м. Вінниця
22 травня 2025 р. Справа № 120/1368/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Вінницької області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
03.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Господарського суду Вінницької області, у якому просить:
- визнати протиправними дії Господарського суду Вінницької області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.11.2024 року по 31.12.2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.;
- зобов'язати Господарський суд Вінницької області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.11.2024 року по 31.12.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів і обов'язкових платежів.
Ухвалою суду від 10.02.2025 року відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 27.02.2025 року.
Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача та зобов'язано його надати суду в 15-денний строк з дня отримання копії даної ухвали наступні докази:
1) чи виділялися Державною судовою адміністрацією України достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01.11.2024 року по 31.12.2024 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік у розмірі 3028 гривень;
2) чи могла б бути виплачена суддівська винагорода позивачу у період з 01.11.2024 року по 31.12.2024 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2024 рік у розмірі 3028 гривень за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачались для Господарського суду Вінницької області в затвердженому на 2024 рік кошторисі та щомісячному розписі видатків.
Ухвалою суду від 27.02.2025 року відкладено підготовче судове засідання на 20.03.2025 року.
Ухвалою суду від 20.03.2025 року відкладено підготовче судове засідання на 03.04.2025 року. Повторно витребувано у Господарського суду Вінницької області та зобов'язано надати суду у 5-денний строк з дня отримання ухвали, вказану вище інформацію.
Ухвалою суду від 03.04.2025 року відкладено підготовче судове засідання на 10.04.2025 року. Повторно витребувано у Господарського суду Вінницької області та зобов'язано надати суду у 5-денний строк з дня отримання ухвали, вказану вище інформацію.
07.04.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Господарський суд Вінницької області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на відповідний рік, зокрема на 2024 рік.
Вказав, що саме ДСА України, як суб'єкт владних повноважень, має відповідати за погашення заборгованості, яка може виникнути внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
Отже, відповідач зауважує, що саме ДСА України, в разі задоволення вимог позивача, має вчиняти дії по нарахуванню та виплаті такої суддівської винагороди позивачу.
З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Ухвалою суду від 10.04.2025 року запропоновано позивачу у 5-денний строк з дня отримання ухвали подати до суду письмові пояснення щодо залучення співвідповідача/заміни відповідача у справі - Державну судову адміністрацію України. Відкладено підготовче судове засідання на 17.04.2025 року.
16.04.2025 року позивач подав клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача Державну судову адміністрацію України.
Ухвалою суду від 17.04.2025 року залучено в якості співвідповідача у справі Державну судову адміністрацію України. Встановлено Державній судовій адміністрації України 15-денний строк для надання відзиву на позов із поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів, у тому числі документів, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу, а також, у разі надходження відповіді на відзив, подати свої заперечення у 2-денний термін з дня отримання відповіді на відзив, у разі наявності таких. Відкладено підготовче засідання на 08.05.2025 року.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвала суду від 17.04.2025 року доставлено до електронного кабінету Державної судової адміністрації України 21.04.2025 року о 19:34 год., разом з тим, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 08.05.2025 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2025 року.
22.05.2025 року в судове засідання позивач та представники відповідачів не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому, в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи без його участі, а відповідач у відзиві просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Частиною 1 статті 205 КАС України визначено, що неявка учасників справи у судове засідання за умови що їх належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає його проведенню.
Враховуючи вимоги статті 205 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Указом Президента України за № 423/2024 ОСОБА_1 призначено на посаду судді
Господарського суду Вінницької області.
30.07.2024 року наказом виконуючого обов'язки Голови Господарського суду Вінницької області № 19-к з 01.08.2024 року ОСОБА_1 зараховано до штату Господарського суду Вінницької області.
За період з 01.11.2024 року по 31.12.2024 року позивачу Господарським судом Вінницької області нараховано суддівську винагороду, для визначення суми якої взято за основу таку базову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн., встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
На переконання позивача, розмір його суддівської винагороди за період з 01.11.2024 року по 31.12.2024 року має бути обрахований виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн., у зв'язку із чим звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 року (далі Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Положеннями частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 року у справі №4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Положеннями частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Отже, окремими приписами закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті суд зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач діяв на законних підставах.
Разом з тим, судом враховано, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2025 року по справі № 240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Враховуючи викладене та беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.04.2025 року по справі № 240/9028/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав про визнання протиправними дій Господарського суду Вінницької області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.11.2024 року по 31.12.2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані відповідачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Господарський суд Вінницької області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 02844558)
Відповідач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795).
Суддя Дончик Віталій Володимирович