про забезпечення адміністративного позову
м. Вінниця
23 травня 2025 р. Справа № 120/7057/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оскарження рішення комісії з розгляду питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Разом із позовною заявою подано й заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що у травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
20 травня 2025 року позивач отримав повідомлення від відповідача, у якому йшлося про те, що протоколом від 19 травня 2025 року № 22 комісія ухвалили рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки відсутні документи, передбачені пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Як зазначає позивач далі, невжиття заходів забезпечення позову у спосіб встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам вчиняти дії, пов'язані з призовом на військову службу та із прийняттям наказу про призов на військову службу під час мобілізації, ускладнить та унеможливить виконання судового рішення у даній справі.
Також позивач зауважив, що у разі призову на військову службу зміниться його юридичний статус з військовозобов'язаного на військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Відтак, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин позивач вважає, що наявні підстави для забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , його структурним підрозділам, посадовим/службовим особам, а також іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову на військову службу, а також щодо прийняття наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період до набрання законної сили рішенням у цій адміністративній справі.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
На підставі наведеної норми суд дійшов висновку розгляд поданої заяви здійснювати у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зважає на таке.
Особливості інституту забезпечення позову в адміністративному процесі врегульовані главою 10 розділу 1 КАС України.
Так, частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).
В свою чергу, частиною 1 статті 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення позову. Такі підстави є самостійними та не залежать одна від одної.
Водночас, звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до значно більших ускладнень, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відтак під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
Слід наголосити на тому, що при вирішенні питання про забезпечення позову особливого дослідження потребують підстави забезпечення позову, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є підтвердження тих обставин, на які посилається заявник, шляхом надання доказів.
В ході розгляду поданої заяви суд встановив, що 14 травня 2025 року позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
20 травня 2025 року позивач отримав від ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення від 19 травня 2025 року, у якому йшлося про те, що за результатами розгляду його заяви комісія протоколом від 19 травня 2025 року № 22 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Не погодившись із таким рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку, вважаючи, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Із системного аналізу зазначених вище приписів слідує, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку, і бажає скористатись цим правом не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, й виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Таким чином, суд вважає слушними твердження позивача про те, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Виходить, що задоволення позову в цій справі унеможливить виконання рішення суду, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву позивача, що є неприпустимим.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує надіслану позивачеві повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тобто, в контексті наведених вище норм та встановлених обставин суд визнає обґрунтованими аргументи заявника, що невжиття заходів забезпечення може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства суд вважає, що заявником доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд звертає увагу на те, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд зауважує, що відповідно до положень частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
На переконання суду, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення даного позову.
Водночас такий захід забезпечення позову відповідає приписам процесуального закону та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову.
Крім того, спосіб забезпечення позову, на застосуванні якого наполягає заявник, співвідноситься із заявленими позовними вимогами.
Отже, вимоги заяви про забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд також оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву позивача та забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони структурним підрозділам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані із прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, оскільки заборона ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу охоплює собою і заборону вчиняти дії щодо прийняття наказу про призов позивача його структурним підрозділам.
Також відсутні підстави для задоволення заяви в частині заборони іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки здійснювати дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, оскільки дії щодо призову позивача на військову службу вчиняються лише ІНФОРМАЦІЯ_3 . Докази вчинення таких дій іншими органами військового управління суду не надано, що виключає можливість вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб.
Іншими словами, заборона ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації в даному випадку є достатнім заходом забезпечення позову.
Згідно з вимогами частини 1 статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 248 КАС України,
Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 120/7057/25.
В іншій частині заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали негайно надіслати ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович