Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 травня 2025 року Справа№200/2902/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання протиправними дій щодо взяття на військовий облік громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язання виключити з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 .
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача 26.03.2022 року було виключено з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки 17.12.2013 року вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області його було засуджено за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_2 .
16.07.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вклеювання штрих-коду в тимчасове посвідчення військовозобов'язаного за номером НОМЕР_2 та оновлення даних в реєстрі «Оберіг».
В приміщенні ТЦК та СП у позивача було вилучено тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та вручене направлення для проходження військово-лікарняної комісії. ОСОБА_1 повідомив, що не є військовозобов'язаним, але на його зауваження ніяк не відреагували.
17.07.2024 року позивач звернувся з заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про повернення йому тимчасового посвідчення.
22.07.2024 року позивач звернувся до Генерального штабу збройних сил з проханням вжити невідкладних заходів щодо повернення тимчасового посвідчення.
19.09.2024 року позивач звернувся до Міністерства оборони України з проханням вжити невідкладних заходів щодо повернення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного за номером НОМЕР_2 .
Жодної відповіді на ці звернення позивач не отримав.
13.04.2025 року ОСОБА_1 було зупинено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким він повідомив, що виключений з військового обліку, проте всупереч цьому, йому вручено повістку на 14.04.2025 року для звірки облікових даних та повідомлено про те, що він не виключений з військового обліку.
14.04.2025 року позивач звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомивши про те, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , 26.03.2022 року його виключено з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та просив повідомити, чи перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний, якщо перебуває на військовому обліку, просив повідомити, на якій підставі взято на військовий облік. Крім того, просив виключити його з військового обліку.
21.04.2025 року на заяву ОСОБА_1 першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відповідь, в якій зазначено про відсутність правових підстав для виключення позивача з військового обліку.
З зазначених причин позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не скористався правом надання письмового відзиву, тому суд розглядає справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_3 .
Відповідно до паспортних даних позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
26.03.2022 року ОСОБА_1 було виключено з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки 17.12.2013 року вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області його було засуджено за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_2 .
Разом з тим, позивача у вказаному тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного було визнано придатним до військової служби.
16.07.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вклеювання штрих-коду в тимчасове посвідчення військовозобов'язаного за номером НОМЕР_2 та оновлення даних в реєстрі «Оберіг».
Як зазначив позивач, в приміщенні ТЦК та СП у нього було вилучено тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та вручене направлення для проходження військово-лікарняної комісії.
17.07.2024 року позивач звернувся з заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про повернення йому тимчасового посвідчення, однак відповіді на звернення позивач не отримав.
13.04.2025 року ОСОБА_1 було зупинено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким він повідомив, що виключений з військового обліку, проте йому вручено повістку на 14.04.2025 року для звірки облікових даних та повідомлено про те, що він не виключений з військового обліку.
14.04.2025 року позивач звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомивши про те, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , 26.03.2022 року його виключено з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та просив повідомити, чи перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний, якщо перебуває на військовому обліку, просив повідомити, на якій підставі взято на військовий облік. Крім того, просив виключити його з військового обліку.
Листом від 21.04.2025 року першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для виключення позивача з військового обліку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Частиною 8 статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза це - медичний огляд військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно з пунктом 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, повістка є засобом оповіщення, яким здійснюється виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів.
Відповідно до абз. 1 п. 20 Правил проведення призову мобілізаційне розпорядження також є лише засобом оповіщення, в якому зазначаються збірні пункти ТЦК та СП, в які належить прибути військовозобов'язаному чи резервісту з оголошенням мобілізації, а також строки прибуття.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За приписами ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
На час розгляду даної адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Свої позовні вимогі позивач формує на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», проте стаття 37 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1254-VI від 14.04.2009, № 2926-VI від 13.01.2011, № 3353-VI від 12.05.2011, № 5404-VI від 02.10.2012, № 406-VII від 04.07.2013, № 589-VII від 19.09.2013, № 1275-VII від 20.05.2014, № 1634-VII від 12.08.2014, № 116-VIII від 15.01.2015, № 267-VIII від 19.03.2015, № 901-VIII від 23.12.2015, № 440-IX від 14.01.2020; в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1150-IX від 28.01.2021, № 1417-IX від 27.04.2021, № 1871-IX від 05.11.2021, № 2995-IX від 21.03.2023, № 3621-IX від 21.03.2024; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024 не містить підпункту 6 та/або пункту 6 частини 6 ст. 37.
Суд зауважує, що метою внесених до ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» змін було розширення кола осіб, стосовно яких діє військовий обов'язок, які мають досвід проходження військової служби та можуть збільшити мобілізаційний ресурс держави для доукомплектування Збройних Сил України. З часу набрання чинності змін до Закону поширює дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі (позивач не досяг граничного віку, що підтвердив у судовому засіданні згідно паспортних даних), тому відповідно до абз.12 п.2. ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку (виключений у 2022), тому відповідач діяв у межах повноважень.
Приписами ч.1 ст.8 Закону України 24 серпня 2023 року № 3354-IX «Про правотворчу діяльність» передбачено, що норма права - це загальнообов'язкове формально визначене правило поведінки, що регулює суспільні відносини, яке охороняється і забезпечується державою. Закон про внесення змін - це закон, яким змінюється окремий структурний елемент кодексу або первинного закону (ч.1 ст.13).
Відповідно до ч.2 ст.32 зазначеного вище Закону № 3354-IX структура первинного закону складається з таких елементів: 1) назва; 2) преамбула (за необхідності); 3) розділи, підрозділи, глави, параграфи, підрозділи параграфів (за необхідності), що об'єднують статті закону залежно від його обсягу і змісту; 4) статті, що складаються з частин статей; 5) частини статей можуть включати: а) абзаци; б) пункти; в) підпункти пунктів; 6) примітки до статті або до її структурного елемента (пункти 4, 5 цієї частини) - як виняток, у разі якщо при формулюванні норми права використання структурних елементів, передбачених пунктами 4, 5 цієї частини, не дає можливості забезпечити охоплення всієї необхідної сфери її дії без порушення цілісності змісту; 7) перехідні положення (за необхідності); 8) прикінцеві положення; 9) додатки (за необхідності).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 р. № 2073-IX адміністративний орган розглядає і вирішує справи, віднесені до його відання законом (предметна компетенція) (ч.1 ст.21 Закону № 2073).
Особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов'язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу (ч.1 ст. 38 Закону № 2073).
Заява подається в усній чи письмовій формі (ч.1 ст.39 Закону № 2073). Заява в письмовій формі може бути подана до адміністративного органу шляхом особистого звернення, надіслана поштовим відправленням або подана в електронній формі, у тому числі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (ч. 2 ст. 41 Закону № 2073).
У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються, насамперед з п. 5 та п. 6 частини 2 ст. 2 КАС України, як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зазначає, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Оскільки у зв'язку із внесенням змін до Закону України Про військовий обов'язок і військову службу виключено підставу для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, які відбували покарання за вчинення тяжкого злочину згідно з п. 6 ч. 6 ст. 37 3акону України "Про військовий обов'язок і військову службу", то позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття позивача на військовий облік є не обґрунтованими за чинного правового регулювання, тому і похідна вимога про зобов'язання виключити з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 також не належить до задоволення, як безпідставна і не обґрунтована.
Судові витрати у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають у зв'язку з відмовою у позовних вимогах.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позовних вимогах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 травня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова