Справа № 507/329/24
Провадження № 2/505/1293/2025
Іменем України
16.04.2025 року м.Подільськ Одеської області
Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючої судді Павловської Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Киларь Н.А.
за участю представника позивача - адвоката Чайка В.О.
представника відповідача - адвоката Юраш І.О.
у відсутності позивача - ОСОБА_1
у відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Подільську Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння,
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Чайка Вадима Олесандровича звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння та просить витребувати у останніх на його користь вантажний автомобіль фургон-В, марки MERSEDES-BENZ, модель 208CDI, колір білий, 2003 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на цей транспортний засіб. Стягнути з відповідачів солідарно на його користь всі судові витрати та витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_4 , 13.06.2022 року надала довіреність строком на 3 роки ОСОБА_1 на право користування, експлуатації та розпорядження транспортним засобом, вантажним фургоном-В, марки MERSEDES-BENZ, модель 208CDI, колір білий, 2003 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить їй на праві власності без будь-яких встановлених обмежень. Вказана довіреність НРТ 283259 зареєстрована в реєстрі за №406.
Таким чином ОСОБА_4 наділила ОСОБА_1 правами власника зазначеного транспортного засобу, тобто він є титульним (на законних підставах) власником вказаного транспорту.
Між тим, зазначеним фургоном без будь-яких правових підстав заволоділи відповідачі і повертати вищевказаний транспортний засіб відмовляються.
Тому, 09.08.2022 року ВП №1 Одеського РПУ №2 ГУНП в Одеській обасті внесено до ЄРДР за №12022162160000570 за ст. 289 ч.1 КК України за його заявою про незаконне заволодіння відповідачами транпортним засобом.
Однак, 24.11.2023 року слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, підставою для закриття є наявність спірних цивільно-правових відносин.
У звязку з викладеним, він змушений звернутись до суду із вказаним позовом для захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 24.06.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 20.11.2024 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 28.03.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , - адвоката Юраш І.О. про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування доказів відмовлено.
В судовому засідання представник позивача - адвокат Чайка В.О. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Юраш І.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, хоча про день, час та місце розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно дост.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст.81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом, згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ, модель 208CDI, колір білий, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .
Згідно копії довіреності від 13.06.2022 року, ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником з питань користування, експлуатації та розпорядження належним їй на праві власності трансопртним засобом, типу вантажний фургон-В, марки MERSEDES-BENZ, модель 208CDI, колір білий, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого 29.07.2009 року, органом РЕВ №3 при УДАЇ ГУМВС України в Одеській області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 13.06.2025 року, посвідчена приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кушнеровою Л.Д.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 24.11.2023 року, кримінальне провадження №12022162160000570 від 09.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України закрито, у зв?язку з відсутістю складу кримінального правапорушення, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Згідно вищезазначеної постанови, досудовим розслідуванням встановлено, що 09.08.2022 року до чергової частини ВП №1 ОРУП №3 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що 14.05.2022 року невстановлена особа заволоділа транспортним засобом марки MERSEDES-BENZ, модель 208CDI, колір білий, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні останнього на підставі довіреності, чим спричинила матеріальні збитки.
Відомості по зазначеному факту було внесено до ЄРДР за № 12022162160000570 від 09.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 13.06.2022 року на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 видана довіреність від ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої остання уповноважує ОСОБА_1 бути представником з питань користування, експлуатації та розпорядження нилежним їй на праві власності транспортним засобом типу вантажний фургон-в марки MERSEDES-BENZ, модель 208CDI, колір білий, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ, модель 208CDI, колір білий, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .
З показів ОСОБА_5 встановлено, що вказаним транспортним засобом користувався він та його тесть - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також зазначив, що для перевезення вантажів вказаний транспортний засіб ОСОБА_6 надавався ОСОБА_3 та вказав що наразі авто марки MERSEDES-BENZ, модель 208CDI, колір білий, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 перебуває у останнього без будь-яких дозвільних документів.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що в 2012 році траспортний засіб марки MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_2 він придбав за 200 тисяч гривень через ОСОБА_6 , який є його кумом у ОСОБА_4 , яка на моменту купівлі перебувала у стосунках з ОСОБА_6 технічний паспорт на вказаний транспортний засіб йому передав ОСОБА_6 .
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 , вказала, що вона дійсно видала довіреність на ОСОБА_1 , проте зазначила, що з ним фактично знайома не була, останній представився їй, що він від ОСОБА_6 , з яким у неї раніше були відносини як партнерів по бізнесу. Також свідок ОСОБА_4 вказала, що у 2009 році, так як вона та ОСОБА_6 були партнерами по бізнесу, вони вирішили придбати автомобіль та фактично транспортний засіб придбав ОСОБА_6 , більша частина грошових коштів за купівлю вказаного автомобілю була надана ним та з моменту купівлі транспортного засобу - авто та свідоцтво про реєстрацію ТЗ перебували у ОСОБА_6 .. Наразі вона, як власник транспортного засобу, згідно реєстраційних документів, жодних претензій з приводу даного автомобіля ні до кого не має.
Також, під час досудового розслідування встановлено, що звернення ОСОБА_1 до органів поліції з приводу вчинення відповідачами кримінального правопорушення мало місце 14.05.2022 року, проте довіреність на імя ОСОБА_1 видана 13.06.2022 року, тобто майче через місяць.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Звертаючись із цим позовом до суду, позивач стверджував, що ОСОБА_4 оформивши довіреність на ОСОБА_1 нібито наділила останнього правами власника вищезазначеного транспортного засобу (титульним власнком).
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.
Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно, однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.
Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.
Аналізуючи положення ст.387 ЦК України можна зробити висновок, що зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти (право власності) й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.
Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов'язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.
При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов'язкових елементів даного способу захисту права власності:
-позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується;
-майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею;
-відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача.
Обов'язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.
Отже, звертаючись з віндикаційним позовом до суду, позивач насамперед має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази, надати судові докази про те, що вказане майно вибуло з володіння позивача поза його волею і що воно знаходиться у відповідача.
Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.
Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.
Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.05.2018 року у справі № 923/630/17, від 29.01.2019 року у справі № 911/3312/17, від 02.04.2019 року у справі № 911/737/18, від 19.06.2019 року у справі № 914/1671/17, від 27.08.2019 року у справі № 925/366/18, від 12.09.2019 року у справі № 21/936.
За змістом пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено.
У постанові ВС України від 11 грудня 2023 року (справа № 752/5281/20, провадження № 61-1371 сво 23), зазначено, що у випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно. У випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею. Не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) таким, що відбулося не з його волі в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у випадку передачі майна власником іншій особі в користування.
Якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо - особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається. При цьому відсутні підстави стверджувати, що має йтися лише про таку втрату володіння річчю з волі власника, яка зумовлена наданням власником іншій особі права розпоряджатися цією річчю, адже змішування волі власника на передання речі у фактичне володіння іншої особи та мотивів такого передання є неприпустимим. Так само не має значення, чи була відповідна річ передана власником у володіння іншої особи на певному правовому титулі чи без установлення такого.
Натомість речі, які були власником добровільно передані особі, яка їх відчужила (чи втратила з подальшим відчуженням іншою особою), не можуть бути витребувані в добросовісного набувача. Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19 (провадження № 61-19405св20) про те, що : «норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Позивачем при зверненні до суду не надано жодних доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, окрім довіреності ОСОБА_4 на його ім'я на право представляти її інтереси, як власника транспортного засобу перед третіми особами.
З огляду на викладене, відсутні такі обов'язкові елементи такого способу захисту права власності, як віндикація, оскільки в даному позові позивач не є власником транспортного засобу, а транспортний засіб вибув з володіння власника за її згодою, тобто ОСОБА_4 жодних претензій з приводу автомобіля не має.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що вищевказане майно належить на праві власності позивачу та доказів отримання саме спірного майна відповідачем також не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідачів, а тому з цих підстав позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 244,259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна, вантажного фургону-В марки MERCEDES-BENZ, модель CDI білого кольору, 2003 року випуску VIN код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 із чужого незаконного володіння - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Г.В.Павловська
Повне судове рішення складено та підписано 21.04.2025 року.