Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
Дніпропетровської області
справа № 215/1750/25
номер провадження 3/215/1677/25
21 травня 2025 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дудіков А.В., розглянувши матеріал, який надійшов від відділення поліції № 5 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №412865 від 07.03.2025, 05.03.2025 приблизно о 10:46 год. гр. ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство за місцем мешкання відносно своєї співмешканки фізичного та психологічного характеру, а саме: висловлювався в її бік грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та шарпав за руки, чим порушив ЗУ №2229-VIII від 07.12.2017.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Суд позбавлений повноважень щодо збирання доказів за власною ініціативою, а тому розглядає справу на підставі тих доказів, які зібрані і надані сторонами справи.
Кваліфікуючою ознакою ч.1 ст.173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тобто, обов'язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 , 05.03.2025 вчинив дії фізичного та психологічного характеру відносно своєї співмешканки гр. ОСОБА_2 , а саме: висловлювався на її бік грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та шарпав за руки, чим вчинив психологічне насилля в сім'ї.
Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої внаслідок дій ОСОБА_1 , тобто відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення було долучено: рапорт уповноваженої службової особи ВП №5 КРУП ГУНП Довженка О. зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі Інформаційний портал Національної поліції України журналі єдиного обліку Управління № 5 КРУП ГУНП 05.03.2025 № 4732 (а.с. 5); письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с. 6); форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с. 8).
Протокол є важливим процесуальним документом, який має підтверджувати факт неправомірних дій за які передбачена адміністративна відповідальність, а тому він повинен бути оформлений належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних та допустимих доказів.
А тому, особа, яка складає протокол, повинна ретельно з'ясувати обставини події (конфлікту) у обох учасників, відшукати можливих свідків події та, у сукупності зі з'ясованими обставинами та здобутими доказами на їх підтвердження, визначитися чи дії особи завдали шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також чи такі дії чинили домашнє насильство фізичного, психологічного або економічного характеру.
Сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Разом із тим, до протоколу про адміністративні правопорушення фактично долучено лише письмові пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, однак з їх аналізу неможливо беззаперечно дійти висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Інших доказів, в тому числі письмових пояснень потерпілої, свідків, які б могли підтвердити зазначені працівниками поліції в протоколі обставини, останніми суду не надано.
При цьому, постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.03.2025 адміністративну справу відносно ОСОБА_1 було повернуто до КРУП ГУНП в Дніпропетровській області для належного оформлення, зокрема щодо зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення в графі «свідки» про їх наявності або відсутності.
Дану адміністративну справу було повернуто до суду без виконання вимог зазначених в постанові.
З урахуванням наведеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Натомість вина ОСОБА_1 поза розумним сумнівом недоведена, що свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, а тому існують всі підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя