Справа №766/7823/25
н/п 1-кс/766/4391/25
23.05.2025 Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні клопотання прокурора Херсонської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024232010000046 від 30.09.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України,
Прокурор звернулася до слідчого судді з клопотанням, в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024232010000046 від 30.09.2024, в якому просив накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, які на праві власності належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- 1/1 частка на праві приватної власності виробнича база, будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 61,5 кв.м, опис: склад літ. «А» площею 46,3 кв.м., скважина літ «Б» площею 15,2 кв.м., навіс літ «В», «Г», мостіння № І, ворота № 1, паркан № 2.
- 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій із вказаним майном.
Прокурор у судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи надав заяву, в якій клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Власник майна не повідомлявся про розгляд клопотання на підставі ч.2 ст. 172 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України неявка учасників не перешкоджає розгляду клопотання.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось у зв'язку із неприбуттям в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді вказаного вище клопотання.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
слідчим відділенням Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024232010000046 від 30.09.2024 року за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до указу так званого голови військової цивільної адміністрації Херсонської області Сальдо № 018-р від 12.05.2022 «Про структуру органів виконавчої влади», до структури військової цивільної адміністрації включено відповідні департаменти, комітети, служби інспекцій та агенства, у тому числі департамент промисловості та торгівлі.
Достовірно знаючи про незаконну окупацію Херсонської області військами рф та створення незаконних органів влади, що є загальновідомим фактом, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являючись громадянином України, фактично проживаючи на території м. Херсону, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, а Україна є унітарною державою, територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що Херсонська область є невід'ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений час, проте не пізніше 22.08.2022 прийняв пропозицію представників окупаційної влади та добровільно зайняв посаду «начальника департамента промышленности и торговли Херсонской области», пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади «Военно-гражданской администрации Херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області.
Діючи з метою виконання покладених на нього представниками окупаційної влади функцій, ОСОБА_4 , зайнявши посаду «начальника департамента промышленности и торговли Херсонской области» у незаконно створеному на тимчасово окупованій території органі «Военно-гражданской администрации Херсонской области», здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції щодо життєдіяльності в сфері промисловості, торгівлі, громадського харчування та сфері побутових послуг на території міста Херсона.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність, кваліфікуючими ознаками якого є: добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
В порядку ст. 52 КПК України підозрюваному ОСОБА_4 забезпечена участь захисника через Південний міжрегіональний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги адвоката ОСОБА_5 .
26.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України у порядку статей 278- 279 КПК України - кваліфікуючими ознаками якого є: добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 23.05.2025 року було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) у кримінальному провадженні, відомості про яке 30.09.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024232010000046 за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України
Згідно інформації з Державного реєстру речових праві на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 428185737 від 22.05.2025: ОСОБА_4 на праві власності належить виробнича база, загальною площею 61,5 кв.м, опис: склад літ. «А» площею 46,3 кв.м., скважина літ «Б» площею 15,2 кв.м., навіс літ «В», «Г», мостіння № І, ворота № 1, паркан № 2, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових праві на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 428185052 від 22.05.2025: ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Санкцією частини 5 статті 111-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої.
Згідно ч.2 ст.167 КПК України, тимчасовому вилученню підлягає майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або)зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на викладене, у зв'язку з доведеністю існування достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, а також у зв'язку із доведеністю прокурором наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення.
При цьому слідчим суддею враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності ОСОБА_4 на належне йому майно завданням кримінального провадження.
Разом з тим, заявлена у клопотанні вимога щодо заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій із вказаним майном не підлягає задоволенню з огляду на те, що не передбачена нормами КПК України та сам факт накладення арешту на майно позбавляє можливості вчиняти будь-які реєстраційні дії з арештованим майном.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024232010000046 від 30.09.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
-виробничу базу загальною площею 61,5 кв.м, опис: склад літ. «А» площею 46,3 кв.м., скважина літ «Б» площею 15,2 кв.м., навіс літ «В», «Г», мостіння № І, ворота № 1, паркан № 2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
-1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню, слідчим, прокурором.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1