вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" травня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/150/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" (вул. Старонаводницька, буд. 13 корпус Б, офіс 33, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 38489035)
до Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" (пров. Робітничий, 5, м. Рівне, Рівненська обл., 33009, код ЄДРПОУ 30559953)
про стягнення 550 941 грн 39 коп.
у судове засідання з'явилися:
- від позивача: Вознюк Дмитро Володимирович (в режимі ВКЗ);
- від відповідача: Нікольченко Борис Борисович
Заяви і клопотання сторін, процесуальні рішення.
20 лютого 2025 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" (далі - позивач, ТОВ "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД") до Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" (далі - відповідач, ДП "Авіком Рівне") про стягнення 2 759 084 грн 13 коп. (з яких: 2 172 448 грн 00 коп основного боргу, 153 576 грн 66 коп. - пеня, 145 760 грн 85 коп. - 26 % річних за користування чужими грошовими коштами; 16 818 грн 56 коп. - 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань, 202 784 грн 26 коп. - інфляційні втрати, 67 695 грн 80 коп. - курсова різниця).
В обґрунтування позовних вимог позивач (постачальник) вказує на невиконання відповідачем (покупець) Договору № 0710-2СН поставки нафтопродуктів від 07.10.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою від 21.02.2025 (з урахуванням ухвали від 13.03.2025 про виправлення описки) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/150/25. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.03.2025. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
Ухвалою від 18.03.2025 відкладено підготовче засідання на 01.04.2025.
28 березня 2025 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою від 01.04.2025 закрито провадження у справі в частині стягнення 2 172 448 грн 00 коп основного боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору. Заяву ТОВ "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат прийнято. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог про стягнення 80 607 грн. 98 коп. інфляційних втрат за період із 28.12.2024 до 11.03.2025. Заяву ТОВ "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, 26 % річних за користування чужими грошовими коштами та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань розцінено як заяву про збільшення позовних вимог у вказаній частині та прийнято її. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням збільшених позовних вимог - про стягнення 197 087 грн. 63 коп. пені за період із 28.11.2024 до 11.03.2025, 26% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 184 286 грн. 19 коп. за період із 28.11.2024 до 11.03.2025 та 3% річних у розмірі 21 263 грн. 79 коп. за період із 28.11.2024 до 11.03.2025. Заяву ТОВ "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" про повернення судового збору задоволено. Постановлено повернути ТОВ "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 33 122 грн 14 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією № 1044 від 17.02.2025 на суму 41 386.26 грн. Відкладено підготовче засідання на 08.04.2025. Постановлено провести судове засідання, яке відбудеться 08.04.2025 із представником позивача Вознюком Дмитром Володимировичем в режимі відеоконференції.
08 квітня 2025 року від ДП "Авіком Рівне" надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач просив суд поновити строк на їх подання.
08 квітня 2025 року суд протокольною ухвалою постановив прийняти письмові пояснення відповідача від 08.04.2025, долучити їх до матеріалів справи та здійснювати розгляд справи з їх урахуванням.
Ухвалою від 08.04.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/150/25. Призначено справу № 918/150/25 до судового розгляду по суті на 24.04.2025. Постановлено провести судове засідання, яке відбудеться 24.04.2025 із представником позивача Вознюком Дмитром Володимировичем в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 24.04.2025 розгляд справи по суті відкладено в межах строку, встановленого ГПК України, на 06.05.2025. Постановлено провести судове засідання, яке відбудеться 06.05.2025 із представником позивача адвокатом Вознюком Дмитром Володимировичем в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 06.05.2025 оголошено перерву до 13.05.2025.
13 травня 2025 року у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача, котрі наполягали на своїх правових позиціях, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях відповідно.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач (постачальник) вказує на невиконання відповідачем (покупець) Договору № 0710-2СН поставки нафтопродуктів від 07.10.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Також зазначає, що у період із 21.11.2024 по 23.12.2024 поставив для відповідача нафтопродукти на суму 18 133 254 грн 60 коп, з яких відповідач оплатив 15 960 806 грн 60 коп. до відкриття провадження у справі та 2 172 448 грн 00 коп. після відкриття провадження.
За умовами Договору оплата товару повинна була бути здійснена шляхом повної передоплати (авансу), а строк (термін) оплати товару по кожній окремій партії товару визначається умовами відповідних додаткових угод. Згідно з додатковими угодами № 24/0021 від 22.11.2024, № 24/0023 від 03.12.2024 та № 24/0024 від 11.12.2024 відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100 % загальної вартості товару протягом 5-ти днів з моменту відвантаження, а згідно з додатковими угодами № 24/0019 від 22.11.2024, № 24/0022 від 29.11.2024 та № 24/0026 від 19.12.2024 - протягом 7-ми днів з моменту відвантаження.
Однак, відповідач допустив прострочення оплати товару, а відтак позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, пеню, 26 % річних за користування чужими грошовими коштами, 3 % річних та курсову різницю.
Правова позиція відповідача
У письмових поясненнях від 08.04.2025 ДП "Авіком Рівне" заперечив проти задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з огляду на наступне.
Реалізуючи положення ст. 536 ЦК України сторонами в п.6.4.Договору поставки встановлені проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 26% річних. У постанові від 23.05.2018 (справа №910/1238/17) Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - боржник до певного строку одержує можливість не повертати кошти (або оплату за товар, якщо мова йде про товарний кредит). Тобто з дозволу кредитора він користується його грошовими коштами і вносить за це плату (проценти). Коли ж наступає строк повернення коштів, а боржник цього не робить, мова йде про неправомірне користування чужими грошима. Таким чином, погодження сторонами в тексті договору розміру процентів за користування чужими грошовими коштами також охоплює диспозицію ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме конкретизує визначений ст. 536 ЦК України обов'язок боржника сплачувати проценти за «неправомірне» користування чужими грошовими коштами.
Крім цього, з огляду на зазначені положення 5.2, 5.3., 5.3.1 Договору поставки, позивачем було здійснено розрахунок курсових різниць відповідно до формули наведеної в Договорі поставки. Згідно даних, які містяться в Акті про розрахунок курсових різниць убачається, що позивачем проведено коригування вартості товару за період з 21.11.2024 по 14.02.2025 з урахуванням змін валютного курсу. Тобто, наданий позивачем розрахунок курсових різниць включає в себе наслідки збільшення курсу гривні до іноземної валюти. Фактично, вартість Товару визначена в іноземній валюті, з вказанням її еквівалента в гривні.
Фактичні обставини справи
Як встановлено судом, 07.10.2022 між ТОВ "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" та ДП "Авіком Рівне" укладено Договір №0710-2СН поставки нафтопродуктів (далі - Договір поставки).
Відповідно до п. 2.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач зобов'язується передати у власність відповідача нафтопродукти, а відповідач зобов'язується прийняти ці нафтопродукти (далі - Товар) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість).
Поставка (передача у власність) Товару в рамках і на підставі Договору поставки здійснюється окремими партіями, відповідно до Додаткових угод до цього Договору, оформлених на підставі поданих Покупцем Заявок (п. 2.2. Договору поставки).
Умови про кількість, асортимент, ціну (вартість), умови оплати та поставки окремої партії Товару узгоджуються сторонами шляхом укладення (підписання) Додаткових угод до Договору поставки. Зобов'язання Сторін по поставці (передачі у власність) відповідної партії Товару в рамках Договору поставки виникають з урахуванням положень п.2.3 Договору поставки (п. 2.3 Договору поставки).
Відвантаження та доставка (транспортування) товару за цим Договором може здійснюватись залізничним та/або автомобільним (паливовози) транспортом (п. 3.2 Договору).
Приймання товару за кількістю проводиться відповідно даних, зазначених у виданих вантажовідправником вантажосупроводжуючих документах (залізнична транспортна накладна або товарно-транспортна накладна) (п.4.9. Договору).
Ціна (вартість) конкретної партії Товару узгоджується Сторонами у відповідних Додаткових угодах до Договору поставки (п. 5.1. Договору поставки).
Згідно з п. 5.2. Договору ціна (вартість) товару є динамічною (рухомою), може бути формульною, а також може змінюватись постачальником залежно від змін цін на ринку товару, індексу інфляції, зміни тарифів на залізничні перевезення тощо.
При постачанні товару на умовах відтермінування платежу постачальником може бути застосовано вплив зміни курсу долара США до гривні, що фіксується на момент закриття торгів УМВР згідно даних інформаційно-ділингової системи Ukrdealing під заголовком "Статистика" по позиції "Закритие/ASK", що передує даті постачання товару та на дату, що передує даті здійснення платежу. (п. 5.3. Договору).
У відповідності до п. 5.3.1 Договору в разі, якщо на дату, що передує даті здійснення платежу Покупцем в рахунок погашення заборгованості, комерційний курс Долара США до Гривні збільшився більше ніж на 0,5% (нуль цілих п'ять десятих відсотків) відносно такого комерційного курсу Долара США до Гривні на дату, що передує даті узгодження поставки Товару, вартість поставленого Товару, пропорційна сумі здійсненого платежу, перераховується Постачальником у відповідній пропорції до зміни курсу, включаючи суму податку на додану вартість. Підтвердженням курсу є дані сайту http://www.udinform.com.
Покупець розуміє та усвідомлює, що перерахунок оформляється відповідним актом (далі - Акт):
- Акт про розрахунок курсових різниць, який складається самостійно та в односторонньому порядку постачальником та який, на вимогу Покупця, може бути направлений до відома Покупцеві, або
- Актом коригування цін нафтопродуктів, який складається самостійно Постачальником, направляється Покупцю для двостороннього підписання.
Сума курсової різниці, що зазначена в Акті, що оформлюється Постачальником, піддягає сплаті Покупцем за цим Договором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у відповідному розмірі на банківський рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати направлення Акту Покупцю. Виставлення додаткового рахунку зі сторони Постачальника не вимагається.
У випадку несплати та/або неповної сплати сум курсової різниці, що підлягає сплаті Покупцем у визначений строк - 5 банківських днів, як це зазначено у цьому пункті, Постачальник має право додатково перерахувати у відповідній пропорції до зміни курсу, включаючи суму податку на додану вартість, несплачені суми курсової різниці за весь період прострочення, починаючи з дати оформленого та направленого Покупцю Акта і до фактичної сплати ним курсової різниці. Додатково нараховані Постачальником суми курсової різниці оформлюються відповідним Актом (п.5.3.1), який направлятиметься Покупцю до фактичного здійснення своїх зобов'язань по оплаті курсової різниці і повинні бути сплачені протягом 3 (трьох) банківських днів з дати оформлення та направлення Акту.
При здійсненні оплати курсових різниць Покупець у графі “Призначення платежу» має вказати реквізити Договору поставки, а також номер та дату Акта. У випадку іншого призначення платежу Постачальник має право зарахувати грошові кошти, що будуть надходити від Покупця, в першу чергу в рахунок погашення зобов'язань (заборгованості) за Договором поставки, у другу чергу в рахунок погашення штрафних санкцій за Договором (пеня, проценти за користування чужими грошовими коштами, інфляційні втрати, 3% річних - відповідно до статей 534, 625, Цивільного кодексу України).
Остаточна вартість Товару (однієї партії) розраховується:
ОВП = ВП + Р
де
ВП - вартість Товару з урахуванням ПДВ на дату проведення платежу; Р - сума курсової різниці по одній партії Товару;
Р *= ВП х (К1 / К -1)
де
К1 - курс продажу Долара США зафіксований на момент закриття торгів УМВР, згідно даних
інформанійно-дилінгової системи Ukrdealing: http://www.udinform.com/mdex.php?option=com dealingquotation&task=forexukr&Itemid= 59. під заголовком “Статистика», по позиції “Закритіє/ASK», на дату що передує даті, встановленій на дату проведення відповідного платежу;
К - курс продажу Долара США зафіксованого на момент закриття торгів УМВР, згідно даних інформанійно-дилінгової системи Ukrdealing: http://www.udinform.com/index.php7option~com dealmgquotation&task"forexukr&Itemid= 59. під заголовком “Статистика», по позиції “Закритіє/ASK», встановленій на дату, що передує даті поставки Товару.
Згідно з п. 5.3.2 Договору в разі, якщо на дату що передує даті здійснення Покупцем платежу в рахунок погашення заборгованості комерційний курс Долару США до Гривні зменшився по відношенню до такого комерційний курсу Долару США до Гривні на дату, що передує даті поставки Товару перерахунок, вказаний в даному пункті, не здійснюється.
Інші умови щодо розрахунку зміни ціни (вартості) Товару можуть бути погоджені Сторонами у відповідній Додатковій угоді п. 5.3.2 Договору.
Згідно п. 5.5. Договору поставки оплата Товару здійснюється на умовах повної передоплати (авансу) Товару (партії Товару), якщо інше не встановлено у Додаткових угодах до Договору поставки. Строк (термін) оплати Товару по кожній окремій партії Товару визначається умовами відповідних Додаткових угод.
Згідно з п. 6.1. Договору за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору винна Сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Договором.
У випадку порушення (невиконання та/або неналежного виконання) Покупцем своїх зобов'язань по оплаті Товару Постачальник в якості оперативно-господарської санкції вправі в односторонньому порядку припинити передачу у власність (поставку) Товару Покупцеві за цим Договором та в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх обов'язків (зобов'язань) за цим Договором, без застосування до Постачальника будь-яких штрафних санкцій. (п. 6.3. Договору).
При виконанні умов Договору поставки сторони домовились про те, що підписання додаткових угод, додатків, рахунків на оплату, актів звірки взаємних розрахунків, видаткових накладних, актів про анулювання документа, актів коригування цін нафтопродуктів, актів коригування кількості нафтопродуктів здійснюватиметься в формі Е- документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи ЕИО, а саме програмних рішень зазначених у п. 1 Договору поставки (розділ 10 Договору поставки).
Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) та діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до моменту повного та належного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за цим Договором.
На виконання умов Договору строк оплати Товару погоджувався між позивачем та відповідачем в окремих Додаткових угодах до Договору поставки.
Так, відповідно до п.5:
- Додаткової угоди №24/0021 від 22.11.2024 до Договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості Товару протягом 5 днів з моменту відвантаження;
- Додаткової угоди №24/0019 від 22.11.2024 до Договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості Товару протягом 7 днів з моменту відвантаження;
- Додаткової угоди №24/0022 від 29.11.2024 до Договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості Товару протягом 7 днів з моменту відвантаження;
- Додаткової угоди №24/0023 від 03.12.2024 до Договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості Товару протягом 5 днів з моменту відвантаження;
- Додаткової угоди №24/0024 від 11.12.2024 до Договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості Товару протягом 5 днів з моменту відвантаження;
- Додаткової угоди №24/0026 від 19.12.2024 до Договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості Товару протягом 7 днів з моменту відвантаження.
Як встановлено судом, у період з 22.11.2024 по 23.12.2024 включно позивачем було поставлено на користь відповідача нафтопродуктів на загальну суму 18 133 254, 60 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 241122/131 від 22.11.2024 на суму 1 305 000 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241122/132 від 22.11.2024 на суму 1 305 000 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241123/099 від 23.11.2024 на суму 1 271 940 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241123/100 від 23.11.2024 на суму 1 198 425 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241130/021 від 30.11.2024 на суму 1 345 505 грн 60 коп. (з ПДВ); № 241130/022 від 30.11.2024 на суму 1 342 176 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241204/057 від 04.12.2024 на суму 1 289 880 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241204/083 від 04.12.2024 на суму 1 289 880 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241212/044 від 12.12.2024 на суму 1 262 880 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241212/047 від 12.12.2024 на суму 1 262 880 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241220/019 від 20.12.2024 на суму 1 293 120 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241220/020 від 20.12.2024 на суму 1 336 224 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241223/007 від 23.12.2024 на суму 1 336 224 грн 00 коп. (з ПДВ); № 241223/009 від 23.12.2024 на суму 1 293 120 грн 00 коп. (з ПДВ).
При цьому із поставленого Товару на суму 18 133 254, 60 грн. ДП "Авіком Рівне" оплачено 15 960 806, 60 грн. до відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжними інструкціями №1380 від 11.12.2024, №1292 від 28.11.2024, №1307 від 29.11.2024, №1314 від 02.12.2024, №1315 від 02.12.2024, №1316 від 02.12.2024, №1325 від 03.12.2024, №1300 від 13.12.2024, №1302 від 13.12.2024, №1387 від 13.12.2024, №1426 від 20.12.2024, №1331 від 20.12.2024, №1450 від 27.12.2024, №57 від 22.01.2025, №75 від 29.01.2025, а також банківською випискою по рахунку TOB «АЕТ» у АТ «Райффайзен Банк» за період з 22.12.2024 по 11.02.2025.
Після відкриття провадження у справі № 918/150/25 відповідачем сплачено решту заборгованості у розмірі 2 172 448 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями: № 291 від 28.02.2025 на суму 200 000 грн 00 коп; № 227 від 12.03.2025 на суму 1 472 448 грн 00 коп та № 348 від 12.03.2025 на суму 500 000 грн 00 коп.,
Відтак відповідач сплатив у повному обсязі грошові кошти за Договором за поставлений товар, однак, як вбачається, із простроченням.
Зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Оскільки відповідач допустив прострочення оплати Товару, а відтак позивач просить суд стягнути з відповідача 550 941 грн 39 коп., з яких:
- 197 087 грн. 63 коп. пеня за період із 28.11.2024 до 11.03.2025, передбачена п. 6.2. Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та п.п. 6 Додаткових угод;
- 184 286 грн. 19 коп. - 26 % річних за користування чужими грошовими коштами за період із 28.11.2024 до 11.03.2025, передбачені п. 6.4. Договору;
- 80 607 грн. 98 коп. інфляційні втрати за період із 28.12.2024 до 11.03.2025;
- 21 263 грн. 79 коп. - 3 % річних за період із 28.11.2024 до 11.03.2025;
- 67 695, 80 грн. курсова різниця (за період з 22.11.2024 до 21.12.2024).
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договорам поставки.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, відповідачем здійснено оплату наступних партій нафтопродуктів із простроченням:
1) Видаткова накладна №241223/007 від 23.12.2024 частково оплачено, борг - 879 328, 00 грн. існував до 28.02.2025 та борг 679 328 грн 00 коп. існував до 12.03.2025;
2) Видаткова накладна №241223/009 від 23.12.2024, борг 1 293 120,00 грн. існував до 12.03.2025;
3 ) Видаткова накладна №241122/132 від 22.11.2024 - борг повинен був бути оплачений до 27.11.2024, в той же час оплачено 29.11.2024;
4 ) Видаткова накладна №241123/099 від 23.11.2024 борг повинен був бути оплачений до 29.11.2024 в той же час оплачено 03.12.2024;
5) Видаткова накладна №241123/100 від 23.11.2024 борг повинен був бути оплачений 29.11.2024 в той же час оплачено 02.12.2024;
6) Видаткова накладна №241130/022 від 30.11.2024 борг повинен був бути оплачений 07.12.2024 (субота, 1), в той же час оплачено 11.12.2024 частину - вихідний день), 1 153 495,00 грн. перенесено на 2) 13.12.2024 оплачена 09.12.2024 решта боргу - 188 681,00 грн.;
7) Видаткова накладна №241204/057 від 04.12.2024 борг повинен був бути оплачений 09.12.2024, в той же час оплачено 13.12.2024;
8) Видаткова накладна №241204/083 від 04.12.2024 борг повинен був бути оплачений 09.12.2024, в той же час оплачено 13.12.2024;
9) Видаткова накладна №241212/044 від 12.12.2024 борг повинен був бути оплачений 17.12.2024, в той же час оплачено 20.12.2024;
10) Видаткова накладна №241212/047 від 12.12.2024 борг повинен був бути оплачений 17.12.2024 в той же час оплачено 1) 20.12.2024 частину - 387 120,00 грн. 2) 27.12.2024 - решта боргу 875 760,00 грн.
11) Видаткова накладна №241220/019 від 20.12.2024 борг повинен був бути оплачений 27.12.2024, в той же час оплачено 22.01.2025;
12) Видаткова накладна №241220/020 від 20.12.2024 борг повинен був бути оплачений 27.12.2024, в той же час оплачено 1) 22.01.2025 частину - 1 293 120, 00 грн. 2) 29.01.2025 - решта боргу - 43 104,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначила, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 6.2. Договору, що у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) Покупцем строків (термінів) оплати Товару, визначених умовами цього Договору та додатковими угодами до нього, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання).
Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання покупцем зобов'язань по оплаті поставленого товару у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається із розрахунків, доданих до заяви про збільшення розміру позовних вимог, ТОВ "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" просить суд стягнути з покупця неустойку у вигляді пені у розмірі 197 087 грн. 63 коп. за період із 28.11.2024 до 11.03.2025, розмір якої передбачено п. 6.2. Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та п.п. 6 Додаткових угод.
Розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, здійснювався позивачем з урахуванням:
- відстрочки платежу передбаченої п. 5 Додаткових угод до Договору поставки,
- того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені;
- того, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені за вказаний період становить 197 087 грн. 63 коп.
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором пені у розмірі 197 087 грн. 63 коп., тому, відповідно, суд задовольняє означені позовні вимоги.
Також, як вбачається, позивач просить суд стягнути з відповідача 26 % річних за користування чужими грошовими коштами за період із 28.11.2024 до 11.03.2025, передбачені п. 6.4. Договору.
Приписом частини 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Факт існування простроченого боргу у визначеному позивачем розмірі відповідачем не заперечено.
В момент отримання товару у відповідача виникло господарське зобов'язання у розумінні частини першої статті 174 Господарського кодексу України з оплати його вартості.
За невиконання або несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Покупцем у Постачальника виникає право нарахувати проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 26% річних. (п. 6.4. Договору).
Судом перевірено розрахунки 26 % річних долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача 26 % річних за вказаний період становить 184 286 грн.19 коп.
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором 26 % річних у розмірі 184 286 грн 19 коп. тому, відповідно, суд задовольняє означені позовні вимоги.
Також, як вбачається, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 21 263 грн. 79 коп. за період із 28.11.2024 до 11.03.2025 в порядку ст. 625 ЦК України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Судом перевірено розрахунки 3 % річних долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача 3 % річних за вказаний період становить 21 263 грн. 79 коп.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки сторони Договору визначили умову про відповідальність за порушення строків оплати товару 26 % річних, то відповідно стягнення 3 % річних є дублюванням відповідальності по ст. 625 ЦК України з огляду на наступне.
Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора, що визначено законом, у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
При цьому, суд виснує, що можливість 26% річних, передбачені п. 6.4 Договору, не є відповідальністю в порядку ст. 625 ЦК України, а кваліфікуються як відповідальність за користування чужими грошовими коштами згідно зі ст. 692 ЦК України.
У зв'язку з викладеним, суд вважає доводи відповідача необґрунтованими, а вимогу позивача про стягнення 3% річних - правомірною.
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором 3 % річних у розмірі 21 263 грн. 79 коп. тому, відповідно, суд задовольняє означені позовні вимоги.
Що стосується стягнення інфляційних втрат та курсової різниці, суд зазначає наступне.
Як вбачається, позивач просить суд стягнути з відповідача 80 607 грн. 98 коп. інфляційних втрат за період із 28.12.2024 до 11.03.2025 та 67 695, 80 грн. курсової різниці за період з 22.11.2024 до 21.12.2024.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсова різниця жодним чином не може бути ні збитками, ні упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов'язання: «Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.
Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов'язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов'язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).
Господарський суд зазначає, що звертаючись з вимогою про стягнення інфляційних втрат за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Вказаний висновок суду викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц.
Отже, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів у даному випадку забезпечено можливістю стягнення інфляційних втрат.
Розділом 5 Договору поставки визначений порядок здійснення розрахунку курсової різниці за прострочку оплати нафтопродуктів.
Пунктом 5.2. Договору поставки передбачено, що ціна (вартість) продукції є динамічною (рухомою) і може змінюватись постачальником залежно від змін цін на ринку продукції, індексу інфляції, зміни тарифів на залізничні перевезення тощо.
Як встановлено судом, ціни за товар, визначені Договором та додатковими угодами в національній валюті, - гривні.
Відтак позовні вимоги про стягнення як інфляційних втрат так і курсової різниці підлягають до задоволення.
При цьому суд вважає безпідставними доводи відповідача про неможливість стягнення інфляційних втрат оскільки ніби-то наданий позивачем розрахунок курсових різниць вже включає в себе наслідки збільшення курсу гривні до іноземної валюти і що фактично, вартість товару визначена в іноземній валюті, з вказанням її еквівалента в гривні. При цьому суд зауважує, що розрахунок курсових різниць жодним чином не включає в себе інфляційні втрати, позаяк кожен із цих розрахунків зроблений позивачем у різні періоди : інфляційні втрати нараховано за період із 28.12.2024 до 11.03.2025, в той час коли курсова різниця - за період з 22.11.2024 до 21.12.2024.
Інфляційні втрати і курсова різниця у даному випадку не виключають одна одну, оскільки вартість зобов'язання визначена в гривнях, а сторони передбачили механізм її динамічного коригування залежно від зміни курсу долара США до гривні (тобто це формульна, змінна ціна). Динамічність ціни залежно від курсу долара США до гривні відбувається, коли комерційний курс долара США збільшується на понад 0, 5 %.
У даному випадку курсова різниця підлягає стягненню не як санкція або наслідок порушення грошового зобов'язання, а як елемент договірної ціни товару, що прямо передбачено умовами договору поставки.
В той же час, оскільки розмір зобов'язання визначено в Договорі в гривні, а позивач нараховує інфляційні втрати лише за той період, коли фактично не застосовував механізму динамічного коригування ціни товару залежно від зміни курсу долара США, це не призводить до подвійного стягнення. Відтак інфляційні втрати компенсують знецінення гривні у період прострочення, коли фактична вартість зобов'язання в гривнях не була скоригована відповідно до змін курсу валют.
Суд враховує, що курсова різниця входить до частини основної суми зобов'язання, сформованої відповідно до умов договору, а інфляційні втрати - це компенсація постачальнику за знецінення грошових коштів що він повинен був би вчасно отримати від покупця за період, коли коригування ціни не проводилося.
Таким чином, курсова різниця та інфляційні втрати не дублюють одна одну, а застосовуються у різні періоди та на різні суми, а тому доводи відповідача є хибними.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та курсової різниці долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача інфляційних втрат за період із 28.12.2024 до 11.03.2025 становить 80 607 грн. 98 коп., обґрунтована сума знецінення грошей у розмірі курсової різниці за період з 22.11.2024 до 21.12.2024 становить 67 695, 80 грн.
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором інфляційних втрат у розмірі 80 607 грн. 98 коп. та курсової різниці у розмірі 67 695, 80 грн. тому, відповідно, суд задовольняє означені позовні вимоги.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом із наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 17.02.2025 звернувся до господарського суду з майновими вимогами про стягнення 2 759 084 грн 13 коп.
Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з означеними майновими вимогами судовий збір становить 41 386.26 грн.
Як вбачається, позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 1044 від 17.02.2025 на суму 41 386.26 грн.
У зв'язку із закриттям провадження у справі в частині зменшенням та збільшенням позовних вимог та з урахуванням того, що наразі предметом позову є стягнення 550 941 грн 39 коп., - розмір судового збору за означені позовні вимоги становить 8 264,12 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов визнано обґрунтованим судом, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 8 264 грн 12 коп., що сплачені позивачем згідно з платіжної інструкції № 1044 від 17.02.2025 на суму 41 386,26 грн покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 185, 191, 192, 233, 238, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" до Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" про стягнення 550 941 грн 39 коп.- задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" (пров. Робітничий, 5, м. Рівне, Рівненська обл., 33009, код ЄДРПОУ 30559953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" (вул. Старонаводницька, буд. 13 корпус Б, офіс 33, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 38489035) 80 607 (вісімдесят тисяч шістсот сім) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 197 087 (сто дев'яносто сім тисяч вісімдесят сім) грн. 63 коп. пені, 184 286 (сто вісімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 19 коп. - 26 % річних за користування чужими грошовими коштами, 21 263 (двадцять одна тисяча двісті шістдесят три) грн. 79 коп. - 3 % річних, 67 695 (шістдесят сім тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн 80 грн. курсова різниця, 8 264 (вісім тисяч двісті шістдесят сім) грн 12 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складене та підписане "23" травня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич