22 травня 2025 рокусправа № 380/24192/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якій просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача, оформлене протокол № 9996 від 22.10.2024 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачу на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.08.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що він є студентом другого курсу (професійний бакалавр) на дуальній формі навчання зі спеціальністю Бізнес адміністрація у Коледжі туризму м. Благоєвград (дата початку навчання 21.09.2023, термін навчання 18.06.2026). Повідомив, що до такої заяви додав: завірені копії паспорта громадянина України, РНОКПП, витяг з Резерв +, довідки Коледжу туризму м. Благоєвград № УО - 929 від 03.04.2024 р., особової картки, договору коледжу туризму м. Благоєвград, виписки з реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документа про загальну середню освіту № НОМЕР_1 . Вказав, що за результатами розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено у наданні такої, оскільки виявлено недостатню кількість підтверджуючих документів. Причини відмови - відсутність довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Вважає таке рішення, оформлене протоколом № 9996 від 22.10.2024 року про відмову у наданні відстрочки, є протиправним з огляду на те, що іноземні навчальні заклади фактично не мають доступу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти України, відповідно, не можуть сформувати таку Довідку. Позивач не заперечує, що до заяви від 28.08.2024 року не було додано Довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560. Стверджує, що оскільки позивач є студентом другого курсу дуальної форми навчання у Коледжі туризму м. Благоєвград, та цей навчальний заклад не має доступу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти України та не можу сформувати довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560, тому він не можу бути позбавлений права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 02.12.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 11.12.2024 відмовлено у задоволенні позивача про забезпечення позову.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 35694 від 29.04.2025) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури. Зазначив, що за змістом п.п. 58, 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 16.05.2024 № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Повідомив, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є: довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна. Форма довідки про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти затверджена додатком 9 до Порядку № 560. Відповідач вказав, що 28.08.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак у відповідь отримав рішення про відмову з підстав подання неповного пакету документів, передбаченого додатком № 5 до Постанови № 560. Зокрема, відсутня довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Тому вважає, що пакет поданих позивачем документів є неповним, а тому позивач не підтвердив належним чином своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. № 35943 від 30.04.2025) у якій вказав, що вимога надання довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО), передбаченої додатком 9 до Порядку № 560, не є універсальною та обов'язковою для всіх категорій здобувачів освіти. Іноземні навчальні заклади, до яких належить Коледж туризму м. Благоєвград, не підключені до ЄДЕБО та не мають технічної можливості формувати довідки такого типу. Це підтверджено на практиці іншими адміністративними справами, у яких суди ставали на бік позивачів, що здобували освіту за кордоном. Згідно з п. 58, 60 Порядку № 560, відстрочка може надаватись на підставі комплексу підтверджуючих документів, у тому числі довідки з навчального закладу, копії студентської картки, договору про навчання, що подані позивачем в повному обсязі. Стверджує, що позбавлення відстрочки лише на тій підставі, що навчальний заклад розташований за межами України та не формує довідки ЄДЕБО, є дискримінацією за ознакою місця здобуття освіти, що суперечить ч. 2 ст. 24 Конституції України, згідно з якою громадяни мають рівні права перед законом. Також вважає, що відмова на тій лише підставі, що не подано одну довідку, без оцінки інших документів, є проявом формального адміністративного підходу. Просив позов задовольнити.
Суд вивчив матеріали справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
ОСОБА_1 28.08.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що він є студентом другого курсу (професійний бакалавр).
До такої заяви позивач додав копії наступних документів: завірену копію паспорта громадянина України, завірену копію РНОКПП, Витяг з Резерв+, завірену копію довідки Коледжу туризму м. Благоєвград № УО - 929 від 03.04.2024 року, завірену копію особової картки (лична картка), завірену копію договору коледжу туризму м. Благоєвград, завірену копію виписки з реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документа про загальну середню освіту № НОМЕР_1 .
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено у наданні такої, оскільки виявлено недостатню кількість підтверджуючих документів. Причини відмови - відсутність довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, викладеними у позовній заяві та відзиві на позовну заяву.
Не погоджуючись з такою відмовою Комісії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується таким.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Отже, студенти, що навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.
За приписами ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до вказаної норми, Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 № 560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).
Згідно з п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Таким чином, комісія, яка розглядає питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є міжвідомчою комісією без статусу юридичної особи, до складу якої входять як представники центрального органу влади (керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу)), так і відповідного місцевого органу державної влади (представники районної (міської) державної (військової) адміністрації), і яка діє при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відокремленому відділі).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку № 560).
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Як установлено судом, позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він є студентом другого курсу (професійний бакалавр) на дуальній формі навчання зі спеціальністю Бізнес адміністрація у Коледжі туризму м. Благоєвград (дата початку навчання 21.09.2023, термін навчання 18.06.2026).
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено у наданні такої, оскільки виявлено недостатню кількість підтверджуючих документів. Причини відмови - відсутність довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Так, згідно пункту 62 Прядку № 560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Отже, наведеною нормою для військовозобов'язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, передбачено обов'язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560.
Форма даної довідки є додатком № 9 до Порядку № 560.
Суд зауважує, що саме з Додатку 9 до Порядку № 560 можливо встановити, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту».
За приписами ст. 74 ч. 2 КАС України, яка закріплює правила допустимості доказів, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, оскільки за правилами п. 62 Порядку № 560 єдиним документом, який здобувач освіти додає до заяви про надання відстрочки, і який підтверджує дотримання послідовності здобуття освіти, є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, форма якої є додатком до Порядку № 560, єдиним допустимим доказом в розумінні ч. 2 ст. 74 КАС України дотримання позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної в ст. 10 ч. 2 Закону України “Про освіту», є саме зазначена довідка.
Як вже зазначалось судом, позивачем не надано довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, а тому у відповідача була відсутня будь-яка можливість встановити інформацію про порушення/відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти.
На переконання суду, відповідач не вправі вживати додаткових заходів щодо встановлення послідовності здобуття освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту», а тому єдиним законним рішенням з боку відповідача, в такому випадку, є прийняття рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про надання відстрочки.
На переконання суду, зважаючи на подання позивачем до відповідача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» без усіх необхідних документів, а саме без відповідної довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, зі змісту якої встановлюється послідовність здобуття освіти відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту», відмова позивачу в надані відстрочки на військову службу за мобілізацією є правомірною та обґрунтованою, у відповідності до вимог п. 62 Порядку № 560.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа “Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Р.П. Качур