Справа № 517/1526/24
Провадження № 2/517/8/2025
23 травня 2025 рокусмт. Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Гончар І.В., при секретарі Заболотній Л.В., за участі: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Бурега Л.С., представника відповідача - Главацького Ю.А.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Бурега Лесі Станіславівни до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що батько не бере участі у вихованні своїх дітей, не цікавиться їхнім життям, матеріально не забезпечує, а також не проявляє батьківської турботи. Має заборгованість по аліментах в сумі 112335,90 грн.. 26.04.2022 позивачка одружилася з ОСОБА_5 .. Діти проживають разом із позивачкою та повністю перебувають на матеріальному забезпеченні матері і вітчима.
Позивач та її представник в судовому засідані позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, оскільки з 02.01.2022 перебуває за кордоном.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, також в судовому засідані заперечував щодо задоволення позовних вимог позивача.
Представник Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської радив судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі та надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітніх дітей.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суду пояснила, що вона з позивачкою сусіди, з відповідачем знайома, родинні відносини з батьком дівчат їй не подобались. ОСОБА_1 зверталася до неї, щоб позичити кошти для того, щоб купити дітям їсти, в сім'ї відбувалися часті сварки, відповідач неодноразово підіймав руку на позивачку. Відносно дітей може сказати, що вони товаришують з її сином, часто бувають в неї в гостях, менша про батька нічого не знає, але знає що він десь є, старша пам'ятає, але також неодноразово казала, що вдома відбувалися сварки. Вітчим зараз дуже добре відноситься до дітей, стосунки з дітьми дуже гарні. Діти не спілкуються з біологічним батьком. ОСОБА_2 виїхав за кордон до війни, він не дзвонив і не пропонував приїхати до нього, так як в Україні війна і діти дуже бояться. Поки він проживав разом з позивачкою, то деколи вкладав дітей спати і грався з ними, але після розлучення вона не бачила, щоб він приходив навідувати дітей.
Свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в судовому засіданні пояснила, що стосунки в неї з позивачкою дружні, разом дружать майже з народження, з відповідачем ніяких стосунків не підтримує, не бачила його років вісім. Бачила, які були стосунки позивачки з відповідачем - коли їхній старшій донці було 1 рік, то відповідач частенько вчиняв сварки, вчиняв до неї фізичне насилля та пояснила, що не може вважати його нормальним батьком. Коли позивачка та відповідач жили разом, то їм не вистачало коштів, позивачка працювала, але їй не вистачало коштів і вона зверталася до неї за допомогою. Зараз діти проживають разом із позивачкою і теперішнім її чоловіком, якого дуже люблять діти. Коли вони почали проживали окремо, то вона ОСОБА_2 не бачила, щоб він приїжджав до дітей і діти також їй казали, що батько не приїжджає. Свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в судовому засіданні пояснила, що з позивачкою знайома з самого дитинства, з відповідачем з тих пір, як вони розійшлися з позивачкою стосунків не підтрумує. Пояснила, що ОСОБА_2 не спілкується з дітьми та не бачила його десь з 2017-2018 року. ОСОБА_2 не виконував своїх батьківських обов'язків. Щодо позивачки, то неодноразово бачила у неї синці. Зі слів позивачки знає що ОСОБА_2 знаходиться за кордоном. З дітьми вона спілкується добре, так як є хрещеною меншої доньки і діти їй говорили, що вони не мають бажання спілкуватися з батьком. Підтверджує той факт, що діти жили в тих обставинах в яких батько піднімає руку на матір. Діти на даний момент проживають з позивачкою та її теперішнім чоловіком, який забезпечує сімю і діти називають його батьком. Позивачка їй казала, що коли почалася війна, то він один раз запропонував їй виїхати разом із дітьми за кордон і більше ніяких дій не вчиняв. Свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в судовому засідані пояснила, що з позивачем і відповідачем просто знайомі. Позивачку бачила тільки декілька разів, а з відповідачем, коли вони розійшлися з позивачкою, то проживали в гуртожитку по сусідству. Поганого нічого не чула від відповідача про дітей, позивачка декілька разів давала йому дітей гуляти. ОСОБА_2 до дітей відносився нормально, купляв їм одяг, не ображав їх. Вважає, що відповідач був батьком «вихідного дня». Бачила, як купляв дітям штани і взуття. Чи піднімав руку та бив позивачку вона не знає. Відповідач не зловживав алкогольними напоями. Позивачку, коли її побачила в перше, то вона стояла з пляшкою слабоалкогольного пива. Розказувала їй знайома, що ОСОБА_1 зловживалє алкогольними напоями. Свідків, які були в судовому засідані ніколи не бачила. ОСОБА_2 жалівся, що позивачка не дає спілкуватися з дітьми, коли він телефонує, а коли дає гроші, то дозволяє. Чи платив аліменти і давав гроші нічого сказати не може. Те, що відповідач є боржником по аліментам вона дізналася, коли почався суд. ОСОБА_2 казав, що вони з колишньою дружиною домовилися, що він буде їй висилати гроші на дітей і вона не буде подавати до суду про стягнення аліментів. Казав, що коли почалася в Україні війна, то запрошував позивачку та дітей виїхати за кордон, а чи вони там були не знає. Свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_2 являється її братом. Коли її брат з дружиною жили в одному селищі із нею, то вони жили нормально, але позивачка любила випивати спиртні напої. Щоб її брат бив позивачку вона не бачила. Коли вони розійшлися, ОСОБА_2 надсилав на картку позивачки гроші для дітей, але квитанції не зберігав, так як довіряв позивачці, що ці кошти підуть в рахунок аліментів. На даний час він знаходиться за кордоном і коли почалася в Україні війна пропонував ОСОБА_11 виїхати за кордон разом із дітьми, але вона відмовилася. Він дуже любить своїх дітей, але позивачка забороняє їм спілкуватися. Вважає, що не доцільно позбавляти ОСОБА_12 батьківських прав щодо його малолітніх дітей. Вислухавши пояснення учасників справи та свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини та ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, турбуватися про її здоров'я, фізичний, моральний та духовний розвиток. Частиною 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому діюче законодавство не звільняє одного з батьків від цього обов'язку залежно від того, чи перебувають вони з другим з батьків в зареєстрованому шлюбі, мешкають разом чи окремо тощо. Судом встановлено, що позивачка і відповідач мають двоє спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Фрунзівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Одеським міським віділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Одеській області. 27 червня 2018 року, рішенням Суворовського районного суду міста Одеси, справа №523/5696/18, були стягнуті аліменти з відповідача на утримання обох доньок у сумі 3000,00 грн.. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Великомихайлівського ВДВС у Роздільнянському районі Одеської області ПМУМЮ (м.Одеса), вбачається, що ОСОБА_2 були сплачені аліменти: серпень 2024 рік - 38 845,00 грн., вересень 2024 р. - 1931,00 грн., жовтень 2024 р. - 4000,00 грн., листопад 2024 - 2000,00 грн., грудень 2024 р. - 4000,00 грн. та станом на 20.01.2025 заборгованість ОСОБА_2 по аліментах становить 108 335,90 грн.. В подальшому, ОСОБА_2 було частково сплачено заборгованість по аліментах в сумі 12 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 7 від 09.01.2025, платником/ініціатором якого була ОСОБА_10 .. Також, до матеріалів справи додано копії квитанцій про переказ грошових коштів від ОСОБА_12 на отримувача ОСОБА_13 (на теперішній час прізвище - ОСОБА_14 ): № 213513580438 від 10.06.2021 в сумі 4500,00 грн., № 402089905097 від 14.06.2021 в сумі 3000,00 грн., № 280819605516 від 16.07.2021 в сумі 3000,00 грн., №180646737981 від 02.08.2021 в сумі 2000,00 грн., № TMMK-XXEР-В6АК-К0ХА від 13.03.2023 в сумі 2000,00 грн., № 78Н3-593К-5ТКВ-ТРКК від 13.03.2023 в сумі 5000,00 грн., № ЕККЕ-9ТСН-ХХК0-205Х від 08.06.2023 в сумі 10000,00 грн.. Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , виданим 26.04.2022 Суворовським відділом ДРАЦС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було укладено шлюб між позивачкою та ОСОБА_5 .. Згідно довідки Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_4 за № 3039 від 17.10.2024 про заробітню плату теперішнього чоловіка позивачки - ОСОБА_5 за шість місяців отримав 609 239,13 грн.. Згідно довідки КНП "Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я Одеської обласної ради № 3329 від 18.10.2024 ОСОБА_1 на психічному та наркологічному обліку не перебуває. Згідно характеристики ОСОБА_15 , учениці 5-А класу Одеського ліцею № 12 Одеської міської ради від 10.10.2024, ОСОБА_16 зарекомендувала себе, як старана, працьовита учениця. Мати приділяє належну увагу вихованню доньки, постійно цікавиться навчанням та поведінкою, підтримує зв'язок із класним керівником. Батько ОСОБА_16 з класним керівником на зв'язок не виходив, батьківські збори не відвідував. Згідно характеристики ОСОБА_17 , учениці 3-Б класу Одеського ліцею №12 Одеської міської ради від 02.10.2024, ОСОБА_18 за час навчання зарекомендувала себе, як здібна, старанна, працелюбна учениця. Мати ОСОБА_18 бере активну участь у житті класу, допомагає організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться навчанням дитини. Батько ОСОБА_18 , за час навчання учениці у ліцеї, з класним керівником на зв'язок не виходив, батьківські збори не відвідував, участі у житті класу не приймав. До матеріалів справи представником позивача додані протоколи індивідуальної психологічної консультації малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , сладених практичним психологом ОСОБА_19 , в яких зазначено, що під час розмови з дітьми було встановлено що вони не заперечують щодо позбавлення їх батьківських прав біологічного батька і не хочуть з ними спілкуватися. Вищевказані протоколи суд до уваги не бере, так як не надано ніяких документів, які підтверджують кваліфікацію та повноваження практичного психолога ОСОБА_19 .. Також, представником позивача надано лист ВП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області з якого вбачається, що гр. ОСОБА_20 (на теперішній час « ОСОБА_14 »), ІНФОРМАЦІЯ_8 з заявами та повідомленнями не зверталася та лист ВП № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області № 60.3/3904 від 28.04.2025 в якому повідомляється, що згідно бази ІПНП "Цунамі": - 04.09.2014 до ЧЧ ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області надійшла
заява від гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про прийняття
заходів до співмешканця, який забрав дитину, без згоди. Дану подію
зареєстровано до ЖЄО № 23999 від 04.09.2014;
- 09.12.2014 до ЧЧ ВП № З ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про прийняття
заходів до чоловіка, який в стані алкогольного сп'яніння, наніс тілесні
ушкодження заявниці. Дану подію зареєстровано до ЖЄО № 33151 від
09.12.2014;
- 30.01.2017 до ЧЧ ВП № З ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області надійшла
заява від гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про прийняття
заходів до чоловіка який забирає дітей без згоди заявниці. Ці докази, що позивачка зверталася до поліції, не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей. Також, до матеріалів справи додано висновок Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 21.02.2025 за № 01-05-8/1662 вх.(24) про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради вважає не доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відносно його малолітніх дітей. Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК Орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Відповідно до частини шостої ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. За таких обставин у цій справі відсутні виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечило б Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до ст. 164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо якщо вони: не забирають дитину з пологового будинку без поважної причини і протягом шести місяців не виявляють щодо неї батьківської турботи; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до експлуатації дитини, примушують її до жебракування, вчинення злочинів тощо. У наданих матеріалах справи відсутні достатні докази того, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків систематично або вчиняє дії, які підпадають під визначення, передбачене ст. 164 СК України. Наявні труднощі у спілкуванні з дітьми не є беззаперечними підставами для позбавлення батьківських прав, особливо за наявності наміру відповідача брати участь у їх житті. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, так як він на даний час проживає за кордоном та сплачує аліменти. У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів поліції, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні. Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його неповнолітніх дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком). За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітніх дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей. Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дітей. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 4-13, 76-89, 258-273 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову представника ОСОБА_1 - адвоката Бурега Лесі Станіславівни до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити. Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх малолітніх дітей.
Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покласти на орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з його проголошення.
Суддя: Ірина ГОНЧАР