Справа № 523/12989/24
Провадження №2/523/571/25
"23" травня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 17796 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 червня, 02 серпня та 15 вересня 2022 року між сторонами були укладені договори позики у простій письмовій формі на суму відповідно 9900 грн, 2940 грн та 4956 грн строком на 30 календарних днів з моменту отримання позики, на підтвердження факту отримання грошей ОСОБА_2 складала відповідні розписки. Проте свої зобов'язання щодо повернення позичених коштів у встановлені строки відповідачка не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 17796 грн, які позивач просить стягнути на його користь разом із понесеними судовими витратами.
06 серпня 2024 року після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони в судове засідання 19 травня 2025 року не з'явилися.
Представниця позивача - адвокатка Гонтар П.А. надала суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, підтримання позовних вимог та згоду на заочний розгляд справи.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, із клопотаннями до суду не зверталася, причини своєї неявки суду не повідомила.
Відповідачка в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Враховуючи неявку належним чином повідомлену відповідачку в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представниці позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що 24 червня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали у простій письмовій формі договір позики, за умовами якого позикодавець передав, а позичальниця отримала у власність грошові кошти у розмірі 9900 грн для задоволення особистих потреб, які зобов'язалася повернути протягом 30 календарних днів з дня отримання позики, а саме до 24 серпня 2022 року.
На підтвердження факту отримання грошових коштів від позивача за вказаним договором ОСОБА_2 власноручно склала відповідну розписку.
02 серпня 2022 року між сторонами у простій письмовій формі був укладений договір позики на суму 2940 грн, які ОСОБА_2 зобов'язалася повернути протягом 30 календарних днів з дня отримання позики, на підтвердження чого власноручно склала відповідну розписку.
15 вересня 2022 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у позику 4956 грн строком на 30 календарних днів з моменту отримання позики, про що склала відповідну розписку.
Однак, відповідачка свої зобов'язання щодо повернення позики у встановлений у договорами строк не виконала.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
За викладених обставин, наявність оригіналу боргової розписки в кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Нормами частини 1 ст. 1046 Ц України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
З боку відповідачки суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
Отже, із наданих доказів судом встановлено, що на час розгляду справи грошові кошти договорами позики від 24 червня, 02 серпня та 15 вересня 2022 року у загальному розмірі 17796 грн позивачеві не повернуті.
На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов'язання, суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачки також підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12,13,76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договорами позики від 24 червня 2022 року у розмірі 9900 грн, від 02 серпня 2022 року у розмірі 2940 грн, від 15 вересня 2022 року у розмірі 4956 грн, а всього на суму 17796 грн, а також судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 23 травня 2025 року.
Суддя