вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
21 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/184/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., розглянувши матеріали
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології", м. Ужгород
про стягнення 114 118,03 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" про стягнення 114 118,03 грн заборгованості за договором оренди землі № 2429/1 від 28.07.2023, обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем належним чином зобов'язання щодо оплати орендної плати в повному обсязі за період з березня 2018 року по грудень 2024 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/184/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що справа № 907/184/25 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Вказана ухвала суду була надіслана відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки суду про відправлення на зворотному боці ухвали, яка була повернута органом поштового зв'язку без вручення відповідачу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
25.03.2025 за вх.№ 02.3.1-02/2858/25 на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі від відповідача.
26.03.2025 за вх.№ 02.3.1-02/2915/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивача з запереченнями щодо додаткових пояснень відповідача.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди землі № 2429/1 від 28.07.2023 в частині своєчасної оплати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:18:001:0298 в період з 05.03.2018 по грудень 2024 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 76 979,95 грн (враховуючи при цьому часткову оплати відповідача в період з 12.09.2023 по 30.01.2025 на загальну суму 25 494,99 грн), на яку відповідно до умов договору позивачем нараховано 35 369,10 грн штрафу та 1 768,98 грн пені, з вимогами про стягнення яких Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до господарського суду.
Правова позиція відповідача.
Відповідач, відповідно до поданих додаткових пояснень, визнає наявність заборгованості щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі № 2429/1 від 28.07.2023.
Водночас повідомляє суд, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" перебуває у стані припинення та має суттєві фінансові труднощі, що, в свою чергу, суттєво впливає на його фінансово-господарську діяльність та можливість своєчасно виконувати договірні зобов'язання. Зокрема, на підставі наведеного, відповідач заявляє про зменшення штрафних санкцій, а саме до 10% від суми нарахованого штрафу та до 10% від суми нарахованої пені. Додатково обґрунтовує заявлене клопотання надмірністю загальної суми штрафних санкцій в порівнянні з основною сумою боргу.
Також, відповідач наголошує, що позивачем не наведено доказів щодо понесення орендодавцем збитків, внаслідок невиконання орендарем своїх зобов'язань з оплати орендної плати або ж, що розмір завданих збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно з умовами договору.
Заперечення позивача.
Позивач, відповідно до поданої заяви від 26.03.2025, заперечує проти зменшення на 90% нарахованих та заявлених до стягнення суми пені та штрафу, оскільки таке зменшення фактично нівелює мету існування штрафу та пені як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Спростовує і посилання відповідача на перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" у стані припинення, оскільки на момент виникнення заборгованості за договором, звернення позивача до суду (17.02.2025) та відкриття провадження у даній справі (20.02.2025) відповідач не перебував у стані припинення, рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" про припинення вказаної юридичної особи в результаті її ліквідації внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.03.2025.
Також, на думку позивача, стягнення з відповідача штрафу та пені в загальному розмірі 37 138,08 грн є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним договором оренди землі № 2429/1 від 28.07.2023.
28.07.2023 між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" (далі - орендар) на підставі рішення Ужгородської міської ради № 1351 від 27.06.2023 укладено договір оренди землі № 2429/1 (далі - договір) строком на 3 роки.
Відповідно до пунктів 1, 2 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16, площею 0,0770 га. Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:18:001:0298.
Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 28.07.2023 на виконання умов договору земельна ділянка площею 770 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 16, передана в оренду відповідачу.
Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2023 рік становить 574 828,10 грн згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданим Управлінням надання адміністративних послуг Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області (електронні послуги) № НВ-2100192242023 від 25.04.2023.
Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 17 244,84 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісяця протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного місяця) в розмірі 1 437,07 грн (пункти 10, 11 договору).
Відповідно до пункту 12 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Пунктом 13 договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором;
- зміни нормативної грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;
- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;
- інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 14 договору передбачена відповідальність за невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:
- у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;
- справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 даного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (пункт 33 договору).
Так, пунктом 27 договору унормовано право орендодавця, зокрема, в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень.
У пункті 30 договору визначені обов'язки орендаря, зокрема, самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
Пунктом 40 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством. Даною угодою сторони дійшли згоди щодо зобов'язання орендаря, а орендар зобов'язався свою чергу сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 05.03.2018 до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства (виходячи з розміру нормативної грошової оцінки у відповідний період) із врахуванням пунктів 5, 10, 11, 30 та 27 даного договору, в т.ч. з самостійним індексуванням орендарем розміру такої плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель, визначеної у порядку встановленим чинним законодавством кумулятивним способом.
Право власності територіальної громади Ужгородської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:18:001:0298 підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 412188143 від 07.02.2025; дата державної реєстрації права власності - 28.08.2023 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.08.2023 № 69087152), право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" зареєстроване 28.08.2023 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.08.2023 № 69087152).
За доводами позивача, відповідач не виконував належним чином зобов'язання з оплати за землю за фактичне її використання з 05.03.2018 по грудень 2024 року.
Згідно з даними Держгеокадастру у 2022 році коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки склав 1,15. В свою чергу, проіндексований розмір нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки у 2022 році становив 499 850,52 грн (574 828,10 грн*1,15).
Виходячи із 3% річної ставки орендної плати за землю, що затверджена рішенням Ужгородської міської ради "Про порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради" № 1651 від 19.02.2015 та передбачена пунктом 10 договору, розмір річної орендної плати у 2022 році склав 14 995,51 грн.
Отже, розмір місячної орендної плати у 2022 році становить 1 249,62 грн (499 850,52 грн*3%/12).
Згідно з даними Державної служби статистики України та відповідно до листа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0-222-323/2-23 від 12.01.2022 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) за 2021 рік становив 1,1.
Отже, проіндексований розмір нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, який був погоджений сторонами при укладенні договору, у 2021 році становив 454 409,56 грн (499 850,52 грн*1,1).
Виходячи із 3% річної ставки орендної плати за землю, розмір річної орендної плати у 2021 році склав 13 632,29 грн. Отже, розмір місячної орендної плати у 2021 році становить 1 136,02 грн (454 409,56 грн *3%/12).
Згідно з даними Державної служби статистики України та відповідно до листа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 22-28-0.222-171/2-21 від 06.01.2021 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) за 2017-2020 роки становив 1,0.
Отже, у 2017-2020 роках лишились незмінними нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка становила 454 409,56 грн, та розмір місячної орендної плати, який складав 1136,02 грн/міс.
Як вбачається з наданих позивачем банківських виписок, відповідачем здійснювалась часткова оплата орендної плати: 11.09.2023 на суму 1 622,45 грн, 28.09.2023 на суму 1 437,07 грн, 31.10.2023 на суму 1 437,07 грн, 28.11.2023 на суму 1 437,07 грн, 28.12.2023 на суму 1 437,07 грн, 19.02.2024 на суму 1 510,35 грн, 15.03.2024 на суму 1 510,35 грн, 18.04.2024 на суму 1 510,35 грн, 31.05.2024 на суму 1 510,35 грн, 27.06.2024 на суму 1 510,35 грн, 31.07.2024 на суму 1 510,35 грн, 29.08.2024 на суму 1 510,35 грн, 30.09.2024 на суму 1 510,35 грн, 30.10.2024 на суму 1 510,35 грн, 28.11.2024 на суму 1 510,35 грн, 27.12.2024 на суму 1 510,35 грн та 29.01.2025 на суму 1 510,35 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-координаційний центр "Будівельні технології" з орендної плати за договором, така станом на 10.02.2025 склала 76 979,95 грн, на яку у відповідності до пункту 14 договору відповідачу нараховано 35 369,10 грн штрафу та 1 768,98 грн пені, з вимогами про стягнення яких було подано даний позов до суду.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (стаття 4 Закону України "Про оренду землі").
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").
Як свідчать матеріали справи, 28.07.2023 між сторонами у справі укладено договір оренди землі.
Пунктом 5 договору сторонами унормовано порядок здійснення орендної плати, а саме: орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, яка станом на 2023 рік складає 574 828,10 грн у грошовій формі та становить 17 244,84 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісяця протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного місяця) в розмірі 1 437,07 грн (пункти 10, 11 договору).
Матеріалами справи встановлено та підтверджено належними і допустимими доказами здійснення відповідачем сплати орендної плати за фактичне використання земельної ділянки з моменту укладення договору по грудень 2024 року без прострочення таких оплат.
Отже, з урахуванням наявності документального підтвердження здійснення відповідачем сплати орендної плати з моменту укладення договору по грудень 2024 року, суд доходить обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором.
Щодо посилання позивача на 40 пункт договору, згідно з яким орендар зобов'язався сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 05.03.2018 до моменту державної реєстрації права оренди землі та врахування здійснених відповідачем оплат в рахунок погашення заборгованості, яка виникла з березня 2018 року, суд зазначає наступне.
За змістом частин 2, 3 статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Приписами частин 1-3 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Таким чином, встановлена частиною 3 статті 631 ЦК України можливість сторін договору поширити застосування договору до відносин між сторонами, що виникли до укладення договору передбачає очевидну наявність певних правовідносин між сторонами, які виникли ще до укладення договору та врегульовуються сторонами постфактум, про що безпосередньо зазначається в тексті договору.
Водночас, позивачем не надано суду доказів безпосереднього користування відповідачем земельною ділянкою з 05.03.2018 до моменту укладення договору оренди землі № 2429/1 від 28.07.2023 та підписання сторонами 28.07.2023 акта приймання-передачі земельної ділянки чи здійснення на ній підприємницької діяльності, а матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності між сторонами господарських правовідносин з 05.03.2018, що виключає можливість застосування до умов договору приписів частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (стаття 289 Податкового кодексу України).
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 учасники цивільних правовідносин мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин 2 та 3 статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини 1 вказаної статті).
Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини 1 статті 3, частина третя статті 509 Цивільного кодексу України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на орендаря не може покладатись обов'язок сплачувати орендну плату за час до фактичного отримання земельної ділянки в оренду, а саме по собі зазначення в договорі обов'язку орендаря сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 05.03.2018 без доведення орендодавцем фактичного користування з цього часу земельною ділянкою відповідачем, беручи до уваги те, що за своєю суттю орендна плата є платою саме за час користування річчю та не може довільно змінюватися порядок її формування сторонами в договорі, - не дає підстави для нарахування орендної плати.
Таким чином, судом встановлено, що в спірних правовідносинах у відповідача відсутній обов'язок зі сплати саме орендної плати за землю в період з 05.03.2018 по 27.08.2023, а сплата відповідачем орендної плати за укладеним між сторонами договором за період з 28.07.2023 по грудень 2024 року підтверджена належними та допустимими доказами, позивачем не заперечена, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати за землю за період з 05.03.2018 по грудень 2024 року, а також нарахованих позивачем штрафу та пені не підлягають задоволенню.
Відповідні висновки в контексті аналогічних правовідносин щодо підстав для застосування до умов договору оренди приписів частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України викладені також і в постановах Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 у справі № 907/508/23, від 27.01.2025 у справі № 907/503/24, від 20.01.2025 у справі № 907/502/24, які суд вважає за необхідне застосувати в спірних правовідносинах.
При цьому у розгляді спору у даній справі суд, надаючи оцінку посиланням відповідача у додаткових поясненнях про визнання ним заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 28.07.2023 №2429/1, також враховує положення частини 4 статті 191 ГПК України, за замістом якої визнання відповідачем позову є підставою для задоволення позову лише за наявності для цього законних підстав та відсутності порушення прав чи інтересів інших осіб. Тобто, саме по собі посилання відповідача на визнання позову не є достатньою правовою підставою для висновку щодо виникнення між сторонами фактичних орендних правовідносин за період з 05.03.2018 і до укладення відповідного договору оренди земельної ділянки.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, № 303-А. пункт 29).
Відтак, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу судом до уваги не беруться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати зі сплати судового збору на підставі статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача у справі.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 23.05.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко