Справа № 190/826/25
Провадження №2/190/441/25
23 травня 2025 року м.П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Андріївни, третя особа приватне підприємство «Агрос», Державне підприємство «Прозоро» про скасування постанови приватного виконавця, зняття арешту з права оренди земельної ділянки, вилучення обтяження речових прав, внесеного до Державного реєстру прав в частині накладення арешту на право оренди земельної ділянки,
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить скасувати постанову приватного виконавця Русецької О.О. про арешт майна боржника від 21.08.2024 року, що постановлена у ВП №75740309 в частині накладення арешту на право оренди земельної длнки кадастровий номер:1224584800:02:001:9260, площею 5.2513 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Просить зняти арешт з права оренди земельної ділянки площею 5,2513 га, кадастровий номер:1224584800:02:001:9260, площею 5.2513 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є ОСОБА_2 ; вилучити обтяження речових прав, внесене до Державного реєстру прав в частині накладення арешту на право оренди земельної ділянки площею 5,2513 га, кадастровий номер:1224584800:02:001:9260, площею 5.2513 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території с/ради Пальмирівська П'ятихатського району Дніппропетровської області, власником якої є ОСОБА_2 . В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:02:001:9260 площею 5,2513 га, що розташована на території Пальмирівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. 20.06.2017 року між нею та ПП «Агрос» укладено договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 10 років. 25.03.2025 через систему онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна «Прозорро. Продажі» їй стало відомо про продаж права оренди її земельної ділянки, за кадастровим номером 1224584800:02:001:0260 (№ лоту: 75740309/3). Замовником аукціону земельної ділянки виступає приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна. Підставою проведення аукціону земельної ділянки є постанова про арешт майна боржника від 21.08.2024, серія та номер документа ВП № 75740309, видана приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною, якою накладено арешт на нерухоме майно боржника - ПП «АГРОС» (ЄДРПОУ: 36722702), а саме на право оренди земельних ділянок боржника. Вказане виконавче провадження відкрито на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 року відносно боржника ПП «Агрос». Тобто вона, як власник земельної ділянки, право оренди якої виставлено на продаж, не є боржником по виконавчому провадженню № 75740309.
Таким чином вважає дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О неправомірними та змушена звернутись до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою судді від 25.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вказана справа не може бути розглянута за правилами цивільного судочинства, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ»).
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 466/1150/18.
У постанові від 10 серпня 2020 року у справі №522/1611/17 Верховний Суд зазначив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 обґрунтовує порушення її прав внаслідок накладення арешту на право оренди належної їй на праві власності земельної ділянки у межах виконавчого провадження №75740309 за постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 21.08.2024 року, що перебуває у користуванні ПП «Агрос», яке є боржником по вказаному виконавчому провадженню.
У постанові Великої Палата Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №340/25/19 Верховний Суд дійшов висновку, що «для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Варто зауважити, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» якщо особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Отже, для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.
Поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 висловила правову позицію, яка полягає у тому, що особа, яка не є стороною виконавчого провадження і не наділена процесуальним правом оскарження вимоги приватного виконавця в порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України, може реалізувати відповідне право в порядку адміністративного судочинства.
За правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що між сторонами виник адміністративний спір, адже саме протиправні дії приватного виконавця при накладенні арешту на речове право є предметом позову.
Про адміністративно-правову природу цього спору також свідчить і те, що позивач не вправі захистити своє право на майно шляхом оскарження дії та рішень приватного виконавця у порядку статті 339 Господарського кодексу України, адже з такою скаргою може до суду звернутись лише сторона виконавчого провадження, якою ОСОБА_2 не є.
Отже приходжу до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України, - суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.9 ст.158 ЦПК України, - у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Відтак, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 17.04.2025 року, що постановлена у справі №203/2034/25 (провадження №2-з/190/4/25).
Керуючись ст.ст. 186, 352-355 ЦПК України, суд
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Андріївни, третя особа приватне підприємство «Агрос», Державне підприємство «Прозоро» про скасування постанови приватного виконавця, зняття арешту з права оренди земельної ділянки, вилучення обтяження речових прав, внесеного до Державного реєстру прав в частині накладення арешту на право оренди земельної ділянки, на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу її право звернутись із зазначеним позовом в порядку адміністративного судочинства до Дніпровського окружного адміністративного суду.
Скасувати заходи забезпечення позову у виді заборони приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькій Оксані Олександрівні вчиняти дії та приймати рішення щодо продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер:1224584800:02:001:0260; площею 5.2513 га, що застосовані ухвалою суду від 17.04.2025 року у справі №203/2034/25 (провадження №2-з/190/4/25).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.В. Кудрявцева