Справа № 203/2057/25
Провадження № 2-з/0203/22/2025
21 травня 2025 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Іваницька І.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування частково недійсним та усунення перешкод у користуванні майном
У провадженні Центрального районного суду міста Дніпра знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування частково недійсним та усунення перешкод у користуванні майном.
15.05.2025 від позивачів до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 70849012101.
В обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивачі посилаються на те, що право на приватизацію частини квартири АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні позивачів, було визнано за ними рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2023 у справі №203/2295/21 після багаторічних судових розглядів, що виникли через спірні ситуації з мешканцями іншої частини комунальної квартири. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2014, яке набрало законної сили, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане на підставі розпорядження Дніпропетровського міськвиконкому № К-1471 від 06.10.93 р. на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (реєстр. № 110п-95) на квартиру АДРЕСА_1 в частині розміру загальної площі 42,80 кв.м (51/100 квартири) та визначено вважати розмір приватизованої площі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : житлової площі 25,5 кв.м (поз.5 -житлова кімната - 10,4 кв.м; поз.6 -житлова кімната - 15,1 кв.м ) та 1/2 частини площі загального користування 13,95 кв.м (поз.1 -коридор- 5,1 кв.м; поз.4 -коридор - 5,3 кв.м; поз.7 -кухня - 8,4 кв.м; поз. 8 -кухня - 7,2 кв.м; поз.9 -вбиральня - 0,9 кв.м; поз.10 -умивальня -1,0 кв.м). Не зважаючи на викладене, під час проведення приватизації позивачам стало відомо, що право власності на 51/100 квартири зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі спірного договору дарування від 20.12.2022, який перешкоджає позивачам реалізувати право на приватизацію своєї частки у квартирі (55/100). Позивачі вважають, що переоформлення частини квартири, яка належить відповідачу на праві власності, унеможливить ефективний судовий захист у справі №203/2057/25, предметом розгляду якої є в тому числі визнання недійсним договору дарування №3-714 від 20.12.2022 з визначенням за ОСОБА_3 розміру площі частини квартири, що складає розмір частки 45/100.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Тобто, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З огляду на зазначене, враховуючи предмет і підстави позову у справі №203/2057/25, а також обставини того, що не зважаючи на чинне рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 у справі №2/0203/2/13, про яке була обізнана в тому числі ОСОБА_3 як учасник процесу (позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним) та яким визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 06.10.1993 в частині розміру загальної площі 42,80 кв.м (51/100 квартири) та визначено інший розмір приватизованої площі, все ж таки був укладений спірний договір дарування від 20.12.2022 на розмір частки у праві власності 51/100, що може свідчити про недобросовісність дій відповідача, суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачами спосіб забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивачів в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння, користування своїм майном та не позбавляється їх.
Керуючись ст.ст.1-18,149-150,153,154,157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування частково недійсним та усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.
Заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 70849012101.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її підписання незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.В. Іваницька