19 травня 2025 рокуСправа №186/653/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
16.05.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника Тоботу Ю.С. (далі - представник) звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №278-к від 07.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області Стеблянка Вячеслава Євгеновича, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 року у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України;
- поновити ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на посаді аналогічній або рівнозначній тій, з якої ОСОБА_1 було звільнено на підставі наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №278-к від 07.04.2023;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з 19.04.2023 по дату поновлення ОСОБА_1 на посаді, виходячи з розрахунку 743,54 грн. середньоденної заробітної плати.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 позовні вимоги задоволені.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.02.2025 рішення від 22.11.2023 скасовано та провадження у справі закрито через те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено за встановленою юрисдикцією до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року адміністративна справа прийнята до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 17.03.2025 року.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 продовжений строк розгляду адміністративної справи № 186/653/23 на 30 днів.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що з 01.04.2019 позивач працювала на посаді головного спеціаліста відділу з організації медичної реабілітації та соціальних послуг Петропавлівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. 19.01.2023 позивач отримала попередження від 17.01.2023 про скорочення чисельності та штату працівників Управління на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД. Наказом від 07.04.2023 № 278-к позивача звільнено із займаної посади 18.04.2023 по п. 1 ч.1ст. 40 КЗпП України. Представник позивача зазначає, що головою комісії з реорганізації Управління Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в порушення ст.ст.40,49-2 КЗпП України не було запропоновано позивачу іншої посади одночасно з попередженням про звільнення. Враховуючи, що реорганізація (припинення) Управління відбулася шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до якого перейшли всі права й обов'язки припиненої установи, голова комісії з реорганізації Управління повинна була запропонувати позивачу рівнозначну посаду або іншу роботу в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Посилаючись на порушення процедури вивільнення, представник позивача звернулася до суду з позовом про захист порушених прав позивача.
28.06.2023 до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування, відповідач посилався на те, що при звільненні позивача дотримано вимоги ст. 49-2 К3пП України. Позивача попереджено про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці до передбачуваної дати звільнення (попередження відбулося 19.01.2023, а звільнення 18.04.2023). У зв'язку із скороченням чисельності та штату була відсутня можливість запропонувати іншу роботу за вакантною посадою в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області після 18.04.2023.
Також відповідач зазначив, що прийнявши рішення про припинення Фонду соціального страхування України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників, посада яких скорочується, та на яких поширюється законодавство про працю, - на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях в новоутвореному державному органі. Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області неодноразово надсилалися листи щодо вакантних посад, які доводилися до всіх працівників та зазначено, що особи, які бажають взяти участь в доборі на посади державної служби, подають резюме. Так, для інформування працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про наявність вакантних посад державної служби та можливість подальшого працевлаштування, Головним управлінням надіслано лист керівнику управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 14.12.2022 №0400-010802-6/127183 та листи Голові комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 03.02.2023 №0400-010802-6/15376, від 23.03.2023 №0400-010801-8/38040 та від 04.04.2023 №0400-010801-8/43682. До Дніпропетровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості Головним управлінням направлено лист від 23.03.2023 №0400-010801-6/37944 про добір кадрів. У соціальній мережі Facebоок на сторінці Головного управління 01.02.2023, 23.03.2023, 24.03.2023 та 03.04.2023 були розміщені оголошення про добір персоналу на вакантні посади державної служби. Також, розміщені оголошення про добір персоналу 04 квітня 2023 року у телеграм-каналі, газеті Дніпро вечірній та на дошці оголошень телеканалу 11 канал. Також відповідач зазначив, що позивач не подавала до Головного управління резюме або заяву, що свідчили б про її бажання працювати в Головному управлінні. Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вимоги є передчасними, оскільки до ухвалення рішення в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення відсутні підстави вважати, що трудові права позивача порушені. Також відповідач просив відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат в сумі 40 000грн., оскільки до позовної заяви не додано документи на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
04.07.2023 до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області подано відповідь на відзив, в якій представник позивача посилався на те, що відповідач не заперечує, а також визнає, що скорочення загальної чисельності штату працівників відбулося у зв'язку з припиненням управління Фонду через реорганізацію його до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області шляхом приєднання. При цьому, позивачу не було запропоновано іншої посади одночасно з попередженням про звільнення. Посилання відповідача на те, що вживалися заходи для повідомлення про вакантні посади, а позивач не відреагувала на вказані публікації належним чином для підтвердження наміру взяття участі на вакантні посади, зокрема не подала своє резюме, є безпідставними. Представник позивача наголошувала, що позивача незаконно звільнено, а тому наказ про звільнення є незаконним та протиправним, а тому підлягає скасуванню з одночасним поновлення позивача на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
03.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив, в якому представник відповідача посилався на те, що Пенсійний фонд України не є суб'єктом призначення державних службовців головних управлінь Фонду. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2023 юридичну особу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області припинено 12.05.2023 (номер запису 1002241120047081162, підстава - рішення щодо реорганізації), правонаступником визначено - Пенсійний фонд України. Таким чином, правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області є саме Пенсійний фонд України, а не його територіальний орган - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Отже, доводи позивача про те, що обов'язком правонаступника роботодавця, яким є у дійсності Пенсійний фонд України, є запропонувати вакантні посади в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є необґрунтованими. Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України. За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889. Зазначене підтверджується листом Міністерства економіки України від 13.01.2023 №4706-05/1622-03. Також представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 не подавала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяви та необхідні документи для вирішення питання про призначення її на вакантні посади. До винесення судового рішення питання стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено за встановленою юрисдикцією до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
31.03.2025 представник позивача подала за допомогою засобів системи «Електронний суд» додаткові пояснення, в яких зазначила, що роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Відповідачем позивачу не було запропоновано зайняти вакантну посаду, в тому числі посаду недержавної служби, з чого вбачається порушення права позивача. Враховуючи, що всі адміністративні повноваження після реорганізації УВД ФССУ у Дніпропетровській області перейшли саме до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, саме цей орган є належним відповідачем у справі. Просила прийняти додаткові пояснення та врахувати їх при постановленні рішення.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.01.2018 прийнята на посаду головного спеціаліста відділу з організації медичної реабілітації та соціальних послуг Петропавлівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області за переведенням з Першотравенського міського відділення (запис № 25 трудової книжки НОМЕР_1 ).
01.04.2019 на підставі наказу № 207-к від 21.03.2019 позивача на підставі особистої заяви від 14.03.2019 переведено з 01.04.2019 на посаду головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг Петропавлівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, що підтверджується записом № 26 трудової книжки НОМЕР_1 та копією наказу 3 207-к від 21.03.2019.
16.01.2023 за № 8-ОД Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області видано наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області».
18.01.2023 наказом № 9-ЩД внесено зміни до наказу від 18.12.2019 № 800-ОД «Про розподіл обов'язків між керівництвом управління виконавчої дирекції Фонду».
17.01.2023 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області було складено попередження про наступне звільнення із посиланням на скорочення чисельності та штату працівників Управління на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД та наказу голови комісії з реорганізації Управління від 16.01.2023 № 8-ОД, та про наступне звільнення за пунктом 1статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 18.04.2023.
У попередженні про наступне звільнення також зазначено, що скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його відділень, а тому інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України їй не пропонується. Також наявне посилання, що згідно норм діючого законодавства та роз'яснень Міністерства економіки України від 13.01.2023 №4706-05/1622-03, ні законодавством про працю, ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.
Попередження про наступне звільнення отримано позивачем 19.01.2023, про що на документі міститься її підпис.
Наказом від 07.04.2023 № 278-к позивача звільнено із займаної посади 18.04.2023 у зв'язку з реорганізацією і скороченням штату та чисельності працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та його відділень згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014р. № 85» від 30.12.2022 №1471 було збільшено штатну чисельність працівників органів Пенсійного фонду України на 1350 штатних одиниць, у тому числі апарат Пенсійного фонду України на 50 штатних одиниць.
Наказом начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.03.2023 затверджено штатний розпис у кількості 2015 штатних посад в порівняні з 1915-ма посадами на початок 2023 року згідно наказів від 08.12.2022 та від 01.03.2023.
Згідно інформації про вакантні посади усіх структурних підрозділів в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та дати їх закриття були наявні 98 посад, частина з яких закрита в період з 19.01.2023 (дня отримання позивачем попередження про наступне звільнення) і до дня звільнення 18.04.2023.
Згідно листів ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03.02.2023, 23.03.2023 та 04.04.2023 Голові комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області вбачається, що відповідач проінформував про розміщення оголошення в мережі Facebook про добір персоналу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «В», а також про розміщення оголошення про добір персона на зайняття вакантних посад державної служби на сторінці Головного управління в мережі Facebook, у телеграм-каналі, у газеті «Дніпро вечірній» на дошці оголошень телеканалу « 11 канал».
В листах також зазначено прохання проінформувати працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про можливість проходження співбесіди в Головному управлінні для подальшого призначення на посади державних службовців та на посади працівників, які виконують функції з обслуговування, відповідно до Закону України «про державну службу».
Отже, спір між сторонами виник з підстав звільнення позивача.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Пунктом 2 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що діє з 01.01.2023) (далі Закон № 1105) передбачено припинити Фонд соціального страхування України (далі - ФСС України) та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши ix шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та ix відділень.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2023 УВД ФСС в Дніпропетровській області припинено 12.05.2023 (номер запису 1002241120047081162, підстава - рішення про реорганізацію), правонаступником вказаний Пенсійний фонд України.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) a6o ліквідації.
У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Частиною п'ятою цієї статті визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі- Постанова № 1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі управління ВД ФСС України), установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення ix реорганізації, а також зобов'язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620.
Наказом Голови комісії з реорганізації УВДФ в Дніпропетровській області від 16.01.2023 № 8-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції ФСС України та управлінь виконавчої дирекції ФСС України, зокрема Петропавлівське ВУВД ФСС України в Дніпропетровській області з 18.04.2023.
Наказом Голови комісії з реорганізації УВДФ в Дніпропетровській області від 18.01.2023 № 09-ОД внесено зміни до наказу управління виконавчої дирекції Фонду від 18.12.2019 № 800-ОД щодо розподілу обов'язків між керівництвом управління виконавчої дирекції Фонду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», також передбачено припинити з 01 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Аналогічне положення міститься у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 755/12428/22.
У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року).
Відповідно до положень ст. 49-2 КЗпП України (в редакції закону від 27.01.2023) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов'язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об'єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).
Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.
Враховуючи, що при реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) чи ліквідації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи, до правонаступника переходять також обов'язки й в трудових відносинах, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).
Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.
При цьому, обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього періоду і які існували на день звільнення.
Така ж правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 27.05.2020р. у справі №813/1715/16.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі № 755/12428/22 з посиланням на подібні висновки щодо застосування положень статті 49-2 КЗпП України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № 527/1263/20-ц, від 22.09.2021 у справі № 280/82/18, від 22.09.2021 у справі № 206/2500/20, від 09.04.2020 у справі № 760/21020/15-ц, зазначив, що при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Зі змісту попередження від 17.01.2023 про наступне звільнення вбачається, що позивач повідомлена належним чином та у встановлений строк про звільнення із займаної посади з 18.04.2023 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Також в листі зазначено, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його відділень, інша робота в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його відділеннях позивачу не пропонується.
Згідно норм діючого законодавства України та роз'яснення Міністерства економіки України № 4706-05/1622-03 від 13.01.2023 повідомлено, що ні законодавством про працю, ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.
У зв'язку з цим, наказом від 07.04.2023 № 278-к позивача звільнено із займаної посади 18.04.2023 по п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату.
Враховуючи положення п. 2 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що діє з 01.01.2023) (далі Закон № 1105) з 01.01.2023 у зв'язку з реорганізацією Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, останнє набуло прав та обов'язків правонаступника Управління.
З поданих відповідачем доказів дійсно вбачається, що:
- ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на адресу В.о. обов'язки начальника УВДФСС України в Дніпропетровській області був надісланий лист № 0400-010802-6/127183, в якому у зв'язку з передачею функції Фонду соціального страхування відповідач повідомив про затвердження нової структури та створення структурних підрозділів та проведення добору на зайняття вакантних посад державної служби до зазначених структурних підрозділів;
- до Голови комісії з реорганізації УФДФСС України в Дніпропетровській області був надісланий лист від 03.02.2023 № 0400-010802-6/15376, в якому зазначено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області оголошує про добір персоналу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «В»;
- до Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості 23.03.2023 було надіслано лист № 0400-010801-6/37944 про оголошення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на вакантні посади державної служби;
- ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на адресу В.о. обов'язки начальника УВФ ФСС України в Дніпропетровській області був надісланий лист від 23.03.2023 № 0400-010801-8/38040, в якому повідомлено, що Головне управління розмістило оголошення про добір персоналу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «В». також відповідач просив проінформувати працівників управління виконавчої дирекції Фонду про можливість проходження співбесіди в Головному управлінні для подальшого призначення на посади державних службовців та на посади працівників, які виконують функції з обслуговування, відповідно до Закону України «Про Державну службу»;
- ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на адресу голови комісії з реорганізації УФД ФСС України в Дніпропетровській області був надісланий лист від 04.04.2023 № 0400-010801-8/43682, яким проінформовано про можливість проходження співбесіди для подальшого призначення на посади державних службовців та на посади працівників, які виконують функції з обслуговування, відповідно до Закону України «Про Державну службу». До вказаного листа був доданий список вакантних посад на 04.04.2023 та 23.03.2023.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону № 889-VIII до категорії «В» належать інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».
Відповідно до положень ст. 20 Закону № 889-VIII вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог. Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати таким загальним вимогам: для посад категорії «В» - наявність вищої освіти ступеня не нижче молодшого бакалавра або бакалавра за рішенням суб'єкта призначення, вільне володіння державною мовою.
Спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В», визначаються суб'єктом призначення з урахуванням рекомендацій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889- VIII в редакції на 01.01.2023) дія цього Закону не поширюється в тому числі на працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування.
Згідно ч. 4 ст. 3 Закону № 889-VIII критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 271 затверджено Критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування (Далії - Критерії № 271).
Відповідно до п. 1 Критерія № 271 критеріями визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, є зміст і характер виконуваної ними роботи, що в переважній більшості не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов'язаних з виконанням завдань і функцій, визначених частиною першою статті 1 Закону України «Про державну службу», а також роботи, що пов'язана із забезпеченням належних умов функціонування державного органу, у тому числі: комплексним обслуговуванням і ремонтом будинків, роботою з утримання прилеглої території, реставраційними та будівельно-монтажними роботами; документальним забезпеченням та діловодством (крім працівників, які опрацьовують документи, яким присвоєно гриф «для службового користування» або яким надано гриф секретності «особливої важливості», «цілком таємно», «таємно»); комп'ютерним забезпеченням та впровадженням інформаційних технологій (крім працівників, до компетенції яких належить формування, адміністрування та розвиток загальнодержавних електронних реєстрів, баз даних, інформаційних систем, а також забезпечення захисту інформації); виконанням завдань та функцій фахівця з інтерв'ювання, секретаря і стенографіста; комп'ютерним набором тексту, роботою з копіювальною та розмножувальною технікою, записом, накопиченням, систематизацією, перевіркою і опрацюванням цифрових та інших даних, підбором довідкового та інформаційного матеріалу; виконанням завдань та функцій касира, відповідального чергового, диспетчера, чергового оперативного; веденням архіву та виконанням функцій з бібліотечного обслуговування; матеріально-технічним та господарським забезпеченням.
Частиною 5 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.
Зі змісту попередження про наступне вивільнення від 17.01.2023 вбачається, що позивачу не пропонувалась робота саме в УФД ФСС України в Дніпропетровській області, а також повідомлено про відсутність підстав для призначення на посаду державної служби працівника, який працює за трудовим договором.
Разом з тим, Законом № 889-VIII визначено вимоги до державних службовців категорії «В» (щодо яких відповідачем оголошено добір згідно листів від 03.02.2023, 23.03.2023 та 04.04.2023), а Критеріями № 271 - до працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування.
Доказів того, що позивач не відповідає вимогам до державних службовців категорії «В», а також Критеріям № 271, так само як і доказів відсутності відповідних вакансій суду не надано.
З огляду на положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» позивачу повинні були роз'яснити її право подати заяву, заповнити особову картку встановленого зразка та документи, що підтверджують наявність у неї громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних вакантних посад станом на 04.04.2023 та 23.03.2023.
Разом з тим, УВД ФСС України в Дніпропетровській області та його правонаступником ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не було вчинено дій щодо повідомлення позивача про наявність вакантних посад, які може бути запропоновано їй, а тому відсутні підстави вважати, що позивач відмовилась від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести позивача за її згодою на іншу роботу в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Верховний Суд у постанові від 28.07.2020 № 591/3054/16-а зазначив, що відсутність індивідуальної, письмової пропозиції вказує на те, що відповідачем не була дотримана процедура, передбачена статті 49-2 КЗпП України.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а тому її вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Верховний Суд у постанові від 21.09.2021 (справа №340/221/20) наголосив, що можливість реорганізації державної установи (організації) не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення працівників.
Тобто роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що такий обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
Таким чином, відповідач має поновити позивача в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на посаді рівнозначній тій, з якої позивача було звільнено на підставі наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №278-к від 07.04.2023.
Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Верховний Суд у постанові від 26.08.2020 у справі № 501/2316/15-ц зазначив, що вимушеним прогулом визнається період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», а розрахунок проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Представник позивача просить провести розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку 743,54грн.
Разом з тим, згідно інформації, що міститься в довідці ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 242 від 19.06.2023 заробітна плата позивача за два місяці, що передували даті звільнення дорівнює 19 404грн. та відпрацьовано було загалом 43 робочі дні. Відповідачем проведено розрахунок середньоденної зарплати позивача, який становить 451,26 грн.
Отже, підстав для проведення розрахунку з суми визначеної представником позивача не має.
Враховуючи, що розгляд справи про поновлення на роботі проводиться більше року не з вини позивача, суд вважає необхідним розрахувати середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до ухвалення рішення, при цьому, з довідки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19.06.2023 вбачається, що розрахунок зарплати позивачу проводився виходячи з робочих днів, а не календарних. А тому, при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.04.2023 по 19.05.202025 суд середню заробітну плату шляхом множення середньоденного заробітку на число саме робочих днів.
Так, за період з 19.04.2023 по 19.05.2025 кількість календарних днів складає 762, кількість робочих днів 544 (відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону № 2136, зокрема, не застосовуються норми статей 71-73 КЗпП (святкові і неробочі дні), тобто в період воєнного стану офіційних святкових та неробочих днів в Україні у 2024 році немає).
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, становить 246 029,44грн (451,26грн. х 544 робочі дні).
Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Отже, визначений судом середній заробіток за час вимушеного прогулу розрахований без утримання податку і інших обов'язкових платежів.
Відповідно п.п. 2,3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення у справі в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №278-к від 07.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області Стеблянка Вячеслава Євгеновича, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 року у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України; поновити ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на посаді аналогічній або рівнозначній тій, з якої ОСОБА_1 було звільнено на підставі наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №278-к від 07.04.2023; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.04.2023 по 19.05.2025 в розмірі 246 029,44 грн. без утримання податку й інших обов'язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позивач відповідно до Закону України “Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 36, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №278-к від 07.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області Стеблянка Вячеслава Євгеновича, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 року у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Поновити ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на посаді аналогічній або рівнозначній тій, з якої ОСОБА_1 було звільнено на підставі наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №278-к від 07.04.2023.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.04.2023 по 19.05.2025 в розмірі 246 029,44грн. без утримання податку й інших обов'язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець