Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" травня 2025 р. Справа № 922/1358/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 42399676)
до Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Сервіс" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 88; код ЄДРПОУ 32336557)
про стягнення 11448,14 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Сервіс" (далі - відповідач) 11448,14 грн, з яких:
6943,39 грн - основного боргу;
1567,82 грн - пені;
576,15 грн - 3% річних;
2360,78 грн - інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 7341-НГТ-32 від 21.02.2022 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за спожитий природний газ.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2025 відкрито провадження у справі № 922/1358/25; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного та поштового зв'язку направлено копію ухвали від 18.04.2025 про відкриття провадження у справі.
Зокрема, повідомлення позивача про відкриття провадження у справі здійснено шляхом направлення копії названої ухвали до електронного кабінету в системі “Електронний суд», про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка про доставку електронного листа від 18.04.2025 (а. с. 48).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом направлено копію ухвали від 18.04.2025 засобами поштового зв'язку на адресу його реєстрації, яка зазначена у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначена копія ухвали не вручена відповідачу та повернулась на адресу суду з відміткою відділення засобів поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 68-71).
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2025.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 21.02.2022 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 7341-НГТ-32 (далі за текстом - договір; а. с. 29-37), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити, на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб або в якості сировини, а не для продажу (п. п. 1.1-1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з червня 2021 року до червня 2024 року (включно), в кількості 101,6 тис. куб. метрів.
Пунктом 3.5 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. п. 3.5.1 договору, споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
За умовами п. п. 3.5.2 п. 3.5 договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником позивача.
Відповідно до п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до п. 3.5.1 договору, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.
Ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється у порядку, передбаченому п. 4.1. договору.
На підставі п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу.
Згідно п. 6.2. Договору споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Отже, в даному випадку обсяги встановлюються відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та Відповідач був зобов'язаний сплатити вартість поставленого природного газу
За змістом п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На підставі п. 13.1 даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 30 червня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ. Факт постачання природного газу протягом січня 2022 - червня 2023 зафіксовано на інформаційній платформі оператора ГТС за ЕІС кодом відповідача, про що свідчить надана позивачем довідка (а. с. 9-24), а також інформація щодо остаточної алокації відборів споживача (а. с. 8).
Як зазначає позивач, спожитий природний газ відповідачем, всупереч умовами договору, повністю не оплачений, його борг перед позивачем становить 6943,39 грн.
Обставини щодо стягнення боргу за спожитий природний газ в сумі 6943,39 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України додатково нараховано до стягнення з відповідача 576,15 грн 3% річних за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.04.2022 по 31.03.2025, 2360,78 грн індексу інфляції за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення травень 2022 - березень 2025 та 1567,82 грн пені за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.04.2022 по 31.03.2025.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
На підставі ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У даному випадку, факт виконання позивачем умов договору щодо поставки природного газу протягом січня 2022 - червня 2023 та обсяг такої поставки підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.
Зокрема, факт такого постачання протягом зазначеного періоду зафіксовано на інформаційній платформі оператора ГТС за ЕІС-кодом 56XQ0000W9CFH00D відповідача, про що свідчить надана позивачем довідка (а. с. 41-44).
Вартість поставленого природного газу встановлена сторонами в п. 4.1. договору. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16554,00 грн.
Таким чином, з урахуванням встановленої вартості, позивач протягом січня - березня 2023 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 6943,39 грн.
Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати спожитого природного газу визначено п. 5.1 договору, та є таким, що настав.
Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати вартості спожитого природного газу на суму 6943,39 грн., суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ в зазначеній сумі.
Щодо позову в частині стягнення інфляційних та 3% річних, суд зазначає таке.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1-2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
У даному випадку, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки не виконав його в строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.
З огляду на вказані обставини позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 576,15 грн 3% річних за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.04.2022 по 31.03.2025, 2360,78 грн індексу інфляції за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення травень 2022 - березень 2025.
Періоди прострочення грошових зобов'язань та суми таких зобов'язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/).
За таких обставин, позов в зазначеній частині вимог також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 576,15 грн 3% річних та 2360,78 грн індексу інфляції за наведені вище періоди прострочення.
Щодо позову в частині стягнення пені, суд зазначає.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалось, згідно з п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У даному випадку, як зазначалось, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки, не виконав його в строк, встановлений умовами договору.
Зазначене також надає позивачу право на нарахування пені за час прострочення, однак з урахуванням обмежень щодо строку її нарахування та розміру, визначеними Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним за прострочення оплати кожного з щомісячних платежів нараховано 1567,82 грн пені за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.04.2022 по 31.03.2025.
Періоди прострочення грошових зобов'язань та суми таких зобов'язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано.
Перевіривши за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/) складений позивачем розрахунок пені, суд також приходить до висновку про його обґрунтованість та арифметичну вірність.
За таких обставин, позов в зазначеній частині також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1567,82 грн пені.
Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Сервіс" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 88; код ЄДРПОУ: 32336557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 42399676):
6943,39 грн - основного боргу;
1567,82 грн - пені;
576,15 грн - 3% річних;
2360,78 грн - інфляційних втрат;
2422,40 грн - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак