23 травня 2025 року Справа № 280/5947/24
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткова види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 07.02.2022 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплаченої суми.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 07 лютого 2022 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01 січня 2021 року, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 07 лютого 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
19.05.2025 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в частині позовних вимог, що залишились невирішеними, а саме: представник позивача зазначає, що судом не ухвалено рішення про те, що перерахунок грошового забезпечення повинен застосовуватись до щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що може призвести до часткового виконання рішення суду.
Ухвалою від 19.05.2025 призначено заяву до судового розгляду без виклику учасників справи в порядку письмового провадження; запропоновано відповідачу у строк до 22.05.2025 висловити свою позицію щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення шляхом подання письмових пояснень.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 не скористався правом подати заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №280/5947/24, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу вищенаведених положень слідує, що КАС України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Отже, процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог до судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача, наявності суджень суду щодо способу виконання судового рішення у випадку, коли такі судження є необхідними, вирішення питання про судові витрати. Водночас, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення, оскільки воно є його невід'ємною складовою.
Позивач просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, з урахуванням виплачених сум, за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01 січня 2021 року, з урахуванням виплачених сум, за період з 01 січня 2022 року по 07 лютого 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року з урахуванням щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Разом із тим, слід зазначити, що вказані позовні вимоги судом вирішено по суті.
Так, в мотивувальній частині рішення суду зазначено:
"..При цьому, з огляду на зміст спірних правовідносин помилковим є зобов'язання відповідача перерахувати грошове забезпечення з наведенням конкретних його складових, з таких підстав.
Пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/321972 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 в чинній редакції із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт обчислюються лише розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
За змістом пунктів 5-6 та додатків 15-16 до Постанови №704 надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення обчислюються у відсотковому розмірі до посадового окладу.
Отже, зміна розміру посадового окладу має наслідком зміну розміру надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в силу вимог чинного законодавства.
Водночас, за обставинами даної справи відповідач відмовив позивачу в перерахунку грошового забезпечення виключно з мотивів відсутності правових підстав для його проведення внаслідок збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, при цьому спір, щодо складових грошового забезпечення позивача у цій справі відсутній.
Отже, на даний час відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних..".
Таким чином, суд висловив судження щодо безпідставності заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати грошове забезпечення позивача з наведенням конкретних його складових, отже вказані позовні вимоги судом вирішено по суті з постановленням рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
При цьому, незгода з висновками суду першої інстанції щодо вирішення заявлених позовних вимог реалізується шляхом апеляційного оскарження, а не у спосіб подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Таким чином, наведені представником позивача обставини не можуть бути підставою для ухвалення додаткового судового рішення, а тому в задоволенні такої заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 241, 243, 248, 252 КАС України, суд-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Плужника Максима Валерійовича, про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №280/5947/24 - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23.05.2025.
Суддя М.О. Семененко