23 травня 2025 року № 320/5280/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач ) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ), щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка зайнята постійним доглядом члени сім?ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю ІІ групи, та прийняти рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до Порядку № 560 від 16.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в листопаді 2024 року позивач через звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як члену сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю ІІ групи, який зайнятий постійним доглядом за такою особою.
Незабаром позивач отримав повідомлення за № 6693 від 10.12.2024 про те, що протоколом № 50 від 29.11.2024 відповідна комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу у зв'язку з недоведенням факту неможливості догляду за бабусею її донькою (матір'ю заявника).
Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Ухвалою від 03.03.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.04.2025 судом одержано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", посилаючись на наявність в рідної бабусі (член сім'ї другого ступеня споріднення) другої групи інвалідності. За результатами розгляду заяви рішенням комісії позивачу відмовлено у наданні відстрочки, оскільки відсутні документи, що підтверджують право на відстрочку згідно з Додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою КМУ від 16 травня 2024 № 560, а відтак відповідач діяв правомірно і підстав для задоволення позовних вимог немає.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши доводи сторін, суд встановив, що позивач, ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Остання, у свою чергу, є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Таким чином, ОСОБА_3 дійсно є бабусею позивача, що не оспорюється відповідачем.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААВ № 773806 бабуся позивача має ІІ групу інвалідності (причина інвалідності - загальне захворювання), яка встановлена їй довічно.
Позивач в листопаді 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з підстав, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". При цьому зазначив, що він зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї другого ступеня споріднення (бабусею), який є особою з інвалідністю ІІ групи.
До заяви позивачем було додано наступні документи:
Копія паспорту ОСОБА_1 ;
Копія РНОКПП ОСОБА_1 ;
Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 27.07.1996р.;
Копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 30.10.1973р.;
Копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12AAB № 773806;
Копія висновку за формою 080-4/0 від 28.05.2024;
Копія висновку ЛКК від 28.05.2024 № 1410;
Копія висновку ЛКК від 28.05.2024 № 1411;
Копія тимчасового посвідчення військовозобов?язаного №121 від 23.04.2019;
Копія рішення № 3363 від 18.07.2024р про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Повідомленням за № 6693 від 10.12.2024 відповідач проінформував позивача, що протоколом № 50 від 29.11.2024 відповідна комісія з надання відстрочки ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки. Як вбачається з копії відповідного повідомлення причиною відмови зазначено (стилістика та орфографія збережені): не підтверджено неможливість здійснення догляду за бабусею донькою, матір'ю заявника.
Зазначене рішення (відмова) фактично є предметом оскарження за цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам, суд керується такими мотивами.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Водночас підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Зокрема, згідно з п. 14 ч. 1ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані-члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення.
Так, відповідно до Додатку № 5 зазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є:
- для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
- для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
- для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Таким чином, положення Постанови № 560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов'язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач зазначає, що він є єдиною особою, яка має як законодавчий обов'язок, так і реальну можливість утримувати свою бабусю ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Також позивач наголошує на тому, що його мати, ОСОБА_2 , перебуває за кордоном і не планує повертатися, відтак усю відповідальність за утримання та догляд за ОСОБА_3 позивач взяв на себе, як її онук, оскільки більше нікому.
Втім, оцінюючи вказані доводи позивача, суд звертає увагу на те, що за змістом положень п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:
по-перше, зайнятість військовозобов'язаного, який є членом сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, постійним доглядом за такою особою;
по-друге, відсутність членів сім'ї першого ступеня споріднення із зазначеною особою, крім випадку коли такі члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Тобто, лише сукупність наведених обов'язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за цією підставою.
При цьому інші об'єктивні або суб'єктивні чинники, як-от відсутність у вказаних осіб (членів сім'ї першого ступеня споріднення) фактичної чи матеріальної можливості утримувати осіб з інвалідністю I чи II групи або, наприклад, небажання таких членів виконувати цей свій обов'язок, не свідчать про дотримання такої обов'язкової умови для набуття військовозобов'язаним права на відстрочку відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, як відсутність членів сім'ї першого ступеня споріднення, які відповідно до закону повинні утримувати визначених даною нормою осіб з інвалідністю.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 202 Сімейного кодексу України діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків.
Відтак перебування матері позивача за кордоном, отримання документів для легалізації, зокрема вказаний у позові документ DK 1854603 або навіть набуття нею громадянства іншої держави не звільняє її від обов'язку утримувати своїх батьків та забезпечувати догляд за ними у разі такої необхідності.
Законодавство України передбачає, що члени сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, діти, подружжя) мають пріоритетний обов'язок щодо догляду за своїми родичами, які через інвалідність або похилий вік потребують постійного піклування. Цей обов'язок залишається чинним незалежно від того, де знаходяться ці члени сім'ї, включаючи їхнє можливе перебування за межами країни.
Важливо звернути увагу й на те, що приписами п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII наявність членів сім'ї першого ступеня споріднення допускає надання військовозобов'язаному відстрочки лише у разі підтвердження неможливості виконання відповідних обов'язків такими членами сім'ї першого ступеня споріднення.
Однак позивачем не надано та у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази, які б доводили неможливість матері позивача здійснювати догляд за бабусею, зокрема, висновок ЛКК або МСЕК про потребу матері у постійному догляді або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи чи інші докази на підтвердження об'єктивних обставин непереборної сили, що унеможливлювали б її догляд за своєю матір'ю. Так само це міг би бути документ, що підтверджує вимушений виїзд за кордон чи перебування в іншій країні, зокрема, у зв'язку з лікуванням чи за іншими потребами, водночас, документ DK 1854603 свідчить скоріше про добровільний виїзд та бажання матері позивача легалізуватися в іншій країні, оскільки об'єктивних перешкод для її поверння в Україну позивачем доведено не було.
Відсутність таких документів є підставою для висновку про непідтвердження права на відстрочку з відповідних правових підстав.
Таким чином, суд погоджується з рішенням № 6693 від 10.12.2024 оформленим протоколом № 50 від 29.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні позивачу відстрочки, та вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, в силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, позивач не може претендувати на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.