Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1018/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", м.Київ
до Фізичної особи-підприємця Сергієнко Олега Олександровича (адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення 61921,85 грн
без виклику учасників справи
24.03.2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сергієнко Олега Олександровича про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0173/395984 від 22.03.2018 в розмірі 61921,85 грн, з яких: 60874,74 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 1047,11 грн - сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2025 року відкрито провадження у справі №922/1018/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
28.03.2025 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
08.04.2025 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
03.04.2025 року представник відповідача надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№8360).
15.04.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№9352), в якому проти позову заперечує в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої заперечення зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем надані неналежні та недопустимі письмові докази. Зокрема наданий розрахунок заборгованості не відповідає змісту позовної заяви. Відповідач не погоджується із сумами, зазначеними у розрахунку, та вважає їх надуманими.
За твердженнями відповідача, розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не може підтверджувати існування тих чи інших операцій. Також, відповідач стверджує, що додана позивачем у якості доказу банківська виписка по рахунку не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки в ній не зазначено інформацію про те, по якій саме картці і по якому саме рахунку ця виписка.
Крім того, відповідач заперечує щодо нарахованих відсотків.
У відзиві на позовну заяву відповідач також просив визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, оскільки представник ознайомився із позовною заявою лише 07.04.2025 року через систему "Електронний суд".
Відповідно до частини першої статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.
За приписами частин першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе поновити відповідачу процесуальний строк на подання відзиву, оскільки втрата процесуальної можливості на подання даної заяви по суті спору є процедурним поняттям, яке може порушити принцип забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
22.04.2025 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№9862), в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Позивач зазначає, що на підтвердження заборгованості відповідача додав до позову належні та допустимі докази, які підтверджують видачу кредиту на наявну заборгованість. Розрахунок заборгованості підтверджує та відображає, що позичальник ФОП Сергієнко О.О. в період з 26.03.2018 року активно користувався кредитними коштами (також і після збільшення кредитного ліміту), даний факт повністю відображений у колонці розрахунку «зняття готівки» та «безготівкові платежі». Також, звертає увагу, що виписки за картковим рахунком є належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Згідно з ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
22.03.2018 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі- Банк/Кредитодавець) та Клієнтом, яким є ФОП Сергієнко Олег Олександрович (далі - Клієнт/Відповідач/Позичальник) було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0173/395984 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору Банк надає Клієнту можливість використання кредитної лінії (надалі - Кредит) з поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів шляхом здійснення платежів в межах Поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень (далі - Максимальний ліміт). В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт Кредиту (далі - Поточний ліміт). На дату укладання Договору Поточний ліміт Кредиту складає 30000,00 (тридцять тисяч гривень 00 копійок) гривень. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 Договору.
Строк дії Кредиту починається з наступного дня, що слідує за датою укладання Договору (Дата початку кредитування) по 22.03.2020р. включно (п. 1.2. Договору).
Без укладання додаткових угод до Договору Банк має право подовжити Строк дії Кредиту на 24 (двадцять чотири) календарних місяці за умови, що на Дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов:
- Банк за 20 (двадцять) робочих днів до останнього робочого дня Строку дії Кредиту не отримав листа Клієнта про відмову від подовження Строку дії Кредиту;
- відсутні факти невиконання або неналежного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за Договором;
- відсутні умови, передбачені пунктом 8.2. Договору.
Використання Клієнтом за рахунок Кредиту будь-якої суми коштів, розглядається Сторонами як згода Клієнта на подовження Строку дії Кредиту (п.1.3. Договору).
Відповідно до умов Кредитного договору протягом всього строку фактичного користування Кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати щомісячно Банку проценти, розмір яких розраховується на основі Фіксованої процентної ставки в розмірі 29.9% річних. (п. 2.1. Договору).
Відповідно до умов Кредитного договору Позичальник зобов'язався протягом дії Договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором, шляхом зарахування на Рахунок щомісячного обов'язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2. Договору, та здійснити повне (остаточне) Погашення заборгованості не пізніше Дати закінчення кредитування.
Відповідно до п.3.2. Договору поточний ліміт встановлюється Банком щомісяця та діє в межах календарного місяця, в якому він встановлений. В першому місяці кредитування Поточний ліміт встановлюється з Дати початку кредитування.
Банк письмово повідомляє Клієнта про встановлений Поточний ліміт шляхом відправлення письмового повідомлення. Поточний ліміт встановлюється на наступний Банківський день після дати відправлення Банком Клієнту відповідного повідомлення. У разі, якщо Банк не надіслав Клієнту повідомлення про встановлення розміру Поточного ліміту в наступному місяці, Сторони домовились, що розмір Поточного ліміту на наступний місяць дорівнює розміру Поточного ліміту, встановленого в попередньому місяці.
Відповідно до вищевикладеного Датою початку кредитування є 22.03.2018 року, з кінцевим терміном повного погашення кредиту (з урахуванням пролонгації договору) до 22.03.2024 року.
Позивач зазначає, що факт надання Банком Позичальнику кредитних грошових коштів відповідно умов Кредитного договору № 011/0173/395984 від 22.03.2018 року підтверджується копією Виписки по рахунку, що підтверджує початок користування Кредитом.
Таким чином, за твердженнями позивача Банк виконав свої зобов'язання перед Позичальником за кредитним договором, надавши останньому кредит в сумі та на умовах, передбачених Кредитним Договором.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що Клієнт зобов'язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення Договору) Датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 (п'ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за Кредитом на Дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами Банка. При цьому, залишок заборгованості за Кредитом, що береться до розрахунків щомісячного обов'язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного Клієнтом щомісячного обов'язкового платежу попередніх місяців. В разі недостатності на Рахунку коштів, належних до сплати Клієнтом Банку за Договором в термін виконання зобов'язань Клієнта за Договором, Клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором.
Позивач стверджує, що всупереч умовам Кредитного договору, Позичальник припинив виконувати взяті на себе договірні зобов'язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.
20.12.2022 року Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №114/2-57-F (далі за текстом - Договір відступлення), у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до п. 2.4. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим Договором, Новий кредитор замінює Первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний Реєстр Боржників доповнює, а не замінює попередній.
Відповідно до Реєстру Боржників до Договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022 ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “СІТІ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у т.ч. і за Кредитним договором № 011/0173/395984 від 22.03.2018, укладеним між Позичальником та Акціонерним товариством “Райффайзен Банк», сума заборгованості за яким становить: 61915,80 грн, з яких: 60868,69 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 1047,11 грн - сума заборгованості за відсотками.
Позивач також зазначає, що після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останнім не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором ні на рахунок Первісного кредитора, ні на рахунок Нового Кредитора.
Враховуючи все вищенаведене, у Відповідача виникло зобов'язання за Кредитним договором та існує перед Позивачем заборгованість, розмір, структура і порядок обчислення якої вказано у Розрахунку заборгованості до Кредитного договору.
Таким чином, на думку позивача, сума заборгованості за Кредитним договором № 011/0173/395984 від 22.03.2018 станом на 16.06.2023 становить : 61921,85 грн, з яких: 60 874,74 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 1047,11 грн - сума заборгованості за відсотками.
27.06.2024 року Позивач (Новий Кредитор) направив Відповідачу досудову вимогу про виконання грошових зобов'язань за кредитними договорами.
Проте, як зазначає позивач, станом на дату подачі позову вказана досудова вимога відповідачем не виконана, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.03.2018 року відповідач звернувся до акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з проханням розглянути питання щодо надання кредиту, сформувавши заяву про надання попереднього рішення щодо кредитування.
Надалі, 22.03.2018 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Банк/Кредитодавець) та Клієнтом, яким є ФОП Сергієнко Олег Олександрович (Клієнт/Відповідач/Позичальник) було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0173/395984 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк надає Клієнту можливість використання кредитної лінії (надалі - Кредит) з поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів шляхом здійснення платежів в межах Поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень (далі - Максимальний ліміт). В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт Кредиту (далі - Поточний ліміт). На дату укладання Договору Поточний ліміт Кредиту складає 30000,00 (тридцять тисяч гривень 00 копійок) гривень. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 Договору, (п. 1.1. Договору).
22.03.2018 року Банк надав відповідачу платіжну картку, що підтверджується копією розписки про отримання картки (а.с.10).
В межах дії кредитного договору, без укладання додаткових угод, 15.03.2019 року було змінено кредитний ліміт на 36000,00 грн, 04.02.2021 року змінено кредитний ліміт на 47000,00 грн, 15.11.2021 року змінено кредитний ліміт на 61000,00грн (а.с.23).
Як підтверджено матеріалами справи, а саме випискою по рахунку акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (а.с.11-17) із датою відображення операції з 22.03.2018 року по 16.06.2023 року, банк надав позичальнику кредитні кошти. Однак позичальником (відповідачем) допущено порушення виконання зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 60868,69 грн.
У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 Господарського кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо змісту поняття користування кредитом Велика Палата Верховного Суду в п. 76-78, 80 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже позичальник отримує чужі грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття користування кредитом, яким послуговуються скаржники, є окремим випадком користування чужими коштами. Термін користування чужими коштами Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Отже користування кредитом це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між Банком та відповідачем виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, які випливають із кредитного договору, згідно якого та в силу частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, Банк та відповідач узгодили те, що до їх договірних відносин не застосовується Закон України «Про споживче кредитування».
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту визначеного пунктом 1.3. договору включно, позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки у розмірі 29,9 % річних.
Відповідно до умов Кредитного договору Позичальник зобов'язався протягом дії Договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором, шляхом зарахування на Рахунок щомісячного обов'язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2. Договору, та здійснити повне (остаточне) Погашення заборгованості не пізніше Дати закінчення кредитування.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що Клієнт зобов'язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення Договору) Датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 (п'ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за Кредитом на Дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами Банка. При цьому, залишок заборгованості за Кредитом, що береться до розрахунків щомісячного обов'язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного Клієнтом щомісячного обов'язкового платежу попередніх місяців. В разі недостатності на Рахунку коштів, належних до сплати Клієнтом Банку за Договором в термін виконання зобов'язань Клієнта за Договором, Клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Судом враховано також правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 06.03.2018 року по справі № 225/4626/15-ц, де зазначено, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, яких підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.
Також, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 25.05.2021 року, в якій зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
В зазначеній справі Верховний Суд зауважив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Банк відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).
З наданої до позовної заяви виписки вбачається, що за поточним рахунком № НОМЕР_2 відповідач почав використання кредитних коштів з поточного рахунку, що і підтверджується випискою по рахунку Відповідача.
Відповідно до Постанови КЦС ВС від 15.01.2025 по справі № 753/16762/15-ц Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному рахунку, містять записи про операції, здійснення протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також у даній Постанові зазначається, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальним ордером на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Згідно з ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" №851 електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Згідно з ст. 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. А за ч.3 ст.7 Закону №851, якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Таким чином, виписка банку, отримана у вигляді електронного документу із відповідними електронними цифровими підписами посадових осіб банку та його печатки (за наявності) має ту ж юридичну силу, що і виписка банку, складена в паперовому вигляді.
Враховуючи викладене, суд відхиляє заперечення відповідача, що виписка по особовому рахунку є неналежним доказом існування заборгованості.
Суд вважає за можливе визначити заборгованість за кредитом відповідача, виходячи із зазначених у виписці по рахунках заборгованості, а саме - в сумі 60868,69 грн дозволеного овердрафту та 1047,11 грн відсотків по процентах за користування кредитом, оскільки у цій виписці враховані операції з використання кредитних коштів та їх повернення. Ця заборгованість є сумою операцій по кредитному договору щодо внесення готівки на картковий рахунок, безготівкове надходження на картковий рахунок, нарахування відсотків на залишок власних коштів по картковому рахунку (не кредитних), погашення готівкою відсотків/штрафів без поповнення карткового рахунку, після відміни автоматичної оплати за рахунок збільшення заборгованості за кредитом.
Враховуючи зазначене, виписка з банківського рахунку є достатнім свідчення того, що відповідачу в межах визначеного умовами кредитного договору поточного ліміту, надавались кредитні кошти на картковий рахунок.
Як свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка по рахунку відповідача, позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу кредит за кредитним договором у межах дозволеного овердрафту. У той же час, відповідач дану суму кредитних коштів не повернув, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 60868,69 грн.
При цьому, позивачем в позовній заяві зазначено, що заборгованість відповідача за дозволеним овердрафтом складає 60874,74 грн та 1047,11 грн заборгованість за відсотками.
Судом здійснено перевірку суми заборгованості за дозволеним овердрафтом, та встановлено, що згідно з банківською випискою та реєстром боржників, сума заборгованості за дозволеним овердрафтом складає 60868,69 грн.
Крім того, судом здійснено перевірку розрахунку суми прострочених платежів по відсоткам у розмірі 1047,11 грн, та встановлено, що нарахування відсотків здійснено Банком за період з 30.05.2018 по 16.06.2023 року, що не суперечить вимогам законодавства, та узгоджуються із умовами кредитного договору.
Відповідач контррозрахунку суми заборгованості або доказів її відсутності до суду не надав.
Порядок заміни кредитора у зобов'язанні регулюється статтями 512 - 519 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
20.12.2022 року Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №114/2-57-F (далі за текстом - Договір відступлення), у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до п. 2.4. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим Договором, Новий кредитор замінює Первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний Реєстр Боржників доповнює, а не замінює попередній.
Відповідно до Реєстру Боржників від 19.06.2023 року до Договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у т.ч. і за Кредитним договором №011/0173/395984 від 22.03.2018, укладеним між Позичальником та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» сума заборгованості за яким, становить: 61915,80грн, з яких: 60868,69грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом та 1047,11грн - сума заборгованості за відсотками.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, Фізична особа-підприємець Сергієнко Олег Олександрович має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" за кредитним договором №011/0173/395984 від 22.03.2018 року в сумі 61915,80грн, з яких: 60868,69грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом та 1047,11грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.37).
02.07.2024 року позивач на адресу відповідача направив досудову вимогу (вих. №1-107980 від 27.06.2024 року) про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №011/0173/395984 від 22.03.2018 заборгованості по тілу кредиту в сумі 60868,69 грн та 1047,11 грн суми заборгованості по несплаченим відсоткам негайно в строк до 27.07.2024 року, а також повідомив відповідача, що у разі невиконання цієї вимоги, термін повернення кредиту визнається таким, що настав достроково на тридцять перший день. Факт направлення досудової вимоги підтверджується списком згрупованих поштових відправлень (а.с.40).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б, від 04 березня 2021 року у справі № 910/6835/20, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Тобто, у досудовій вимозі (вих.№1-107980 від 27.06.2024 року) позивач встановлює термін дострокового повернення кредиту - на 31 день, в разі невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором №011/0173/395984 від 22.03.2018 року в строк до 27.07.2024 року.
Відповідач вимоги позивача не виконав, кредитних кошті не повернув, доказів погашення заборгованості до суду не надав.
Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним Договором щодо повернення отриманого кредиту, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 61915,80 грн, з яких: 60868,69 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом та 1047,11 грн - сума заборгованості за відсотками за кредитним Договором №011/0173/395984 від 22.03.2018 року.
В частині стягнення заборгованості за дозволеним овердрафтом в розмірі 6,05грн суд відмовляє, у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, однак, у зв'язку з відмовою в частині стягнення 6,05грн за дозволеним овердрафтом , позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже судовий збір у розмірі 3027,70 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта - на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1400,00 грн, суд керується наступним.
Частиною 1 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем була отримана правнича допомога, яка була надана адвокатом Титаренко В.В відповідно до договору №14/06/2023 року, доказами отримання такої допомоги та сплати гонорару підтверджується наступними документами:
- копія Договору про надання правової допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023;
- копія додатку № 1 від 14.06.2023 до договору про надання правової допомоги;
- копія замовлення № 788 від 30.09.2024 до договору про надання правової допомоги;
- копія акту виконаних робіт (надання послуг) від 30.09.2024 до договору про надання правової допомоги (замовлення № 788);
- копія платіжного доручення на оплату адвокатських послуг;
- копія ордеру на надання адвокатом правової допомоги.
14.06.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (клієнт) та адвокатом Титаренко В.В. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 14/06/2023, відповідно до пункту 1.1. якого адвокат за дорученням клієнта, зобов'язується в порядку та у спосіб передбаченому законом, надавати клієнту правничу допомогу (надалі - робота) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором про надання правничої допомоги (надалі - договір) відповідно до замовлень, які оформляються у формі додатка 3 та мають власну нумерацію, що є невід'ємними частинами до нього, якщо інше не визначено додатковою угодою.
Відповідно до пункту 2.1. договору адвокат у відповідності до пункту 1.1. цього договору надає клієнту правову допомогу, зокрема, вивчати наявні матеріали, формувати правову позицію та лінію захисту клієнта у справі (підпункт 2.1.1. договору); складати заяви, скарги, листи, запити, звернення та інші документи правового характеру з правом їх підпису від імені клієнта у справі (підпункт 2.1.2. договору); здійснювати представництво клієнта, зокрема, в установах пов'язаних з судовим розглядом справ (підпункт 2.1.6. договору); складати позовні заяви, відзиви, відповіді, скарги, заяви, клопотання, пояснення та інші документи правового характеру з правом їх підпису від імені клієнта у справі (підпункт 2.1.8. договору); здійснювати представництво клієнта в місцевому суді (першої інстанції) у справі (підпункт 2.1.9. договору).
Згідно з пунктом 4.1. договору вартість правничої допомоги та порядок розрахунків за її надання клієнту, визначаються сторонами в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору та актами наданої правничої допомоги.
Також 14.06.2023 року сторонами підписано додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року, у якому погодили наступне:
1) клієнт інформує відповідно до умов цього договору адвоката про необхідність виконання замовлення;
2) замовлення оформлюється у формі додатка 3 до цього договору;
3) за кожним замовленням клієнта, адвокат надає правову допомогу відповідно до умов цього договору;
4) результатами роботи щодо кожного замовлення оформлюється актом приймання-передачі за цим договором (додаток 2);
5) оплата правничої допомоги за цим договором здійснюється на рахунок адвоката;
6) сторони домовились, що вартість правничої допомоги та гонорар адвокату за цим договором визначається: підготовка та подача до суду пакету документів щодо стягнення боргу з боржника: аналіз судової практики та законодавства 400,00 грн/год., аналіз матеріалів, отриманих від клієнта 400,00 грн/год., підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду 600,00 грн/год.
30.09.2024 року сторонами підписано замовлення № 788 до договору про надання правової допомоги № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року, відповідно до пункту 1 якого клієнт передає в роботу матеріали по справі: кредитний договір № 011/0173/395984; ідентифікаційний номер 2700700737; Сергієнко Олег Олександрович.
30.09.2024 року сторонами підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення № 788 до договору про надання правової допомоги № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року, відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) складає 1400,00 грн, а саме:
аналіз судової практики та законодавства 400,00 грн / 1 год.,
аналіз матеріалів, отриманих від клієнта за кредитним договором №011/0173/395984 400,00 грн / 1 год.,
підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду 600,00 грн / 1 год.
Відповідно до платіжної інструкції №2379 від 02.10.2024 року товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" сплачено адвокату Титаренко В.В. 1400,00 грн за послуги правничої допомоги за замовленням № 788.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником позивача на підтвердження наданих послуг доказів, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем послуг на професійну правничу допомогу адвокатом Титаренко В.В.
Позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу на суму 1400,00грн.
Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов'язані з розглядом даної справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на адресу суду від відповідача не надходило.
При цьому, за приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені ч.4 ст.129 ГПК України, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з урахуванням часткової відмови в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість та співмірність витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, в розмірі 1399,86 грн.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
В позові відмовити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сергієнко Олега Олександровича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (адреса: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 37/41; код ЄДРПОУ 39508708) заборгованість станом на 16.06.2023 за Договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/0173/395984 від 22.03.2018 в сумі 61915,80 грн, з яких: 60868,69 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 1047,11 грн - сума заборгованості за відсотками, а також 3027,70 грн судового збору та 1399,86 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "23" травня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт