про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
23 травня 2025 р. Справа № 120/6810/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіна Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, згідно ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право на звернення до суду в інтересах інших осіб.
За визначенням, що міститься в п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Як слідує із матеріалів справи даний позов заявлено позивачем як суб'єктом владних повноважень. Однак, позивачем не зазначено правової підстави для звернення до суду, зокрема не вказано норми закону, якою суб'єкт владних повноважень наділяється правом на звернення до суду з позовом до особи про стягнення коштів, набутих такою особою під час проходження публічної (військової) служби та яка продовжує проходити військову службу.
Так, в мотивувальній частині позовної заяви представник військової частини зазначив, що відповідно до Акту службового розслідування від 10.03.2025, який затверджено Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2025 № 872, було встановлено, що солдат ОСОБА_1 , який знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , з 15.04.2023 по 27.07.2023 перебував у самовільному залишенні місця служби. Також, був встановлений факт переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за період із 15.04.2023 по 27.07.2023, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у сумі 151199 грн. 12 коп.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2025 № 872 завдані державі збитки наказано віднести на рахунок солдата ОСОБА_1 , в повному обсязі, та стягнути з останнього суму в розмірі 151199,12 грн.
При цьому, обґрунтовуючи право звернення до суду з даним позовом представник військової частини покликався на приписи ч. 1 ст. 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", якими встановлено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Таким чином, право військової частини на звернення до суду з позовом про відшкодування завданої військовослужбовцем шкоди законодавець пов'язує з виникненням однієї з підстав, а саме:
- у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби;
- у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби.
Втім, в позовній заяві позивач стверджує, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2024 №872 відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності.
При цьому, відповідач до матеріалів позовної заяви не надав доказів звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби, однак зазначив, що необхідність звернення до суду з даним позовом обумовлена, ти що на сьогодні відповідач самовільно залишив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Натомість, в додатках до позовної заяви міститься Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.12.2023 №358, зі змісту якого слідує, що згідно наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 24.11.2023 №625-РС ОСОБА_1 призначено командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 , в зв'язку з чим його виключено із списків військової частини НОМЕР_1 , оскільки такий вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 .
Таким чином, наведені позовній заяві обґрунтування заявлених позовних вимог не відповідають (суперечать) інформації, яка відображена у доданих до позовної заяви документах.
Крім того, суддя відмічає, що порядок відшкодування шкоди в разі переведення особи до іншого місця служби чи перебування в розпорядженні відповідного командира (начальника) визначено в ст. 11 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", якою не передбачено вирішення відповідного питання в судовому порядку.
Таким чином позивачу в якості викладу обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, необхідно навести законодавчо визначені підстави, які надають чи передбачають можливість звернення позивача з даним позовом до суду, а також привести у відповідність наведені в позовній заяві обґрунтування заявлених позовних вимог із доказами, які надаються на їх підтвердження.
Окрім того, частиною 1, 2 статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відтак, до даних правовідносин застосовується 3-місячний строк звернення до суду.
В межах даного адміністративного позову позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення коштів. Втім не надано доказів на підтвердження того, що відповідач обізнаний з результатами проведеного відносно нього службового розслідування та доказів відмови у добровільному відшкодування завданих державі збитків (в тому числі доказів отримання пропозиції добровільно відшкодувати завдану шкоду).
Відсутність відповідних доказів (інформації) унеможливлює встановлення дати, з якої необхідно здійснювати відлік строку звернення до суду з даним позовом, що також перешкоджає вирішити питання щодо відкриття провадження у справі.
Частинами 1, 2 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків останньої, визначених в мотивувальний частині ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна