23 травня 2025 року Справа № 640/147/21 ЗП/280/566/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23Б)
до Київської митниці Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А)
про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексіка» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100080/2020/200010/2 від 14.08.2020.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк для подання заяв по суті.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
17.03.2025 матеріали адміністративної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Конишевій О.В.
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято до провадження справу № 640/147/21 (провадження ЗП/280/566/25), призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 22.05.2025 замінено відповідача у справі - Київську митницю Держмитслужби на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ ВП 43997555).
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
19.01.2016 року між Shaoxing Han Joyfront Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (надалі - «Продавець») та позивачем був укладений Контракт №RT 19/01-16 від 19 січня 2016 року (надалі - «Контракт»), відповідно до якого Продавець бере на себе зобов'язання щодо поставки та продажу в порядку та строки, встановлені Контрактом, текстильної продукції, яка іменується як товар.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4. 1.5, 2.1, 3.2, 3.4 та 4.1 Контракту Продавець і Позивач погодили, зокрема, шо номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються окремо в додатках (специфікаціях) до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Поставка товару здійснюється Продавцем партіями. На кожну партію товару сторони Контракту узгоджують та затверджують додаток (специфікацію) до Контракту.
Загальний об'єм та умови поставок визначаються відповідно до додатків (специфікацій) до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Базис поставки товару встановлений Контрактом на умовах FOB (будь-який порт Китайської Народної Республіки) відповідно до правил «Incoterms 2000» (публікація МТП №560), якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до Контракту.
Ціна товару, що постачається за Контрактом, узгоджена сторонами на умовах FOB (будь-який порт Китайської Народної Республіки) відповідно до правил «Incoterms 2000» (публікація МІН №560), якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до Контракту.
У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, сертифікат про походження. Всі витрати, пов'язані з виконанням Контракту в країні Продавця, несе Продавець, на території інших країн - позивач.
Оплата товару за Контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації.
19.07.2019 року Продавець та позивач уклали Додаткову угоду №4 до Контракту, якою, зокрема внесли зміни в банківські реквізити Продавця.
12.06.2020 року Продавець та позивач на виконання пункту 1.4 Контракту уклали Специфікацію №RT_2010_11 до Контракту (надалі «Специфікація»), відповідно до якої Продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах Контракту наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки, а саме:
а) тканина сумішева, Гарда 200, вибілена, саржевого переплетення, завширшки 150±5 см, __ 80±5% поліефір та 20±5% бавовна, товарна позиція 5514120000 відповідно до діючої на момент укладення Специфікації Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - «УКТ ЗЕД»), кількості 2 029,9 пог. м за ціною 1,07 долар США за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі - «Товар І»);
б) тканина сумішева, Гарда 200, пофарбована, саржевого переплетення, завширшки 150±5 см, 80±5% поліефір та 20±5% бавовна, товарна позиція 5514220000 відповідно до УКТ ЗЕД. в кількості 5 000,4 пог. м за ціною 1,07 долар США за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі - «Товар 2»);
в) тканина сумішева. Гарда 235, вибілена, саржевого переплетення, завширшки 150+5 см. 80±5% поліефір та 20±5% бавовна, товарна позиція 5514120000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 505,3 пог. м за ціною 1,32 долар США за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі - «Товар З»);
г) тканина сумішева, Гарда 235, пофарбована, саржевого переплетення, завширшки 150±5 см, 80±5% поліефір та 20±5% бавовна, товарна позиція 5514220000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 5 692,9 пог. м за ціною 1,32 долар США за 1 гюг. м, виробник: Продавець (надалі «Товар 4»):
д) тканина сумішева. Гарда Преміум 235, пофарбована, саржевого переплетення, завширшки 150±5см, 65±І0% поліефір та 35±І0% бавовна, товарна позиція 5514220000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 5 500 пог. м за ціною 1.32 долар СІНА за 1 пог. м, виробник: Продавець (надалі «Товар 5»):
е) тканина Адванта 240, пофарбована, саржевого переплетення, завширшки 150±5 см, 40± 10% поліефір та 60±10% бавовна, товарна позиція 5211320000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 4 427,5 пог. м за ціною 1,62 долар США за 1 пог. м. виробник: Продавець (надалі - «Товар 6»).
Відповідно до Специфікації Продавець та Позивач визначили, що загальна вартість Товару за Специфікацією складає 30 136,61 доларів СІІІА.
12.06.2020 року Продавець відповідно до Специфікації виставив Позивачу до сплати Інвойс №RT2010/11 (надалі - «Інвойс») на загальну суму 30 136,61 доларів США на умовах поставки товару FOB м. Нінбо (Ningbo), Китайська Народна Республіка.
19.06.2020 року позивач перерахував на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 46 680,53 доларів США відповідно до Платіжного доручення в іноземній валюті №249 від 19 червня 2020 року, виданого позивачем, з яких 4 604,63 долари СІІІА були сплачені за Товар.
02.07.2020 року позивач перерахував на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 47 072,77 долари США відповідно до Платіжного доручення в іноземній валюті №2 від 02.07.2020 року, виданого позивачем, з яких 25 531,98 доларів США були сплачені за Товар.
06.08.2020 року позивач подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100080/2020/520719, у графах 31 якої позивачем був вище зазначений Товар.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації №UA100080/2020/520719, загальна вартість товару складає 30136,61 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.
Позивачем були понесені витрати щодо перевезення товару на загальну суму 655 доларів США.
Таким чином, загальна митна вартість спірного товару складає 30791,61 доларів США.
Позивачем до Київської митниці Держмитслужби разом із зазначеною митною декларацією подано такі документи: контракт; специфікацію; інвойс; Договір транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018 року, укладеного між компанією Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та Позивачем (надалі - «Експедитор» та «Договір транспортної експедиції»); Інвойс №180 від 16.06.2020 року, виставленого Експедитором; Довідки про транспортно-експедиційні витрати №HS-180-2/2020 від 16.06.2020 року, виданої Експедитором; Платіжне доручення в іноземній валюті №6 від 07.07.2020 року, виданого позивачем; Пакувальний лист Продавця від 12.06.2020 року до Інвойса; Коносамент №ZIMUNGB86020289 від 16.06.2020 року; Сертифікат про походження товару №20С3306А4396/00020 від 12.06.2020 року; Прайс-лист Продавця б/н від 12.06.2020 року.
06.08.2020 митним органом сформовано повідомлення, у якому останній просив декларанта надати додаткові документи, а саме:
відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення 100% попередньої оплати;
відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявки тощо);
відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України, та статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-ІУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади;
відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МК України, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
виписку з бухгалтерської документації;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення з перекладом українською мовою відповідно до статті 254 МК України;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом вих. №686 від 13.08.2020 ТОВ «Тексіка» надано додаткові документи та пояснення щодо обставин, які наведені відповідачем у повідомленні про надання додаткових документів.
За наслідком дослідження всіх документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UА100080/2020/200010/2 від 14.08.2020.
Митна вартість визначена за резервним методом.
Не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
У силу приписів ч. 1 ст. 257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Частинами 7 та 8 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені ч. 8 вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів ст. 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено ст. 53 МК України.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, у силу ч. 2 цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.
Дана норма кореспондується з приписами ст. 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає положенням п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 №3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч. 10 цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Такими додатковими документами, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноваженої ним особи зобов'язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.
Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 2, 4-6 ст. 54, ст. 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
За стандартним правилом, визначеним п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Як зазначалося вище, ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Відтак, приписами ч. 2 ст. 53 МК України встановлено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Київською митницею Держмитслужби у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема зазначено, що надані платіжні доручення від 19.06.2020 № 249 та від 02.07.2020 № 2 неможливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки відповідно до специфікації від 12.06.2020 №RT_2010_11 та інвойсу від 12.06.2020 RT2010/11 умови оплати 100% попередня оплата, а товар виправлено 16 06.2020. У графі 70 "призначення платежу" зазначений лише номер контракту та дата, згідно з яким відбулась оплата за товар. Платіжне доручення не містить посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо. Для підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів декларантом подано рахунок від 16.06.2020 № 180 та платіжне доручення від 02.07.2020 № 2 на оплату вартості перевезення оцінюваних товарів. Надане платіжне доручення щодо оплати морського фрахту від 02.07.2020 № 2 неможливо Ідентифікувати з даною поставкою, оскільки у графі 70 "призначення платежу" зазначений Інвойс від 22.06.2020 № 20200622, який до митного оформлення не надавався. Слід зазначим, що пунктом 2.2 Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 р. за № 910/15601 /далі - постанова Правління НБУ/, зазначено, що «Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документа, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів». Наданий декларантом прайс-лист від 12.06.2020 являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій дня продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм зазначеної статті, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку. під час та в місці, визначеними законодавством країни імпорту, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості. Декларантом не подано додаткових документів в повному обсязі, про що зазначено у листі № 686, який надіслано до митниці 14.08.2020. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.
Щодо зазначення відповідачем, що у графі 70 "призначення платежу" зазначений лише номер контракту та дата, згідно з яким відбулась оплата за товар, платіжне доручення не містить посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Отже, чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс.
Суд зазначає, що відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення 100% попередньої оплати, судом встановлено, що згідно з пунктом 4.1 Контракту оплата здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Покупця на умовах 100% попередньої оплати, а також можливим є відстрочення оплати протягом 180 календарних днів із дня підписання Специфікації.
Так, позивач сплатив вартість Товару наступними платежами:
- 19.06.2020 року позивач перерахував на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 46 680,53 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням 249;
- 02.07.2020 року позивач перерахував на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 47 072,77 долари США відповідно до платіжного доручення 2.
12.06.2020 року, як уже було зазначено вище, Продавець та позивач уклали Специфікацію. 12.06.2020 року Продавець виставив до сплати на підставі Специфікації Інвойс.
Таким чином, сплата 100% вартості Інвойса здійснювалася шляхом:
- зарахування Продавцем частини оплати, перерахованої позивачем відповідно до Платіжного доручення 249, у рахунок часткової оплати Інвойса позивачем. З перерахованої суми 46 680,53 доларів США в якості часткової оплати згідно з Інвойсом зараховано 4604,63 долари США;
- зарахування Продавцем частини оплати, перерахованої позивачем відповідно до Платіжного доручення 2, у рахунок часткової оплати Інвойса позивачем. З перерахованої суми 47 072,77 долари США в якості часткової оплати згідно з Інвойсом зараховано 25 531,98 долар США (30 136,61 доларів США - 4 604,63 долари США).
Щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявки тощо) позивач повідомив відповідача про надання йому транспортного документа - коносаменту, договору транспортної експедиції та довідки про транспортно-експедиційні витрати, якими підтверджений факт перевезення товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, а також вартості перевезення, навантажувально-розвантажувальних робіт та винагороди експедитора, яка склала 655 доларів США. Додатково позивачем було надано відповідачу фотокопії таких документів: Договір транспортної експедиції; Інвойс Експедитора; Акту прийому-передачі наданих послуг №180 від 23.07.2020 року, складеного між Експедитором та позивачем, платіжне доручення в іноземній валюті №6 від 07.07.2020 року.
Щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, суд зазначає, що позивач звертав увагу відповідача, що в нього були відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки відповідно до специфікації та інвойса поставка спірного товару відбувалась на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010), які не передбачають зобов'язань ані продавця, ані позивача щодо укладення договору (контракту) страхування товару.
Позивач також зазначив, що він на добровільних засадах не укладав будь-яких договорів страхування, пов'язаних зі спірним товаром. Таким чином, у позивача відсутні будь-які зобов'язання щодо підтвердження витрат на страхування товару, адже воно не здійснювалося.
Щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, суд зазначає, що позивач надав відповідачу прайс-лист Продавця б/н від 12.06.2020 року. При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не містить обов'язкової форми прайс-листа та кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною. Більше того прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 МК України.
Щодо копії митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог статті 254 МК України, судом враховано, що у відповідача були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, у тому числі з урахуванням вимог статті 254 МК України. Приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення та експертного висновку лише за умови їх наявності у позивача.
Щодо висновків про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 МК України такі висновки та формація не є обов'язковими документами для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, а приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо подання таких документів лише за умови їх наявності у позивача. Так, позивач повідомляв відповідача, що станом на дату складання листа у нього були відсутні висновки спеціалізованих експертних організацій та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача в частині ненадання позивачем доказів вартості страхування імпортованого товару.
Умовами поставки такого обов'язку позивача не передбачалось, а надані на вимогу митниці пояснення містять обґрунтування щодо нездійснення додаткового страхування.
Таким чином, позивачем під час митного оформлення надано усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500, 00 грн. позивачем подано до суду копії: договір про надання правової допомоги №22/30072020 від 30 липня 2020 року; рахунок №3/22/30072020 від 26 листопада 2020 року; платіжне доручення №759 від 30 листопада 2020 року; акт про надання адвокатських послуг №3 від 16 серпня 2021 року до Договору.
Вартість зазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору складає 6 500, 00 грн. Клієнт сплатив гонорар адвокату у відповідності до пункту 4.2 договору.
Відповідачем не було подано до суду жодного клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд доходить висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6500, 00 грн. в цій справі є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, які стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23Б, код ЄДРПОУ 32252472) до Київської митниці Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100080/2020/200010/2 від 14.08.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23Б, код ЄДРПОУ 32252472) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн (шість тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ ВП 43997555).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 23.05.2025.
Суддя О.В. Конишева