22 травня 2025 року ЛуцькСправа № 640/18765/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги про сплату боргу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги про сплату боргу від 10.05.2019 №Ф-45431-17.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрована Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією та 13.06.2001 взята на податковий облік у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві як фізична особа-підприємець та як платник єдиного соціального внеску.
Зазначає, що з 27.05.2019 від Єдиного державного реєстру по ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Дніпровському ГУ ДПС у м. Києві надійшли відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП за її рішенням (дата запису 25.05.2019 року №20670060002174757).
Згідно з інформаційних ресурсів ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_1 з 25.05.2019 року перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві як припинена, але не знята з обліку.
Разом з тим повідомляє, що ОСОБА_1 ніколи не здійснювала підприємницьку діяльність та не отримувала доходів від такої діяльності, про що свідчить її особиста заява від 02.07.2002 року.
Звертає увагу суду на те, що з 28.09.2004 основним місцем роботи позивача є Державна навчально-наукова установа «Академія фінансового управління» (раніше - Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, де за позивача роботодавець сплачує у повному розмірі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Отже, на переконання сторони позивача, дії ГУ ДПС у м. Києві щодо нарахування працюючому ФОП, за який ЄСВ сплачує його роботодавець, є незаконними. Тому, вимога №Ф-45431-17 від 10.05.2019 зі сплати боргу з ЄСВ у розмірі 20697,78 грн, підлягає скасуванню, а в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 має бути проведено коригування заборгованості, у зв'язку із чим просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-4).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/13964/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) (арк. спр. 28-29).
У відзиві на позовну заяву від 26.11.2020 представник відповідача позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що в силу частини дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.
В інтегрованій картці позивача за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковується автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 та з І кварталу 2018 року по І квартал 2019 року у розмірі мінімального страхового внеску згідно обраної системи оподаткування.
Враховуючи наведене уважає, що контролюючий орган діяв на підставі чинного законодавства, а тому просить у задоволені позову відмовити (арк. спр. 31-34).
Закон України №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 (далі - Закон №2825-IX) набрав чинності 15.12.2022, за приписами статтями 1-2 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
За приписами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання положень Закону №2825-IX та відповідно до Порядку №399, дану справу передано на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/18765/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги про сплату боргу (арк. спр. 43-44).
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 11.06.2001 була зареєстрований як фізична особа - підприємець. Дата державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 25.05.2019, номер запису 20670060002174757, підстава припинення: власне рішення позивача (арк. спр. 21).
Згідно із даними інтегрованої картки платника податків за платежем єдиний соціальний внесок для фiзичних осіб - пiдприємців, у тому числі, якi обрали спрощену систему оподаткування та осiб, якi проводять незалежну професійну діяльність та розрахунку заборгованості з кодом бюджетної класифікації 7104000 за ОСОБА_1 рахується борг по єдиному внеску в загальній 20 697,78 грн.
Зокрема, позивачу нараховано єдиний соціальний внесок за наступні періоди: 09 лютого 2018 у сумі 8448 грн (за 2017 рік); 19 квітня 2018 року у сумі 2457,18 грн (за І квартал 2018 року); 19 липня 2018 року у сумі 2457,18 грн (за II квартал 2018 року); 19 жовтня 2018 року у сумі 2457,18 грн (за III квартал 2018 року); 21 січня 2019 року нараховано у сумі 2457,18 грн (за IV квартал 2018 року); 19 квітня 2019 року у сумі 2754,18 грн (за І квартал 2019 року) (арк. спр. 38-39).
Позивач на адресу відповідача 18.06.2020 направила лист із проханням надати вимогу №Ф-45431-17 від 10.05.2019 та здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, шляхом списання протиправно нарахованої заборгованості за сплати єдиного внеску у розмірі 20 697,78 грн, та здійснити дії по відображенню / коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану відсутності зобов'язань перед бюджетом (арк. спр. 14-15).
ГУ ДПС у м. Києві листом від 21.07.2020 №34916/ФОП/26-15-33-07-10 повідомило, що у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем в автоматичному режимі сформовано та направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2020 №Ф-45431-17 на суму 20697,78 грн (арк. спр. 16-18).
Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-45431-17, за позивачем станом на 30.04.2019 рахується борг за єдиний внесок на суму 20 697,78 грн (арк. спр. 59).
Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність у позивача як фізичної особи-підприємця обов'язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі, якщо протягом 2017-2021 років він був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний розмір.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин врегульовано не було.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Разом з тим, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та в подальшому підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 та від 23 січня 2020 року у справа №480/4656/18, від 04 листопада 2021 року у справі №140/3209/19 від 18 лютого 2022 року у справі №420/4911/20.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість з несплати єдиного внеску нараховано позивачу за періоди: за І-IV квартал 2017 року - у розмірі 8448,00 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704,00 грн), за І-IV квартал 2018 року 9828,72 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн), за І квартал 2019 року 2 754,18 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918,06 грн), враховуючи наявну на початок періоду переплату у розмірі 333,12 грн (арк. спр. 38).
Індивідуальними відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка за формою ОК-7) підтверджується, що за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, сплачували страхувальники: з січня 2017 року по травень 2020 року - Державна навчально-наукова установа «Академія фінансового управління» (арк. спр. 13).
На думку суду, у даному випадку, сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за позивача досягнута за рахунок його сплати роботодавцем.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено, докази отримання таких в матеріалах справи відсутні, відповідачем під час розгляду справи не надані.
У свою чергу, представником відповідача до суду не надано будь - яких пояснень або належних та достатніх доказів того, що позивач здійснював у період, за який нараховано суму боргу, підприємницьку діяльність та отримував дохід від такої діяльності.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Щодо зобов'язання ГУ ДПС у Волинській області вчинити дії, а саме: внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача, виключивши дані щодо наявності у неї недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені, суд зазначає наступне.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року №5 Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 5).
Згідно пункту 2 Розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що
ведеться за кожним видом платежу; інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції; коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у підсистемах інформаційної системи, первинним показникам та встановленим алгоритмам (правилам) логічного і арифметичного контролю; облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників; облікові показники - показники в ІЬСП, які породжуються у процесі перетворення у підсистемах інформаційної системи первинних показників; оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення облікових показників в ІКП, який ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 4, 5 Розділу І Порядку №5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи. Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
Пунктом 1 Розділу II Порядку №5 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28 лютого 2020 року у справі № 813/7097/14, від 06 серпня 2020 року у справі № 805/834/16-а.
За таких обставин, суд уважає за належне зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві привести у відповідність інтегровану картку з обліку єдиного внеску, шляхом виключення відомостей щодо нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені.
Відповідно до частини першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
В порушення вимог статті 77 КАС України, контролюючий орган не надав суду належні, достовірні докази наявності правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, у зв'язку із чим було винесено оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Одночасно суд зауважує, що позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2020 №Ф-45431-17 на суму 20 697,78 грн, натомість в матеріалах справи наявна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-45431-17 на ту ж суму (арк. спр. 59).
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, а також враховуючи межі заявлених позивачем позовних вимог, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування вимоги ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) 10 травня 2019 року №Ф-45431-17 та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо приведення у відповідність інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок), який сплачений згідно із квитанцією від 11 серпня 2020 року №99386 (арк. спр. 24).
Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, Волинська область, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 20/1, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44116011) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управлінням ДПС у м. Києві від 10 травня 2019 року №Ф-45431-17.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві вчинити дії щодо приведення у відповідність інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
23 травня 2025 року