справа № 380/25121/24
21 травня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: адреса АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі за текстом відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36000, Полтавська обл, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34 (далі за текстом відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) в якій позивач просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №134150009659 від 22.11.2024 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , 03.08.1964, що дає право на призначення пенсії за віком, у повній мірі період її роботи з 02.05.1999 по 28.12.2002 у селянському фермерському господарстві “Джала В.П.» та період отримання позивачкою матеріальної допомоги по безробіттю, призначеної відповідно до п. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 29.01.2004 року по 27.07.2004 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 , 03.08.1964 пенсію за віком у відповідності до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою від 19.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка у зв'язку із досягненням 60-річного віку звернулась до пенсійного органу для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI. Однак, відповідачем протиправно відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу для призначення пенсії. До страхового стажу не зараховано період роботи з 02.05.1999 по 28.12.2002 в селянсько-фермерському господарстві «Джала В.П.» з огляду на відсутність даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу, також не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 29.01.2004 по 27.07.2004, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. Вважає, що не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу є протиправним, у зв'язку з чим звернулась до суду з ним позовом.
Представник відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області подав до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Також, вказують, що управління зазначає, що відомості про період одержання матеріальної допомоги по безробіттю враховується за умови підтвердження, що така виплата здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. Позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: свідоцтво про шлюб, довідку про виплату допомоги по безробіттю, диплом, повідомлення - розрахунок, довідку про підтвердження стажу роботи, трудову книжку, паспорт, код. Згідно трудової книжки від 16.07.1982 № НОМЕР_2 :
-період роботи у фермерському господарстві з 16.04.1984 по 13.06.1996, з 02.05.1999 по 28.12.2002 взято згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки відсутня інформація про сплату внесків;
-період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 29.01.2004 по 27.07.2004, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 10 місяців 21 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.
З огляду на викладене, управління вважає, що рішення №134150009659 від 22.11.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, прийнято правомірно.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , у зв'язку з досягненням пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (60 років) звернулася до відділу обслуговування громадян №15 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідача-2) із заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви позивач долучила наступні документи: свідоцтво про шлюб, довідку про виплату допомоги по безробіттю, диплом, повідомлення-розрахунок, довідку про підтвердження стажу роботи, трудову книжку, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру.
За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Полтавській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії від 22.11.2024 року №134150009659, яке донесене до відома позивачки листом від 25.11.2024 року №1300-5218-8/192232, у призначенні позивачці пенсії за віком відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного стажу (31 рік) для призначення пенсії, зазначено, що позивачка набуде права виходу на пенсію в органах Пенсійного фонду з 04.08.2027 року. Також у рішенні зазначається, що відповідачем згідно даних трудової книжки позивачки: період роботи у фермерському господарстві з 02.05.1999 року по 28.12.2002 року взято згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки відсутня інформація про сплату роботодавцем внесків (взято тільки окремі дні роботи, за які роботодавцем сплачені внески), а також період отримання матеріальної роботи по безробіттю з 29.01.2004 року по 27.07.2004 року не враховано, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалася у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. За результатами аналізу наданих позивачкою документів,пенсійний орган підрахував її стаж - 27 років 10 місяців 21 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує гарантоване законом право позивачки на пенсію за віком при досягненні нею 60-річного віку.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону №1058-VI зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу… з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Суд встановив, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.11.2024 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, тобто після досягнення 60-річного віку.
Для призначення пенсії позивачк подала пенсійному органу, зокремаЮ трудову книжку позивачки НОМЕР_2 , виданої на ім'я ОСОБА_2 , дата заповнення 16.07.1982 року, остання працювала:
- з 01.09.1981 по 21.07.1982 навчання у ГПТУ-5 по спеціальності «мотальщица»;
- з 21.07.1982 по 18.08.1983 «мотальщица» по 3-му розряду у підготовчому цеху ткацького виробництва Рівненського льонокомбінату;
- з 16.04.1984 по 10.08.1984 учень монтажника рідіоапаратури Золочівського радіозаводу;
- з 10.08.1984 по 09.08.1989 монтажник радіоапаратури першого розряду Золочівського радіозаводу;
- з 09.08.1989 по 05.05.1991 монтажник РЕА і приладів другого розряду Золочівського радіозаводу;
- з 05.05.1991 по 13.05.1996 монтажник РЕА і приладів третього розряду Золочівського радіозаводу;
- з 02.05.1999 по 28.12.2002 буряковод у СФГ «Джала В.П.» Золочівського району; - з 29.01.2003 по 24.12.2003 перебувала на обліку у Золочівському районному центрі зайнятості та отримувала виплату по безробіттю;
- з 25.12.2003 по 24.01.2004 перебувала на обліку у Золочівському районному центрі зайнятості та отримувала виплату по безробіттю;
- з 29.01.2004 по 27.07.2004 перебувала на обліку у Золочівському районному центрі зайнятості та отримувала матеріальну допомогу відповідно до п. 1 ст. 28 Закону; - з 22.11.2006 по 30.08.2010 машиніст тісторозділювальних машин по ІІІ розряду у приватного підприємця ОСОБА_3 - фізична особа;
- з 31.08.2010 по 31.01.2011 машиніст тісторозділювальних машин у приватного підприємця ОСОБА_3 ;
- з 16.02.2011 по 12.11.2011 перебувала на обліку у Золочівському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу з безробіття відповідно до п. 1 ст. 23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
- з 01.03.2012 по 30.03.2012 продавець у ПП ОСОБА_4 ;
- з 04.03.2013 по 24.02.2014 перебувала на обліку у Золочівському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу з безробіття відповідно до п. 1 ст. 23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
- з 25.02.2014 по 28.07.2016 тістороб у ФОП ОСОБА_5 ;
- з 01.08.2017 по 06.09.2017 підсобний робітник ОЗ «Соснівський НВК»;
- з 23.11.2020 по 09.09.2024 підсобний робітник ОЗ «Соснівський НВК».
Оскільки позивач вперше звернулась за призначенням пенсії за віком 18.11.2024, то відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону №1058-VI право на призначення пенсії обумовлено наявністю 31 року страхового стажу.
Оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком саме з підстав відсутності у неї необхідного 31-річного страхового стажу, до якого пенсійним органом не зараховано:
- період роботи у фермерському господарстві з 16.04.1984 по 13.06.1996, з 02.05.1999 по 28.12.2002 взято згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки відсутня інформація про сплату внесків;
- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 29.01.2004 по 27.07.2004, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Стосовно доводів відповідача про відсутність інформації про нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Законодавством не передбачена відповідальність застрахованої особи - найманого працівника за невиконання страхувальником - роботодавцем обов'язку сплати страхових внесків. При цьому, найманий працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Суд звертає увагу, що у випадку невиконання страхувальником обов'язку щодо сплати єдиного внеску, в тому числі порушення строків його сплати, законодавством передбачає відповідальність страхувальника, шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 01.0.2021 у справі № 423/757/17 та від 31.03.2021 у справі № 242/5696/16-а, за умови підтвердження пільгового стажу, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Відомостями трудової книжки позивачки НОМЕР_2 підтверджується робота позивача з 02.05.1999 по 28.12.2002 у селянському фермерському господарстві “Джала В.П.»
Відповідачем такий період роботи не заперечується.
Як встановлено судом, період роботи позивача з 02.05.1999 по 28.12.2002 відповідачем не зараховано до пільгового стажу з підстав несплати страхувальником єдиного соціального внеску.
У спірний період економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991 року № 2009-XII (надалі - Закону №2009).
Згідно статті 28 Закону № 2009 особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства.
Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
Вищевказаний Закон втратив чинність 29.07.2003 із набранням чинності Закону України "Про фермерське господарство".
Статтею 34 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.
Фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Членам фермерського господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
Отже, з аналізу статті 28 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та статті 34 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що даними нормами закріплено обов'язок, а не право, селянського (фермерського) господарства сплачувати за осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) внески (збір) на соціальне страхування.
Вказаними Законами передбачено, що селянське фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.
Отже відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу), а тому несплата таких внесків не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи те, що обов'язок зі сплати страхових внесків покладено роботодавця, тобто на селянсько-фермерське господарство “Джала В.П.», то вказаний період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Також судом встановлено, що відповідачем не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 29.01.2004 по 27.07.2004, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Законом України від 25.03.2005 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон №2505-IV) частину 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацом такого змісту: «Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу».
Зазначеним законом також виключено абзац 5 частини 1 статті 7 та статтю 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто всі норми про матеріальну допомогу по безробіттю.
Разом з тим, частина 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено такі види забезпечення за цим Законом:
- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
- допомога по частковому безробіттю;
- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Отже, законодавець розрізняє такі види допомоги, як допомога по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.
Так, позивачу відмовлено в зарахуванні періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 29.01.2004 по 27.07.2004 до її страхового стажу з підстав того, що не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги здійснювалося у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Водночас, суд зауважує, що такий вид допомоги передбачений іншою нормою, а саме статтею 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» було встановлено, що застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.
Стаття ж 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачала, що безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічні положення містить стаття 31 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції від 29.05.2001; надалі також Закон № 803-XII) - безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
При цьому, відповідно до пункту «ж» частини першої статті 4 Закону № 803-XII держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні, зокрема включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
Аналізуючи вищенаведені положення, суд дійшов висновку, що на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої до загального трудового стажу.
З огляду на вказане, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ В Полтавській області №134150009659 від 22.11.2024 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд вказує, що згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 1.1. Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку 3 з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Відповідно до пункту 4.8. Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Про захист персональних даних.
Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності.
У силу положень пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Отже, питання призначення пенсії вирішує орган до якого документи заявника передані в електронному вигляді за принципом екстериторіальності. У цьому випадку ГУ ПФУ у Львівській області виключно здійснило прийняття і обробку документів особи, яка звернулась за призначенням пенсії, натомість оскаржене рішення приймало ГУ ПФУ в Полтавській області.
Відтак, враховуючи вищевикладене, з метою повного відновлення порушених прав суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, у повній мірі період її роботи з 02.05.1999 по 28.12.2002 у селянському фермерському господарстві “Джала В.П.» та період отримання позивачкою матеріальної допомоги по безробіттю, призначеної відповідно до п. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 29.01.2004 року по 27.07.2004 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 18.11.2024, з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №134150009659 від 22.11.2024 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36000, Полтавська обл, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, у повній мірі період її роботи з 02.05.1999 по 28.12.2002 у селянському фермерському господарстві “Джала В.П.» та період отримання позивачкою матеріальної допомоги по безробіттю, призначеної відповідно до п. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 29.01.2004 року по 27.07.2004 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18.11.2024, з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36000, Полтавська обл, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: адреса АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.