22 травня 2025 року м. Львівсправа № 380/2192/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати мені з 01 лютого 2023 року пенсії в повному розмірі без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року без обмеження граничним розміром;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні її перерахунку з 01 травня 2014 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 травня 2014 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи із 74% відповідних сум грошового забезпечення, вказаних у довідках про грошове забезпечення на момент здійснення такого перерахунку, який проводився станом на 01 лютого 2023 року згідно з рішенням суду від 16 липня 2024 року у справі № 380/13590/24, станом на 01 квітня 2019 року згідно з рішенням суду від 07 вересня 2021 року у справі № 380/9297/21, станом на 01 січня 2018 року відповідно до Постанови № 103 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, а також здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на мою користь судовий збір у сумі 1211 гривні 20 копійок.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 22 грудня 2005 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262), у розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 380/13590/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області від 17 травня 2024 року № 62/21-333-8 про розмір грошового забезпечення, виданої станом на 01 січня 2023 року, обчисливши пенсію у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення. Крім того, після проведеного перерахунку пенсії відповідач обмежив пенсію максимальним розміром. Позивач уважає таку поведінку відповідача протиправною, оскільки пенсію йому було призначено у відсотковому розмірі 74% грошового забезпечення, тож саме такий відсотковий розмір пенсії повинен братися до уваги відповідачем під час її перерахунку. Що стосується обмеження пенсії максимальним розміром, то положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 визнані неконституційними, з огляду на що підстави для обмеження пенсії максимальним розміром відсутні.
Зважаючи на вказане, з метою захисту свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що за матеріалами пенсійної справи позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 13 Закону № 2262 у розмірі 74% грошового забезпечення. Відповідно до норм законодавства, чинного на момент перерахунку пенсії позивача, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону № 2262, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Також зазначає, що індексація пенсії позивача з 01 березня 2023 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства, а розмір такої не може перевищувати 1500,00 грн.
З огляду на наведене у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, зокрема, що спір у цій справі не стосується індексації пенсії чи обмеження розміру індексації, а полягає в обмеженні пенсії після її перерахунку на виконання рішення суду максимальним розміром та зменшенням відсоткового значення основного розміру пенсії.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача докази зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 22 грудня 2005 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262, в розмірі 74% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом про призначення пенсії за вислугою строків служби ОСОБА_1 .
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року, однак зменшило її відсоткове значення з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується перерахунком пенсії позивача з 01 травня 2018 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі № 380/9297/21, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із 01 квітня 2019 року виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 02 вересня 2020 року № 62/21-515-40, виданій Управлінням Служби безпеки України у Львівській області та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із 01 квітня 2019 року відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 02 вересня 2020 року № 62/21-515-40, виданої Управлінням Служби безпеки України у Львівській області, ураховуючи оклад за посадою, військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Факт проведення перерахунку пенсії позивача з 01 квітня 2019 року відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 02 вересня 2020 року № 62/21-515-40, виданої Управлінням Служби безпеки України у Львівській області, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі № 380/9297/21 відповідач не заперечує.
Надалі рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 380/13590/24, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі оновленої довідки від 17 травня 2024 року № 62/21-333-8 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, виданої УСБУ у Львівській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі оновленої довідки від 17 травня 2024 року № 62/21-333-8 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, виданої УСБУ у Львівській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 380/13590/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області від 17 травня 2024 року № 62/21-333-8 про розмір грошового забезпечення, виданої станом на 01 січня 2023 року, що підтверджується перерахунком пенсії позивача від 01 лютого 2025 року та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача.
Після проведеного перерахунку пенсії, який фактично відбувся 01 лютого 2025 року, відповідач з 01 лютого 2023 року (з дати перерахунку пенсії, визначеної рішенням суду) визначив відсоткове значення основного розміру пенсії позивача у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, а також обмежив пенсію позивача з 01 лютого 2023 року максимальним розміром. Підсумок пенсії (з надбавками) становить 27014,23 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн.
Листом від 29 січня 2025 року, копія якого наявна у матеріалах справи, відповідач повідомив позивача, зокрема про те, що підстави для проведення перерахунку його пенсії з урахуванням відсоткового значення основного розміру 74% сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром відсутні.
Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії з 74% до 70% грошового забезпечення, а також обмеження пенсії максимальним розміром звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на службі в органах Служби безпеки України, визначає Закон № 2262.
Щодо позовних вимог, які стосуються обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668 внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, яку викладено в редакції Закону № 3668, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Водночас Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668.
Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Одночасно з цим положення статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто була наявна колізія між Законом № 2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668 - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Водночас суд ураховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Вказав, що приписи статті 2 Закону № 3668, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, норма Закону № 3668, якою встановлений максимальний розмір пенсії, та який поширював свою дію на Закон № 2262, втратила чинність з 12 квітня 2023 року (через шість місяців з дня ухвалення вказаного вище рішення Конституційного суду України).
З огляду на наведене суд доходить висновку, що станом на момент проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду у справі № 380/13590/24, який фактично відбувся 01 лютого 2025 року у законодавстві України була відсутня норма, яка обмежувала б його пенсію максимальним розміром.
За цих обставин суд дійшов висновку про протиправність поведінки Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії позивача з 01 лютого 2023 року (з дати її перерахунку, визначеної рішенням суду від 16 липня 2024 року у справі № 380/13590/24), максимальним розміром.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що індексація пенсії позивача з 01 березня 2023 року проведена у межах чинного законодавства, а розмір такої не може перевищувати 1500,00 грн, суд до уваги не бере, оскільки обставини щодо нарахування та виплати позивачу індексації пенсії з 01 березня 2023 року не є предметом спору в цій справі та не досліджуються судом.
Водночас у позовній заяві позивач, стверджуючи про протиправність поведінки відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром з 01 лютого 2023 року, бажає відновити своє порушене право на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром з 01 березня 2023 року.
У аспекті цього суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги межі заявлених позовних вимог, розглядувані позовні вимоги належить задовольнити повністю у такий спосіб, в який просить позивач:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням проведених виплат) пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року без обмеження пенсії максимальним розміром.
Щодо позовних вимог, які стосуються зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії позивача з 74% до 70% грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Стаття 13 Закону № 2262 у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
08 липня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон № 3668, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
27 березня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону № 2262, у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова Кабінету Міністрів України № 704 набрала чинності з 01 березня 2018 року.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), відповідно до пункту 1 якої (чинного на час здійснення перерахунку пенсії) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
13 лютого 2008 року постановою Кабінету Міністрів України № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45), відповідно до пункту 3 якого (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку № 45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Аналіз вищенаведених норм права вказує, що стаття 13 Закону № 2262 регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. Внесені Законом № 3668 та Законом № 1166 зміни до статті 13 Закону № 2262 щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668 та Закону № 1166.
Суд встановив, що пенсія за вислугу років була призначена позивачу з 22 грудня 2005 року у розмірі 74% грошового забезпечення. На момент обчислення пенсії позивача у вказаному розмірі діяла норма частини другої статті 13 Закону № 2262, яка визначала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Отже, під час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року на підставі Постанови № 103, також подальших перерахунків пенсії з 01 квітня 2019 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі № 380/9297/21 та з 01 лютого 2023 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 380/13590/24 у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70-ма процентами грошового забезпечення з посиланням на частину другу статті 13 Закону № 2262 (у редакції Закону № 1166-VII), оскільки встановлене нею обмеження не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії, призначеної на час дії цієї ж норми, і не може обмежувати право позивача на отримання пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення.
До того ж, варто зауважити, що Верховний Суд у рішенні від 04 лютого 2019 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262, яка застосовується саме під час призначення пенсії, вказавши, що під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося під час її призначення відповідно до наявної у пенсіонера вислуги років, є незмінним.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час перерахунку та виплати пенсії позивача з 01 квітня 2019 року, з 01 лютого 2023 року, а також ураховуються судом під час розгляду цієї справи.
Суд також ураховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Беручи до уваги встановлені у цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01 січня 2018 року на підставі Постанови № 103, а також обчислення пенсії у розмірі 70% відсотків відповідних сум грошового забезпечення під час подальших перерахунків пенсії з 01 квітня 2019 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі № 380/9297/21 та з 01 лютого 2023 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 380/13590/24 є протиправними.
Тому з метою повного та ефективного захисту порушеного права належить визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивача з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2018 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років позивача виходячи з розміру 74% відповідних сум грошового забезпечення: з 01 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»; з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 02 вересня 2020 року № 62/21-515-40, виданої Управлінням Служби безпеки України у Львівській області; з 01 лютого 2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 17 травня 2024 року № 62/21-333-8, виданої Управлінням Служби безпеки України у Львівській області.
Водночас у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру його пенсії з 74% до 70% сум грошового забезпечення під час проведення її перерахунку з 01 травня 2014 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії виходячи з розміру 74% грошового забезпечення з цієї дати.
Проте позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки станом на 01 травня 2014 року право позивача на отримання пенсії у розмірі 74% грошового забезпечення порушене не було, що підтверджується наданими відповідачем перерахунками пенсії позивача з 01 липня 2012 року та з 01 квітня 2016 року, згідно з якими основний розмір пенсії позивача до 01 січня 2018 року становив 74% грошового забезпечення. Оскільки право позивача на належний відсотковий розмір пенсії з 01 травня 2014 року по 01 січня 2018 року відповідачем порушене не було, то підстави для його відновлення за вказаний період відсутні.
Отже, розглядувані позовні вимоги належить задовольнити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням проведених виплат) пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року без обмеження пенсії максимальним розміром.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з розміру 74% відповідних сум грошового забезпечення: з 01 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»; з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 02 вересня 2020 року № 62/21-515-40, виданої Управлінням Служби безпеки України у Львівській області; з 01 лютого 2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 17 травня 2024 року № 62/21-333-8, виданої Управлінням Служби безпеки України у Львівській області.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 22 травня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна