23 травня 2025 рокусправа № 380/5570/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові адміністративну справу за позовом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області про визнання протиправною та скасування постанови,
Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн від 12.03.2025 в межах виконавчого провадження №64869956.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вишневим відділом Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області в межах виконавчого провадження №64869956 з примусового виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №1.380.2019.005251 прийнято постанову, якою на позивача накладено штраф в розмірі 5 100 грн за не виконання зазначеного судового рішення. Позивач не погоджується із спірною постановою та вважає її протиправною, зокрема з тих підстав, що Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області не знала про відкрите виконавче провадження №64869956, оскільки не отримувала постанову про відкриття цього виконавчого провадження. Також зазначає, що у позивача немає законних підстав для виконання рішення суду, оскільки формування земельної ділянки в межах безоплатної приватизації шляхом визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру під час дії воєнного стану забороняється, а тому спірна постанова є передчасною.
Ухвалою від 24.03.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із невідповідністю такої вимогам статей 160 і 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу надано строк на усунення недоліків.
Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою від 02.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з викликом сторін. Судове засідання призначено на 15.04.2025.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, до електронного кабінету Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 20.03.2025 - позовну заяву з копіями доданих до позовної заяви документів (тобто у день надходження позову до суду) та 03.04.2025 - ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі з викликом сторін від 02.04.2025 (тобто на наступний день постановлення ухвали судом).
Відповідачу роз'яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
У відповідності до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.
Позивачем 07.04.2025 (вх. №29238) подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 09.04.2025 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції
Судове засідання, що призначено на 15.04.2025 відкладено до 06.05.2025 у зв'язку із неявкою відповідача.
Суд у судовому засіданні 06.05.2025 заслухав вступну промову представника позивача та оголосив перерву до 20.05.2025 у зв'язку із необхідністю подання додаткової інформації.
Позивачем 20.05.2025 (вх. №41792) подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Суд у судовому засіданні 20.05.2025 дослідив письмові докази та за згодою позивача перейшов у письмове провадження.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №1.380.2019.005251, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2021, зобов'язано Гореницьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати Представництву Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу дозвіл на виготовлення і замовлення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території щодо місць давніх поховань - «Єврейський цвинтар», що знаходиться у селі Гнатівка, Києво-Святошинського району Київської області як території історико-культурного призначення за власний кошт Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу орієнтовною площею згідно з наданими Представництвом Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу планом.
Рішення суду від 12.10.2020 у справі №1.380.2019.005251 набрало законної сили.
Рішенням Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 09.12.2020 №17 розпочато процедуру реорганізації Гореницької сільської ради шляхом приєднання до Білогородської сільської ради.
Додатком №2 до рішення №17 встановлено План заходів з реорганізацїі Гореницької сільської ради, пунктом 5 якого передбачено забезпечення процесу передачі майна, активів та зобов'язань Гореницької сільської ради Білогородській сільській раді після затвердження відповідного передавального акту.
Таким чином, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області є правонаступником Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Начальником відділу Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12.03.2025 в межах виконавчого провадження №64869956 прийнято постанову, якою за невиконання рішення суду у справі №1.380.2019.005251 на боржника Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області накладено штраф у розмірі 5 100 грн.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області листом від 14.05.2025 №44148 скерував постанову про відкриття виконавчого провадження №64869956 від 23.03.2021.
Позивач стверджує, що на його адресу постанова про відкриття виконавчого провадження №64869956 від 23.03.2021 з примусового виконання судового рішення від 12.10.2020 у справі №1.380.2019.005251 не скеровувалась.
Доказів скерування вказаної постанови матеріали справи не містять, відповідачем доводи позовної заяви не спростовано.
Вважаючи постанову відповідача про накладення штрафу від 12.03.2025 у ВП №64869956 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із пунктом першим частини 1 статті 26 Закону № 1404-VII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Судом встановлено, що Львівським окружним адміністративним судом 08.12.2020 видано виконавчий лист №1.380.2019.005251, на підставі якого 23.03.2021 відкрито виконавче провадження №64869956.
В абзаці 1 частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави стверджувати, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і спрямований на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України Про виконавче провадження.
При цьому поважними, в розумінні наведених норм Закону України Про виконавче провадження можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Більше того, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Саме такі правові висновки сформулював Верховний Суд у постановах від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19.
Позивач, оскаржуючи постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду, стверджує, що ані Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (боржник у ВП №64869956), ані Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області як правонаступник Гореницької сільської ради, не отримували постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2021 №64869956.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 згаданого Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про направлення відповідачем на адресу позивача постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2021 №64869956 рекомендованим поштовим відправленням не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Суд з допомогою вказаного на постанові про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2021 ідентифікатора доступу до виконавчого провадження №64869956 встановив, що таке також не містить доказів про направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2021.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву та відповідно не спростував твердження позивача.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог статті 28 Закону №1404-VIII щодо порядку направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, що є самостійною і достатньою підставою для визнання спірної постанови про накладення штрафу протиправною.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаний обов'язок щодо доказування правомірності спірної постанови не виконано.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи спірну постанову на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів та Закону №1404-VII, тому таку слід визнати протиправною та скасувати, задовольнивши позов повністю.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 171, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Білогородської Сільської ради Бучанського району Київської області (вул. Володимирська, буд. 33, с. Білгородка, Бучанський район, Київська область, 08140, код ЄДРПОУ 04358477) до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області (вул. Л. Українки, буд. 86, м. Вишневе, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ 34903037) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області про накладення штрафу у розмірі 5 100 (п'ять тисяч сто) грн 00 коп. від 12.03.2025 в межах виконавчого провадження № 64869956.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома