79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
08.05.2025 Справа № 914/980/24
За позовною заявою ОСОБА_1 , м.Харків
в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна бурильна техніка», м.Дрогобич, Львівська область
до відповідача: ОСОБА_2 , смт.Східниця, Львівська область
про: стягнення збитків в розмірі 2368783,22 грн
Суддя Ділай У.І.
Секретар Ю.І.Кохановська
За участі представників:
Від позивача: О.Є.Сорока - представник
Від відповідача: В.Є.Скирда - представник, О.А.Ченський
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024 справу №914/1745/24 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 22.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.05.2024.
Ухвалами від 14.05.2024 та від 30.05.2024 розгляд справи відкладено.
У судових засіданнях від 18.06.2024 та від 09.07.2024 оголошено перерву.
Ухвалою від 19.09.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024.
У судових засіданнях від 29.10.2024 та від 19.11.2024 оголошено перерву.
Ухвалами від 13.12.2024, від 14.01.2025, від 30.01.2025 та від 20.02.2025 розгляд справи відкладено.
У судових засіданнях від 06.03.2025, від 24.03.2025 та від 10.04.2025 оголошено перерву.
Представник позивача в судовому засіданні від 08.05.2025 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
У судовому засіданні від 08.05.2025 відповідач та його представник заперечили проти позову, просили відмовити в його задоволенні.
У процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав та акту приймання передачі частки від 03 листопада 2023 року, став власником та єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ «УБТ»). Розмір частки у статутному капіталі становить 100%.
Згідно з п.2.2. договору купівлі-продажу корпоративних прав від 03.11.2023 до ОСОБА_1 перейшли права та обов'язки учасника ТОВ «УБТ».
Відповідач, посадова особа ТОВ «УБТ» (Генеральний директор), працював у період з 16.07.2019 по 31.08.2023.
Як зазначив позивач після придбання корпоративних прав ТОВ «УБТ» було виявлено протиправну бездіяльність відповідача, що спричинила суттєві збитки ТОВ «УБТ». Позивач вважає, що наявні усі підстави для відшкодування шкоди завданих відповідачем ТОВ «УБТ».
Так, зокрема, 17.07.2023 за результатами податкової перевірки було складено акт документальної позапланової виїзної податкової перевірки №18909/13-01-07-15/40978147 ТОВ «УБТ», згідно з яким встановлені наступні порушення та складені відповідні податкові повідомлення-рішення:
1.Невчасна сплата ПДФО (ППР №18246/13-01-24-10 від 14.08.2023).
2.Невчасна сплата військового збору (ППР №18247/13-01-24-10 від 14.08.2023).
3.Не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю та складені на операції з постачання послуг (податкові накладні з вартості електроенергії, використаної не у господарській діяльності) на загальну суму ПДВ 576 472,00 грн у т.ч.: за грудень 2022р. - 51 564,00 грн, за січень 2023р. - 314161,0грн, за лютий 2023р. - 209 393,00 грн, за березень 2023р. - 1354,00 грн (ППР №18191/13-01-07-15 від 11.08.2023).
4.Занижено податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку із не нарахуванням податкового зобов'язання на вартість електроенергії використаної не у господарській діяльності на загальну суму 575 118,00 грн (ППР №18187/13-01- 07-15 від 11.08.2023).
5.Не проведено коригування фінансового результату до оподаткування на суму 30 % вартості товару, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст.39 Податкового кодексу України). реалізованих на користь нерезидентів зареєстрованих у державах (територіях), включених до переліку організаційно-правових форм, затверджених постановою КМУ та організаційно-правова форма яких, включена до переліку організаційно- правових форм, затверджених постановою КМУ, у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави у якій вони зареєстровані, як юридичні особи за період з 23.05.2020 по 31.12.2020 на суму 1157865,1 грн, за 2021р. на суму 3003005,0грн, за 2022р. на суму 635008,60 грн (ППР №18185/13-01-07-15 від 11.08.2023).
Щодо збитків завданих невчасною сплатою ПДФО та військового збору в позові зазначено, що на підставі розрахунків ГУ ДПС у Львівській області, що є додатками до вищевказаного податкового повідомлення-рішення, позивач склав розрахунок штрафних санкцій та пені за невчасну сплату ПДФО лише за час коли відповідач перебував на посаді Генерального директора ТОВ «УБТ». Разом сума штрафних санкцій та пені по ПДФО становить 692398,74 грн.
Також на підставі ППР №18247/13-01-24-10 від 14.08.2023 ГУ ДПС у Львівській області встановила невчасну сплату військового збору ТОВ «УБТ» та здійснило розрахунок штрафних санкцій та пені відповідно до Податкового кодексу України (надалі - ПК України). Зважаючи на вказане податкове повідомлення-рішення, позивач склав розрахунок штрафних санкцій та пені за невчасну сплату військового збору лише за час коли відповідач перебував на посаді Генерального директора ТОВ «УБТ», відповідно до якого разом пеня за невчасну сплату військового збору становить 28140,39 грн.
Вказані збитки (ПДФО та військовий збір) були сплачені ТОВ «УБТ» на підставі платіжних доручень, у призначенні платежу вказаний відповідний акт податкової перевірки. Платіжне доручення на оплату підписав відповідач, як генеральний директор ТОВ «УБТ».
За твердженням позивача невчасна сплата ПДФО та військового збору відповідачем, як посадовою особою ТОВ «УБТ», носить очевидно протиправний характер у формі бездіяльності. Так, за періоди по яким податковим органом нараховано штрафні санкції на ТОВ «УБТ» регулярно поступали кошти в розмірі достатньому для сплати податкових платежів. Податкові зобов'язання повинні виконуватись першочергово, про що відповідач не міг не знати.
Згідно з п 11.4 Статуту ТОВ «УБТ», чинного на час перебування відповідача на посаді, генеральний директор здійснює повний контроль за фінансово- господарською діяльністю товариства.
Позивач вважає, що очевидною є і вина відповідача у формі умислу, оскільки невчасна сплата ПДФО та військово збору носило систематичний характер та тривало великий проміжок часу. Також відповідач не міг не знати щодо порядку сплати ПДФО та військового збору та ймовірні штрафні, санкції за їх несвоєчасну сплату.
Як зазначив позивач протиправна поведінка (бездіяльність) відповідача, пов'язана із невчасною сплатою ПДФО та військового збору, перебуває у прямому причинно- наслідковому зв'язку із збитками які понесло ТОВ «УБТ».
Разом з тим, позивач звернув увагу, що будучи генеральним директором ТОВ «УБТ» та сплативши суми штрафних санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень, відповідач унеможливив будь-яке їх оскарження у судовому порядку та фактично визнав свою вину. При цьому, позивач зазначив, що в період нарахування ПДВ та штрафних санкцій згідно з Актом податкової перевірки розпочинається з грудня 2022р., коли відповідач був єдиним працівником на ТОВ «УБТ» та на той момент головний бухгалтер був звільнений.
Згідно з п.11.4 Статуту, ТОВ «УБТ» (в редакції чинній на час перебування відповідача на посаді), генеральний директор здійснює повний контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства.
Щодо збитків пов'язаних з адмініструванням податком на додану вартість позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової податкової перевірки ТОВ «УБТ» були виявлені порушення, що стосуються податку на додану вартість. За результатами перевірки були складенні наступні податкові повідомлення- рішення:
-ППР №18191/13-01-07-15 від 11.08.2023: не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю та складені на операції з постачання послуг (податкові накладні з вартості електроенергії, використаної не у господарській діяльності) на загальну суму ПДВ 57672,00 грн у т.ч.: за грудень 2022р. - 51 564,00 грн, за січень 2023р. - 314161,00 грн, за лютий 2023р. -209 393,00 грн, за березень 2023р. - 1354,00 грн. На підставі цього ППР, ТОВ «УБТ» виставлено штраф у розмірі 10538,50 грн.
-ППР №18187/13-01-07-15 від 11.08.2023: занижено податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку із не нарахуванням податкового зобов'язання на вартість електроенергії використаної не у господарській діяльності (нарахування компенсації спожитої електроенергії контрагентам з урахуванням ПДВ) на загальну суму 575118,00 грн. На підставі цього ППР, ТОВ « УБТ» було виставлено до сплати 575 118,00 грн податкових зобов'язань та 143 779,50 грн штрафних санкцій відповідно до ПК України.
Обставини цих правопорушень детально викладені у Акті документальної позапланової виїзної перевірки №18909/13-01-07-15/40978147 (сторінки 49 -52).
На підставі викладеного також позивач вбачає протиправну винну бездіяльність відповідача, оскільки будучи керівником ТОВ «УБТ» він не вжив жодних дій щодо унеможливлення завдання збитків товариству шляхом розірвання відповідних договорів з контрагентами, ініціювання збільшення ціни електроенергії на 20% (ставка ПДВ) для контрагентів тощо.
Позивач повідомив, що збитки встановленні відповідними ППР були сплачені ТОВ «УБТ» 13.08.2023 на підставі відповідних платіжних доручень. Будучи генеральним директором ТОВ «УБТ» та сплативши суми штрафних санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень, відповідач унеможливив будь-яке їх оскарження у судовому порядку та фактично визнав свою вину.
Щодо збитків пов'язаних з Коригуванням фінансового результату до оподаткування позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової податкової перевірки ТОВ «УБТ» ГУ ДПС України у Львівській області було виявлено не проведення коригування фінансового результату до оподаткування на суму 30 % вартості товару, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст.39 ПК України), реалізованих на користь нерезидентів зареєстрованих у державах (територіях), включених до переліку організаційно-правових форм, затверджених постановою КМУ та організаційно- правова форма яких, включена до переліку організаційно-правових форм, затверджених постановою КМУ, у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави у якій вони зареєстровані, як юридичні особи за період з 23.05.2020 по 31.12.2020 на суму 1157865,1 грн, за 2021р. на суму 3003005,00 грн, за 2022р. на суму 635008,60 грн та складено ППР №18185/13-01-07-15 від 11.08.2023.
Обставини цих правопорушень детально викладені у Акті документальної позапланової виїзної перевірки №18909/13-01-07-15/40978147 (сторінки 16 -29).
Як повідомив позивач суть правопорушення полягає у тому, що ТОВ «УБТ» здійснювало зовнішньо-економічну господарську діяльність з:
-нерезидентами зареєстрованих у державах, перелік яких визначено Кабінетом міністрів України;
-організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно- правових норм, затверджених постановою Кабінетом міністрів України;
-та необгрунтувало ціну продажу товарів відповідним нерезидентам за принципом «витягнутої руки».
У зв'язку із цим ГУ ДПС України у Львівській області було донараховано дохід ТОВ «УБТ»: 1157865,10грн - донарахований дохід податковим органом з 23.05.2020. по 31.12.2020, 3003005,00грн - донарахований дохід податковим органом за 2021р., 635008,60грн - донарахований дохід податковим органом за 2022р.
Таким чином, позивач звернув увагу, що реалізація відповідачем вищевказаним нерезидентам товарів призвело до збільшення фінансового результату до оподаткування на суму 30% вартості товару, відповідно шкода яку було нанесено ТОВ «УБТ» становить не сам донарахований податковим органом дохід, а 18% податку на прибуток від донарахованого доходу, яке ТОВ «УБТ» повинно було б сплатити до бюджету. Зважаючи на викладене, позивач зазначив, що хоча ТОВ «УБТ» і не сплатило фізично ці кошти до бюджету (у зв'язку із збитками у відповідному податковому періоді), проте збільшення фінансового результату до оподаткування зменшило податковий та бухгалтерський збиток підприємства і безпосередньо вплинула на погіршення фінансового стану підприємства.
Отже, збиток завданий ТОВ «УБТ» у результаті збільшення фінансового результату до оподаткування складає загальну суму 863258,17 грн.
Позивач вважає, що якби відповідач проявив належну обачність та компетентність вищевказаної шкоди можна було б уникнути. За твердженням позивача протиправна бездіяльність відповідача у цьому випадку полягала не скільки у реалізації товару відповідним нерезидентам, а в невчиненні дій щодо обґрунтування ціни реалізації товару відповідним нерезидентам за правилами «витягнутої руки». Тобто сам по собі факт реалізації товару відповідним нерезидентам, не призводить до нарахування доходу у розмірі 30% від реалізованого товару. У випадку співпраці з такими нерезидентам платник податків (ТОВ «УБТ») зобов'язаний був довести контролюючому органу у порядку визначеному п.п. 39.4.6. ст. 39 ПК України, що рівень ціни або показник рентабельності відповідної операції відповідає принципу «витягнутої руки» (сторінка 29 Акту податкової перевірки). Проте відповідач, як керівник ТОВ «УБТ», не здійснив жодних дій щодо обґрунтування рівня ціни або показників рентабельності відповідних операції з нерезидентами принципу «витягнутої руки».
За твердженням позивача відповідач, як керівник ТОВ «УБТ», подавав заперечення на акт податкової перевірки, згідно з яким йому було відомо щодо необхідності обґрунтування рівня ціни або показників рентабельності відповідних операцій з нерезидентами принципу «витягнутої руки». Проте жодних дій щодо залучення професійних бухгалтерів, аудиторів, відповідач не вчинив. Натомість відповідач подав до ГУ ДПС України податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2023р. та 9 місяців 2023р., де у рядку 3.2.4 додатку РІ (податкові різниці) було вказана сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (на виконання ППР №18185/13-01-07-15 від 11.08.2023):
За півріччя 2023р. - 95 211 601,00 грн.
За 9 місяців 2023р. - 2 780 104, 00 грн.
На думку позивача вищевказаними діями відповідач підтвердив правомірність нарахування доходу ГУ ДПС України у Львівській області ТОВ «УБТ» на підставі акту податкової перевірки та ППР №18185/13-01-07-15 від 11.08.2023 в т.ч: 1 157 865,10грн - донарахований дохід податковим органом з 23.05.2020 по 31.12.2020, 3 003 005,00грн - донарахований дохід податковим органом за 2021р., 635 008, 60грн - донарахований дохід податковим органом за 2022р.
Також позивач вказав, що цими діями відповідач унеможливив подальше звернення до суду щодо оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення.
При цьому позивач зверну увагу, що в розпорядженні ТОВ «УБТ» відсутні будь-які письмові рішення колишнього учасника товариства щодо надання згоди на вчинення значних правочинів. На підставі Акту приймання- передачі від 30.11.2023, новий керівник ТОВ «УБТ» М.О.Кукеза прийняла, а O.A.Ченський здав печатки, штампи у кількості 5 шт. та статут ТОВ «УБТ». Згідно з вищевказаними актами жодних документів, крім статуту, відповідач не передавав новому керівнику ТОВ «УБТ». Натомість всі договори, на які є посилання у Акті податкової перевірки (ст. 16-29) та пов'язані з донарахуванням доходу ТОВ «УБТ» на підставі ППР №18185/13-01-07-15 від 11.08.2023 були значним у розумінні Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Таким чином позивач вважає, що відповідач вийшов за межі наданих йому статутом та законом повноважень, що є додатковою підставою для притягнення його до відповідальності у формі відшкодування збитків ТОВ «УБТ».
Окремо позивач повідомив, що за обставинами цієї справи розрахунок збитків здійснювався, починаючи саме з липня 2019р. (прийняття на роботу відповідача), а не з 2017р.
Щодо збитків пов'язаних із нарахуванням компенсації за дні невикористаних відпусток позивач повідомив, що відповідач, як генеральний директор ТОВ «УБТ», під час звільнення нарахував собі як працівнику, компенсацію за 47 днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 24.06.2021 по 31.08.2023. Проте, відповідач не оформляв собі, як працівнику ТОВ «УБТ», щорічні основні відпустки. Внаслідок цих дій, під час звільнення йому була виплачена компенсація за дні невикористаної відпустки у розмірі 55549,92 грн. Про розрахунок кількості днів невикористаної відпустки, а також правильність і підставність їх нарахування позивач зазначив, що саме відповідач склав наказ про звільнення, як посадова особа ТОВ «УБТ» і зазначив у ньому кількість днів невикористаної відпустки.
За міркуваннями позивача оформлення щорічних основних відпусток було не правом відповідача, а його обов'язком згідно з вищенаведеними нормами закону. Окрім того, з жовтня 2022р. відповідач був єдиним працівником на ТОВ «УБТ», а підприємство не здійснювало виробничу діяльність.
Разом з тим, позивач зазначив, що таку протиправну бездіяльність (не оформлення щорічних основних відпусток згідно з вимогами законодавства) протягом декількох років поспіль, відповідач вчинив і відносно орієнтовно 300 працівників, які звільнялися у вересні-жовтні 2022р. з ТОВ «УБТ» у зв'язку з їх переведенням на інше підприємство. Так, працівникам ТОВ «УБТ» сплатило загалом 3105464,00грн компенсації за невикористанні щорічні основні відпустки.
Таким чином, за твердженням позивача з огляду на протиправну бездіяльність відповідача (не оформлення щорічних основних відпусток згідно вимог законодавства) на користь ТОВ «УБТ» підлягають відшкодуванню збитки у розмірі у розмірі 55549,92 грн.
Зважаючи на зазначене, позивач звернув увагу, що збитки ТОВ «УБТ» дійсно зменшилися, проте не завдяки успішній господарській діяльності товариства, а після проведеної податкової перевірки, за наслідком якої на підставі ППР №18185/13-01-07-15 від 11.08.2023, відповідач як посадова особа ТОВ «УБТ» склав та подав відповідну податкову звітність. Натомість збитки зменшилися внаслідок їх передачі юридичним особам, що виділилися з ТОВ «УБТ» та внаслідок донарахування доходу товариству у зв'язку з вчиненням винних дій зі сторони відповідача.
Спір виник внаслідок того, що позивач вбачає вину відповідача внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань як генерального директора. Відповідно до прохальної частини позову, позивач просить стягнути з відповідача 2 368 783,22 грн збитків.
Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.
ОСОБА_2 є професійним, антикризовим менеджером. Його завданням є виведення компаній, які знаходяться перед або на стадії банкрутства, із неплатоспроможного стану. Завдяки його професійні роботі було врятовано не одне промислове підприємство.
Так відбулось і з компанією - Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна Бурильна Техніка». До призначення на посаду директора, відносно ТОВ «УБТ» двічі стояв ризик оголошення банкрутства. Якщо подивитись на надані самою стороною позивача документи щодо фінансового стану ТОВ «УБТ» то до призначення відповідача на посаду директора, збитки компанії становили 92 000 000 гривень - це саме боргові зобов'язання. На момент звільнення відповідача з посади директора (продажу компанії ОСОБА_1 ) збитки становили 1 000 000 гривень - боргових зобов'язань, що є нормальним для діючого підприємства. Відповідач зайняв посаду директора, вирішив 99% заборгованості підприємства і вивів його із боргової ями, чим підвищив його покупну привабливість результатом чого і став продаж цієї компанії позивачу, який на момент купівлі компанії був повністю ознайомлений із її фінансовим станом. Тому наскільки діяльність відповідача завдала збитків ТОВ «УБТ» питання риторичне.
Як зазначив ОСОБА_2 для виведення ТОВ «УБТ» із боргової ями, відповідачу довелось використовувати і власні грошові збереження. Протягом перебування на посаді директора, відповідач на підставі договорів безповоротної фінансової допомоги проінвестував в діяльність компанії 4 000 000 гривень, не отримуючи за це жодної грошової винагороди або користі.
На момент продажу ТОВ «УБТ» ці грошові кошті не були повернуті відповідачу. Тому між колишнім власником та новим власником було укладено меморандум за умови якого новий власник, В.О.Немілостівий брав на себе зобов'язання погасити перед відповідачем ці зобов'язання. При цьому, відповідач звернув увагу, що на момент купівлі компанії в нього не було жодних претензій щодо її фінансового стану, належного виконання директором своїх зобов'язань. Тобто, фактом згоди і купівлею ТОВ «УБТ» він усвідомлював та приймав на себе будь-які наслідки та зобов'язання, в тому числі можливі недоліки діяльності компанії.
Відповідач вважає, що В.О.Немілостівий вирішив порушити взяті зобов'язання із погашення заборгованості вказаної заборгованості, в наслідок чого відповідачем було ініційовано позов про стягнення заборгованості, який знаходиться в провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області (справа № 442/2215/24).
Після отриманні інформації про звернення відповідача до суду із позовом, В.О.Немілостівий одразу ініціював позов у цій справі, як засіб тиску або торгу із відповідачем. При цьому, відповідач звернув увагу, що позивачем не пред'явлено жодних вимог до відповідача стосовно його діяльності саме, як директора, зокрема укладення не вигідних правочинів тощо, а всі претензії стосуються саме ведення бухгалтерської обліку і податків, що є прямою відповідальність головного бухгалтера.
За міркуваннями відповідача саме ці обставини, а не реальне завдання шкоди відповідачем товариству, і є підставою звернення пана ОСОБА_1 із позовом в цій справі.
Як зазначив відповідач всі пред'явлені позивачем порушення стосуються ведення бухгалтерського обліку та сплати податків, за яке відповідальний лише головний бухгалтер. При цьому, такі гіпотетичні збитки могли бути завдані лише колишньому власнику і в жодному разі ОСОБА_1 до них не має жодного відношення, оскільки він їх не сплачував, а придбав товариство вже за фактом погашення таких статей витрат і без необхідності їх погашення.
Відповідач також вважає, що позивач свідомо вводить суд в оману зазначаючи про те, що жодних документів, окрім статуту, ОСОБА_2 не передавав новому керівнику. Натомість в додатках до позовної заяви надані докази того, що було також передано разом із статутом. Також позивач не подав доказів звернення в правоохоронні органи про викрадення або зникнення архіву.
Щодо безпідставності посилань на збитки завдані несвоєчасною сплатою ПДФО та військового збору, пов'язані з адміністративним податком на додану вартість та пов'язані з коригуванням фінансового результату до оподаткування відповідач зазначив таке.
За твердженням ОСОБА_2 , відповідальність за правильність ведення всіх наведених операцій покладається виключно на бухгалтера. При цьому, відповідач зазначив, що суми штрафних (фінансових) санкцій і пені, нараховані за результатами перевірок органів ДПС, визнаються витратами відповідно до правил бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування. На суму таких штрафних (фінансових) санкцій і пені різниця для збільшення фінансового результату до оподаткування не виникає.
Разом з тим, відповідач вважає абсолютно безпідставними посилання позивача на умисел, адже ОСОБА_3 .Ченський як директор товариства не мав особистої зацікавленості у здійснення перерахування сум податків до бюджету. При цьому, відповідач повідомив, що він був прийнятий на посаду директора у липні 2019 року. Обрахунок штрафних санкцій та несвоєчасна сплата платежів почалась у 2017 році (арк.71 - акту перевірки). В перший же рік роботи відповідачем було перераховано на погашення цих зобов'язань 6 409 408 грн із нарахованих 6 238 826 грн, тобто більше, ніж нараховано. Погашення боргових зобов'язань зі сплати податків здійснювалося в черговості - самі ранні до самих останніх. Тобто в 2019 році (коли відповідач тільки зайняв посаду директора) - сплачені кошти було зараховано в першу чергу на борги за більш пізніми періодами 2017, 2018 та 2019 рік.
При цьому, відповідач зазначив, що колишній власник товариства не висловлював жодних претензій та вимог стосовно цих подій, а новий власник - ОСОБА_1 під час придбання товариства повністю приймав його в тому стані, який існував вже після цих подій і не висловлював жодних заперечень або вимог до відповідача. Саме на цих умовах і здійснювався продаж корпоративних прав і позивач не поніс у зв'язку з цим жодних додаткових витрат.
Стосовно компенсації невикористаної відпустки відповідач відзначив, що це не право, а обов'язок компанії. Разом з тим в позові відсутній розрахунок, в якому обсязі ж було надмірно невикористана основна відпустка, тільки вказано загальну кількість днів. При цьому відповідач повідомив, що за весь час своєї роботи він п'ять разів був у відпустці (є закордонний паспорт), а також мінімум тричі на "лікарняному" - загалом до 270 днів. У цей час інші особи виконували обов'язки керівника.
Під час розгляду справи по суті відповідач надавав суду для огляду електронні докази переписки з учасником ТОВ «УБТ» В.О.Немілостівим, який погодив сплату штрафних санкцій, які накладені податковим органом щодо обставин, які є предметом розгляду цієї справи.
Відтак, відповідач вважає, що вказані вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив визнати стягнути з відповідача 2368783,22грн збитків, які понесені товариством під час роботи ОСОБА_2 на посаді генерального директора.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до пункту 1 статті 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та статті 92 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Необхідною умовою розгляду таких справ є застосування категорій стандартів доказування та принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Таким чином, однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі (в тому числі, і посадовою особою Товариству), а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Склад цивільного правопорушення, за наявності якого стягуються збитки, досліджується і встановлюється судом не на момент його виявлення, зумовленого поведінкою його посадової особи, а на момент вчинення цього правопорушення.
З огляду на предмет доведення позивачем в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача, які полягають у відсутності доказів, які б вказували на протиправність поведінки О.А.Ченського, Господарський суд Львівської області, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази щодо наявності/відсутності складу цивільного правопорушення, зазначає наступне.
Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.
Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов'язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.
Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об'єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).
Цивільний кодекс України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.
У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Застосовуючи за аналогією статтю 614 Цивільного кодексу України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди ("поведінкова концепція вини").
Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).
Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.
Згідно з положеннями статей 92, 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Разом з тим, аналіз положень статті 92 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Вказане зумовлено тим, що між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п.9.1, 11.1 Статуту ТОВ "Універсальна бурильна техніка" виконавчим органом є дирекція. Управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом - дирекцією, яка обирається учасником (Загальними зборами учасників) товариства і складається з генерального директора та директора комерційного.
Генеральний директор товариства здійснює повний контроль за всією фінансово-господарською діяльністю товариства. Контрольні функції реалізуються шляхом здійснення загального нагляду за всіма фінансовими та господарськими операціями товариства. Генеральний директор товариства має право першого підпису в банку та на підписання будь-яких фінансово-господарських документів товариства (п.11.4 статуту).
Згідно з обставинами цієї справи О.А.Ченський, будучи Генеральним директором ТОВ «УБТ», працював у період з 16.07.2019 по 31.08.2023. За своїм фахом відповідач є професійним, антикризовим менеджером, завданням якого є виведення компаній, які знаходяться перед або на стадії банкрутства, із неплатоспроможного стану.
12.05.2022 між ОСОБА_1 та представником А.В.Булах укладено меморандум щодо основних параметрів процесу переходу права власності на ЦМК ТВО «Універсальна бурильна техніка».
05.07.2022 прийнято рішення єдиного учасника ТОВ «Універсальна бурильна техніка», відповідно до якого проведено реорганізацію підприємства шляхом виділу нових юридичних осіб: ТОВ «Технопарк УБТ», ТОВ «Дрогобицький Долотний виробничий комплекс ДДЗ». Також призначено О.А.Ченського уповноваженою особою на здійснення дій пов'язаних із виділом з товариства.
З грудня 2022 року на ТОВ «Універсальна бурильна техніка» працював лише голова комісії з ліквідації О.А.Ченський. Решта працівників були переведені до нових юридичних осіб: ТОВ «Технопарк УБТ», ТОВ «Дрогобицький Долотний виробничий комплекс ДДЗ». При цьому, бухгалтерський супровід ТОВ «Універсальна бурильна техніка» продовжували здійснювати працівники, які були переведені до новостворених підприємств.
На підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав та акту приймання передачі частки від 03 листопада 2023 року, ОСОБА_1 став власником та єдиним учасником ТОВ «УБТ». Розмір частки у статутному капіталі становить 100%. Згідно з п.2.2. договору купівлі-продажу корпоративних прав від 03.11.2023 до В.О.Немілостівого перейшли права та обов'язки учасника ТОВ «УБТ».
До матеріалів справи долучено електронне листування з ОСОБА_1 , в тому числі електронна кореспонденція від переведених працівників до новостворених підприємств. Відповідно до поданих доказів ОСОБА_1 скеровувалися документи бухгалтерського обліку ТОВ «Універсальна бурильна техніка» за період 2022-2023 років.
Спір у справі між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями, підлягає вирішенню господарським судом.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №910/20261/16.
За змістом частин 1, 2 статті 54 ГПК України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов'язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.
Згідно зі статтями 22 Цивільного кодексу України, 224 Господарського кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом приписів частини четвертої статті 89 ГК України посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ним господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з якою вбачається, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: 1) шкода; 2) протиправна поведінка її заподіювача; 3) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з її вини (частина друга цієї ж статті).
Господарський суд Львівської області враховує, що чинним законодавством обов'язок доведення наявності порушення відповідачем покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
У даному випадку фактична суть спору у цій справі полягає у тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка» вважає збитками суму коштів в розмірі 2368783,22грн, яка складається із: збитків завданих невчасною сплатою ПДФО та військового збору, збитків пов'язаних з адмініструванням податком на додану вартість, збитків пов'язаних з Коригуванням фінансового результату до оподаткування, збитків пов'язаних із нарахуванням компенсації за дні невикористаних відпусток.
Проте, проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку щодо недоведеності позивачем наявності всіх складових, необхідних для застосування цивільної відповідальності за правопорушення у вигляді завдання збитків враховуючи наступне.
Згідно з положеннями статей 92, 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Отже, статтею 89 Господарського кодексу України передбачено відповідальність посадових осіб юридичної особи, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Згідно із частиною 2 статті 89 Господарського кодексу України посадові особи господарського товариства несуть цивільно-правову, адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність за шкоду та збитки, завдані ними господарському товариству, у порядку та у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункти 8.22., 8.23.) вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина перша статті 225 ГК України).
За визначенням, яке міститься у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Витрати, які мусить Товариство зробити для сплати податків на виконання не є збитками, що підлягають відшкодуванню посадовою особою, оскільки сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України, є прямим обов'язком платника податків відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 цього Кодексу.
Стосовно заявлених вимог про стягнення збитків завданих невчасною сплатою ПДФО та військового збору, збитків пов'язаних з адмініструванням податком на додану вартість, збитків пов'язаних з Коригуванням фінансового результату до оподаткування слід зазначити таке.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами, 17.07.2023 Головним управлінням ДПС у Львівській області було складено акт документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.01.2027 по 19.06.2023.
28.07.2023 генеральним директором були подані заперечення на вказаний акт.
За результатами податкової перевірки ГУ ДПС у Львівській області склало податкові повідомлення-рішення №18185/13-01-07-15 від 11.08.2028, №18187/13-01-07-15 від 11.08.2028, №18191/13-01-07-15 від 11.08.2028, №18246/13-01-24-10 від 14.08.2023, №18247/13-01-24-10 від 14.08.2023, відповідно до яких були нараховані штрафи за вчинені правопорушення.
Вказані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку не оскаржені.
Після проведеної податкової перевірки у серпні 2023 року ТОВ «УБТ» сплатило штрафні санкції за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.
За твердженням позивача, сплативши суми штрафних санкцій, відповідач унеможливив їх оскарження в судовому порядку та фактично визнав свою вину.
Підпунктом 8 пункту 10.2 статуту ТОВ «УБТ» передбачено, що до виключної компетенції учасника належить визначення форм контролю та нагляду за діяльністю дирекції товариства.
Під час розгляду справи відповідач повідомив, що станом на серпень 2023 року від єдиного учасника ОСОБА_4 , який був на той момент чинним власником, так і від ОСОБА_1 , який здійснював контроль за реорганізацією ТОВ «УБТ» відповідно до меморандуму від 12.05.2022, жодних вказівок не було щодо оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень.
З посади генерального директора товариства ОСОБА_2 звільнений 31.08.2023.
У березні 2024 року ОСОБА_2 подав в Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький Долотний виробничий комплекс ДДЗ» про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги. 21.03.2024 судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 442/2215/24 за вказаним позовом.
Господарський суд Львівської області звертає увагу, що в період звільнення ОСОБА_2 з ТОВ «Універсальна бурильна техніка» та до подання вказаного позову єдиний учасник товариства ОСОБА_1 не заявляв до генерального директора претензій щодо штрафних санкцій, які нараховано за результатами податкової перевірки від 17.07.2023, та понесення відповідних збитків. Матеріали справи не містять доказів надання вказівок про необхідність оскарження нарахованих податковим органом штрафних санкцій.
Разом з тим, зважаючи на обставини цієї справи, слід відзначити, що суду не подано доказів вчинення діянь умисно чи необережно.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка»; тип бенефіціарного володіння - прямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу - 100%. У Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький Долотний виробничий комплекс ДДЗ» ОСОБА_1 має тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 37.55.
Відповідно до п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:
б) для фізичної особи та юридичної особи:
фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків;
фізична особа має право призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган такої юридичної особи або призначати (обирати) не менш як 50 відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
фізична особа здійснює повноваження одноособового виконавчого органу в такій юридичній особі;
фізична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи;
сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від фізичної особи, наданих юридичній особі, та/або будь-яких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших фізичних осіб, наданих юридичній особі, які надаються під гарантії цієї фізичної особи, перевищують суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).
Під більшість критеріїв, які зазначені в ст. 14.1.159 Податкового кодексу України, підпадає ОСОБА_1 .
Отже, зважаючи на вищенаведене та враховуючи обставини справи, ТОВ «Універсальна бурильна техніка» та ТОВ «Дрогобицький Долотний виробничий комплекс ДДЗ» є пов'язаними особами, зокрема, однією й тією ж особою ( ОСОБА_1 ) відповідно до приписів ст. 14.1.159 Податкового кодексу України.
Здійснення цивільних прав здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 13 ЦК).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст. 13 ЦК України).
Зловживання правом виявляється в тому, що особа, якій формально належить суб'єктивне право, неправомірно його здійснює. Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, спираючись на своє суб'єктивне право, допускає недозволене використання свого права, порушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на формально належне їй суб'єктивне право.
На відносини зловживання цивільним правом поширюється дія принципу недопущення зловживання правом як принципу здійснення цивільних прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 вказано, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Касаційний господарський суд Верховного Суду наголошує щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанова від 04.03.2021, справа №908/1879/17).
Із внесенням змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Керуючись частиною першою та третьою статті 86 ГПК України, щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та надання оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, здійснивши належну оцінку всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку, Господарський суд Львівської області відхиляє покликання позивача на те, що ОСОБА_3 .Ченський вчиняв умисні дії, які створили підстави для нарахування податкових штрафів. Також позивачем не спростовано наявність тяжкого фінансового становища товариства до початку роботи відповідача генеральним директором та внаслідок цього ймовірного прострочення сплати обов'язкових бюджетних платежів, а саме військового збору та податків з доходів фізичних осіб.
Разом з тим, стосовно відсутності складання та реєстрації податкових накладних за передачу та споживання електроенергії, а також щодо коригування фінансового результату до оподаткування, зважаючи на підписаний меморандум та отримання В.О.Немілостівим відомостей про бухгалтерський облік в період 2022-2023 років, Господарський суд Львівської області враховує, що з грудня 2022 року по березень 2023 року ТОВ «УБТ» виробничої діяльності не здійснювало, на підприємстві працював лише голова комісії з ліквідації О.А.Ченський. Бухгалтерський супровід діяльності здійснювали працівники переведені до новостворених підприємств, які підконтрольні ОСОБА_1 .
При цьому, слід зазначити, що законодавством передбачено, що засновники/учасники мають право давати обов'язкові для товариства вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, а також несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями.
Водночас, після отримання у власність частки в статутному капіталі ТОВ «УБТ» (03.11.2023) суду не подано доказів звернення позивача до відповідача в позасудовому порядку про виявлені/понесені збитки, які заявлені в цьому спорі, до подання позову ОСОБА_2 в Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області (справа №442/2215/24).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Судова практика щодо вирішення питання про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями посадової особи такої юридичної особи є усталеною. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №904/982/19 від 24.02.2021).
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Зважаючи на обставини справи, співставляючи докази, які надали позивач та відповідач, вирішуючи правдивість тверджень позивача про наявність умисних дій відповідача, які створили підстави для нарахування податкових штрафів, відсутності згоди єдиного власника на оплату штрафів та правдивість вимоги позивача в цій частині на заслуговування довіри, Господарський суд Львівської області доходить висновку, що факти, які розглядаються скоріше не були (не мали місце), аніж були. Зважаючи на обставини цієї справи, слід відзначити, що суду не подано доказів вчинення відповідачем діянь умисно чи необережно, наявність протиправної поведінки та причинного зв'язку. Тобто позивач не надав належних обґрунтувань про порушення відповідачем майнового права та інтересу ТОВ «УБТ».
Стосовно збитків пов'язаних із нарахуванням компенсації за дні невикористаних відпусток слід зазначити таке.
У статті 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Обов'язок роботодавця в частині виплати працівнику грошової компенсації за невикористані ним щорічні відпустки визначено у частині першій ст. 24 Закону України «Про відпустки».
З огляду на зазначене, господарський суд відхиляє доводи позивача, що оформлення щорічних основних відпусток було не правом відповідача, а його обов'язком.
Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Проаналізувавши все вищенаведене, Господарський суд Львівської області констатує, що позивачем не доведено в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги про стягнення збитків задоволенню не підлягають.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Судовий збір слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 21.05.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ