ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2025Справа № 910/645/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітень"
про визнання недійсним пункту рішення загальних зборів,
За участі:
від позивача: Гриньковський С.П. за ордером від 17.01.2025 року серії АІ № 1796181;
ОСОБА_1 ;
від відповідача: Кур'ята В.В. за довіреністю від 05.03.2025 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітень" (далі - відповідач, ОСББ/Об'єднання) про визнання недійсним пункту 3 рішення загальних зборів ОСББ від 12.12.2017 року (протокол від 26.12.2017 року) в частині встановлення внеску на експлуатацію будинку у разі наявності заборгованості по внесках на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці у розмірі 18,84 грн. за 1 м2.
Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та положень статуту ОСББ при прийнятті рішення загальних зборів відповідача від 12.12.2017 року в оскаржуваній частині.
Ухвалою від 24.01.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.
03.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 02.02.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 05.02.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/645/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 05.03.2025 року.
До початку призначеного підготовчого засідання 05.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 05.03.2025 року, в якому останній просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату та продовжити учасникам справи встановлені ухвалою від 05.02.2025 року процесуальні строки.
У підготовчому засіданні 05.03.2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати продовжив відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 14.03.2025 року, встановив позивачу строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 24.03.2025 року, встановити відповідачу строк на подання заперечень до 01.04.2025 року, а також відклав підготовче засідання на 02.04.2025 року.
До початку призначеного підготовчого засідання 02.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли пояснення відповідача від 02.04.2025 року (які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву), в яких ОСББ заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на їх необґрунтованість.
У підготовчому засіданні 02.04.2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати продовжив відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 02.04.2025 року та прийняв до розгляду і долучив до матеріалів справи пояснення ОСББ від 02.04.2025 року. Крім того, суд продовжив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив до 08.04.2025 року, продовжив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 14.04.2025 року, постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/645/25 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 23.04.2025 року.
09.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 08.04.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів доводи на спростування заперечень відповідача, зазначених у поясненнях від 02.04.2025 року.
Ухвалою від 23.04.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/645/25 до судового розгляду по суті на 13.05.2025 року.
До початку призначеного судового засідання 13.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява відповідача від 13.05.2025 року, в якій останній просив суд застосувати строк позовної давності до пред'явлених позивачем вимог та відмовити у задоволенні його позову.
У судовому засіданні 13.05.2025 року позивач та його представник підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, а також сплив позовної давності.
У судовому засіданні 13.05.2025 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
У позовній заяві ОСОБА_1 вказувала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . На підтвердження означених обставин ОСОБА_1 надала суду, зокрема, копію довідки Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2009 року та Інформаційної довідки № 376541675 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 10.12.2010 року; підстава виникнення права власності: Свідоцтво про право власності НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що багатоквартирний будинок за вищенаведеною адресою перебуває в управлінні ОСББ (код ЄДРПОУ 36483382), яке здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого рішенням Загальних зборів ОСББ від 22.06.2016 року.
Згідно з пунктом 1 розділу І Статуту ОСББ останнє створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
За умовами пунктів 1, 2 розділу ІІ Статуту ОСББ метою його створення є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності Об'єднання може здійснюватися власними силами Об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Статуту ОСББ органами управління Об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) Об'єднання.
Вищим органом управління Об'єднання є загальні збори співвласників. Загальні збори співвласників вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання. Загальні збори співвласників скликаються не рідше одного разу на рік.
Пунктом 3 розділу ІІІ Статуту ОСББ встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Судом встановлено, що 12.12.2017 року на загальних зборах Об'єднання було прийнято рішення, оформлене складеним 26.12.2017 року протоколом, року, про зміни в порядку управління будинком; про затвердження змін до договору № 07/09 від 02.07.2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча організація "Голосієво" про управління та обслуговування житлового будинку; про затвердження розміру внеску на експлуатацію будинку та порядку його сплати.
Наведеним рішенням було, зокрема, уповноважено правління залучати персонал та підрядників для виконання функцій з управління, які не передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча організація "Голосієво"; встановлено розмір внеску на експлуатацію будинку в розмірі 6,28 гривень за 1 квадратний метр загальної площі квартири/приміщення, який сплачується на банківські рахунки ОСББ.
Цим рішенням також встановлено, що у разі наявності заборгованості по внесках на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці застосовувати у розрахунках із власниками квартир/приміщень розмір внеску, що становить 18,84 гривень за 1 квадратний метр загальної площі квартири/приміщення. Застосовувати вказаний розмір внеску до споживачів-боржників за весь період наявності боргу по внесках на експлуатацію будинку.
Крім того, правління уповноважено спрямовувати внески співвласників для фінансування послуг управителів, оплати заробітної плати персоналу, адміністративних витрат ОСББ; залишки коштів спрямувати у ремонтний фонд, який використовувати для фінансування ремонтних, аварійних робіт та робіт із благоустрою, які не передбачені договором із управителем. Також правління уповноважено вживати заходи стягнення заборгованості з боржників, включаючи обмеження права користування спільним майном.
За вищевказане рішення було проголосовано "за" - 311 співвласників приміщення, "проти" - 32 співвласника приміщення.
Слід також зазначити, що на вказаних загальних зборах було прийнято рішення (пункт 4 порядку денного) про те, що рішення загальних зборів під час опитування слід вважати прийнятими з моменту голосування "за рішення" більше половини загальної кількості співвласників, а протоколи та журнали опитувань є додатками до протоколів загальних зборів.
Обґрунтовуючи пред'явлені у даній справі вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що рішення загальних зборів ОСББ від 26.12.2017 року в частині застосування у розрахунках із власниками квартир у разі наявності заборгованості по внесках на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці розмір внеску, що становить 18,84 гривень за 1 квадратний метр загальної площі квартири є незаконним, оскільки Об'єднання при його прийнятті, встановлюючи необґрунтовано високий розмір внесків на експлуатацію будинку, не дотрималося вимог закону щодо заборони підприємницької діяльності та отримання прибутку ОСББ. Разом із тим, отримання у випадку встановлення завищеного розміру внеску на експлуатаційні витрати додаткових коштів, розмір яких не є компенсацією понесених витрат, у даному випадку прямо заборонено законом.
ОСОБА_1 також вказувала, що згідно з абзацом 2 пункту 4 розділу ІІІ Статуту Об'єднання збори представників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання, окрім питань, які стосуються майнових прав співвласників, погіршують умови використання майна або умови проживання, а також з питань, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів співвласників.
Разом із тим, за змістом протоколу від 26.12.2017 року, в проведенні загальних зборів ОСББ, які відбулися 12.12.2017 року, участь взяли всього 6 представників, які поставили свої підписи у протоколі та представляли 272 учасника Об'єднання (261 учасників - шляхом опитування) із загальної кількості учасників від 554 квартир. Особисто присутні на цих зборах були лише 64 учасника. Враховуючи наведене, позивач зазначив, що 12.12.2017 року відбулися не загальні збори учасників ОСББ, а загальні збори представників Об'єднання, до компетенції яких не входить вирішення питання щодо встановлення чи зміни розміру внесків і платежів співвласників.
Зважаючи на викладені обставини, а також беручи до уваги порушення спірним рішенням (в оскаржуваній частині) законних прав та інтересів ОСОБА_1 , остання звернулася до господарського суду міста Києва з даним позовом, в якому просила визнати недійсним пункту 3 рішення загальних зборів ОСББ від 12.12.2017 року (протокол від 26.12.2017 року) в частині встановлення внеску на експлуатацію будинку у разі наявності заборгованості по внесках на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці у розмірі 18,84 грн. за 1 м2.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час проведення загальних зборів ОСББ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.
За умовами частини 1 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Враховуючи наведені законодавчі приписи, ОСББ є юридичною особою, створеною власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна, а тому спір у даній справі є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи і повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, прийняттям рішень, що стосуються діяльності юридичної особи - Об'єднання.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року в справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 року в справі № 462/2646/17, від 02.10.2019 року в справі № 501/1471/16-ц, від 01.02.2022 року в справі № 910/5179/20.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (тут і далі в редакції, чинній на час проведення загальних зборів ОСББ) співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Згідно з частиною 4 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників.
За умовами частини 7 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.
У протоколі обов'язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім'я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника).
Відповідно до частини 8 означеної статті Закону якщо під час проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано встановленої частиною шостою цієї статті кількості голосів ("за" або "проти", проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів співвласників. Якщо протягом цього строку необхідної кількості голосів ("за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.
Письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням.
Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно. Питання - це текст, у якому викладається пропозиція у вигляді резолюції, щодо якої учаснику опитування пропонується відповісти "за", "проти" або "утримався". Питання повинно мати чітке і зрозуміле формулювання, що не допускає різних тлумачень.
Письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім'я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання "так", "ні" або "утримався", особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування.
За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування.
Відповідно до частини 11 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.
Зі змісту протоколу від 26.12.2017 року загальних зборів Об'єднання вбачається та позивачем не заперечувалося, що загальна кількість приміщень (житлових і нежитлових) багатоквартирного будинку складає 554 приміщення.
При цьому, у проведених 12.12.2017 року зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники у кількості 76 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у кількості 71, тоді як у письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники у кількості 261 особа, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення в кількості 272.
Як було зазначено вище, за результатами голосування зі спірного у даній справі питання порядку денного про зміни в порядку управління будинком, про зміни в порядку управління будинком; про затвердження змін до договору № 07/09 від 02.07.2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча організація "Голосієво" про управління та обслуговування житлового будинку; про затвердження розміру внеску на експлуатацію будинку та порядку його сплати, було проголосовано "за" - 311 співвласників приміщення, "проти" - 32 співвласника приміщення.
З наведеного вбачається, що рішення загальних зборів, зокрема, по вищевказаному питанню, оформлене протоколом від 26.12.2017 року, було прийняте у встановленому законом порядку більшістю голосів співвласників. Доказів на спростування означених обставин позивачем надано суду не було.
Слід зазначити, що в обґрунтування пред'явлених у даній справі вимог ОСОБА_1 не посилалася на неналежне повідомлення її про дату та місце проведення зборів співвласників, а також порядок денний таких зборів.
Відтак, факту порушення процедури прийняття загальними зборами Об'єднання рішення, оформленого протоколом від 26.12.2017 року, зокрема, щодо скликання та проведення відповідних зборів, позивачем не доведено, а судом не встановлено.
Згідно зі статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Так, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим згідно з усталеною судовою практикою підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) юридичної особи можуть бути, зокрема, невідповідність таких рішень вимогам законодавства. При цьому, протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи (у тому числі співвласників багатоквартирного будинку) можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (співвласника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника (співвласника) рішенням загальних зборів. При розгляді справ означеної категорії слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Метою звернення з позовом про визнання недійсним рішення органу управління юридичної особи є не визнання недійсним певного акта, а захист гарантованого законом права. З огляду на це, обов'язковому встановленню підлягає факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника юридичної особи (співвласника багатоквартирного будинку). Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Гарантоване статтею 55 Основного Закону й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 року в справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Аналогічний за змістом правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 року в справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року в справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 року в справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 року в справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 року в справі № 904/7841/21.
У постанові від 05.09.2020 року в справі № 906/884/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення загальних зборів, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов'язковими для власників житлових приміщень які, в силу прямої норми закону, несуть тягар утримання належного їм майна та зобов'язані виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.07.2018 року в справі № 910/582/17, від 17.07.2018 року в справі № 910/6356/16, від 15.05.2019 року в справі №761/10136/16-ц, від 24.01.2020 року в справі № 910/1395/19 та інших.
У той же час, суд зазначає, що внески (збори, платежі) на утримання будинку та прибудинкової території, визначені загальними зборами ОСББ, не можуть бути ототожнені із тарифами на житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Так, Об'єднання не є виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", воно не надає і не виробляє таких послуг, а відтак і не формує цін чи тарифів на послуги, які б підлягали встановленню (затвердженню) органами місцевого самоврядування. Аналогічні висновки викладені в Інформаційному листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2011 року № 7/14-8961.
Визначені законом мета і предмет діяльності ОСББ не передбачають провадження об'єднанням підприємницької господарської діяльності, а тому ОСББ не є суб'єктом, який може бути виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Як було зазначено вище, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Статуту ОСББ останнє є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності Об'єднання може здійснюватися власними силами Об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Докази, які підтверджують факт здійснення розподілу між співвласниками/членами правління прибутку, одержаного внаслідок застосування до споживачів-боржників підвищеного розміру внеску на експлуатацію будинку в розмірі 18,84 гривень за 1 квадратний метр загальної площі квартири/приміщення, матеріали справи не містять.
Більше того, відповідно до статті 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" кошти об'єднання складаються з:
залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання;
внесків і платежів співвласників;
коштів, отриманих об'єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку;
коштів, отриманих об'єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії;
коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об'єднання;
добровільних майнових, у тому числі грошових, внесків фізичних та юридичних осіб;
коштів, залучених на умовах кредиту або позики;
коштів державного та/або місцевого бюджетів, отриманих на підставі спільного фінансування для утримання, реконструкції, реставрації, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення багатоквартирного будинку;
пасивних доходів;
доходів від діяльності заснованих об'єднанням юридичних осіб, що спрямовуються на виконання статутних цілей об'єднання;
коштів, отриманих з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об'єднання.
Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання.
Водночас прийнятим загальними зборами Об'єднання рішенням, оформленим протоколом від 26.12.2017 року, прямо передбачено спрямування правлінням ОСББ внесків співвласників для фінансування послуг управителів, оплати заробітної плати персоналу, адміністративних витрат ОСББ, а залишків коштів - до ремонтного фонду, який використовується для фінансування ремонтних, аварійних робіт та робіт із благоустрою, що не передбачені договором із управителем.
Відтак, твердження позивача про фактичне здійснення відповідачем підприємницької діяльності та отримання прибутку внаслідок застосування у розрахунках із власниками квартир у разі наявності заборгованості по внесках на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці завищеного розмір внеску, що становить 18,84 гривень за 1 квадратний метр загальної площі квартири, визнаються судом необґрунтованими.
Посилання позивача на те, що 12.12.2017 року відбулися не загальні збори учасників ОСББ, а загальні збори представників Об'єднання, до компетенції яких не входить вирішення питання щодо встановлення чи зміни розміру внесків і платежів співвласників, також не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, у тому числі змістом самого протоколу загальних зборів Об'єднання, складеним 26.12.2017 року.
Поряд із цим, суд також врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року в справі № 904/1711/22, за якими ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об'єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів.
Визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття (у даному випадку з моменту прийняття оскаржуваного рішення минуло більше 7 років) і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з'ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом.
Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.
Проте, позивач жодним чином не обґрунтував наявності в оскаржуваному рішенні загальних зборів ОСББ ознак дискримінації або іншого порушення саме його прав чи законних інтересів, тоді як часткове задоволення рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.09.2024 року в справі № 752/474/23 вимог Об'єднання до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках на експлуатацію будинку, нарахованих на підставі затверджених спірним пунктом 3 рішення загальних зборів ОСББ їх розмірів, не може безумовно свідчити про порушення прав позивача відповідним рішенням.
Інші посилання ОСОБА_1 також не беруться судом до уваги, оскільки не спростовують вищенаведених судом висновків, не підтверджують дотримання балансу інтересів усіх співвласників та самого ОСББ внаслідок визнання недійсним оскаржуваного пункту протоколу та не свідчать про порушення цим рішенням прав та/або інтересів позивача.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки ОСОБА_1 не було доведено тих обставин, на які вона посилалася як на підставу пред'явлених до відповідача вимог, а також з огляду на недоведеність останньою факту порушення її прав оскаржуваним пунктом рішенням загальних зборів ОСББ та можливість відновлення таких прав внаслідок визнання його недійсним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає таке.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу Україна позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Зважаючи на встановлену судом недоведеність позовних вимог позивача, суд не вбачає підстав для застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності.
Судові витрати позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, покладаються на ОСОБА_1 та компенсації останній не підлягають.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 23.05.2025 року.
Суддя В.С. Ломака