Справа №303/677/25
2/303/198/25
21 травня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
за участі секретаря судового засідання Славич М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Друга Мукачівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, -
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Друга Мукачівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є спадкоємницею за заповітом після смерті своєї свекрухи ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. На випадок своєї смерті ОСОБА_4 склала заповіт, за яким все своє майно, яке їй належить та буде належати на момент її смерті, заповіла ОСОБА_1 .
У належному заповідачу будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , на момент смерті ОСОБА_4 проживали ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 , тобто відповідач у справі.
У листопаді місяці 2024 року позивач ОСОБА_1 випадково під час сімейної сварки дізналася від своєї невістки, що будинок в якому вона проживає належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 , а тому позивач повинна залишити будинок.
05.12.2024 року позивач звернулася до нотаріуса для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , де дізналася, що після смерті свекрухи ОСОБА_4 вже була заведена спадкова справа Мукачівською районною державною нотаріальною конторою №64811086 та 27.09.2019 року було видано свідоцтво про право на спадщину номер у спадковому реєстрі 64849946, номер в реєстрі нотаріальних дій 1-774.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник позивача ОСОБА_1 - Сабов І.І. в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підримує та просить суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Другої Мукачівської державної нотаріальної контори - Шпеник М.Ю. в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника, задоволення позовних вимог залишає на розсуд суду.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім цього, ч.4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Мукачівським РВ УМВС України в Закарпатській області 10.10.2000 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).
Із Заповіту від 22.01.2008 року вбачається, що ОСОБА_4 , 1929 р.н., на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те що буде їй належати на день її смерті і на, що за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 (а.с. 8).
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18.03.2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, 50).
Із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4376183 від 06.08.2004 року слідує, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (а.с. 10).
Згідно Довідки Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Великолучківської сільської ради №1007/13-20 від 26.11.2024 року на день смерті ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 були зареєстровані: невістка ОСОБА_1 та внук ОСОБА_3 (а.с. 11).
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №79427605 від 05.12.2024 року, 27.09.2019 року було видано Свідоцтво про право на спадщину, номер у спадковому реєстрі 64849946 за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 12, 54).
Із листа Другої Мукачівської державної нотаріальної контори за №155/02-14 від 11.04.2025 року слідує, що заповіт, посвідчений 22.01.2008 року за реєстрованим №64 Великолучківською сільською радою від імені ОСОБА_4 не зареєстрований в Спадковому реєстрі та не був наданий нотаріусу для оформлення спадкової справи (а.с. 46).
27.09.2019 року ОСОБА_3 подав до Мукачівської районної державної нотаріальної контори заяву на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 47).
Згідно Довідки Великолучківської сільської ради №2801 від 30.07.2019 року на день смерті ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 були зареєстровані: невістка ОСОБА_1 та внук ОСОБА_3 (а.с. 55).
Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03.10.2007 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 56).
Із Свідоцтва про народження вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (а.с. 57).
Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був зареєстрований 21.02.1981 року, після чого остання змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 58).
Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 15.10.1983 року батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 59).
Із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2004 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4376183, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (а.с. 60, 61, 66, 67).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.09.2019 року спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1929 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є онук ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , який в цілому належав померлій ОСОБА_4 (а.с. 68).
Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №182793995 від 27.09.2019 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований 27.09.2019року за ОСОБА_3 (а.с. 69).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст.1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтями 1233-1235 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною першою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно частини першої статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, що передбачено частиною першою статті 1296 ЦК України.
Відповідно до статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
При цьому, суд зауважує, що правових наслідків невиконання такого обов'язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено. Водночас, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Згідно із ч.1 ст.1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 судам роз'яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.
У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 1316/2227/11, від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Так, спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст. 1301 ЦК України відокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.
Як зазначено у ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, як спеціального способу захисту спадкових прав, судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином. Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Оскільки свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, воно не може визнаватися недійсним із посиланням на ст.ст.203, 215-236 ЦК України. У законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7). Визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним може лише суд.
Отже, як зазначено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі N383/258/21 (провадження N 61-18173св21), «порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними».
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).
У ЦК України закріплено можливість пред'явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).
Аналізуючи встановлені факти та вищезазначені обставини, судом встановлено, що в першочергову чергу на отримання спадкового майна за померлою ОСОБА_4 належало позивачу ОСОБА_1 , оскільки за час свого життя ОСОБА_4 , залишила заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на, що за законом матиме право, заповіла саме позивачу. У свою чергу, відповідач ОСОБА_3 належав до спадкоємців п'ятої черги за законом, оскільки є внуком померлої ОСОБА_4 і зміг би претендувати на спадкові права тільки у разі або відмови позивача від спадкового майна, зазначеного у Заповіті спадкодавцем, або спадкування за законом у разі відсутності заповіту. Оскільки позивач ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на момент її смерті за однією адресою, то відповідно до вимог 1268 ЦК України, вона вважається такою, що прийняла спадщину за заповітом, а отже оформлення Свідоцтва про право на спадщину за померлою ОСОБА_4 за законом відповідачем ОСОБА_3 унеможливлює реалізацію позивачем своїх законних прав на належне їй спадкове майно.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов представника позивача ОСОБА_2 є обґрунтований, а отже таким, що підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 1216-1218, 1220, 1261, 1301 ЦК України та ст.ст. 13, 76, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом видане 27.09.2019 року Мукачівською районною державною нотаріальною конторою за реєстрованим №І-774 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Друга Мукачівська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 05466016, місце знаходження: м.Мукачево, пл.Кирила і Мефодія, буд.30, Закарпатська область.
Повний текст рішення суду складений 21.05.2025 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір