Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 травня 2025 року Справа№200/1122/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 27 лютого 2025 року просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування позивачу додаткової грошової винагороди по пораненню за період з вересня 2022 року по жовтень 2022 року в розмірі 100 000,00 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату позивачу додаткової грошової винагороди у зв'язку з захистом Батьківщини з вересня 2022 року по жовтень 2022 року в розмірі 100 000,00 грн включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив додаткову винагороду за період з вересня по жовтень 2022 року, яку позивач мав би отримати у зв'язку з отриманням поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини та проходженням лікування.
Ухвалою суду від 19 лютого 2025 року позовна заява залишена без руху, позивачу встановлений строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із даним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
27 лютого 2025 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач просить вважати поважними причини пропуску строку на подання позовної заяви та відкрити провадження по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В період з 14 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року включно суддя Черникова А.О. перебувала у щорічній основній відпустці.
Представник відповідача надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що здійснив в повному обсязі всі передбачені законодавством нарахування позивачу за спірний період.
Зауважив, що правові підстави нараховувати та виплачувати позивачу додаткову винагороду, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у відповідача відсутні, оскільки відомості про те, що позивач лікувався саме через травму (поранення), отриману ним 29.07.2022, відсутні.
У відповіді на відзив позивач наголошував, що доводи відповідача є помилковими, оскільки всі належні документи на підтвердження отримання травми внаслідок безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини було долучено до поданого рапорту про нарахування та виплату відповідної допомоги. А надані докази про лікування підтверджують факт проходження лікування в зв'язку з отриманим пораненням.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.03.2022 № 57 позивач зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення, цього ж дня він прийняв посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, позивач призначений на посаду вогнеметника вогнеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , а 28.08.2024 позивач вибув до нового місця несення служби - до військової частини НОМЕР_2 згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.08.2024 № 244.
Відповідно до довідки про обставини травми від 25.01.2023 № 344 вбачається, що позивач 29.07.2022 під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини отримав поранення пов'язане із захистом Батьківщини.
Позивачем 17.09.2024 було подано рапорт до командира військової частини НОМЕР_1 на виплату заборгованості по грошовому забезпеченню та додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гри у зв'язку з отриманням поранення та перебуванням на стаціонарному лікуванні за період з вересня по жовтень 2022 року включно.
Як зазначає позивач, за результатами його звернення військова частина НОМЕР_1 офіційної відповіді не надала. Таким чином, вважаючи, що бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду його рапорту є протиправною та такою, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), відповідно до пункту 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах .
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, додаткова винагорода є додатковою виплатою військовослужбовцям під час дії воєнного стану. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини, висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Тобто, така виплата залежить від наведених обставин.
Аналогічні положення закріплені у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якими передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Пунктом 12 розділу XXXIV Положення № 260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
З вищевикладеного вбачається, що право на отримання додаткової винагороди мають військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для виплати такої додаткової винагороди за вказаних обставин є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), яка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.
Таким чином, підставою для виплати додаткової винагороди є встановлення лише двох умов, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Судом установлено, що, в свою чергу, не заперечується відповідачем, 29.07.2022 позивач отримав мінно-вибухову травму, акубаротравматичне ураження вух під час безпосереднього захисту територіальної цілісності України при виконанні поставленого бойового завдання з захисту та оборони визначеного району по позиції, яка знаходиться біля населеного пункту Велика Новосілка, Донецької області.
Відповідно до довідки ВЛК №3423 від 17.08.2022 позивачу встановлено діагноз: наслідки МВТ (29.07.2022) Акубаротравматичне ураження вух у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 3 м кожним вухом. Травма, пов'язана з проходженням військової служби. Гіпертонічна хвороба І ст. СН 0. Вертеброгенна цервікоторакалгія, люмбоішіалгія зліва зі стійким больовим синдромом, незначне порушення. Захворювання, пов'язане з проходженням військової служби. Розповсюджений остеохондроз, спонділоартроз, протрузії дисків С4-С5, С5-С6, С6-С7, LI- L2, L4- L5, L5-S1 зі стійким больовим синдромом з незначним порушенням функції. Захворювання, не пов'язане з проходженням військової служби.
Відповідно до довідки ВЛК 111/25 від 08.07.2024, Наслідки вибухової травми (29.07.2022): акубаротравматичне ураження вух, у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості справа середнього ступеня важкості, справа середньо-тяжкого ступеня важкості, консолідованих переломів верхніх та медіальних стінок лівої орбіти при гостроті зору 1, без корекції на кожне око. Травма, ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини.
Довідка про обставини травми від 25.01.2023 № 344 надана командиром військової частини НОМЕР_3 . Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 травма кваліфікується як тяжка.
Гіпертонічна хвороба І стадія (індекс маси міокарда лівого шлуночка - 115 г/кв.м). Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз.
Аортосклероз. Недостатність мітрального клапана, з регургітацією I ступеня. СН 0. Вертеброгенна радикулопатія з ураженням корінців С5-С6, L5-S1, з м'язово-тонічним синдромом на тлі поширеного остеохондрозу шийного, грудного та поперекового відділів хребта з протрузіями міжхребцевих дисків СЗ, С4, С5, С6, Т117, Th8, L4, L5, спондильозом, спондилоартрозом, з больовим синдромом та незначним порушенням функції.
Цукровий діабет II типу, вперше виявлений, легкий перебіг, субкомпенсований. Хронічний панкреатит, фаза нестійкої ремісії. Ожиріння III ступеня (індекс маси тіла - 45,94 кг/м2) аліментарно-конституційного генеза. Стеатогепатоз, з незначним порушенням функції.
Наслідки перенесеного невриту (29.07.2022) лицевого нерву, у вигляді сенсорних розладів з незначним моторним порушенням. Дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня, з розсіяною дрібновогнищевою симптоматикою, цефалгічним, астено-невротичними синдромами. Ангіопатія сітківок обох очей. Хронічний риносинусит. Захворювання, ТАК, пов'язані з захистом Батьківщини.
В подальшому перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах: в період з 02.08.2022 по 12.08.2022 - на лікуванні в КНП «МЛЕ та ПІМД» Запорізької міської ради, потім з 20.08.2022 по 24.08.2022 в КП «Тернопільська обласна клінічна лікарня», після цього перебував на лікуванні з 24.09.2022 по 09.09.2022 в КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації» Тернопільської обласної ради. В період 20.09.2022 по 28.09.2022 перебував в КНП «Житомирська багатопрофільна опорна лікарня» НСР.
Пізніше, в період часу з 28.09.2022 по 21.10.2022 позивач знаходився в КНП «Госпіталь ветеранів війни» ЖОР, з 12.10.2022 р. по 21.10.2022 позивач перебував в КНП «ГВВ» ЖОР.
При цьому, з виписаних епікриз, які були долучені до матеріалів справи, вбачається, що в діагнозах вказано: стан після вибухової травми від 29.07.2022, ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравма. До того ж, вказані супутні захворювання: наслідки внутрішньочерепної травми.
Тобто, аргументи відповідача, що перебування на лікуванні позивача не пов'язано з пораненням, травмуванням є помилковими та спростовується вищенаведеними доказами.
Окрім цього, Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні, на що хибно посилається відповідач.
Таким чином, відповідачем безпідставно не нарахована та не виплачена позивачу збільшена грошова винагорода за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за період з вересня 2022 року по жовтень 2022 року.
Щодо вимог про зобов'язання виплатити позивачу додаткову винагороду, суд зазначає про таке.
Так, принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.
У справі «SundayTimes v. UnitedKingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steelandothers v. TheUnitedKingdom»).
Також у рішенні в справі «TheSundayTimes v. UnitedKingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №826/4418/14).
Суд зазначає, що відсутність наказів, виданих командиром військової частини про виплату позивачу додаткової винагороди не може мати негативні наслідки для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
А отже вимоги в цій частині слід задовольнити.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про сплату судового збору» відсутні підставу для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди по пораненню за період з вересня 2022 року по жовтень 2022 року в розмірі 100 000,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у зв'язку з захистом Батьківщини з вересня 2022 року по жовтень 2022 року в розмірі 100 000,00 грн (включно).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова