23 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5414/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення з відмовою Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком;
- зобов?язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати України за 2022-2024 роки ( п.1, ст.40) з 07.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 19.12.2014 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Із 07.01.2025 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак, призначаючи пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач застосував показник середньої заробітної плати України за 2014-2016 роки, та не застосував показник середньої заробітної плати України за 2022-2024 роки, чим порушив право позивача на належне соціальне забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5414/25, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
12.05.2025 до суду надійшов відзив відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на позовну заяву /а.с. 24-32/, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що з 19.12.2014 ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти відповідно до п.16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" відповідно до поданої заяви з урахуванням стажу - 32 роки 01 місяць 15 днів як працівнику освіти. Виплата пенсії призупинена з 22.12.2014 в зв?язку з працевлаштування на посаду, що дає право на цей вид пенсії. 3 07.01.2025 переведена на пенсію за віком (60 років). До обрахунку розміру пенсії враховано загальний страховий стаж - 42 роки 02 місяці 15 днів, коефіцієнт стажу - 0,42167, середній заробіток - 8934,62 грн., індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 1,11760, показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки з урахуванням осучаснення та індексації заробітної плати.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві правом подати відзив не скористався.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 19.12.2014 призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти відповідно до п.16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" відповідно до поданої заяви з урахуванням стажу - 32 роки 01 місяць 15 днів як працівнику освіти.
07.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу (Глобинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області) із заявою про перехід на інший вид пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки (2022-2024).
Розгляд даної заяви, за принципом екстериторіальності було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 13.01.2025 №916070160121 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком; в перерахунку пенсії із застосування показника заробітної плати за 2022-2024 роки відмовлено /а.с.90/.
Позивач не погодився з діями відповідача щодо призначення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, та звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Згідно із статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до приписів статті 52 Закону №1788-XII (у редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
За приписами пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 19.12.2014 призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується протоколом.
Статтею 53 Закону №1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.
Так, статтею 19 Закону №1788-XII визначено розміри пенсії за віком, а статтею 21 Закону №1788-XII передбачено розміри надбавок до пенсії за віком.
Отже, з 19.12.2014 позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що була розрахована в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, містить поняття призначення пенсії (ст. 26 Закону), переведення з одного виду пенсії на інший (ст. 45 Закону), перерахунок пенсії (ст. 42 Закону), поновлення виплати пенсії (ст. 49 Закону). При цьому, Закон не містить чіткого та ясного визначення кожного з цих понять.
Водночас, статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Отже, Законом передбачено подання виключно заяви про призначення чи про перерахунок пенсії.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, законом передбачено такі види пенсії: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 3 статті 45 Закон № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У постанові від 10.07.2018 у справі № 520/6808/17, аналізуючи норми Закону № 1058-ІV, Верховний Суд дійшов висновку, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Тобто позивач, реалізуючи своє право на вибір пенсійних виплат, звернувся до органу Пенсійного органу із заявою від 07.01.2025 про призначення іншої пенсії за іншим законом, а саме пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Частиною 1 статті 27 Закону № 1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно з приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, у спірному випадку з 19.12.2014 позивачу було призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", тоді як про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач вперше звернувся із заявою від 07.01.2025, раніше 07.01.2025 позивачу не призначалася пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за віком з 07.01.2025, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років, яку позивач отримував раніше.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №344/7053/17.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №344/7053/17, в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахуванням судом першої інстанції.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 07.01.2025 із застосуванням при її призначенні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки, вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та з порушенням вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому є протиправними.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 07 січня 2025 року із застосуванням при її призначенні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 07 січня 2025 року, здійснивши її обчислення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2022-2024 роки), що передують року звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії за віком, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених виплат.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м.Київ, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 07 січня 2025 року із застосуванням при її призначенні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 07 січня 2025 року, здійснивши її обчислення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2022-2024 роки), що передують року звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії за віком, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко