м. Львів
23 травня 2025 рокусправа № 380/300/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), у якому просить:
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести:
- нарахування станом на 20.04.2022, дату смерті, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_2 , грошову компенсацію невикористаних днів відпусток: 07 (сім) діб щорічної основної відпустки за 2022 рік та 112 (сто дванадцять) діб щорічні додаткові відпустки як учаснику бойових дій по 15 (п?ятнадцять) діб за кожний рік не надавалась за 2015, 2016, 2017, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки;
- виплату ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , грошової компенсації, нарахованої військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України станом на 22.04.2022, дату смерті сина, за невикористані дні відпусток: 07 (сім) діб щорічної основної відпустки за 2022 рік та 112 (сто дванадцять) діб щорічних додаткових відпусток як учаснику бойових дій по 15 (п?ятнадцять) діб за кожний рік не надавалась за 2015, 2016, 2017, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця Національної гвардії України (НГУ) в зоні бойових дій по відбиттю військової агресії російської федерації проти України під час ведення оборони м. Маріуполя.
Загиблий син ОСОБА_2 проходив службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 НГУ у окремому загоні спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 з 22 січня 2015 року по 20 квітня 2022 року.
18.05.2024 позивач, не отримавши грошової компенсації за всі невикористані сином ОСОБА_2 дні щорічної основної та додаткової відпусток, звернулася з відповідною заявою до командира в/ч НОМЕР_1 НГУ з вимогою виплати їй грошової компенсації.
Всередині червня 2024 року позивач отримала лист-відповідь т.в.о командира в/ч НОМЕР_1 НГУ від 31.05.2024 за вих.№40/57/12-5668 за результатами розгляду звернення, яким їй відмовлено у виплаті грошової компенсації. Не погоджуючись з вказаним, позивач звернулася до суду та просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 13.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.02.2025 заяву представника відповідача від 27.01.2025 про продовження процесуального строку, - задоволено; продовжено Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2025, для подання відзиву на позовну заяву на 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
20.02.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що відповідач визнає, що санітар відділення збору та евакуацію поранених медичного пункту окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 », старший солдат ОСОБА_2 , проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України до дати своєї загибелі, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На дату своєї загибелі ОСОБА_2 мав право на отримання щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 07 діб, а також мав право на отримання додаткової щорічної відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (відпустка учасникам бойових дій), тривалістю 14 календарних днів на рік, усього тривалістю 112 календарних днів за 2015 - 2022 роки, після оголошення рішення про демобілізацію (закінчення особливого періоду). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 20.04.2022 №98 ОСОБА_2 виключено з усіх видів забезпечення у зв'язку із смертю.
Листом від 31 травня 2024 року військова частина у відповідь на заяву від 18.05.2024 повідомила, що не має можливості виплатити грошову компенсацію згідно з Порядком №37, оскільки він не застосовується щодо військовослужбовців, які загинули до 05 жовтня 2023 року. Листом від 11 жовтня 2024 року військова частина повторно роз'яснила заявниці неможливість виплати грошової компенсації згідно з Порядком №37.
08 січня 2025 року позивач звернулась до суду з цим позовом, долучивши до нього, зокрема, довідку приватного нотаріуса від 07.03.2023 про те, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті її сина - ОСОБА_2 .
Проте ані цю довідку, ані інші підтвердження того, що позивач є єдиною спадкоємицею свого загиблого сина ОСОБА_2 , позивач не долучала до заяв про виплату грошової компенсації.
Про відмову у виплаті грошової компенсації, нарахування та стягнення якої є предметом спору, позивач дізналась в червні 2024 року з листа військової частини від 31 травня 2024 року №40/57/12-5668. Відтак, шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду закінчився в грудні 2024 року.
На виконання, зокрема, доданого з 05 жовтня 2023 року пункту 22 статті 10- 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кабінет Міністрів України постановою від 16 січня 2024 р. №37 затвердив Порядок № 37. Водночас, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 р. №37 чітко передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) з 05 жовтня 2023 року.
В обох заявах позивач посилається саме на Порядок №37, який згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 р. №37 не застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) з 05 жовтня 2023 року. Оскільки ОСОБА_2 загинув ще ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач не міг задовільнити заяви позивачки, бо інакше діяв би всупереч вимогам законодавства.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Старший солдат ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України до 20 квітня 2022 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 20.04.2022 №98 ОСОБА_2 виключено з усіх видів забезпечення у зв'язку із тим, що помер від вогнепального поранення несумісного із життям під час виконання бойових завдань (а.с. 24).
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 150 від 06.01.2023 на день своєї загибелі ОСОБА_2 мав право на отримання щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 07 діб, а також мав право на отримання додаткової відпустки, як учасника бойових дій, за 2015 - 2022 роки тривалістю 112 календарних днів (а.с. 28).
Згідно з Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №272 мтд від 15.11.2022 вирішено: «ПРИПИНИТИ (РОЗІРВАТИ) контракт про( проходження військової' служби у Національній гвардії України та ВИКЛЮЧИТИ зі списків особового окладу частини та всіх видів забезпечення: санітара відділення збору та евакуації поранених медичного пункту окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 » старшого солдата ОСОБА_3 -(Г-021989), у зв'язку із загибеллю та направити документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання в м. Маріуполь Донецької області у період дії воєнного стану.
Народився ІНФОРМАЦІЯ_7 . На військову службу призваний командиром військової частини НОМЕР_1 з 22.01.2015.
Члени сім'ї:
Мати: ОСОБА_1 , 1964 р.н.
Батько: ОСОБА_4 , відомості про батька записані відповідно' до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.
Щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав 07 діб.
Щорічна додаткова відпустка як учаснику бойових .дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки не надавалась.» (а.с. 25).
Позивач є матір'ю ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 (а.с. 11).
04.08.2022 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лозинською О.М. заведено спадкову справу №10/2022 за спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом з спадкового реєстру № 69656812 від 04.08.2022 (а.с. 13).
Відповідно до довідки приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лозинської О.М. від 07.03.2023 вих.№ 7/01-16 позивач є єдиним спадкоємцем після смерті її сина ОСОБА_2 (а.с. 14).
23.05.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй грошової компенсацію за всі невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток, за час проходження військової служби її сином ОСОБА_2 .
Листом від 31.05.2024 відповідач у відповідь на заяву повідомив позивача, що законодавцем надано право на отримання грошової компенсації, але не був визначний механізм реалізації даного права. Згідно пункту 3 постанови КМУ «Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті)» від 16.01.2024 № 37 постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) з 05 жовтня 2023 року. Тому відповідач не може задовольнити порушене у заяві питання (а.с. 15, 16).
27.09.2024 позивач повторно звернулась із заявою до відповідача.
Листом від 11.10.2024 відповідач відмовив позивачу у виплаті грошової компенсацію за всі невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток, за час проходження військової служби її загиблим сином ОСОБА_2 та зазначив, що на дату настання смерті військовослужбовця до 05 жовтня 2023 року у Військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави для задоволення цього питання (а.с. 21, 22).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є виплата матері загиблого військовослужбовця грошової компенсації, нарахованої військовою частиною за невикористані військовослужбовцем дні відпусток.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 17, 46 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про Національну гвардію України" (надалі - Закон №876-VІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження.
Статтею 1 Закону №876-VІІ визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
З введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв (частина третя статті 6-1 Закону №876-VІІ).
Отже, аналіз вказаних норм свідчить, що Національна гвардія України підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та Головнокомандувачу Збройних Сил України.
Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 4 Закону №876-VІІ).
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №876-VІІ держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства (частина друга статті 21 Закону №876-VII).
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі також - Закон №2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 10-1 Закону №2011-XII визначено право військовослужбовців на відпустки, порядок їх надання та відкликання з них.
Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Згідно зі статтею 16-2 Закону "Про відпустки" №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Виходячи з викладених вище норм, учасники бойових дій з 2015 року мають право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.05.2019 у справі № 620/4218/18, норми Закону України від 22.10.1993 за № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон України № 3551-XII) не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Статтею 5 Закону України №3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України №3551-XII із змінами, внесеними згідно із Законом №426-VIII від 14.05.2015, визначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Згідно з абзацами 2, 3 частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Визначення особливого періоду надано в Законі України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі по тексту - Закон України №3543) та Законі України від 06.12.1991 №1932-ХІІ "Про оборону України" (далі - Закон України №1932-ХІІ).
Статтею 1 Закону України №3543 визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Приписами частини восьмої статті 4 Закону України №3543 встановлено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У спірному випадку, сторонами не заперечується та обставина, що на день своєї загибелі, 20.04.2022, військовослужбовець ОСОБА_2 мав право на отримання компенсації за невикористані щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 7 календарних днів, та додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2015 - 2022 роки тривалістю 112 календарних днів (а.с. 28).
Згідно з приписами пункту 6-1 статті 18 Закону №2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.
Порядок виплати грошового забезпечення зазначеним у цьому пункті членам сімей військовослужбовців визначається Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також військовими формуваннями, правоохоронними і розвідувальними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання виплати членам сім'ї померлого військовослужбовця компенсації за не використані дні відпусток, що не були одержані ним за життя, не були врегульовані положеннями спеціального законодавства на день загибелі ОСОБА_2 .
У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до ст.83 КЗпП України у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що при прийнятті Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №272 мтд від 15.11.2022 щодо припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення: санітара відділення збору та евакуації поранених медичного пункту окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 » старшого солдата ОСОБА_3 -(Г-021989), у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач повинен був провести з членом сім'ї загиблого, а саме, матір'ю ОСОБА_1 , усі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану ОСОБА_2 у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роках щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, та за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік.
З огляду на наведене судом правове регулювання спірних правовідносин, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати матері загиблого військовослужбовця компенсації за невикористані дні щорічних відпусток до 05.10.2023, а саме доповнення статті 10-1 Закону №2011-XII пунктом 22, та до затвердження Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) постановою КМУ від 16.01.2024 №37.
Стосовно доводів відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно з наявними у матеріалах справи документами про порушення своїх прав позивач дізналася з листів відповідача від 31.05.2024 та 11.10.2024 (які отримала пізніше з урахуванням часу на поштове пересилання), а до суду звернулася 08.01.2025, тобто в межах шестимісячного строку.
Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту необхідно визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , як члену сім'ї (матері) загиблого військовослужбовця, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 7 календарних днів за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, у кількості 112 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, на виплату яких загиблий ОСОБА_2 набув право на дату смерті.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту позовна вимога зобов'язального характеру є похідною та підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплати ОСОБА_1 , як члену сім'ї (матері) загиблого військовослужбовця, грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної основної відпустки у кількості 7 календарних днів за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, у кількості 112 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, на виплату яких загиблий ОСОБА_2 набув право на дату смерті.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , як члену сім'ї (матері) загиблого військовослужбовця, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 7 календарних днів за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, у кількості 112 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, на виплату яких загиблий ОСОБА_2 набув право на дату смерті.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 , як члену сім'ї (матері) загиблого військовослужбовця, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 7 календарних днів за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, у кількості 112 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, на виплату яких загиблий ОСОБА_2 набув право на дату смерті.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (80750, смт. Поморяни Золочівський район, Львівська область; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Війська частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне рішення суду складено 23.05.2025.
СуддяКондратюк Юлія Степанівна