про роз'яснення судового рішення
22 травня 2025 року 320/17760/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №103650012719 від 27.03.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1972 по 06.02.1977, періоди роботи з 07.02.1977 по 03.06.1975, з 01.07.1975 по 26.06.1978 (навчання), з 01.11.1978 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 17.09.1977, з 10.10.1977 по 18.12.1977, з 1978 по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , трудової книжки колгоспника від 06.02.1978 та призначити пенсію з врахуванням заробітної плати на підставі архівних довідок від 10.06.2010 №№ 41, 42, 43, 44 з 20.03.2024.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №103650012719 від 27.03.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1972 по 06.02.1977, періоди роботи з 07.02.1977 по 03.06.1975, з 01.07.1975 по 26.06.1978 (навчання), з 01.11.1978 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 17.09.1977, з 10.10.1977 по 18.12.1977, з 1978 по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , трудової книжки колгоспника від 06.02.1978 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням заробітної плати на підставі архівних довідок від 10.06.2010 №№41, 42, 43, 44 починаючи з 20.03.2024.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року змінено резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року шляхом зазначення абзацу 2 наступним чином:
“Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1972 року по 06.02.1977 року, періоди роботи з 07.02.1977 по 17.09.1977, з 10.10.1977 по 18.12.1977, з 01.01.1978 року по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , та трудової книжки колгоспника від 06.02.1978, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням заробітної плати на підставі архівних довідок від 10.06.2010 №№41, 42, 43, 44 починаючи з 20.03.2024.»
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №320/17760/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у цій справі набрало законної сили 15 жовтня 2024 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 роз'яснено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №320/17760/24, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, було зобов'язано пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 20.03.2024, у зв'язку з чим наслідком належного розуміння судового рішення є призначення позивачу пенсії за віком з врахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021-2023 роки.
15.05.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про роз'яснення судового рішення, у якій представник просить суд роз'яснити, що при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №320/17760/24, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №320/17760/24 підлягає зарахуванню до стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.04.1999 по 27.08.1999 відповідно до трудової книжки колгоспника від 06.02.1978 та встановлення підвищення до пенсії відповідно до ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 12% від основного розміру пенсії.
Вказана заява мотивована тим, що належному виконанню судового рішення перешкоджає довільне (неправильне) розуміння територіальним органом Пенсійного фонду України змісту рішення суду. Зокрема, при виконанні судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області пенсію призначено позивачу без урахування передбаченого статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочення виходу на пенсію. Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи з 19.04.1999 по 27.08.1999 відповідно до записів трудової книжки.
У листі від 07.03.2025 вих.№1000-0202-8/29903 пенсійний орган повідомив, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №320/17760/24 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року виконано в межах зобов'язань, а в рішенні суду відсутні зобов'язання щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до статті 29 Закону 1058-IV. Крім того, до стажу не зараховано період роботи з 19.04.1999 по 27.08.1999, оскільки рішенням суду не зобов'язано даний період зарахувати та в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про цей період.
У зв'язку з цим представник позивача стверджує, що неправильне тлумачення пенсійним органом судового рішення у даній справі потребує надання роз'яснення судового акта, що забезпечить належне виконання рішення суду.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої-третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що судове рішення у цій справі було ухвалено у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про роз'яснення цього рішення також у порядку письмового провадження без виклику сторін та зазначає таке.
Роз'яснення ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили, є способом усунення невизначеності, неясності чи незрозумілості судового рішення, що створює перешкоди або унеможливлює його виконання. Описане підтвердження питань права чи факту узгоджується з принципами верховенства права, юридичної визначеності згідно зі статтею 3, частиною першою статті 8 Конституції України; підпунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 N 15-рп/2004; рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Bellet v. France", "L. та V. проти Австрії", "S. L. проти Австрії", "Брумареску проти Румунії" (§ 61), "Голдер проти Сполученого Королівства", "Функе проти Франції".
Доцільність роз'яснення ухваленого судового рішення визначається адміністративним судом, який прийняв таке рішення, зважаючи на його дискреційні повноваження з додержанням раціональних критеріїв (здорового глузду, позиції пересічного громадянина без юридичної освіти) і меж відповідно до рішень у справах "Vogt v. Germany" (§ 48), "Ґроппера радіо АГ" та інші проти Швейцарії" (§ 68), "Реквеньї проти Угорщини" (§ 34).
Верховний Суд в ухвалах від 26.02.2019 у справі №802/1961/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80109842) та від 17.01.2019 у справі №802/2257/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79272590) зазначив, що виходячи із системного тлумачення наведеної норми, роз'яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.
Отже, необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його неясністю та незрозумілістю для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 11.03.2020 у справі №240/4946/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88602338).
Суд зазначає, що предметом судового розгляду у цій справі було право позивача на призначення пенсії за віком.
Як було вказано вище, рішенням у цій справі, яке набрало законної сили, було, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1972 року по 06.02.1977 року, періоди роботи з 07.02.1977 по 17.09.1977, з 10.10.1977 по 18.12.1977, з 01.01.1978 року по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , трудової книжки колгоспника від 06.02.1978 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням заробітної плати на підставі архівних довідок від 10.06.2010 №№41, 42, 43, 44 починаючи з 20.03.2024.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.03.2025 вих.№1000-0202-8/29903 вбачається, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058 з 20.03.2024.
У вказаному листі територіальний орган Пенсійного фонду України зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 19.04.1999 по 27.08.1999, оскільки рішенням суду не зобов'язано зарахувати даний період, а в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про цей період. Також у листі вказано, що в рішенні суду відсутні зобов'язання щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до статті 29 Закону 1058-IV, внаслідок чого ця норма не була застосована при призначенні пенсії позивачу.
Отже, неясність та незрозумілість судового рішення для пенсійного органу полягає в допущенні його довільного тлумачення, що врешті-решт призводить до неправильного виконання рішення суду та потребує його роз'яснення.
Усуваючи таку неясність та незрозумілість ухваленого у цій справі рішення, суд зазначає, що процедура призначення пенсії за віком у солідарній системі врегульована Розділом ІІІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною першою статті 29 Закону №1058 визначено, що особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:
на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
Підвищення розміру пенсії відповідно до частини першої цієї статті не встановлюється за неповний місяць страхового стажу, а також у разі призначення за нормами цього Закону пенсії особам, яким раніше призначалася пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі (ч.2 ст.29 Закону №1058).
Частиною третьою цієї ж статті визначено, що жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.
Суд зазначає, що оскільки судовим рішення у цій справі було зобов'язано відповідача, серед іншого, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 20.03.2024, при виконанні рішення суду орган Пенсійного фонду України має враховувати положення Розділу ІІІ Закону, у тому числі, норми статті 29, якою врегульовано підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія їй призначена 20.03.2024, тобто з більш пізнього віку, що має наслідком застосування положень статті 29 Закону №1058.
Стосовно неправильного виконання судового рішення у цій справі внаслідок того, що пенсійному органу не зрозуміло, чи підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період роботи з 19.04.1999 по 27.08.1999, оскільки рішення суду не містить зобов'язання зарахувати саме цей період, суд зазначає таке.
Судовим рішенням у цій справі відповідача було, серед іншого, зобов'язано зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1972 року по 06.02.1977 року, періоди роботи з 07.02.1977 по 17.09.1977, з 10.10.1977 по 18.12.1977, з 01.01.1978 року по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , трудової книжки колгоспника від 06.02.1978. Перерахування цих періодів було пов'язано з тим, що саме ці періоди були спірними та зазначені у рішенні про відмову у призначенні пенсії, а отже, входили до предмету доказування у цій справі. У свою чергу, відсутність у судовому рішенні вказівки про інші періоди, зокрема, період роботи з 19.04.1999 по 27.08.1999, не означає, що такі періоди не мають бути зараховані до страхового стажу позивача, а свідчить лише про те, що такі періоди не були спірними, а отже, мають бути зараховані до страхового стажу у безспірному порядку.
При цьому, оскільки судовим рішенням у цій справі відповідача, серед іншого, було зобов'язано призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 20.03.2024, належне виконання судового рішення потребує включення до страхового стажу усіх періодів, вказаних у трудовій книжці, а не лише тих, які були спірними та входили до предмету доказування у цій справі.
Щодо викладених у листі від 07.03.2025 вих.№1000-0202-8/29903 тверджень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про те, що інформація про період роботи з 19.04.1999 по 27.08.1999 відсутня в індивідуальних відомостях про застраховану особу, суд зазначає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок N 637).
До того ж, самі такі роз'яснення надані у Листі Пенсійного фонду України від 23.04.2025 р. №2800-030102-8/26740.
У свою чергу, згідно Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
Отже, оскільки період роботи з 19.04.1999 по 27.08.1999 зазначений у трудовій книжці позивача, яка, у свою чергу, є основним документом, що підтверджує страховий стаж, а також враховуючи, що цей стаж набутий до 01.01.2004, відсутність інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу не може бути підставою для відмови у врахуванні цього періоду роботи в якості страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що стаття 129 Конституції України визначає, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
Згідно зі статтею 129-1 Основного Закону суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Зазначеною нормою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового розгляду у контексті ст.6 Конвенції. Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження.
“Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина “судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції (Рішення у справі “Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 заява № 18357/91, п. 40).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що правильне та належне виконання судового рішення у цій справі потребує надання роз'яснення його змісту з метою усунення неясності та незрозумілості судового акта для пенсійного органу, що призводить до його довільного тлумачення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Роз'яснити, що наслідком належного розуміння рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №320/17760/24, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, є необхідність призначення пенсійним органом ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 20.03.2024, із зарахуванням також до страхового стажу періоду її роботи з 19.04.1999 по 27.08.1999 відповідно до трудової книжки колгоспника від 06.02.1978 та з підвищенням розміру пенсії за віком відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 12% від основного розміру пенсії.
2. Копію ухвали (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.