13 травня 2025 року справа № 380/10006/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Тварковської Я. А.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представників: позивача Гораля А. Р., відповідача Гій А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Гораль Андрій Романович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУ НП у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП №1207 від 29.03.2024;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського про особовий склад №190 о/с від 04.04.2024;
- поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області;
- стягнути з ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом ГУ НП у Л/о від 29.03.2024 №1207 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, на виконання якого наказом від 04.04.2024 №190 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Вважає, що твердження відповідача, викладені у висновку службового розслідування є необґрунтованими та безпідставними, зумовленими формальним, необ'єктивним та одностороннім підходом до збирання доказів. Зазначає, що дисциплінарна комісія під час проведення службового розслідування не встановила усіх вагомих обставин у даному випадку, не врахувала жодної пом'якшуючої обставини, не зібрала відомостей про весь період служби позивача в органах МВС, участь його у бойових діях на захисті Батьківщини, наявність ряду заохочень та державної відзнаки. Звертає увагу, що дисциплінарна комісія та працівники УГІ ГУНП не вжили жодних заходів для встановлення усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, зокрема не опитали колег позивача, які були присутніми разом із ним на робочому місці 18.03.2024. Вважає, що оскаржувані накази про застосування найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, без дослідження усіх обставин справи, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, суть яких полягає у правомірності винесення оскаржуваних наказів та законності звільнення позивача зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що дискредитує звання працівника Національної поліції, яке підтверджено службовим розслідуванням. Підставою призначення службового розслідування послужив рапорт про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку. У зв'язку із виявленням у ОСОБА_1 під час виконання ним обов'язків служби ознак алкогольного сп'яніння, відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі, у відповідності до частини 4 статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України 18.03.2024 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов'язків та призначено службове розслідування. В ході службового розслідування, призначеного на підставі наказу ГУНП у Львівській області №1005 від 18.03.2024, встановлено, що в адміністративному приміщення ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП, розташованого за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 66, виявлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці). У зв'язку з виявленням у позивача ознак алкогольного сп'яніння та відмовою проходження на місці огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», було запропоновано пройти такий у медичному закладі, від якого старший сержант поліції ОСОБА_1 відмовився, про що комісією було складено відповідні акти. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2024 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 про повернення позовної заяви у справі № 380/10006/24 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.11.2024 справу передано для продовження розгляду справи судді Хомі О. П.
Ухвалою від 21.11.2024 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою від 03.02.2025 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Підготовче засідання призначено на 18.02.2025.
Підготовче засідання, призначене на 18.02.2025 відкладено до 11.03.2025 у зв'язку із неявкою позивача та його представника.
Відповідачем подано: 18.02.2025 відзив на позовну заяву (вх.13366), 27.02.2025 клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №16717) та 10.03.2025 клопотання про виклик свідків (вх. №20237).
Суд у підготовчому засіданні 11.03.2025 оголосив перерву до 18.03.2025 за клопотанням представника позивача з метою визначитися з необхідністю виклику свідків.
Представником позивача 18.03.2025 (вх. №22748) подано клопотання про виклик свідків.
Відповідачем 18.03.2025 (вх. №22744) подано клопотання про долучення доказів.
Представником позивача 18.03.2025 (вх. №22750) подано клопотання про долучення доказів.
Ухвалою від 18.03.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 08.04.2025.
Суд у судовому засіданні 08.04.2025 заслухав вступні промови та оголосив перерву до 29.04.2025 перед дослідженням доказів.
Суд у судовому засіданні 29.04.2025 заслухав пояснення свідків, дослідив письмові та відеодокази та продовжив перерву до 13.05.2025 перед судовими дебатами.
Суд, заслухавши сторін та свідків, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України на посаді поліцейського з обліку та збереження речових доказів відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області.
До ГУНП у Львівській області 18.03.2024 надійшов рапорт №РП-35 старшого інспектора ВСР УГІ ГУНП капітана поліції ОСОБА_2 та інспектора ВСР УГІ ГУНП майора поліції ОСОБА_3 з приводу можливого порушення службової дисципліни із сторони поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старшого сержанта ОСОБА_1 .
Наказом ГУНП у Львівській області від 18.03.2024 №1005 призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що в адміністративному приміщенні ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП, розташованого за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 66, виявлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим йому неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» або в медичному закладі, однак, старший сержант поліції ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився, про що комісією було складено відповідні акти.
Водночас з направлення для проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (№2824/39/01/2024 від 18.03.2024), яке повинно було здійснюватись у лікарні Святого Пантелеймона Першого територіального медоб?єднання м. Львова, розташованій за адресою: м. Львів, вул. Миколайчука, 9, наданого начальником ВП №2 ЛРУП №2 ГУНІ старшому сержанту поліції Левковичу М.В., вбачається, що у приміщенні службового кабінету №208 від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння в присутності працівників УГІ ГУНП та ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП, старший сержант поліції Левкович М.В. відмовився, про що він засвідчив особистим підписом.
За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією 26.03.2024 складено висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни зі сторони поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старшого сержанта ОСОБА_1 , яким рекомендовано за грубе порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, зокрема вимоги статті 38 «Про запобігання корупції», пункту 1 (в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції), пункту 2 частини 1 та 2 статті 18 Закону України Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6 та 14 частини з статті 1 дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, абзаців 1, 5 пункту 1 та абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та підпункту 1.1, 1.7 пункту 1 наказу ГУНІ у Львівській області від 27.04.2023 №1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», на підставі п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, застосувати до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНІ у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0063703) дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції.
Наказом №1207 від 29.03.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП» до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом №190 о/с від 04.04.2024 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського з обліку та збереження речових доказів відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Накази №1207 від 29.03.2024 та №190 о/с від 04.04.2024 є предметом оскарження з підстав протиправності.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.11.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок №893).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про, зокрема перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктами 2-4 Розділу V Порядку №893 передбачено, що службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
вид і розмір заподіяної шкоди;
причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 7 Розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до пункту 8 Розділу V Порядку №893 за рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.
Згідно з пунктом 14 Розділу V Порядку №893 під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частинами першою та другою статті 22 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейського (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідну до пунктів 4 та 5 розділу І вказаних Правил під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Згідно з абзацом 7 пункту 2 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Спір у цій справі виник у зв'язку із притягненням поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни і правил поведінки поліцейського, які полягають у перебуванні поліцейського з обліку та збереження речових доказів відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП ОСОБА_1 на службі з ознаками алкогольного сп'яніння та відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Судом встановлено, що 18.03.2024 в адміністративному приміщенні ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП, розташованого за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 66, виявлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим йому неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» або в медичному закладі, від проходження будь-якого з них старший сержант поліції ОСОБА_1 відмовився, про що комісією було складено відповідні акти.
Як вбачається з акту про відмову проходження медичного освідування від 18.03.2024, складеного старшим інспектором ВСР УГІ ГУНП Уніятом Р.Р., старший сержант поліції Левкович М.В. відмовився пройти медичне освідування в найближчому медичному закладі, зазначивши, що не бажає проходити таке освідування. Факт відмови засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 під вказаним актом.
Окрім того, актом перегляду відеозаписів з портативного відеореєстратора мобільної групи УГІ ГУНП у Львівській області встановлено, що у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп?яніння інспектором ВСР УГІ ГУНП капітаном поліції Романом ОСОБА_2 було запропоновано поліцейському з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції № 2 Львівського РУП №2 ГУНІ старшому сержанту поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», на що останній відмовився. Окрім цього, мобільною групою УГІ ГУНІ роз'яснено старшому сержанту поліції ОСОБА_1 те, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння прирівнюється до перебування у такому стані. У подальшому, капітаном поліції ОСОБА_4 було запропоновано старшому сержанту поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, від чого останній також відмовився, повідомивши, що у нього на це «немає потреби».
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні ствердили, що перебували на такій відстані від позивача, котра дозволяла їм відчути характерний після вживання алкоголю запах з порожнини роту та вказали на поведінку позивача, яка свідчила про перебування його в стані алкогольного сп'яніння.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що, на їх думку, поведінка ОСОБА_1 не свідчила про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, однак не спростували цього. При цьому, свідок ОСОБА_5 спілкувався з позивачем через віконечко чергового.
Жоден із свідків не підтвердили наявність між позивачем та його керівником неприязних стосунків, на які посилався ОСОБА_1 при розгляді справи в судовому засіданні.
Судом з відеозаписів з портативного відеореєстратора мобільної групи УГІ ГУНП у Львівській області встановлено, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» або проїхати у найближчий медичний заклад для медичного освідування, на що позивач відмовився.
Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» в приміщенні ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП та від проходження медичного освідування свідчать про фактичну відмову від проходження такого огляду позивачем 18.03.2024.
Матеріали справи не містять будь-якого документа, який би був належним і допустимим доказом того, що 18.03.2024 позивач не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Позивач не зміг пояснити суду причину відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння ані на пропозицію працівників поліції, ані за власною ініціативою цього ж дня після відсторонення його від виконання посадових обов'язків.
Пленум Верховного Суду України у пункті 25 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 роз'яснив, що нетверезий стан, наркотичне або токсичне сп'яніння можуть підтверджуватися як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
Верховний Суд, дотримуючись таких рекомендацій, у постанові від 04.10.2018 у справі №806/2272/16, вказав: «… відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при розгляді справ нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом».
З урахуванням встановлених обставин, суд виснує, що ухилення позивачем як працівником поліції від проходження медичного огляду на стан сп'яніння не відповідає установленим нормам поведінки поліцейського в службовий час та свідчить про неналежну службову дисципліну та недотримання професійно-етичних норм поведінки поліцейського.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягає в порушенні службової дисципліни, що є несумісним з проходженням служби в поліції та суперечить змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських та вимог Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції.
Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що підставою для застосування дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, які передбачені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Прийнята позивачем при вступі на службу в поліції присяга відповідно до статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає взяття на себе обов'язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов'язків.
В основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у постановах від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019 у справі № 824/1015/16-а у подібних правовідносин.
Відповідно до розписки - попередження ОСОБА_1 попереджений про неприпустимість випадків вчинення порушень службової дисципліни, як у робочий та позаробочий час, зокрема керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого), перебування в такому стані на службі, у службовому приміщенні чи у однострої.
Відмова поліцейського від медичного огляду на стан сп'яніння, не звільняє порушника від відповідальності.
Суд не беру до уваги доводи представника позивача про відсутність закріплення на нормативному рівні обов'язку працівника поліції проходити медичний огляд на стан сп'яніння, оскільки такі суперечать самій сутності службової дисципліни та званню поліцейського.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням відповідних обставин і не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.03.2019 в справі № 819/736/18, від 19.05.2022 в справі № 480/4079/18.
Верховний Суд у постановах від 19.04.2021 у справі №240/2677/20, від 17.06.2021 у справі №804/6242/17, від 12.05.2022 у справі №260/1/19, від 26.06.2022 у справі №2240/2329/18, від 14.07.2022 у справі №520/1795/19, послідовно підтримуючи свою позицію, зазначає, що поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції.
Аналіз зібраних та досліджених судом доказів повністю підтверджує правильність висновку службового розслідування та факт порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов'язків поліцейського та недотримання позивачем професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського.
Висновок службового розслідування від 26.03.2024 в сукупності з іншими належними та допустимим письмовими та відео-доказами, спростовує доводи позивача про відсутність достатніх та належних доказів порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.
З огляду на встановлені висновком службового розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду цієї справи, суд виснує про правомірність звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв'язку із підтвердженням факту вчинення ним дисциплінарного проступку, тому відсутні підстави для скасування спірних наказів та поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.
Щодо інших доводів позивача, суд виходить із пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності спірних наказів виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи спірні накази відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд виснує, що такі прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено, тому відсутні підстави для скасування наказів.
Позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування оскаржуваних наказів, які визнані судом правомірним, тому також не підлягають до задоволення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними в цілому, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 23 травня 2025 року.
Суддя О. П. Хома