справа № 380/25911/24
22 травня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом, позивач ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі за текстом відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській област код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна,83 (далі за текстом відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (по місцю проживання позивача) зарахувати період проживання 3 роки станом на 01.01.1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити і виплачувати ОСОБА_1 , пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18.08.2024 року тобто з часу виникнення права на призначення пенсії за віком.
Ухвалою від 01.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статті 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з тих підстав позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку. Однак, відповідач відмовив в призначенні пенсії, оскільки період проживання на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення становить менше трьох років. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вказує, що є особою, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і має відповідне посвідчення, що підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Представник відповідача ГУ ПФУ в Одеській області подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що згідно пункту 2 статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання або роботи але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Після перевірки наданих позивачем (заявником) документів, Головним управлінням було встановлено, що на дату звернення з заявою вік позивача - 54 роки 2 місяці, а страховий стаж позивача складає 36 років (до страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданими документами, необхідний страховий стаж становить 25 років) . Документами підтверджено період проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 - 2 роки 2 місяці 2 дні.
До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення зараховано всі періоди згідно наданої довідки від 10.10.2024 № 78. На підстави заяви та наданих документів Головним управлінням прийнято рішення № 133950016081 від 04.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону, за відсутності необхідної кількості років проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення - 3 роки.
Представник відповідача ГУ ПФУ у Львівській області подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що однією з обов'язкових умов для призначення пенсії за віком, до статті 55 Закону № 796, є постійно проживати чи постійно працювати в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 роки. При цьому, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно Закону № 1058 та Закону №796. Згідно документів, поданих Позивачкою, вік 54 роки 2 місяці, страховий стаж позивачки складає 36 років. До страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданим документам. Документами підтверджено період проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 -2 роки 2 місяці 2 дні. До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення зараховано всі періоди згідно наданої довідки від 10.10.2024 № 78. Позивачка працює. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 133950016081 від 04.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону, за відсутності необхідної кількості років проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення - 3 роки.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Відповідно до посвідчення громадянина(громадянки), який (яка) потерпів(ла) від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) Серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 має пільги та компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з довідкою № 84 від 12.11.2024, виданою Камінь-Каширським управлінням житлово-комунального господарства, позивачка проживала і була зареєстрована в м. Камінь-Каширський з 21.07.1976 по 01.09.1988, з 02.10.1992 по 26.07.1994, підстава по квартирна карточка Форма Б, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії відповідно до статті 14 (п.3) Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до архівної довідки №01-43/10 від 25.10.2024 ОСОБА_2 дійсно навчалась з 1977 по 1987 роки у м. Камінь-Каширській середній школі м. Каменя-Каширського Волинської області.
Згідно з довідкою №1414 від 25.10.2024, виданою Опорним закладом загальної середньої освіти «Камінь-Каширський ліцей №1» ім. Євгена Шабліовськогоо Камінь-Каширської міської ради Волинської області позивачка дійсно навчалася в Камінь-Каширському СПТУ №4 з 01.09.1987 по 02.07.1988.
Рішенням №133950016081 від 04.11.2024 пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону, за відсутності необхідної кількості років проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення - 3 роки.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.
За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP" про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Постанова №106).
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі Порядок №22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2023 року №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до посвідчення громадянина(громадянки), який (яка) потерпів(ла) від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) Серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 має пільги та компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23, від 18 березня 2025 року у справі 460/27065/23).
Верховний Суд (постанови від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23, від 18 березня 2025 року у справі 460/27065/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням пенсійного органу від 04.11.2024 року №133950016081 є відсутність необхідної кількості років проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення - 3 роки.
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01 січня 1993 року.
Згідно з довідкою №84 від 12.11.2024, виданою Камінь-Каширським управлінням житлово-комунального господарства, позивач проживала і була зареєстрована в м. Камінь-Каширський з 21.07.1976 по 01.09.1988, з 02.10.1992 по 26.07.1994, підстава по квартирна карточка Форма Б, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії відповідно до статті 14 (п.3) Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до архівної довідки №01-43/10 від 25.10.2024 ОСОБА_2 дійсно навчалась з 1977 по 1987 роки у м. Камінь-Каширській середній школі м. Каменя-Каширського Волинської області.
Згідно з довідкою №1414 від 25.10.2024, виданою Опорним закладом загальної середньої освіти «Камінь-Каширський ліцей №1» ім. Євгена Шабліовськогоо Камінь-Каширської міської ради Волинської області позивачка дійсно навчалася в Камінь-Каширському СПТУ №4 з 01.09.1987 по 02.07.1988.
Отже, наявними у справі доказами підтверджено фактичне постійне проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року: з 26 квітня 1986 року по 01 вересня 1988 року та з 02 жовтня 1992 року по 31 грудня 1992 року, що становить менше трьох років.
У позовній заяві позивач стверджувала, що згідно довідки від 16.10.2024 №03-25/03/3229, виданої Волинським національним університетом імені Лесі України вбачається, що канікулярний період становить більше п'яти місяців, а також піонерська практика з 01.07.1990 по 15.08.1990 в Камінь-Каширській СШ.
Так згідно з дипломом серії НОМЕР_3 позивач в 1988 році вступила у Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки, який закінчила у 1992 році.
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи в зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Постійне місце навчання нерозривно пов'язане з постійним місцем проживання особи. Навіть за умови проживання у м. Камінь - Каширський у період не зайнятий навчанням, не можна вважати, що таке проживання було постійним.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23.
За змістом підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 доказом постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, є відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що відповідач врахував всі періоди згідно наданої довідки, однак така не підтверджує проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС та станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років.
Інших достатніх та достовірних доказів, які б беззаперечно підтверджували факт проживання/роботи/навчання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років в матеріалах справи не міститься.
Верховний Суд у постановах від 11 березня 2024 у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у пенсійного органу були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за заявою від 05 лютого 2025 року, оскільки за наявними доказами станом на 01 січня 1993 року період її фактичного постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Тому оскаржуване у цій справі рішення від 04 листопада 2024 року №133950016081 про відмову у призначенні пенсії є правомірним.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов необхідно відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.