітня 2023 року ТОВ «СТАРТ ІН БІЛДІНГ ГРУП»ринкова вартість автомобіля «Toyota Camry», 2003 року випуску становить 157 245 грн., а ринкова вартість автомобіля «Toyota Camry», 2008 року випуску становить 213 420 грн.
При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575 св 19, від 17 серпня 2022 року у справі №522/8676/20, провадження № 61-1714 св 22.
Враховуючи викладене, беручи до уваги вартість майна, фактичний порядок користування об'єктами нерухомості, який склався між сторонами, інтереси колишнього подружжя, колегія суддів вважає можливим здійснити поділ майна, який найбільш наближено відповідає принципу рівності часток подружжя у спільному майні, наступним чином.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на наступне майно:
квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею 103,5 кв.м;
машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване в підземній автостоянці в будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 19,60 кв.м;
паркувальне місце позиція 12, загальною площею 21,50 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ;
квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею 170,50 кв.м.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно:
квартиру АДРЕСА_15 , загальною площею 101,9 кв.м;
житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_5 , загальною площею 293,80 кв.м;
земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1890, розташовану у АДРЕСА_5 ;
автомобільний бокс № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Підземна автостоянка «Позняки-17», розташованому в місті Києві, вул. Драгоманова, 17-А , загальною площею 18,0 кв.м;
автомобільний бокс № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Підземна автостоянка «Позняки-17», розташованому в місті Києві, вул. Драгоманова, 17-А , загальною площею 18,0 кв.м;
1/4 частини гараж-боксу № НОМЕР_5 у гаражно-будівельному кооперативі « Сонячна долина », розташованому в Автономній Республіці Крим, місто Ялта, смт. Кацівелі, вул. Шулейкіна В.В. академіка, будинок 2-В , загальною площею 35,10 кв.м.
Відповідно вартість майна, яке виділяється ОСОБА_3 становить 17 762 856,80 грн., вартість майна, яке виділяється ОСОБА_1 становить 16 929 719,87 грн.
В якості компенсації половини вартості проданих двох автомобілів з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 185 332,50 грн.
Відтак, враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як компенсацію половини вартості відчужених двох автомобілів, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація різниці у вартості майна у розмірі 647 804,43 грн. (17 762 856,80 грн. - 16 929 719,87 грн. - 185 332,50 грн. = 647 804,43 грн.).
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано основне рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , його поділ та стягнення грошової компенсації, отже додаткове рішення в частині вирішення питання щодо стягнення грошової компенсації також підлягає скасуванню, оскільки це питання судом апеляційної інстанції вирішено при розгляді апеляційної скарги на основне рішення.
Крім того, додаткове рішення, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05липня 2023 року у справі №904/8884/21.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, виходячи з пропорційності задоволених вимог стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 12050,84 грн., витрати по сплаті судового збору за подачу заяв про забезпечення позову та апеляційних скарг на ухвали в розмірі 1546,63 грн., а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають витрати по сплаті судового збору понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 1911,87 грн.
Представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 114 503 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу було надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №58-АБ від 17 березня 2023 року, завдання (доручення) №1 від 17 березня 2023 року, акт №1 від 01 травня 2023 року про часткове виконання завдання (доручення) №1 від 17 березня 2023 року, звіт про надану правничу допомогу за період з 17 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року, квитанції, рахунок №235 від 01 травня 2023 року, акт №2 від 03 липня 2023 року про часткове виконання завдання (доручення) №1 від 17 березня 2023 року, звіт про надану правничу допомогу за період з 01 травня 2023 року по 30червня 2023 року, квитанції, рахунок №237 від 03 липня 2023 року, акт №3 від 26лютого 2024 року про часткове виконання завдання (доручення) №1 від 17 березня 2023 року, звіт про надану правничу допомогу за період з 01 липня 2023 року по 26лютого 2024 року, квитанції, рахунок №279 від 26 лютого 2024 року, акт №4 від 01 травня 2024 року про часткове виконання завдання (доручення) №1 від 17 березня 2023 року, звіт про надану правничу допомогу за період з 27 лютого 2024 року по 30 квітня 2024 року, квитанції, рахунок №289 від 01 травня 2024 року, акт №5 від 31липня 2024 року про часткове виконання завдання (доручення) №1 від 17 березня 2023 року, звіт про надану правничу допомогу за період з 01 травня 2024 року по 31липня 2024 року, рахунок №303 від 31липня 2024 року, акт №6 від 14жовтня 2024 року про часткове виконання завдання (доручення) №1 від 17 березня 2023 року, звіт про надану правничу допомогу за період з 01 серпня 2024 року по 14жовтня 2024 року, рахунок №316 від 14жовтня 2024 року, фільтровану виписку за період з 17 березня 2023 року по 14 жовтня 2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг).
Представник відповідача просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що сума витрат є неспівмірною зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, витраченим часом та обсягом цих послуг.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі№742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Таким чином, беручи до уваги заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_3 в суді першої інстанції, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених позивачем в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , його поділ, стягнення грошової компенсації та розподілу судових витрат та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 ) право власності на наступне майно:
квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею 103,5 кв.м;
машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване в підземній автостоянці в будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 19,60 кв.м;
паркувальне місце позиція 12, загальною площею 21,50 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ;
квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею 170,50 кв.м;
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 ) право власності на наступне майно:
квартиру АДРЕСА_15 , загальною площею 101,9 кв.м;
житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_5 , загальною площею 293,80 кв.м;
земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1890, розташовану у АДРЕСА_5 ;
автомобільний бокс № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Підземна автостоянка «Позняки-17», розташованому в місті Києві, вул. Драгоманова, 17-А, загальною площею 18,0 кв.м;
автомобільний бокс № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Підземна автостоянка «Позняки-17», розташованому в місті Києві, вул. Драгоманова, 17-А , загальною площею 18,0 кв.м;
1/4 частини гараж-боксу № НОМЕР_5 у гаражно-будівельному кооперативі «Сонячна долина», розташованому в Автономній Республіці Крим, місто Ялта, смт. Кацівелі, вул. Шулейкіна В.В. академіка, будинок 2-В , загальною площею 35,10 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок компенсації вартості поділеного майна 647804 грн. 43 коп.
В частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки площею 0,1114 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1891, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 12050 грн. 84 коп., витрати по сплаті судового збору за подачу заяв про забезпечення позову та апеляційних скарг на ухвали в розмірі 1546 грн. 63 коп., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 30000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 1911 грн. 87 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий:
Судді: