Справа № 991/4650/25
Провадження 2-з/991/22/25
23 травня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючої судді Широкої К.Ю.,
суддів Мовчан Н.В., Саландяк О.Я.,
розглянувши заяву Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (адреса місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Ісаакяна; код ЄДРПОУ: 45252419), особи, які можуть отримати процесуальний статус відповідача: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ), про забезпечення позову до подання позовної заяви,
21.05.2025 до Вищого антикорупційного суду до подання позовної заяви надійшла вищезазначена заява про забезпечення позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 21.05.2025 для розгляду заяви визначено колегію суддів у складі: головуючої судді Широкої К.Ю., судді Мовчан Н.В., судді Саландяк О.Я.
1. Зміст заяви про забезпечення позову.
Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою встановлено відомості, що можуть свідчити про набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 активів на суму 1 946 419 грн., а саме:
- транспортний засіб TOYOTA C-HR HYBRID, 2022 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , вартістю на день набуття 1 381 630, 00 грн, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- транспортний засіб TOYOTA C-HR, 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 , вартістю на день набуття 564 789,00 грн, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 .
Органом прокуратури встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами родини ОСОБА_1 , який на момент набуття ними вказаних активів обіймав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, а отже, був особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Також органом прокуратури встановлено достатню сукупність відомостей, з яких вбачається, що зазначені активи були набуті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_1 , а також що останній здійснює дії щодо таких активів, які тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Крім того, органом прокуратури встановлено відомості, які дають підстави вважати вказані активи необґрунтованими.
У зв'язку з встановленням ознак необґрунтованості вказаних активів органом прокуратури здійснюється підготовка позовної заяви про визнання їх необґрунтованими та стягнення в дохід держави у порядку ст. 290 ЦПК України. Задоволення вказаної позовної заяви матиме наслідком стягнення вищезазначеного рухомого майна в дохід держави, а тому збереження цього майна за майбутніми відповідачами, створення умов, за яких таке майно не буде відчужено на користь третіх осіб, має вирішальне значення для повного та ефективного виконання остаточного судового рішення.
Разом з тим, на переконання органу прокуратури, особи, до яких у майбутньому будуть пред'явлені позовні вимоги та які на даний момент часу є власниками необґрунтованих активів, дізнавшись про початок судового процесу, можуть вжити заходів щодо відчуження таких активів на користь третіх осіб. Вказані обставини можуть призвести до втрати предмету спору, а відповідно ускладнити чи повністю унеможливити виконання рішення суду про задоволення позовних вимог, що обумовлює необхідність негайного застосування заходів забезпечення позову.
З урахуванням вищевикладеного, прокурор у своїй заяві просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначені активи.
Крім того, прокурор у своїй заяві просив здійснити її розгляд без повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки останні, будучи власниками спірних активів, вільно здійснюючи правомочності щодо розпорядження таким майном, діючи за дорученням ОСОБА_1 , який обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства та усвідомлює можливість визнання активів необґрунтованими і стягнення їх в дохід держави, можуть перешкоджати розгляду заяви про забезпечення позову та поставити під сумнів ефективність забезпечення позову. На додаток до цього, реєстраціях таких активів за дорученням ОСОБА_1 за номінальними власниками, відсутність відображення цих активів у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави, вказує на те, що під час набуття спірного рухомого майна ОСОБА_1 вже здійснював дії щодо приховування його від нагляду правоохоронних органів.
2. Розгляд судом заяви.
За результатами перевірки заяви про забезпечення позову на предмет відповідності вимогам ст. 151 ЦПК України судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи.
Отже, прокурор повинен зазначити, а суд повинен проаналізувати можливість подальшого визнання активів необґрунтованими при вирішенні спору по суті. При цьому суд не здійснює розгляд матеріально-правових вимог по суті та не надає оцінку їх обґрунтованості.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 290 ЦПК України позов пред'являється щодо:
активів, набутих після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів", якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України;
активів, набутих після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів", якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;
доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини.
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів. При цьому Закон не конкретизує, чиї саме законні доходи мають враховуватися при визначенні необґрунтованості активів. Зрозуміло, що при прямому набутті (коли відповідний актив безпосередньо набуває сама особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) беруться до уваги лише законні доходи цього суб'єкта. У свою чергу, при опосередкованому набутті суд має дослідити можливість їх набуття і третіми особами за рахунок власних законних доходів. Адже відсутність фінансової спроможності третіх осіб для придбання дороговартісних об'єктів може бути додатковим індикатором їх набуття за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або в її інтересах, коли вона після набуття може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.
Таким чином, активи можуть бути предметом позову про визнання їх необґрунтованими та стягнення в дохід держави при дотриманні сукупності умов:
1) чи має суб'єкт, який набув необґрунтовані активи, статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
2) чи поширюються на активи, про необґрунтованість яких вирішується питання, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (чи набуті вони після 28.11.2019);
3) чи наявний зв'язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
4) чи відбулося набуття особою активів в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме: (а) особою, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпосередньо у власність; (b) іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що (і) таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або (ii) особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
5) чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів були набуті за рахунок законних доходів;
6) чи відповідають заявлені об'єкти ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи.
Заява про забезпечення позову містить достатню сукупність відомостей та доказів на їх підтвердження, з яких вбачається, що: 1) спірні активи були набуті після 28.11.2019; 2) набуття спірних активів відбувалося у період, коли ОСОБА_1 займав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, а отже, був військовою посадовою особою Збройних Сил України та відповідно до пп. г п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» особою, уповноваженою на виконання функцій держави; 3) набуття активів здійснювалося ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_1 , а сам ОСОБА_1 здійснює дії щодо активів, тотожні за змістом праву розпорядження ними, зокрема, оскільки законних доходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було достатньо для придбання спірних активів за їх вартістю на день набуття.
Разом з тим, подана заява не містить достатньої сукупності відомостей, з яких вбачається, що різниця між вартістю спірних активів та законними доходами ОСОБА_1 у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».
На момент набуття чинності вказаним законом (28.11.2019) статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 липня 2019 року було встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 2007 грн. Таким чином, мінімальна різниця між вартістю активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави, має становити 1 003 500 грн.
До заяви про забезпечення позову прокурором додано декларацію ОСОБА_1 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2022 рік. З вказаної декларації вбачається, що на кінець звітного року ОСОБА_1 було задекларовано доходи та заощадження, з яких: 1) 627 150 грн. - заробітна плата ОСОБА_1 за основним місцем роботи; 2) 566 692 грн. - заробітна плата ОСОБА_4 (дружини) за основним місцем роботи; 3) 4 306 грн. - інші види доходу; 4) 30 000 доларів США - особисті збереження ОСОБА_1 .
Таким чином, у розумінні п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України станом на початок 2023 року, у якому було придбано спірні активи, сукупний законний дохід ОСОБА_1 становив 2 294 948 (1 198 148 (доходи в національній валюті) + 1 096 800 (доларові заощадження, конвертовані у національну валюту за курсом НБУ станом на грудень 2022 року). Тобто, законний дохід ОСОБА_1 , що міг бути використаний для придбання спірних активів, перевищує вартість таких активів, що свідчить про відсутність різниці, передбаченої ч. 1 ст. 290 ЦПК України.
При цьому суд звертає увагу, що положення ч. 1 ст. 290 ЦПК України для кваліфікації активу як необґрунтованого вимагають визначення різниці саме між вартістю активів та доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а не доходами номінальних власників такого майна, що діяли за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Доходи осіб, які за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави, набули спірні активи, враховуються в аспекті підтвердження зв'язку між активами та особою, уповноваженою для виконання функцій держави, однак не для визначення встановленої законом різниці.
Всупереч вищевикладеному, заява про забезпечення позову містить лише відомості щодо недостатності доходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для придбання спірних активів, що може свідчити про їх набуття за дорученням ОСОБА_1 . Однак при цьому подана заява не містить жодних відомостей про наявність різниці, передбаченої ч. 1 ст. 290 ЦПК України, тобто різниці між вартістю спірних активів та законними доходами ОСОБА_1 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
Таким чином, судом встановлено, що заява про забезпечення позову всупереч ч. 3 ст. 151 ЦПК України не містить у достатньому обсязі даних, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, що свідчить про її невідповідність вимогам ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням вищевикладеного, заява Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, особи, які можуть отримати процесуальний статус відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про забезпечення позову до подання позовної заяви підлягає поверненню заявнику.
Керуючись ст. 151, 153, 260, 261, 290, 353 ЦПК України, суд
Заяву Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, особи, які можуть отримати процесуальний статус відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про забезпечення позову до подання позовної заяви - повернути Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Головуюча суддя: Широка К. Ю.
Судді: Мовчан Н.В.
Саландяк О.Я.