Справа № 947/6561/25
Провадження № 1-кс/947/7418/25
23.05.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021000000000787 від 15.06.2021 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. шКостомарівка Бобринецького району Кіровоградської області, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
09.06.2023 року вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. ст. 70, 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 9 (дев'ять) місяців, відбуваючого покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія № 83» за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Костянтинівка, вул. Володимирська, 1,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ст. 386 КК України,
Як вбачається з клопотання, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області за процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000787 від 15.06.2021 року.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи в складі злочинної організації у період з 2020 до 2021 року вчинив на території м. Одеса та Одеської області ряд злочинів, у зв'язку з чим його 17.01.2023 засуджено Київським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 194, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 255, ст. 257, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України та на підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України та призначено остаточне покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна (вирок набрав законної сили). При цьому, під час досудового розслідування та судового провадження щодо ОСОБА_7 , останній повністю визнав вину в інкримінованих йому злочинах, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, вчинених іншими членами злочинної організації.
У зв'язку викладеним, з метою ухилення від кримінальної відповідальності у окремих учасників злочинної організації, до складу якої входив ОСОБА_7 , виник кримінальний протиправний умисел направлений на примушення останнього до відмови від давання показань, що можуть викрити учасників злочинної організації, шляхом залякування та застосування до нього фізичного насильства.
З цією метою, дізнавшись, що ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання 15.05.2023 року доставлено до Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія № 83», розташованої за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, селище Костянтинівка вул. Володимирська, 1, невстановлені учасники вищевказаної злочинної організації у невстановлений час, але не пізніше серпня 2023 року, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин залучили до вчинення кримінальних протиправних дій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який відбував покарання у виді позбавлення волі у вказаній установі та мав серед осіб, що в ній утримувались певний неформальний авторитет, що давав йому ширші, з поміж інших осіб, можливості пов'язані з просуванням своїх інтересів та запобігання бути викритим у порушенні правил та режиму згаданої установи.
Так, в серпні 2023 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи в Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія № 83» за вищевказаною адресою, діючи умисно за дорученням та вказівками невстановлених досудовим розслідуванням осіб на замовлення учасників вищевказаної злочинної організації підійшов до ОСОБА_7 та передав йому мобільний телефон, через який за допомогою інтернет месенджера до ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_8 звернулись окремі учасники вищевказаної злочинної організації, які притягуються до кримінальної відповідальності у інших кримінальних провадженнях, та висловили ОСОБА_7 категоричну вимогу - відмовитись від давання показань, що викривають членів злочинної організації, та надати нові неправдиві показання на користь останніх, погрожуючи йому фізичною розправою у разі невиконання вимоги.
Надалі ОСОБА_7 упродовж першого півріччя 2024 року неодноразово викликався для допиту як свідок в режимі відеоконференції у кримінальному провадженні, яке розглядається Київським районним судом м. Одеси.
Проти участі у таких засіданнях ОСОБА_7 не заперечував, у зв'язку з чим, учасники злочинної організації, до складу якої раніше входив ОСОБА_7 , побоюючись бути викритими, вирішили, зламавши його волю, примусити до дій, що їй суперечать - відмовитись від раніше наданих показань та надавати в подальшому неправдиві показання, що виправдовують таких учасників злочинної організації створивши йому нестерпні умови відбування покарання в Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія № 83».
У зв'язку з цим, приблизно в травні (більш точний час не встановлено) за невстановлених досудовим розслідувань обставин згадані особи надали ОСОБА_8 неформальне доручення про створення ОСОБА_7 таких нестерпних умов відбування покарання.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше травня 2024 року ОСОБА_8 , перебуваючи в Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія № 83», за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, смт Костянтинівка вул. Володимирська, 1, діючи умисно, виконуючи замовлення окремих учасників злочинної організації, до складу якої раніше входив ОСОБА_7 , з метою вчинення протиправних дій щодо останнього, вступив у злочинну змову з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які також відбували покарання у вказаній установі.
Надалі у ніч з 31.05.2024 на 01.06.2024 переслідуючи спільний злочинний намір, спрямований на примушення ОСОБА_7 до відмови від надання показань та надання неправдивих показань шляхом залякувань, спричинення фізичного болю через нанесення тілесних ушкоджень, а також моральних страждань через перспективу бути підданим побиттю в будь-який момент зайшли до кімнати відпочинку на території Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія № 83», розташованої за вищевказаною адресою, де ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , діючи умисно за дорученням та вказівками ОСОБА_8 по черзі завдали не менш 5 ударів кулаками по тулубу ОСОБА_7 в район грудної клітин, живота, ребер та нирок. В цей же час, ОСОБА_8 , діючи за дорученням та вказівками замовників злочину, проводив відеозйомку на мобільний телефон, з метою демонстрації іншим особам приниженого та пригніченого стану ОСОБА_7 , після чого також завдав декілька ударів в область грудної клітини останнього.
Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою, умисно шляхом застосування фізичного насильства за вказаних обставин заподіяли ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді переломів 6-7 правих ребер, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я понад трьох тижнів (21 день), які згідно з п.п. 2.2.1.«а», «б», «в», 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості.
Після заподіяння вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_8 надав ОСОБА_7 мобільний телефон, за допомогою якого один із учасників злочинної організації, до складу якої раніше входив останній, вказав ОСОБА_7 , що в разі невиконання вимог щодо відмови від давання показань, він й надалі буде піддаватись насильству. У подальшому ОСОБА_8 та інші залишили ОСОБА_7 в безпорадному стані.
Разом з цим усвідомлення того, що самостійно ОСОБА_7 не може нічого протиставити своїм кривдникам, які здатні діяти злагоджено та спільно, їх суттєву фізичну перевагу, перебуваючи під постійною їх увагою в замкнутому просторі (території установи виконання покарань), а також розуміючи те, що в разі надання ним правдивих показань він буде підданий повторним побиттям, а завдяки певному неформальному авторитету ОСОБА_8 серед засуджених можливо очікувати підступних та протиправних дій інших осіб, що утримуються в згаданій установі, створило в останнього тривале (до часу звільнення з установи виконання покарань 22.06.2024) моральне страждання у вигляді постійно пригніченого, тривожного стану, що обумовлений побоюваннями за власне життя, здоров'я, честь та гідність, а також постійним очікуванням бути підданим катуванню в різних формах без можливості очікувати на допомогу від інших осіб, що утримуються в установі.
Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи в складі злочинної організації у період з 2020 до 2021 року вчинив на території м. Одеса та Одеської області ряд злочинів, у зв'язку з чим його 17.01.2023 засуджено Київським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 194, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 255, ст. 257, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України та на підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України та призначено остаточне покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна (вирок набрав законної сили). При цьому, під час досудового розслідування та судового провадження щодо ОСОБА_7 , останній повністю визнав вину в інкримінованих йому злочинах, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, вчинених іншими членами злочинної організації.
У зв'язку викладеним з метою ухилення від кримінальної відповідальності у окремих учасників злочинної організації, до складу якої входив ОСОБА_7 , виник кримінальний протиправний умисел направлений на примушення останнього до відмови від давання показань, що можуть викрити учасників злочинної організації, шляхом залякування та застосування до нього фізичного насильства.
З цією метою, дізнавшись, що ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання 15.05.2023 доставлено до Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія № 83», розташованої за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, селище Костянтинівка вул. Володимирська, 1, невстановлені учасники вищевказаної злочинної організації у невстановлений час, але не пізніше серпня 2023 року, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин залучили до вчинення кримінальних протиправних дій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який відбував покарання у виді позбавлення волі у вказаній установі та мав серед осіб, що в ній утримувались певний неформальний авторитет, що давав йому ширші, з поміж інших осіб, можливості пов'язані з просуванням своїх інтересів та запобігання бути викритим у порушенні правил та режиму згаданої установи.
Так, в серпні 2023 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи в Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія № 83» за вищевказаною адресою, діючи умисно за дорученням та вказівками невстановлених досудовим розслідуванням осіб на замовлення учасників вищевказаної злочинної організації підійшов до ОСОБА_7 та передав йому мобільний телефон, через який за допомогою інтернет месенджера до ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_8 звернулись окремі учасники вищевказаної злочинної організації, які притягуються до кримінальної відповідальності у інших кримінальних провадженнях, та висловили ОСОБА_7 категоричну вимогу - відмовитись від давання показань, що викривають членів злочинної організації, та надати нові неправдиві показання на користь останніх, погрожуючи йому фізичною розправою у разі невиконання вимоги.
Надалі ОСОБА_7 упродовж першого півріччя 2024 року неодноразово викликався для допиту як свідок в режимі відеоконференції у кримінальному провадженні, яке розглядається Київським районним судом м. Одеси.
Проти участі у таких засіданнях ОСОБА_7 не заперечував, у зв'язку з чим, учасники злочинної організації, до складу якої раніше входив ОСОБА_7 , побоюючись бути викритими, вирішили, зламавши його волю, примусити до дій, що їй суперечать - відмовитись від раніше наданих показань та надавати в подальшому неправдиві показання, що виправдовують таких учасників злочинної організації створивши йому нестерпні умови відбування покарання в Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія № 83».
У зв'язку з цим, приблизно в травні (більш точний час не встановлено) за невстановлених досудовим розслідувань обставин згадані особи надали ОСОБА_8 неформальне доручення про створення ОСОБА_7 таких нестерпних умов відбування покарання.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше травня 2024 року ОСОБА_8 , перебуваючи в Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія № 83», за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, смт Костянтинівка вул. Володимирська, 1, діючи умисно, виконуючи замовлення окремих учасників злочинної організації, до складу якої раніше входив ОСОБА_7 , з метою вчинення протиправних дій щодо останнього, вступив у злочинну змову з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які також відбували покарання у вказаній установі.
Надалі у ніч з 31.05.2024 на 01.06.2024 переслідуючи спільний злочинний намір, спрямований на примушення ОСОБА_7 до відмови від надання показань та надання неправдивих показань шляхом залякувань, спричинення фізичного болю через нанесення тілесних ушкоджень, а також моральних страждань через перспективу бути підданим побиттю в будь-який момент зайшли до кімнати відпочинку на території Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія № 83», розташованої за вищевказаною адресою, де ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , діючи умисно за дорученням та вказівками ОСОБА_8 по черзі завдали не менш 5 ударів кулаками по тулубу ОСОБА_7 в район грудної клітин, живота, ребер та нирок. В цей же час, ОСОБА_8 , діючи за дорученням та вказівками замовників злочину, проводив відеозйомку на мобільний телефон, з метою демонстрації іншим особам приниженого та пригніченого стану ОСОБА_7 , після чого також завдав декілька ударів в область грудної клітини останнього.
Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою, умисно шляхом застосування фізичного насильства за вказаних обставин заподіяли ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді переломів 6-7 правих ребер, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я понад трьох тижнів (21 день), які згідно з п.п. 2.2.1.«а», «б», «в», 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості.
Після заподіяння вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_8 надав ОСОБА_7 мобільний телефон, за допомогою якого один із учасників злочинної організації, до складу якої раніше входив останній, вказав ОСОБА_7 , що в разі невиконання вимог щодо відмови від давання показань, він й надалі буде піддаватись насильству. У подальшому ОСОБА_8 та інші залишили ОСОБА_7 в безпорадному стані.
Разом з цим усвідомлення того, що самостійно ОСОБА_7 не може нічого протиставити своїм кривдникам, які здатні діяти злагоджено та спільно, їх суттєву фізичну перевагу, перебуваючи під постійною їх увагою в замкнутому просторі (території установи виконання покарань), а також розуміючи те, що в разі надання ним правдивих показань він буде підданий повторним побиттям, а завдяки певному неформальному авторитету ОСОБА_8 серед засуджених можливо очікувати підступних та протиправних дій інших осіб, що утримуються в згаданій установі, створило в останнього тривале (до часу звільнення з установи виконання покарань 22.06.2024) моральне страждання у вигляді постійно пригніченого, тривожного стану, що обумовлений побоюваннями за власне життя, здоров'я, честь та гідність, а також постійним очікуванням бути підданим катуванню в різних формах без можливості очікувати на допомогу від інших осіб, що утримуються в установі.
За вказаних обставин, 28.03.2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ст. 386 КК України.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилаючись на характер імовірно вчинених кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та враховуючи неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного.
У судовому засіданні -
Прокурор оголосив подане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що ризики прокурором не доведені, підозра не підтверджується жодними доказами. Просив відмовити в задоволенні клопотання.
Підозрюваний зазначив, що з пред'явленою йому підозрою не погоджується та йому нічого не відомо про обставини викладені у повідомленні про підозру. Щодо обрання відносно нього запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 28.03.2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ст. 386 КК України.
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри на підставі якої здійснено затримання та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.
До того ж, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ст. 386 КК України підтверджується: заявою ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення щодо нього; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , в ході якого останній дав показання про обставини вчинення відносно нього кримінального правопорушення ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ; протоколом пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7 , який впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка 01.06.2024 вчинила відносно нього кримінальне правопорушення; протоколом пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7 , який впізнав ОСОБА_5 , як особу, яка 01.06.2024 вчинила відносно нього кримінальне правопорушення; протоколом пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7 , який впізнав ОСОБА_9 , як особу, яка 01.06.2024 вчинила щодо нього кримінальне правопорушення; слідчим експериментом за участю потерпілого ОСОБА_7 , під час якого останній повідомив обставини вчинення відносно нього кримінального правопорушення; висновком експерта № 09-2697/2024 від 30.01.2025 року, згідно якого внаслідок нанесених ударів по голові та тулубу потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів 6-7 правих ребер, які згідно п.п. 2.2.1.«а», «б», «в», 2.2.2 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом N? 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відноситься до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості.
На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у можливому вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ст. 386 КК України.
Заперечення сторони захисту про те, що пред'явлена ОСОБА_5 підозра є необґрунтованою, спростовуються матеріалами, долученими до клопотання стороною обвинувачення.
Одночасно, слідчий суддя акцентує увагу сторони захисту на те, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ст. 386 КК України, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім кримінально-протиправних дій.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Слідчий суддя погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_5 на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з погрозами застосування насильства з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності, адже ОСОБА_5 наразі підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю і морального страждання з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі та з метою залякування її, за попередньою змовою групою осіб та в примушуванні свідка до відмови від давання показань шляхом погрози насильством, а потерпілий та свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя погоджується із стороною обвинувачення та вважає, що вказаний ризик наявний, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше судимий та наразі підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень під час відбування покарання.
Слідчий суддя, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри прийшов до висновку про доцільність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні встановлено не було.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Слідчий суддя враховує те, що підозрюваному ОСОБА_5 інкримінуються кримінальні правопорушення, пов'язані із застосуванням насильства та погрозою застосування його застосування, прийшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього без визначення розміру застави.
З урахуванням викладеного, клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183-184, 193-194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 21.07.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику, направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання та до Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія № 83» - для відома.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1