23 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/7259/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного Фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №063950007980 від 20.02.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 08.08.1986 по 20.02.1990 року на посаді художнього керівника Новоукраїнського сільського будинку культури Куйбишевського району Запорізької області (нині Пологівський район Запорізької області).
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 13.02.2024 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з 21.12.2024 (слідуючого дня дати народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні стажу на посаді художнього керівника Новоукраїнського сільського будинку культури Куйбишевського району Запорізької області (нині Пологівський район Запорізької області) з 08.08.1986 по 20.02.1990.
Ухвалою від 21.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); звільнено позивача від сплати судового збору.
Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що підстави для зарахування спірного періоду стажу відсутні.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 13.02.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду заяви позивача прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 20.02.2025 № 063950007980, тому що необхідний страховий стаж для призначення пенсії складає 31 рік, а стаж заявниці - 30 років 03 місяці 09 днів, та не зарахувало до страхового стажу період з 08.08.1986 по 20.02.1990, оскільки в трудовій книжці відсутні підстави на звільнення з роботи.
Листом від 24.02.2025 № 0600-0204-8/18099 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про прийняте рішення.
Не погоджуючись з прийнятою відмовою, позивач звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо не зарахування періодів роботи з 08.08.1986 по 20.02.1990 зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.08.1984.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Суд зауважує, що трудова книжка містить всю необхідну інформацію про роботу позивача, а саме про дати прийняття на роботу та звільнення з неї, назви посад, тобто про періоди зайнятості позивача на відповідних роботах, а також про підстави внесення відповідних записів.
Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавців, які скріплені печатками підприємств, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.
Однак, недотримання роботодавцем порядку ведення трудової книжки не може ставитися в провину власнику трудової книжки та позбавляти її права на соціальний захист. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці, не залежали та не залежать від волевиявлення позивача.
Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд також враховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.
Суд враховує, що вказані вище недоліки не стали перешкодою для подальшого внесення до трудової книжки відомостей про прийняття позивача на роботу та про звільнення після видання відповідних наказів, тобто визначальних відомостей про факт зайнятості позивача на відповідних роботах у відповідному періоді.
В свою чергу відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Керуючись вище вказаними правовими висновками Верховного Суду, суд вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, а тому відповідачем безпідставно не зараховано періоди роботи позивача, підтверджені трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.08.1984 в період з 08.08.1986 по 20.02.1990.
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач мав право на зарахування трудового стажу, набутого в період: з 08.08.1986 по 20.02.1990, як наслідок відповідач протиправно відмовив в його зарахуванні, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Головного управління пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, код 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341) задовольнити.
Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.02.2025 № 063950007980.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 08.08.1986 по 20.02.1990 до страхового стажу та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.02.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк