ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
30 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/771/21
За позовом Заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави в особі Перечинської міської ради, м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області, Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Перечинський лісохімічний комбінат», м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 14 708 653,52 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Мацнєва О.В.
представники:
Прокуратури - Черненко С.С., прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури
Позивача 1 - не з'явився
Позивача 2 - не з'явився
Відповідача (в режимі відеоконференції) - Черкасова О.В., адвокат, ордер
серії ДП №2897/021 від 08.11.2021
Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Перечинської міської ради, м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області, Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Перечинський лісохімічний комбінат», м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 14 708 653,52 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.09.2021 суддею Ушак І.Г. відкрито провадження у справі №907/771/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.11.2021. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копій такого прокурору та позивачам, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачам строк для надання суду та відповідачеві відповідей на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копій відзиву.
Ухвалами суду від 03.11.2021, 18.11.2021, 16.12.2021, 17.02.2022, 24.03.2022, 11.05.2022, 27.07.2022, 13.09.2022 та 24.01.2023 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.
У зв'язку із припиненням повноважень головуючої судді Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області №02-02/62/23 від 14.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи №907/771/21.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 справу №907/771/21 розподілено судді Пригарі Л.І.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Пригара Л.І.) від 03.04.2023 прийнято справу №907/771/21 до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 11.05.2023. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою.
Ухвалами суду від 11.05.2023, 20.06.2023 та 17.08.2023 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.10.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/771/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 16.11.2023. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.
Ухвалами суду від 16.11.2023, 06.02.2024 та 20.03.2024 судові засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.
В судовому засіданні 09.05.2024 судом за участю прокурора та уповноважених представників позивача 2 і відповідача постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 11.06.2024. Явка уповноважених представників учасників процесу в судове засідання визнана судом на власний розсуд.
Ухвалами суду від 11.06.2024 та 06.09.2024 судові засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.
В судовому засіданні 01.10.2024 судом за участю прокурора у процесі та уповноважених представників позивача 2 і відповідача проголошено перерву до 31.10.2024.
В судовому засіданні 31.10.2024 судом у присутності прокурора та уповноважених представників позивача 2 і відповідача постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 27.11.2024.
Ухвалами суду від 27.11.2024, 19.02.2025 та 25.03.2025 судові засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.
Позивач 1 - Перечинська міська рада - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила.
Поданим через підсистему “Електронний суд» клопотанням б/н від 29.04.2025 (вх. №02.3.1-02/4086/25 від 29.04.2025) представник позивача 2 - Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - просить відкласти судове засідання, призначене на 30.04.2025, на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити в останнє явку уповноваженого представника через його перебування у відпустці.
Розглянувши подане представником позивача 2 клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.
Згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі “Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 сформулював правовий висновок про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки.
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі №910/12842/17, від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, від 07.07.2022 у справі №918/539/16, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У даному контексті суд звертає увагу на те, що представник позивача 2 не зазначила об'єктивної неможливості проведення судового засідання, призначеного на 30.04.2025, без її участі.
Що ж стосується наведених останньою обставин в обґрунтування причин її неявки в судове засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Позивач 2, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвалою суду від 25.03.2025 явка учасників справи в судове засідання 30.04.2025 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Водночас ураховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а також те, що суд визнав необов'язковою явку учасників процесу в судове засідання, в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача 2 про час та місце розгляду справи, і наданих суду документальних доказів достатньо для вирішення спору по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника позивача 2 про відкладення судового засідання на іншу дату.
Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивачів 1 та 2 за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
В судовому засіданні 30.04.2025 судом у присутності прокурора у процесі та уповноваженого представника відповідача проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Прокурор просить задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на те, що в ході вивчення матеріалів кримінального провадження №42015070130000004 від 21.09.2015 за обвинуваченням головного фахівця з охорони навколишнього середовища Товариства з додатковою відповідальністю “Перечинський лісохімічний комбінат» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, встановлено, що через неналежне виконання окремими посадовими особами відповідача своїх посадових обов'язків допущено порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме, забруднення хімічними речовинами - фенолами - ґрунтів земельної ділянки площею 4,6707 га за адресою: вул. Ужанська (Червоноармійська), 25, м. Перечин, Закарпатська область.
За доводами прокурора, означену земельну ділянку, котра знаходиться в комунальній власності Перечинської міської ради, відповідач використовує на підставі укладеного між останнім та позивачем 1 Договору оренди землі №420-321-АF07 від 29.11.2007, строк якого продовжено на 5 років відповідно до підписаної сторонами Додаткової угоди від 18.01.2019.
Прокурор вказує, що в ході проведення розслідування у кримінальному провадженні №42015070130000004 від 21.09.2015 слідчим було проведено огляд орендованої відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2123255100:01:003:0115, за результатами якого виконано відбір проб ґрунту та насипу з відходів.
Водночас прокурор звертає увагу, що на підставі акту відбору проб ґрунту №07-06-16-1 від 07.06.2016 Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області 09.06.2016 було проведено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних на вищевказаній земельній ділянці, за наслідками якого встановлено забруднення останніх фенолами.
За доводами прокурора, висновком судової інженерно-технічної експертизи №1631/1632 від 25.10.2019 підтверджено, що земельна ділянка, яка використовується відповідачем, є забрудненою хімічними речовинами - фенолами, а також встановлено, що досліджуване забруднення ґрунтів ділянки негативно впливає на навколишнє природне середовище і створює небезпеку для довкілля, а відтак, - і життю та здоров'ю людей. Крім того, прокурор зазначає, що в даному випадку наявним є порушення вимог природоохоронного законодавства, яке з технічної точки зору пов'язане з діяльністю відповідальних осіб з охорони навколишнього природного середовища ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат».
Прокурор стверджує, що на підставі вищевказаного висновку експерта Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області 26.03.2020 проведено розрахунок розмірів шкоди, зумовленої забрудненням фенолами орендованої відповідачем земельної ділянки по вул. Ужанська (Червоноармійська), 25 в м. Перечин Закарпатської області, яка становить 14 708 653,52 грн та обрахована відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171 від 27.10.1997 (з подальшими змінами).
Прокурор наголошує, що правомірність нарахування вказаної шкоди підтверджено Перечинським районним судом, який 06.05.2021 розглянув кримінальне провадження №42015070130000004 від 21.09.2015 по обвинуваченню ОСОБА_1 - головного фахівця з охорони навколишнього середовища ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат» - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.
За твердженням прокурора, судом встановлено, що Полянський М.В., перебуваючи на посаді начальника сектору охорони праці на ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат», а також у порядку суміщення посад - головним фахівцем з охорони навколишнього середовища та відповідальною особою за координацію цехів з питань охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, за ходом виконання приписів та природоохоронних заходів, за розроблення та погодження дозволів на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат», на утворення і розміщення відходів, на спеціальне водокористування, 2-ТП (повітря), за дотриманням вимог з охорони навколишнього природного середовища (атмосферне повітря, ґрунти, водні об'єкти) в межах території підприємства, включаючи орендовані земельні ділянки, не виконав покладені на нього обов'язки, допустив службову недбалість та не вжив відповідних заходів щодо належної утилізації органічної сполуки “фенол», яка утворюється під час виробництва деревновугільної продукції на підприємстві, що, у свою чергу, спричинило тяжкі наслідки у вигляді забруднення земель шкідливими для життя, здоров'я людей та довкілля речовинами внаслідок порушення спеціальних правил та створило небезпеку для життя, здоров'я людей та довкілля, чим заподіяв охоронюваним законом державним інтересам матеріальну шкоду на суму 14 708 653,52 грн, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.
Прокурор вказує, що ухвалою Перечинського районного суду від 06.05.2021 кримінальне провадження №42015070130000004 від 21.09.2015 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, тобто з нереабілітуючих обставин, - у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
Таким чином, прокурор зауважує, що внаслідок службової недбалості службових осіб відповідача охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони навколишнього природного середовища завдано шкоду в розмірі 14 708 653,52 грн, яка підлягає стягненню у примусовому порядку з її заподіювача - ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат».
В обґрунтування підстав для звернення до суду та наявності фактичного порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.
За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» направлено на адреси Перечинської міської ради та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області листи-запити №15-985ВИХ-21 від 28.07.2021 та №15-1166ВИХ-21 від 07.09.2021 відповідно щодо встановлення факту вжиття позивачами заходів із відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу (в тому числі, в судовому порядку - шляхом стягнення з відповідача суми 14 708 653,52 грн завданої шкоди). Водночас останніми таких заходів не вжито, що, на переконання прокурора, і зумовлює підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.
Позивачі 1 та 2 - Перечинська міська рада і Державна екологічна інспекція у Закарпатській області - письмово висловленої позиції щодо заявленого прокурором позову суду не подали.
Відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву б/н від 22.11.2021 (вх. №02.3.1-02/8471/21 від 23.11.2021), за змістом якого стверджує про те, що в Закарпатської обласної прокуратури відсутні підстави та повноваження щодо звернення до суду з даним позовом, оскільки хронологія дій останньої свідчить про їх формальність, зокрема, судовий збір прокуратурою був сплачений на другий день від повідомлення позивачів про намір звернутися до суду, тобто за відсутності доказів на підтвердження факту отримання означених повідомлень та з ненаданням достатнього часу для вжиття заходів реагування з боку відповідних органів.
За доводами відповідача, про формальність дій прокурора також свідчить той факт, що знаючи і усвідомлюючи, що всі матеріали щодо завдання шкоди приєднані до кримінального провадження, прокурор разом із листами про необхідність вжиття заходів захисту прав і повідомленнями не направив копії таких матеріалів ні Перечинській міській раді, ні Держекоінспекції.
На думку відповідача, прокурором фактично не надано розумного строку відповідним органам для можливості відреагувати на порушення інтересів держави та самостійно звернутися із позовом до суду; крім того, відсутність коштів на сплату судового збору, на яку зіслалися позивачі у відповідях на запити прокурора, не є триваючою обставиною й не перешкоджає останнім звернутися до суду після отримання відповідних видатків.
Відповідач наголошує, що відбір проб ґрунту виконано державним інспектором екологічної інспекції Закарпатської області в ході позапланового заходу, за наслідками якого складений акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 07.06.2016.
При цьому, за твердженням відповідача, обставина відбору ґрунтів у межах проведення позапланового заходу встановлена у висновку експерта №1631/1632 від 25.10.2019, а також безпосередньо в акті відбору проб ґрунту №07-06-16-1 від 07.06.2016 (де міститься посилання на наказ Державної екологічної інспекції у Закарпатській області №299 від 06.06.2016 про призначення позапланового заходу).
За доводами відповідача, оскільки акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства та акт відбору проб ґрунту складені 07.06.2016, протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №07-06-16-1, яким нібито встановлено перевищення вмісту фенолів летких, - 09.06.2016, а позов про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, який ґрунтується на вищезазначених акті відбору ґрунту та протоколі вимірювання показників останнього, поданий 20.09.2021 року, прокурором пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог згідно з частиною 4 статті 257 Цивільного кодексу України.
Із посиланням на приписи Земельного кодексу України і Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель» відповідач наголошує, що Державна екологічна інспекція у Закарпатській області, встановивши в акті позапланової перевірки від 07.06.2016, що ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат» використовується земельна ділянка площею 4,6707 га для розміщення тирси деревної, відібравши проби ґрунтів та склавши 09.06.2016 протокол вимірювань показників складу та властивостей останніх, тобто з моменту виявлення порушення, мала всі підстави, права і повноваження щодо вжиття заходів, спрямованих на визначення збитків та їх стягнення з відповідача, зокрема, шляхом подання відповідного позову до суду.
На переконання відповідача, існування та результати кримінального провадження №42015070130000004 від 21.09.2015 за обвинуваченням головного фахівця з охорони навколишнього середовища ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, враховуючи об'єктивну сторону цих правопорушень, ніяким чином не впливало і не могло вплинути на підстави, права і повноваження Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо вжиття заходів, спрямованих на визначення збитків та їх стягнення з відповідача.
Відповідач звертає увагу, що позапланова перевірка від 07.06.2016, в ході якої відібрані зразки ґрунту, проведена Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області безпідставно і є незаконною, а отже всі докази, отримані в ході такої перевірки, є недопустимими, оскільки дозвіл на проведення останньої Кабінетом Міністрів України в 2016 році не видавався, а на момент її призначення норми КПК України (п. 4 ч. 2 ст. 40 та п. 6 ч. 2 ст. 36 КПК України), які уповноважували слідчого та прокурора призначати перевірки, були виключені на підставі Закону України “Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014.
За доводами відповідача, ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 01.06.2016 у справі №304/695/16-к ані дозволу, ані зобов'язання на призначення позапланової перевірки не надавалося, а, натомість, було лише надано дозвіл старшому слідчому за участю спеціалістів екологічної інспекції в Закарпатській області на проведення огляду земельної ділянки з можливістю відібрання зразків ґрунту у разі необхідності.
Відтак, на думку відповідача, отримавши ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області у справі №304/695/16-к, Державна екологічна інспекція Закарпатської області зобов'язана була перевірити, чи можливе виконання такого рішення слідчого судді контролюючим органом, не виходячи за межі повноважень, які надані йому Законом; водночас фактично Державна екологічна інспекція Закарпатської області вийшла за межі своїх повноважень та за межі ухвали слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області у справі №304/695/16-к.
Відповідач також вказує, що постанова Кабінету Міністрів України №408 від 13.08.2014 “Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» вичерпала свою дію в часі протягом серпня-грудня 2014 року, а тому, застосовувати її норми під час призначення та проведення перевірок у 2016 році неможливо.
За твердженням відповідача, в силу приписів ст. 77 ГПК України, враховуючи незаконність проведення позапланової перевірки, акт відбору проб ґрунту №07-06-16-1 від 07.06.2019 та протокол вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів №07-06-16-1 від 09.06.2016, на підставі якого, зокрема, здійснений розрахунок розміру шкоди, а також складений висновок експерта, є недопустимими доказами та не можуть братися до уваги судом.
Відповідач також наголошує, що з висновку експерта №1631/1632 від 25.10.2019 вбачається, що дослідження проводилося на підставі матеріалів кримінального провадження №42015070130000004, аналізу нормативної документації та співставлення даних, водночас той факт, що акт позапланової перевірки від 07.06.2016, акт відбору проб ґрунту №07-06-16-1 від 07.06.2019 та протокол вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів №07-06-16-1 від 09.06.2016 є недопустимими доказами, ставить під обґрунтований сумнів вірність та достовірність вихідних даних, на підставі яких базується висновок експерта №1631/1632 від 25.10.2019.
При цьому, як стверджує відповідач, із висновку експерта №1631/1632 від 25.10.2019 не видається можливим встановлення методик, які були використані судовим експертом Артишко М.В., та чи використані відповідні методи дослідження і методики проведення судових експертиз, як цього вимагає Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, затверджена наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, у тому числі методики, внесені до Реєстру методик проведення судових експертиз, що ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1666/5 від 02.10.2008, і наведене, у свою чергу, свідчить про те, що жодна з методик, які мають бути застосовані за видами експертної діяльності “10.19 Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об'єкти довкілля», судовим експертом не застосована, що додатково ставить під сумнів об'єктивність та достовірність складеного останнім висновку експертизи.
На переконання відповідача, викликає обґрунтований сумнів у достовірності та об'єктивності висновку експерта №1631/1632 від 25.10.2019 і той факт, що постанова слідчого про призначення експертизи надійшла до ЛНДІСЕ 24.03.2017, виконання експертизи доручено старшому судовому експерту Артишко Марті Василівні, якій свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №375 видане 12.10.2018, і, при цьому, ще 11.04.2017 супровідним листом ЛНДІСЕ №1981 на адресу старшого слідчого нібито було направлено клопотання експерта про відтермінування виконання судової експертизи.
За доводами відповідача, якщо до кінця 2018 року був відсутній фахівець із певної галузі спеціальних знань, то за приписами п. 4.1. Інструкції №53/5, керівник експертної установи повинен був повідомити про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), та повернути матеріали справи без виконання.
Крім того, відповідач звертає увагу, що на клопотання експерта про надання додаткових матеріалів від 28.12.2018 старшим слідчим лише 04.03.2019 було направлено до ЛНДІСЕ акт відбору проб ґрунтів від 07.06.2016 та протокол вимірювання від 09.06.2019, тобто майже через півтора року після призначення експертизи та надання матеріалів кримінальної справи виявляється факт ненадання експерту основних документів, які лягли в основу експертного висновку.
Відповідач зазначає, що всупереч вимогам Інструкції №53/5, вступна частина висновку експерта не містить відомостей про надані матеріали справи (у тому числі, виду (назви) матеріалів (документів) та кількості аркушів), запису про відповідність матеріалів та об'єктів, що надійшли до експертної установи (експерта), матеріалам, зазначеним у документі про призначення експертизи (залучення експерта); описова частина не містить обґрунтування способів, засобів, методів дослідження та умови їх застосування.
На переконання відповідача, викликає обґрунтований сумнів у достовірності та об'єктивності висновку експерта №1631/1632 від 25.10.2019 і той факт, що експерт не надав жодної оцінці тому факту, що державним інспектором Лехман К.М. при відборі проб ґрунту не були дотримані Положення ГОСТ 17.4.4.02-84 та ГОСТ 17.4.3.01-83, а саме, не складались затверджені в додатках обов'язкові документи, такі як паспорт обстежуваної ділянки, опис ґрунтів, опис пробного майданчика, що фактично унеможливлює встановлення розташування пробних майданчиків та визначення наявних на них ґрунтів; із акту не вбачається, що при відібранні проб були враховані профіль із ґрунтових горизонтів або шарів із таким розрахунком, щоб у кожному випадку проба була частиною ґрунту, типовою для генетичних горизонтів або шарів даного типу ґрунту.
Відповідач зауважує, що при відборі точкових проб і складанні об'єднаної проби, у процесі транспортування і зберігання ґрунтових проб не була виключена можливість їх вторинного забруднення, оскільки проби не опечатувались за допомогою спеціальних засобів чи за участю свідків; у порушення вимог ГОСТ 17.4.3.01-83, в акті відбору вказано, що проби упаковані в поліетиленові ємності (замість скляних банок із притертими пробками, як цього вимагають приписи п. 11 ГОСТ 17.4.3.01-83).
Водночас відповідач вказує, що всупереч здоровому глузду, у висновку експерта зазначено, що за протоколами вимірювань показників складу і властивостей ґрунтів вимоги ГОСТ 17.4.3.01-83 дотримано.
На думку відповідача, без визначення конкретного періоду забруднення земельної ділянки, моменту, коли забруднення або псування земель створило небезпеку для життя, здоров'я, людей або для довкілля, відсутні правові підстави визначення ОСОБА_1 , який приступив до своїх обов'язків із 2012 року (був прийнятий на роботу), суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 Кримінального кодексу України, а ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат», яке отримало земельну ділянку в оренду у 2007 році, - особою, яка завдала шкоду.
Таким чином, відповідач наголошує, що висновок експерта №1631/1632 від 25.10.2019 без наявної в ньому вказівки періоду забруднення земельної ділянки і моменту, коли забруднення або псування земель створило небезпеку для життя, здоров'я, людей або для довкілля, не має значення як для кримінального провадження, так і для даної справи.
Відповідач також звертає увагу, що експерт не надав жодної оцінки суперечливості наданих документів, за якими різниця між величинами площі земельної ділянки складає 293 кв.м., зазначивши у висновку про забруднення фенолами ділянки площею 4,7 га (в той час, як за умовами Договору оренди від 29.11.2007 відповідачу в користування надана земельна ділянка площею 4,6707 га).
За доводами відповідача, експерт не надав жодної оцінки впливу різниці у площі земельної ділянки на обґрунтованість подальших результатів вимірювання хімічних показників (у тому числі, фенолів), тому факту, що в акті відбору проб місце відібрання фонової проби (яка береться як еталон для порівняння) зазначено лише як “на півночі від місця складування відходів» (тобто фактично відсутня прив'язка до місцевості відбору фонової проби та ідентифікація місця відбору).
Відповідач вказує, що з висновку експерта вбачається, що схема відібраних точок проб, яка повинна бути додатком до акту відбору проб, взагалі не була предметом дослідження (висновок не містить жодної згадки та жодного аналізу цього документа); експерт не надав жодної оцінки тому факту, що ані акт відбору проб, ані протокол вимірювання не містять кадастрового номера земельної ділянки або іншої ідентифікуючої ознаки, які би дали змогу ідентифікувати, на якій саме земельній ділянці були відібрані проби.
Відповідач стверджує, що надана Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області копія нібито схеми відібраних точок проб ґрунтів не містить ідентифікуючих ознак, що саме цей документ є схемою точок проб ґрунтів, відібраних 07.06.2016, зокрема, відсутніми є його назва та дата складання, в документі у верхньому правому куті зазначено “Додаток», але відсутня інформація, додатком до чого саме є цей документ; при цьому, відповідно до змісту самого документа та проєкту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 2123255100:01:003:0115, що є в наявності у відповідача, цей документ є складовою проєкта землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 2123255100:01:003:0115.
Відповідач наголошує, що відбори проб ґрунтів відібрані не по периметру земельної ділянки, а лише в межах частини останньої (не виходячи за межі дії обмеження (охоронна зона водопроводу), тобто дані, зазначені в акті відбору проб є недостовірними; крім того, фонова проба відібрана в межах самої земельної ділянки, яка нібито є забрудненою, і в межах цієї ділянки фонова проба була встановлена на рівні 0,157 мг/кг, що прямо свідчить про необґрунтованість, неправдивість та суперечливість результатів вимірювання.
Відповідач зауважує, що додаткові позначення “1.1» , “1.2» , “1.3» , “1.4», “1.5» та “фон» зроблені без вказівки конкретних координат, що фактично унеможливлює встановлення площі ділянки, на якій були відібрані проби.
Із посиланням на п. 3 Договору оренди землі від 29.11.2007 відповідач стверджує про те, що оскільки глибина відбору проб складає 0,2 м, експерт не надав жодної оцінки розміщенню на земельній ділянці капітальної споруди та впливу цього факту на правомірність урахування 0,289 га в загальну площу відбору при здійсненні вимірювань показників та обґрунтованості висновків щодо забруднення земельної ділянки площею 4,7 га.
За доводами відповідача, експерт, відповідаючи на поставлене йому питання №2, не навів жодного способу, засобу, методу, джерел, на підставі яких зроблено висновок; в описовій частині немає жодного посилання на будь-які нормативи та показники, які б дозволили здійснити перевірку обґрунтованості та вірогідності зроблених висновків.
Відповідач вказує, що в порушення вимог законодавчих актів експерт вийшов за межі своїх повноважень та відповів на запитання, яке йому не ставилось, а тому відповідь на питання №3 взагалі не повинна братися до уваги та не може бути належним доказом у справі.
На думку відповідача, розрахунок визначення розмірів шкоди від 26.03.2020 виконаний на підставі доказів, які, в силу приписів ст. 77 ГПК України, є недопустимими; крім того, означений розрахунок містить зовсім іншу площу забрудненої земельної ділянки, яка не міститься ні в акті відбору проб, ні у протоколі вимірювання, ні у висновку експерта, що, у свою чергу, свідчить про неправильність визначення розміру шкоди.
Покликаючись на положення п. 4.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997, відповідач вказує, що розрахунок шкоди здійснений із пропуском встановлених строків його проведення.
За доводами відповідача, посилання прокурора в позовній заяві, зокрема, на те, що правомірність нарахування шкоди нібито підтверджена Перечинським районним судом, не відповідає дійсності, оскільки обвинувальний вирок у справі №304/1258/20 відсутній, а клопотання про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав подано представником підозрюваного на стадії підготовчого провадження, яка не передбачає розгляду справи по суті з безпосереднім дослідженням доказів та наданням їм правової оцінки, у тому числі, щодо належності, обґрунтованості тощо.
Відповідач наголошує, що відсутність його вини у заподіянні шкоди та взагалі відсутність самої шкоди, зокрема, підтверджується наявністю у відповідача передбачених вимогами чинного законодавства дозвільних документів на розміщення та складування відходів, актами перевірок дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ТДВ “Перечинський ЛХК», у яких порушення в частині відходів та охорони земель не зафіксовані, або зазначено, що порушення норм земельного законодавства не виявлено.
Крім того, відповідач додатково зазначає, що тирса і тріска деревна, які були розміщені на земельній ділянці за кадастровим номером 2123255100:01:003:0115, є добривом і покращувачем ґрунту і використовується підприємством саме як добриво в рамках запровадження заходів з охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів.
Водночас відповідачем заявлено про застосування позовної давності з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
За змістом надісланої на адресу суду відповіді на відзив б/н від 29.11.2021 (вх. №02.3.1-02/8813/21 від 02.12.2021) представник позивача 2 стверджує про те, що у спірних правовідносинах Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області захід державного нагляду (контролю) не проводився, натомість, згідно з наказом №299 від 06.06.2016, на виконання ухвали слідчого судді Перечинського районного суду від 01.06.2016 №304/695/16-к, спеціалісти інспекції були направлені для огляду та взяття зразків ґрунту із земельної ділянки, яка перебуває в користуванні відповідача.
Наведене, за доводами представника позивача 2, свідчить про те, що спеціалісти Державної екологічної інспекції у Закарпатській області залучалися до огляду місця події в рамках кримінального провадження, а не здійснювали захід державного нагляду (контролю) в порядку Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Представник позивача 2 зазначає, що 26.03.2020, на виконання листа старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Закарпатській області №893/106/7-220 від 11.02.2020, враховуючи висновок експерта №1631/1632 від 25.10.2019 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, інспекцією проведено розрахунок визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.
Представник позивача 2 наголошує, що відбори проб ґрунтів не повинні були проводитися по периметру земельної ділянки, як зазначено у відзиві на позовну заяву, а також, що дозволяється визначати адресу місцезнаходження земельної ділянки та встановлювати напрямок, у якому відібрано проби.
За твердженням представника позивача 2, проба ґрунтів на земельній ділянці, де складуються відходи, та фонова проба ґрунтів відбирались в ідентичних природних умовах та за допомогою однакових засобів вимірювальної техніки (рулетка) та допоміжного обладнання (лопата); крім того, в першу чергу, лопатою відбирались проби ґрунтів на земельній ділянці, де складуються відходи, а проби ґрунтів із фонової території були відібрані в останню чергу тим самим допоміжним обладнанням - лопатою.
Представник позивача 2 зауважує, що за результатами інструментально-лабораторного контролю вміст забруднюючих речовин у фоновій пробі виявився значно меншим, ніж у пробі ґрунтів земельної ділянки, де складуються відходи, що виключає можливість вторинного забруднення проби ґрунтів, відібраної на земельній ділянці, де складуються відходи.
При цьому, представник позивача 2 звертає увагу, що проби ґрунтів не належать до поняття “продукція» у розумінні Закону України “Про захист прав споживачів», і поводження з ними не регулюється Законом України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», а визначається нормативними документами, що використовуються при відборів проб ґрунтів, якими не передбачено опечатування останніх.
Представник позивача 2 зазначає, що всі додатки до ГОСТ 17.4.3.01-83 та ГОСТ 17.4.4.02-84, а саме, додаток А - паспорт обстеженої ділянки, додаток Б - бланк опису ґрунту, додаток В - бланк опису пробної площадки для здійснення екологічного контролю, носять рекомендаційний характер, оскільки спеціалісти Державної екологічної інспекції у Закарпатській області під час здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства в частині відбору проб зобов'язані використовувати бланки актів відбору проб та складати протоколи вимірювань показників складу та властивостей за формами, затвердженими наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №179 від 19.04.2013.
Прокурор через канцелярію суду подав відповідь на відзив №12-2339-21/136 від 06.12.2021 (вх. №02.3.1-02/8904/21 від 07.12.2021), за змістом якої стверджує про те, що твердження відповідача про відсутність у Закарпатської обласної прокуратури підстав та повноважень щодо звернення до суду з даним позовом є безпідставними, позаяк процедуру та порядок, передбачені статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурором дотримано, зокрема, листом від 29.07.2021 повідомлено Перечинську міську раду про встановлення факту порушення вимог природоохоронного законодавства під час проведення діяльності відповідачем із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.
Водночас прокурор вказує, що у відповіді від 09.08.2021 на згаданий лист Перечинська міська рада повідомила обласну прокуратуру, що у зв'язку з обмеженістю бюджетних призначень на оплату судового збору, вона не має можливості стягнути кошти в судовому порядку; при цьому, в наведеному листі не зазначено про те, що міська рада має намір самостійно пред'являти позов про стягнення шкоди, завданої ТДВ “Перечинський ЛХК».
Прокурор зауважує, що з моменту направлення Перечинській міській раді листа від 29.07.2021 та до звернення обласної прокуратури до суду 20.09.2021 пройшло більше півтора місяця, однак, міська рада жодним чином не повідомила прокуратуру про намір самостійно звертатись до суду із вищевказаних питань.
Крім того, прокурор зазначає, що 07.09.2021 обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» скеровано запит у Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області про надання інформації щодо вжитих заходів зі стягнення відповідних збитків, у тому числі в судовому порядку, у відповідь на який позивач 2 повідомив про те, що позовна заява до суду про стягнення шкоди із ТДВ “Перечинський ЛКХ» ним не пред'являлась.
За доводами прокурора, з листування вбачається, що екологічна інспекція не має наміру вживати заходів зі стягнення коштів у судовому порядку в майбутньому, при тому, що з моменту складання відповідних розрахунків розміру збитків (26.03.2020) минуло майже півтора року; водночас у відповідях позивача 2 зазначено про відсутність у Державної екологічної інспекції у Закарпатській області коштів на сплату судового збору, необхідного для пред'явлення даної позовної заяви.
У зв'язку з вищенаведеним, як стверджує прокурор, ним 13.09.2021 і було повідомлено Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області та Перечинську міську раду про звернення до суду з позовом в їх інтересах та, разом, з тим роз'яснено положення ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» щодо можливості оскарження підстав для представництва обласною прокуратурою, однак, ні позивач 1, ні позивач 2 не заперечували проти пред'явлення даного позову.
Відтак, на переконання прокурора, в даному випадку наявними були всі підстави для представництва Закарпатською обласною прокуратурою інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Перечинської міської ради у зв'язку з нездійсненням останніми захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища у спірних правовідносинах.
На спростування доводів відповідача про звернення до суду поза межами строку позовної давності прокурор зауважує про те, що наявність акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №69/02 від 07.06.2016 не спростовує той факт, що дана подія також фіксувалась у межах розслідування кримінального провадження №42015070130000004 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 Кримінального кодексу України. Так, прокурор вказує, що 07.06.2016 старшим слідчим СВ Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області Сочкою А.Я. проведено додатковий огляд орендованої відповідачем земельної ділянки із залученням 2-х понятих, представників Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - Павлишинця М.І. та Лехман К.М., а також представника ТДВ “Перечинський ЛХК» - Полянського М.В. - із метою виконання вимог кримінально-процесуального законодавства.
За твердженням прокурора, метою перевірки було відібрання проб ґрунту, а не встановлення порушень природоохоронного законодавства, що і зазначено в акті №69/02 від 07.06.2016, у зв'язку із чим жодних порушень не встановлено, жодна особа або підприємство не була притягнута до відповідальності; крім того, ні у вищевказаному акті, ні у інших процесуальних документах, складених у порядку кримінального процесуального законодавства, чинного на той час, не міститься інформація про виявлені порушення природоохоронного законодавства, з огляду на що органи прокуратури або екологічної інспекції не знали і не могли пред'являти вимоги про стягнення завданої природі шкоди.
Прокурор наголошує, що тільки за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи, висновок із якої складено 25.10.2019, встановлено, що порушення вимог природоохоронного законодавства пов'язане з діяльністю відповідальних осіб із охорони навколишнього природного середовища ТДВ “Перечинський ЛХК».
При цьому, прокурор зазначає, що досудовим розслідуванням не було встановлено відповідальну особу, котра допустила забруднення хімічними речовинами-фенолами, і тільки після постановлення ухвали Перечинського районного суду від 06.05.2021, якою встановлено, що порушення природоохоронного законодавства, котрі призвели до заподіяння шкоди природі в розмірі 14 708 653,52 грн, допущені внаслідок неправомірних дій посадових осіб ТДВ “Перечинський ЛХК», у Закарпатської обласної прокуратури з'явилось право і можливість пред'явити до суду даний позов.
Таким чином, прокурор вважає, що строк позовної давності не пропущено, а його перебіг починається із 25.10.2019, тобто із дня проведеної судової інженерно-екологічної експертизи, в ході якої виявлено порушення природоохоронного законодавства.
Із посиланням на приписи ст. 222 КПК України прокурор зауважує, що Державна екологічна інспекція у Закарпатській області не мала права розголошувати відомості, отримані її спеціалістами за результатами проведеного додаткового огляду земельної ділянки за їх участю, і, в тому числі, звернутися до суду з позовом до закінчення досудового розслідування кримінального провадження, а саме, до 09.10.2020.
За доводами прокурора, відібрання зразків для експертного дослідження проводилось не на підставі ухвали суду про призначення позапланової перевірки, і всі слідчі дії проводились згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, шляхом проведення огляду місця події у відповідності до ст. 104-106, 223, 237 КПК України.
Прокурор акцентує увагу на тому, що спеціалісти Інспекції залучалися до огляду земельної ділянки в рамках кримінального провадження, а не здійснювали захід державного нагляду (контролю) в порядку Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; при цьому, відібрання проб ґрунтів та складання протоколу додаткового огляду земельної ділянки були проведені за участю представників відповідача, від яких зауважень та клопотань під час проведення слідчої дії не надходило, а акт №69/02 від 07.06.2016, протокол вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів №07-06-16-1 від 09.06.2016 або ж дії слідчого із приводу відібрання ґрунтів відповідачем чи будь-якими іншими особами не оскаржувались.
Відтак, на думку прокурора, твердження відповідача про те, що акт відбору ґрунту №07-06-16-1 від 07.06.2016 і протокол вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів №07-06-16-1 від 09.06.2016 є недопустимими доказами, є безпідставними.
Стосовно аргументів відповідача про необґрунтованість експертного висновку від 25.10.2019 прокурор зазначає про те, що експертом направлялося клопотання про надання додаткових матеріалів, яке надійшло в січні до Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, та на виконання якого слідчий у лютому скерував до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз додаткові матеріали, вказані у клопотанні; при цьому, жодних строків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, не порушено.
Водночас прокурор зауважує, що судовим експертом розпочато проведення експертизи після отримання свідоцтва, а тому, вимоги закону нею не порушено.
Крім того, як стверджує прокурор, висновок експерта відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, а проби ґрунтів не належать до поняття “продукція» у розумінні Закону України “Про захист прав споживачів», і поводження з ними не регулюється Законом України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», а визначається нормативними документами, що використовуються при відборів проб ґрунтів, якими не передбачено опечатування останніх.
Одночасно прокурор інформує про те, що всі додатки до ГОСТ 17.4.3.01-83 та ГОСТ 17.4.4.02-84, а саме, додаток А - паспорт обстеженої ділянки, додаток Б - бланк опису ґрунту, додаток В - бланк опису пробної площадки для здійснення екологічного контролю, носять рекомендаційний характер, оскільки спеціалісти Державної екологічної інспекції у Закарпатській області під час здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства в частині відбору проб зобов'язані використовувати бланки актів відбору проб та складати протоколи вимірювань показників складу та властивостей за формами, затвердженими наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №179 від 19.04.2013. Водночас затверджений бланк акту відбору проб ґрунту, як вказує прокурор, передбачає можливість відбору ґрунту в поліетиленовий пакет.
За доводами прокурора, матеріалами кримінального провадження встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером 2123255100:01:003:0115, загальною площею 4,6707 га, з цільовим призначенням: землі промисловості, відповідач використовує із 2007 року, що не заперечувалося і представниками останнього в межах розслідування та не спростовано відповідачем у відзиві.
Із приводу доводів відповідача про суперечність площі земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ТДВ “Перечинський ЛХК», прокурор зазначає, що в окремих процесуальних документів слідчим вказувався заокруглений розмір площі даної ділянки (4,7 га), що не впливає на допустимість отриманих доказів чи встановлення розміру шкоди, заподіяну довкіллю.
Прокурор повторно наголошує, що всі процесуальні дії проводились за участю представників відповідача, і на момент їх вчинення жодних зауважень від останніх не надходило, в тому числі, процесуальні документи та дії слідчого або прокурора відповідачем чи іншими особами оскаржувались.
В частині проведення відбору проб ґрунтів прокурором наведено аргументи, аналогічні до тих, що містяться у відповіді на відзив, поданій представником позивача 2.
Водночас спростовуючи доводи відповідача про сумнівність висновку експерта у частині відповіді на поставлене останньому питання №2, прокурор звертає увагу, що перевищення у ґрунті небезпечної речовини саме по собі створює небезпеку для навколишнього природнього середовища, а перелік нормативних документів, які використано судовим експертом при проведенні експертизи, зазначено ним у вступній частині висновку.
Прокурор також зауважує, що судовим експертом надано відповідь щодо наявних порушень вимог природоохоронного законодавства у діях відповідальних осіб із охорони природного середовища ТДВ “Перечинський ЛХК», тобто службових осіб вказаного у запитанні №3 підприємства, а тому, ніяких перевищень своїх повноважень експертом не допущено.
За твердженням прокурора, розрахунок визначення розмірів шкоди від 26.03.2020 є допустимим доказом, що здійснений у відповідності до норм кримінального процесуального законодавства, при цьому, в означеному розрахунку працівниками Державної екологічної інспекції у Закарпатській області помилково зазначена площа 46 706 кв.м., а не 46 707 га, тобто різниця становить аж 0,0001 га і тягне за собою зменшення розміру встановлених збитків.
На переконання прокурора, посилання відповідача на те, що при обчисленні строків необхідно відраховувати такі з моменту відбору проб є необґрунтованим, оскільки виявлення порушень відбувалось чітко у відповідності до порядку, передбаченого кримінальним процесуальним законодавством, а збирання доказів проводилось у межах розслідування кримінального провадження №4201507013000004 від 21.09.2015, тобто всі докази є допустими та належними у розумінні кримінального процесуального законодавства, а позов пред'явлено з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушенням.
Прокурор звертає увагу, що відповідно до ст. 314 КПК України, суд у підготовчому засіданні хоч і не розглядає справу по суті, але за приписами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Водночас за доводами прокурора, в даному випадку дружина обвинуваченого подала до суду заяву, в якій просила закрити кримінальне провадження №42015070130000004 від 21.09.2015 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто з нереабілітуючих обставин, - у зв'язку із його смертю; в судовому засіданні вищевказане клопотання підтримав захисник обвинуваченого, тобто ніхто з учасників процесу не заперечував проти закриття провадження та доведеності невинуватості обвинуваченого, тобто питання щодо його реабілітації не ставилось.
На думку прокурора, посилання відповідача на наявність паспорту місця видалення відходів №143 від 31.08.2012, дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів є необґрунтованими, а в діях відповідача прослідковується мета введення суду в оману, оскільки вищевказані документи дають право тільки на розташування (складування) відходів і не дають права на забруднення ґрунтів.
Водночас прокурор зауважує, що Інструкцією про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженою наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №12 від 14.01.1999, не передбачено, що наявність паспорту місця видалення відходів включає можливість забруднювати ґрунт на місці складування останніх.
Крім того, прокурор вказує, що вивченням долучених до відзиву актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що контролюючим органом, починаючи з 2014 року, неодноразово фіксувалось порушення у сфері поводження з відходами та виявлялись забруднення “фенолами» стічних вод (акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 30.07.2014, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 21.12.2015, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 02.02.2016); при цьому, вказані акти не містять відомостей про факти відбору проб ґрунтів на спірній земельній ділянці.
Таким чином, на думку прокурора, викладене доводить факт утворення за результатами діяльності відповідача небезпечних відходів - “фенолів» - і жодним чином не спростовує доводів прокурора, викладених у позовній заяві.
Прокурор зазначає, що факти порушення законодавства з питань поводження з відходами та здійснення викидів підприємством особливо небезпечних речовин (“фенолів») в подальшому фіксувались наступними перевірками, проведеними Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, а саме, актами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 14.11.2016, 06.02.2018, 11.12.2019 та 27.01.2020.
За змістом поданих через канцелярію суду заперечень №774/01 від 15.12.2021 (вх. №02.3.1-02/9156/21 від 16.12.2021) відповідач стверджує про те, що пояснення Закарпатської обласної прокуратури не спростовують того факту, що період між першим листом на адресу Держекоінспекції та поданням позовної заяви становить 13 днів, період між повідомленням позивачів і сплатою судового збору складає 2 дні, а період між повідомленням та поданням позовної заяви - 6 днів.
Таким чином, відповідач наголошує, що прокуратурою не надано органам розумного строку для можливості відреагувати на порушення інтересів держави та самостійно звернутися з позовом до суду; крім того, Закарпатською обласною прокуратурою не надано доказів про направлення або вручення позивачам повідомлень від 13.09.2021 у порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Відповідач вказує, що у протоколі додаткового огляду земельної ділянки від 07.06.2016 зазначено, що під час огляду земельної ділянки відібрано 5 точкових проб, які об'єднані в одну, однак, взагалі не наведено інформації про те, що за результатами відбору складався хоч якийсь акт відбору проб, ким складався, ким безпосередньо здійснений відбір, не зазначена подальша доля таких зразків, куди вони передані та чи були взагалі куди-небудь передані, тобто неможливо ідентифікувати проби, вказані в акті огляду земельної ділянки.
На переконання відповідача, прокуратурою не доведено факт відібрання проб ґрунтів, за результатами якого складено акт відбору проб ґрунтів від 07.06.2016, в рамках слідчої дії - огляду земельної ділянки; натомість, в акті позапланової перевірки дотримання природоохоронного законодавства №69/02 чітко вказано, що при проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) відібрані проби ґрунтів (акт відбору проб ґрунтів від 07.06.2016).
За доводами відповідача, зміст акту позапланової перевірки є чітким доказом того, що відібрання проб ґрунтів, за результатами якого складений акт від 07.06.2016, проводилось виключно в рамках позапланової перевірки.
Відповідач зауважує про безпідставність тверджень Державної екологічної інспекції в Закарпатській області стосовно того, що спеціалісти останньої залучалися до огляду місця події в рамках кримінального провадження, а не здійснювали захід державного нагляду в порядку Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки відповідні доводи спростовуються беззаперечним доказом - складанням акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 07.06.2016, який підписано двома інспекторами Інспекції; крім того, інспектори Лехман К.М. та Павлишинець М.І. внесли запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) за №115 щодо проведення саме позапланової перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Необґрунтованими відповідач вважає і твердження прокуратури про те, що в акті перевірки нібито не встановлено порушення, з огляду на те, що за позицією ЄСПЛ, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідач звертає увагу, що Методика містить невичерпний перелік матеріалів, на підставі яких може здійснюватися розрахунок шкоди, та не надає якомусь із матеріалів перевагу над іншими, що спростовує доводи органу прокуратури в частині того, що виключно результати експертизи чи результати розслідування кримінального провадження підтверджують забруднення земель.
На думку відповідача, акт відбору проб, протокол вимірювань показників складу і властивостей ґрунтів є матеріалами, які підтверджують факт забруднення земель, та є достатніми для здійснення розрахунку збитків, і те що, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області здійснила вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів після завершення позапланової перевірки та, встановивши перевищення фенолів за результатами протоколу вимірювання, не прийняла жодних мір реагування, є нічим іншим, як “помилкою» (відступленням від певної концепції своєї політики чи поведінки), що не може виправлятися за рахунок осіб, яких вона стосується.
Відповідач наголошує, що неоскарження ним акту позапланової перевірки, протоколу вимірювань показників складу ґрунту та акту відбору проб ґрунтів не спростовує факту отримання доказів із порушенням закону та не надає останнім легітимності; крім того, акт перевірки, за сталою судовою практикою, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, який підлягає оскарженню, а інших рішень Державною екологічної інспекцією не було прийнято.
Відповідач вказує, що він не був стороною кримінального провадження, на яке покликається прокурор, не мав доступу до матеріалів останнього та не мав змоги ознайомитися із матеріалами кримінальної справи, зокрема, з підстав “таємниці слідства», а про численні порушення не тільки норм КПК України відповідач фактично дізнався, отримавши копію позовної заяви з доданими до неї документами в даній справі.
За доводами відповідача, твердження прокурора і Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про те, що в першу чергу відбирались проби ґрунтів на земельній ділянці, де складуються відходи, а проби ґрунтів із фонової території були відібрані в останню чергу тим самим допоміжним обладнанням, прямо суперечать акту відбору проб від 07.06.2016, де чітко зазначено, що о 12 годині 10 хвилин була відібрана фонова проба, а о 12 годині 40 хвилин - проби по периметру забрудненої ділянки в місці складання відходів.
Наведене, у свою чергу, за твердженням відповідача, не виключає можливості вторинного забруднення проби ґрунтів, відібраної на земельній ділянці, де складуються відходи.
Відповідач також звертає увагу на те, що розрахунок шкоди містить іншу площу забрудненої земельної ділянки, яка не зазначена ані в акті відбору проб, ані у протоколі вимірювання, ані у висновку експерта; різниця між наведеними площами земельних ділянок у розрахунку та в перелічених документах складає 294 м2.
За доводами відповідача, пряма вказівка на те, що проби відбирались по периметру земельної ділянки міститься в акті відбору проб ґрунтів від 07.06.2016 та протоколі додаткового огляду земельної ділянки від 07.06.2016; крім того, орган прокуратури особисто визнав невірність та необґрунтованість розрахунку збитків, але, при цьому, не вірно оцінює наслідки такої помилки - по-перше, це є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір), по-друге, різні площі вказані не тільки в розрахунку збитків, але і в акті відбору проб та в акті вимірювання, що, у свою чергу, свідчить про необґрунтованість і показників складу та властивостей ґрунтів і розрахунку заподіяної шкоди; в пункті 11.2 ГОСТ 17.4.3.01-83 прямо зазначено, що проби, призначені для аналізу вмісту летких хімічних речовин, слід поміщати в скляні банки з притертими пробками.
На переконання відповідача, посилання прокуратури на акти перевірки є безпідставними, оскільки, по-перше, в жодному з наведених актів не зафіксовані порушення в частині охорони земель, по-друге, між фенолами у стічних водах та фенолами у земельній ділянці ніким та ніколи не був встановлений наслідково-причинний зв'язок.
Крім того, як стверджує відповідач, наведені у відповідях на відзив пояснення прокуратури та Держекоінспекції додатково спростовуються науково-консультативним висновком фахівців кафедри екології Державного університету “Житомирська політехніка».
За змістом поданих через канцелярію суду додаткових пояснень б/н від 14.02.2022 (вх. №02.3.1-02/955/22 від 14.02.2022) відповідач зазначає про те, що у протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 09.07.2016 у п. 2 та розділі 5 “Результати вимірювань» зафіксовано, що лабораторією Державної екологічної інспекції були визначені показники саме фенолів летких, які 0,157 (фон) та 0,873 визначені за Методикою виконання вимірювань №081/12-0722-10 “Методика виконання вимірювань масової частки фенолів летких фотоколориметричним методом».
За доводами відповідача, поняття “леткі (із парою) феноли» не є тотожним поняттю “фенол», зокрема, перше стосується групи речовин, друге стосується тільки окремої речовини “фенол» , яка є складовою групи речовин “леткі (із парою) феноли»; при цьому, за методикою виконання вимірювань №081/12-0722-10 визначають масову частку летких (із парою) фенолів у ґрунті.
Таким чином, відповідач наголошує, що лабораторією Державної екологічної інспекції були зроблені вимірювання і отримані показники виключно “фенолів летких», які складаються із цілої низки речовин та не є тотожними поняттю “фенол», водночас вимірювання показника речовини “фенол», що є лише однією з багатьох складових “фенолів летких», лабораторією взагалі не здійснювалось.
На переконання відповідача, з урахуванням того, що поняття “леткі (із парою) феноли» не є тотожним поняттю “фенол», беручи до уваги, що у протоколі вимірювань зазначено саме “леткі феноли», висновок експерта очевидно є необґрунтованим та протирічить вихідним даним.
Звертає увагу відповідач і на те, що згідно з висновком експерта, ділянка є забрудненою “фенолами», а в розрахунку збитків у графі “забруднююча речовина» зазначено “феноли леткі», що вочевидь вказує на неправомірність здійснення цього розрахунку, оскільки чинне законодавство визначає забруднюючою речовиною саме “феноли».
Відповідач підкреслює, що всупереч Додатку 1 до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінприроди №171 від 27.10.1997, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області у розрахунку визначення розмірів шкоди застосувала коефіцієнт небезпечності 4 до “фенолів летких».
Із посиланням на Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік таких речовин відповідач наголошує, що небезпечною речовиною у ґрунтах визначено саме “феноли», а норматив гранично допустимої концентрації останніх встановлений на рівні 4 мг/кг, що є в 4,5 разів більшим, ніж показник, який визначений у протоколі вимірювань показників ґрунту від 09.06.2016 відносно “фенолів летких».
Прокурор через канцелярію суду подав письмові пояснення №12-2339-21/110 від 15.02.2022 (вх. №02.3.1-02/1060/22 від 16.02.2022), в яких, серед іншого, зауважує про безпідставність тверджень відповідача стосовно того, що існування та результати кримінального провадження №42015070130000004 від 21.09.2015 за обвинуваченням головного фахівця з охорони навколишнього середовища ТДВ “Перечинський ЛХК» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, ніяким чином не впливало і не могло вплинути на підстави, права і повноваження Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо вжиття заходів, спрямованих на визначення збитків та стягнення останніх із відповідача, оскільки наведене суперечить вимогам ст. 222 КПК України та іншим нормам кримінально-процесуального законодавства, адже працівники ДЕІ у Закарпатській області були залученні до кримінального провадження як спеціалісти, і сам факт розголошення ними відомостей кримінального провадження міг спричинити кримінальну відповідальність, передбачену ст. 387 Кримінального кодексу України.
За доводами прокурора, долучений відповідачем науково-консультативний висновок фахівців кафедри екології Державного університету “Житомирська політехніка» не відповідає вимогам розділу 6 ГПК, а тому, в силу приписів ст. 77 ГПК України, є недопустимим доказом та не може судом братися до уваги.
Зокрема, прокурор звертає увагу, що особи, які підписали вищевказаний науково-консультативний висновок, не являються експертами в розумінні ст. 10 Закону України “Про судову експертизу», а інформація про них не міститься в Державному реєстрі атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України; крім того, в порушення вимог ч. 7 ст. 98 ГПК України, у вищевказаному висновку не зазначено, що особи, які його підписали, попереджені (обізнані) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Представник позивача 2 через канцелярію суду подала відповідь на заперечення б/н 15.02.2022 (вх. №02.3.1-02/1066/22 від 16.02.2022), в якій, серед іншого, зауважує про те, що орендована відповідачем земельна ділянка, котра використовується для складування тирси, є земельною ділянкою, що має відомі границі, а тому, в акті відбору проб зазначені дані про площу, вказані у викопіюванні із плану, та які були надані під час проведення польових робіт із відбору проб.
За твердженням представника позивача 2, уточнена площа земельної ділянки встановлена у протоколі після отримання результатів вимірювання, що узгоджується із приписами НД “Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів. Якість довкілля. Відбір проб ґрунтів та відходів при здійсненні хіміко - аналітичного контролю просторового (загального і локального) забруднення об'єктів навколишнього природного середовища в районах впливу промислових, сільськогосподарських, господарсько - побутових і транспортних джерел забруднення. Інструкція», затвердженого наказом Мінприроди України від 22.02.2005 №72.
Таким чином, представник позивача 2 наголошує, що уточнена площа земельної ділянки, яка становить 46 707 кв.м., була встановлена за матеріалами, наданими відповідачем (договір оренди), та вказана у протоколі вимірювань.
Представник позивача 2 також звертає увагу на те, що відповідачем не долучено жодного доказу у підтвердження кваліфікації спеціалістів, які надали науково - консультативний висновок, а відтак, останній є недопустимим доказом і не підлягає врахуванню судом.
Прокурор через канцелярію суду подав додаткові пояснення №12-2339-21/148 від 21.03.2022 (вх. №02.3.1-02/1803/22 від 23.03.2022), в яких стверджує про те, що фенол та його похідні є досить розповсюдженими забруднювачами об'єктів навколишнього середовища, і це пов'язано з їх високою токсичністю, здатністю нагромаджуватись в навколишньому середовищі і стійкістю; цей реактив належить до 2-го класу небезпеки хімічних речовин, має канцерогенну дію, згубно впливає на флору і фауну.
Феноли у ґрунтах, як вказує прокурор, є надзвичайно міграційно-здатними сполуками, особливо за сприятливих значень рН, температури ґрунту, вмісту гумусу, органічного вуглецю, іонів кальцію і магнію, гранулометричного складу та інших параметрів.
За доводами прокурора, у висновку експерта №1631/1632 від 25.10.2019 вказано, що земельна ділянка площею 4,7 га, яка використовується відповідачем, забруднена хімічними речовинами - фенолами, які негативно впливають на навколишнє природне середовище і створюють небезпеку для довкілля, а відтак, - життю і здоров'ю людей.
Також прокурор зазначає, що ДЕІ у Закарпатській області прирівнювала результати із величиною концентрації фенолів летких у пробі ґрунту, відібраній на незабрудненій ділянці, що відповідало вимогам законодавства та методикам виконання вимірювань станом на момент проведення відбору проб ґрунтів та проведення вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів - червень 2016 року.
Прокурор звертає увагу, що Методикою виконання вимірювань “Ґрунти. Методика виконання вимірювань масової частки фенолів летких фотоколориметричним методом» №081/12-0722-10, яка затверджена наказом Міністерства екології та природніх ресурсів України №250 від 18.07.2011, передбачено проведення вимірювань летких фенолів в цілому, а не різновидів таких.
Відтак, прокурор вважає, що висновок експерта №1631/1632 від 25.10.2019 є обґрунтованим та не суперечить іншим доказам у справі, зокрема, протоколу вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів №07-06-16-1 від 09.06.2016.
Водночас прокурор наголошує, що долучені відповідачем листи Державної екологічної інспекції України та УКРНДІЕП є неналежними та недопустимими доказами і не підлягають врахуванню при розгляді справи, оскільки такі не встановлюють жодних обставин (фактів) і створені в результаті розгляду Державною екологічною інспекцією України звернення Райчинця А.В., який не є представником відповідача.
На думку прокурора, безпідставними є посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України №1325 від 15.12.2021 “Про затвердження нормативів гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також переліку таких речовин», оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття означеної постанови, і вказаний нормативно-правовий акт не має зворотної дії у часі.
Представник позивача 2 через канцелярію суду подала додаткові пояснення б/н від 16.03.2022 (вх. №02.3.1-02/1816/22 від 23.03.2022), в яких стверджує про те, що на час відбору проб та проведення вимірювань (акт відбору проб від 07.06.2016, протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 09.06.2016) в Україні ГДК забруднюючих речовин для фенолів летких були відсутні, а тому, порівняння результатів проводилося до вмісту їх у пробі ґрунту, відібраній на незабрудненій земельній ділянці (фонова проба); посилання на МВВ та вимоги, відповідно до яких проводилися вимірювання, також містяться у протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів (пункти 2, 3, 4) від 09.06.2016 №07-06-16-1, а також у колонці 9 таблички (нормований вміст ГДК - відсутне), в колонці 10 зазначено “фоновий».
Щодо зазначених відповідачем нормативно-правових актів про встановлення нормативів ГДК небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік таких речовин, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 №1325, представник позивача 2 інформує, що набрання чинності згаданою постановою відбулося 17.12.2021, відповідно, і зміни внесено до частини 2 статті 167 Земельного кодексу України та частини 4 статті 45 Закону України “Про охорону земель».
Представник відповідача на адресу суду надіслала додаткові пояснення б/н від 18.07.2022 (вх. №02.3.1-02/3768/22 від 22.07.2022), які за своїм змістом є майже ідентичними до додаткових пояснень б/н від 14.02.2022 (вх. №02.3.1-02/955/22 від 14.02.2022).
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
29.11.2007 між Перечинською міською радою (орендодавцем, позивачем 1 у справі, в інтересах якого прокурором заявлено позов) та Відкритим акціонерним товариством “Перечинський лісохімічний комбінат», що в подальшому реорганізоване в Товариство з додатковою відповідальністю “Перечинський лісохімічний комбінат» (орендарем, відповідачем у справі), було укладено Договір оренди землі №420-321-AF07 (далі - Договір), зареєстрований у ЗРФ ДП “Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.01.2008 за №2123255100-0408070000003.
Відповідно до п. 1, 2 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування належних орендарю виробничих та допоміжних приміщень, ведення виробничої діяльності, яка знаходиться за адресою: м. Перечин, вул. Червоноармійська, 25 (ділянка згідно схеми). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,6707 га.
За змістом п. 7 Договору, останній укладено терміном на три роки. Після закінчення терміну дії Договору, орендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії Договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити термін його дії.
Пунктами 14, 15 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для: обслуговування виробничих та допоміжних приміщень орендаря, здійснення виробничої діяльності. Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 38 Договору).
18.01.2019 сторонами укладено Додаткову угоду б/н до Договору, в пункті 1 якої останні дійшли згоди продовжити термін дії Договору оренди землі №420-321-AF07 від 29.11.2007 щодо земельної ділянки (кадастровий номер 2123255100:01:003:0115), площею 4,6706, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Перечинський р-н, м. Перечин, вул. Ужанська (Червоноармійська), 25, строком на 5 років.
Ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області Чепурнова В.О. від 01.06.2016 у справі №304/695/16-к (том 1, арк. спр. 168; том 2, арк. спр. 50) клопотання старшого слідчого СВ Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області Сочки А.Я., погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Стефанцовим А.М., про проведення огляду задоволено. Надано дозвіл старшому слідчому СВ Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області за участі спеціалістів екологічної інспекції в Закарпатській області на проведення огляду земельної ділянки кадастровий номер 2123255100:01:003:0115, яка зареєстрована за Перечинською міською радою за №4878407 від 04 березня 2014 року та знаходиться у користуванні у ТДВ “Перечинський ЛХК» на підставі додаткової угоди, складеної на підставі рішення позачергової 11 сесії Перечинської міської ради 6 скликання від 16 грудня 2013 року №232, з можливістю у разі необхідності відібрання зразків ґрунту та вторинної сировини з місця видалення відходів, розташованого на вищевказаній земельній ділянці.
На виконання ухвали слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 01.06.2016 №304/695/16-к Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області 06.06.2016 було видано наказ №299 “Щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТДВ “Перечинський ЛХК» (том 1, арк. спр. 159), пунктом 1 якого наказано направити з 07 по 08.06.2016 для огляду земельної ділянки та взяття зразків ґрунту з земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ТДВ “Перечинський ЛХК» (м. Перечин, вул. Червоноармійська, 25), начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Павлишинця Михайла Івановича, головного спеціаліста відділу інструментально-лабораторного контролю - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Лехман Катерину Миколаївну.
06.06.2016 вищевказаним службовим особам Державної екологічної інспекції у Закарпатській області було видано направлення №1503/02 для проведення протягом 07.06.2016 - 08.06.2016 заходу державного нагляду за дотриманням вимог природоохоронного законодавства ТДВ “Перечинський ЛХК» (підстава для здійснення перевірки - ухвала слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 01.06.2016 №304/695/16-к).
07.06.2016 головним спеціалістом відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Лехман К.М. у присутності начальника служби охорони праці ТДВ “Перечинський ЛХК» Полянського М.В. та старшого слідчого СВ Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП Закарпатської області Сочки А.Я., з метою визначення вмісту забруднюючих речовин у пробах ґрунтів та на виконання наказу ДЕІ у Закарпатській області №299 від 06.06.2016, було виконано відбір проб ґрунтів на території ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат» (м. Перечин, вул. Ужанська, 25), про що складено відповідний акт відбору проб ґрунтів №07-06-16-1 від 07.06.2016.
Як вбачається зі змісту означеного акту, відбір проб проведено відповідно до вимог ГОСТ 17.4.3.01-83 “Охорона природи. Ґрунти. Загальні вимоги до відбору проб», при відборі проб застосовано засіб вимірювальної техніки - рулетку вимірювальну Р20 УЗК, зв. №10082, проби упаковані в поліетиленові ємності; відбір здійснювався по периметру забрудненої ділянки місця складування відходів (площа обстеженої земельної ділянки - 4,7 га) та на півночі від місця складування відходів (фонова проба) (площа обстеженої земельної ділянки - 100 м2); глибина відбору - 0,2 м; проби доставлені для проведення вимірювань 07.06.2016.
Додатком до акту відбору проб ґрунтів №07-06-16-1 від 07.06.2016 є схема відібраних точок проб ґрунтів по периметру ділянки (том 1, арк. спр. 177).
Судом встановлено, що акт відбору проб ґрунтів №07-06-16-1 від 07.06.2016 підписаний як із боку його виконавця - Лехман К.М., так і з боку осіб, що були присутні під час відбору, в тому числі, представника відповідача - Полянського М.В.
Крім того, 07.06.2016 старшим слідчим СВ Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП Закарпатської області Сочкою А.Я., у присутності понятих - Попович Ф.Ф., Король М.І., а також учасників огляду - Полянського М.В., Лехман К.М. та Павлишинця М.І., складено протокол додаткового огляду земельної ділянки, в якому, зокрема, зазначено про відібрання по периметру останньої 5 точкових проб, які об'єднано в одну та поміщено в поліетиленову ємність.
Обставина відбору на орендованій відповідачем земельній ділянці проб ґрунтів підтверджується також і відомостями, наведеними в акті перевірки дотримання природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 07.06.2016, де, зокрема, зазначено, що при проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) відібрані проби ґрунтів (акт відбору проб ґрунтів від 07.06.2016).
При цьому, суд констатує, що акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 07.06.2016 не містить опису виявлених порушень природоохоронного законодавства та підписаний усіма учасниками перевірки (в тому числі, генеральним директором відповідача - Мальцевим Ю.В., а також начальником служби з охорони праці - Полянським М.В.) без будь-яких зауважень.
09.06.2016 уповноваженим представником Державної екологічної інспекції у Закарпатській області складено протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №07-06-16-1, в якому встановлено наявність у пробах ґрунту, відібраних на території ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат», фенолів летких та зазначено результати їх вимірювань.
25.10.2019 судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Артишко М.В. складено висновок за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №1631/1632 (в межах кримінального провадження), яким встановлено, що ділянка площею 4,7 га, котра використовується ТДВ “Перечинський ЛХК», є забрудненою хімічними речовинами - фенолами; досліджуване забруднення ґрунтів ділянки фенолами негативно впливає на навколишнє природне середовище і створює небезпеку для довкілля, а відтак, - життю і здоров'ю людей; в даному випадку є порушення вимог природоохоронного законодавства, яке з технічної точки зору пов'язане з діяльністю відповідальних осіб з охорони навколишнього природного середовища ТДВ “Перечинський ЛХК».
В подальшому, на підставі вищевказаного висновку експерта Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області проведено розрахунок визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням орендованої відповідачем земельної ділянки площею 46 707 кв.м. за адресою: м. Перечин, вул. Червоноармійська, 25 (кадастровий номер 2123255100:01:003:0115), яка, згідно зі здійсненим розрахунком, становить суму 14 708 653,52 грн.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 06.05.2021 у справі №304/1258/20 задоволено клопотання захисника та закрито кримінальне провадження №42015070130000004 від 21.09.2015 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.
В означеній ухвалі судом констатовано, що ОСОБА_1 , будучи 09.11.2012 призначений на посаду начальника сектору охорони праці на ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат», а також з 01.07.2013 та 31.03.2015 у порядку суміщення посад - головним фахівцем з охорони навколишнього середовища, а також будучи відповідно до наказу генерального директора Товариства №105/01 від 09.04.2015 відповідальною особою за координацію цехів з питань охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, за ходом виконання приписів та природоохоронних заходів, за розроблення та погодження дозволів на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел ТДВ “Перечинський ЛХК», на утворення і розміщення відходів, на спеціальне водокористування, 2-ТП (повітря), за дотриманням вимог з охорони навколишнього природного середовища (атмосферне повітря, ґрунти, водні об'єкти) в межах території підприємства, включаючи орендовані земельні ділянки, не виконав покладені на нього обов'язки та, допустивши службову недбалість, не вжив відповідних заходів щодо належної утилізації органічної сполуки “фенол», яка утворюється на ТДВ “Перечинський ЛХК» під час виробництва деревновугільної продукції на вертикальних безперервно діючих ретортах та діяльності паросилового господарства в цілому, внаслідок чого у порушення ст. 17 Закону України “Про відходи», ст. 35, 45 Закону України “Про охорону земель», ст. 31-33 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» та ДСТУ 7243:2011 “Якість ґрунту. Землі техногенно забруднені. Обстеження та використання», утворена на виробництві органічна сполука “фенол» була поміщена на земельну ділянку з кадастровим номером 2123255100:01:003:0115, загальною площею 4,6707 га, з цільовим призначенням землі промисловості, що знаходиться у власності Перечинської міської ради та на підставі Договору оренди землі №420-321-AF07 від 29.11.2007 перебуває у користуванні ТДВ “Перечинський ЛХК», на якій знаходилося місце видалення відходів деревини (тирси), категорії екологічної небезпеки “А» (малонебезпечні), що у свою чергу спричинило тяжкі наслідки у вигляді забруднення земель шкідливими для життя, здоров'я людей та довкілля речовинами, внаслідок порушення спеціальних правил, та створило небезпеку для життя, здоров'я людей та довкілля, чим заподіяв охоронюваним законом державним інтересам матеріальну шкоду на суму 14 708 653,52 грн, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 367 КК України.
При цьому, обґрунтовуючи підстави для закриття кримінального провадження, суд в ухвалі від 06.05.2021 у справі №304/1258/20 зазначив, що у підготовчому судовому засіданні захисник Муругов В.О. заявив клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , оскільки такий помер, а його представник - дружина Полянська Н.Ю. не заперечує проти закриття даного кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, про що подала суду відповідну заяву.
Судом також констатовано, що з Актового запису про смерть №31 від 27.02.2019 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 через 2-бічну батальну інтерстиційну пневмонію.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що питання щодо реабілітації обвинуваченого не ставилося, суд в ухвалі від 06.05.2021 у справі №304/1258/20 виснував, що наявними є підстави, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .
Покликаючись на обставини, встановлені висновком експерта та вищеописаною ухвалою суду, а також на те, що службова недбалість посадової особи ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат» спричинила завдання збитків охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони навколишнього природного середовища, прокурор вказує на наявність правових підстав для стягнення із відповідача суми 14 708 653,52 грн заподіяної шкоди у примусовому порядку.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
За приписами ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України).
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст. 34 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища»).
За змістом п. “б» ч. 1 ст. 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За приписами п. “б» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Частинами 1, 2 статті 167 Земельного кодексу України передбачено, що господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Згідно зі ст. 35 Закону України “Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 56 Закону України “Про охорону земель», юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
У частинах 1 та 4 статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. “е» ст. 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища»).
Відповідно п. “в» ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами у процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №171 від 27.10.1997 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).
Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (п. 1.3. Методики).
За приписами п. 3.1. Методики, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).
Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (п. 3.3. Методики).
Пунктом 4.1. Методики визначено, що розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюють порядок визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, вбачається, що для встановлення факту забруднення (засмічення) земельної ділянки і, відповідно, визначення розміру шкоди, є необхідними відповідні документи уповноважених осіб, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, як-то акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали, що підтверджують факт забруднення (засмічення) земель.
Водночас пунктами 4.2. - 4.5. Методики передбачено, що основою розрахунків розміру шкоди від забруднення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка зазнала забруднення. Розмірною одиницею для розрахунку величини шкоди приймається товща землі в 0,2 м (об'єм ґрунтової маси 2000 куб.м на один гектар земної поверхні). Витрати для здійснення заходів щодо зниження чи ліквідації забруднення земель збільшуються залежно від глибини просочування забруднюючої речовини у співвідношенні як 10:3 (тобто при збільшенні глибини в 10 разів відносно товщі землі 0,2 м витрати для ліквідації забруднення збільшуються в 3 рази). Забруднюючі речовини, що спричинили забруднення земельної ділянки, поділені на 4 групи небезпечності, основою для визначення яких є величини гранично допустимих концентрацій (ГДК) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин в ґрунті (додаток 1).
Як вбачається із Додатку 1 до Методики, забруднююча речовина “фенол» за ступенем небезпечності належить до надзвичайно небезпечних, а її коефіцієнт небезпечності складає 4,0.
Згідно з п. 4.6. Методики, розмір шкоди від забруднення земель визначається за формулою: РШ = А Ч ГОЗ Ч ПД Ч КЗ Ч КН Ч КЕГ, де РШ - розмір шкоди від забруднення земель, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення (засмічення), грн/кв.м; ПД - площа забрудненої земельної ділянки, кв.м; КЗ - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об'ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування; КН - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини, значення якого визначається за додатком 1; КЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.
За встановлених судом обставин, ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області Чепурнова В.О. від 01.06.2016 у справі №304/695/16-к надано дозвіл старшому слідчому СВ Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області за участю спеціалістів екологічної інспекції в Закарпатській області на проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 2123255100:01:003:0115, яка зареєстрована за Перечинською міською радою за №4878407 від 04.03.2014 та знаходиться в користуванні у ТДВ “Перечинський ЛХК» на підставі Додаткової угоди, складеної на підставі рішення позачергової 11 сесії Перечинської міської ради 6 скликання від 16.12.2013 №232, з можливістю у разі необхідності відібрання зразків ґрунту та вторинної сировини з місця видалення відходів, розташованого на вищевказаній земельній ділянці.
На виконання вищевказаної ухвали суду уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області у межах досудового розслідування кримінального провадження №42015070130000004 від 21.09.2015 за обвинуваченням головного фахівця з охорони навколишнього середовища Товариства з додатковою відповідальністю “Перечинський лісохімічний комбінат» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, 07.06.2016 було відібрано проби ґрунтів на території ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат» (м. Перечин, вул. Ужанська, 25), про що складено відповідний акт відбору проб ґрунтів №07-06-16-1 від 07.06.2016.
В подальшому, уповноваженим представником Державної екологічної інспекції у Закарпатській області було складено протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №07-06-16-1 від 09.06.2016, в якому встановлено наявність у пробах ґрунту, відібраних на території ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат», фенолів летких та зазначено результати їх вимірювань.
Водночас у межах досудового розслідування кримінального провадження №42015070130000004 від 21.09.2015, згідно із постановою старшого слідчого СВ Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, судовим експертом Львівського НДІСЕ Артишко М.В. було проведено судову інженерно-екологічну експертизу, за наслідками якої складено висновок №1631/1632 від 25.10.2019, де встановлено факт забруднення орендованої відповідачем земельної ділянки фенолами, що негативно впливає на навколишнє природне середовище і створює небезпеку для довкілля, а відтак, - життю і здоров'ю людей. Крім того, судовим експертом констатовано наявність порушення вимог природоохоронного законодавства, яке з технічної точки зору пов'язане з діяльністю відповідальних осіб з охорони навколишнього природного середовища ТДВ “Перечинський ЛХК».
У даному контексті суд враховує висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23, згідно з якими та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №450/3032/19, від 07.02.2024 у справі №201/11458/20).
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18.
Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах висновки судових експертиз, які було проведено в межах провадження з іншої справи (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/6720/22, від 23.05.2023 у справі №914/1883/22, від 04.07.2019 у справі №922/101/16, від 13.02.2019 у справі №913/112/18).
Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому, сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу тощо (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №923/188/20 та від 05.03.2024 у справі №910/3374/23).
У постанові від 19.11.2019 у справі №918/204/18 Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи скаржника щодо неналежності та недопустимості доказу - висновку експертизи, проведеної в межах досудового розслідування, зазначивши, що належним чином засвідчена копія висновку експерта була отримана судом на підставі ухвали безпосередньо від слідчого відділу поліції, й оцінка цьому висновку була надана судами з урахуванням положень процесуального законодавства, зокрема, статей 76 - 79 ГПК України.
Узагальнюючи висновки щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 вказав наступне:
- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;
- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;
- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;
- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;
- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи тощо.
Із урахуванням висновку судового експерта №1631/1632 від 25.10.2019 уповноваженим представником Державної екологічної інспекції у Закарпатській області із застосуванням Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №171 від 27.10.1997 (з подальшими змінами), здійснено розрахунок визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням орендованої відповідачем земельної ділянки площею 46 707 кв.м. за адресою: м. Перечин, вул. Червоноармійська, 25 (кадастровий номер 2123255100:01:003:0115), яка, згідно зі здійсненим розрахунком, становить суму 14 708 653,52 грн.
При цьому, означений розмір шкоди та обставина забруднення орендованої відповідачем земельної ділянки з вини його службової особи підтверджена і Перечинським районним судом Закарпатської області в ухвалі від 06.05.2021 у справі №304/1258/20, де, зокрема, встановлено, що Полянський Микола Вікторович, будучи 09.11.2012 призначений на посаду начальника сектору охорони праці на ТДВ “Перечинський лісохімічний комбінат», а також з 01.07.2013 та 31.03.2015 у порядку суміщення посад - головним фахівцем з охорони навколишнього середовища, а також будучи відповідно до наказу генерального директора Товариства №105/01 від 09.04.2015 відповідальною особою за координацію цехів з питань охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, за ходом виконання приписів та природоохоронних заходів, за розроблення та погодження дозволів на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел ТДВ “Перечинський ЛХК», на утворення і розміщення відходів, на спеціальне водокористування, 2-ТП (повітря), за дотриманням вимог з охорони навколишнього природного середовища (атмосферне повітря, ґрунти, водні об'єкти) в межах території підприємства, включаючи орендовані земельні ділянки, не виконав покладені на нього обов'язки та, допустивши службову недбалість, не вжив відповідних заходів щодо належної утилізації органічної сполуки “фенол», яка утворюється на ТДВ “Перечинський ЛХК» під час виробництва деревновугільної продукції на вертикальних безперервно діючих ретортах та діяльності паросилового господарства в цілому, внаслідок чого у порушення ст. 17 Закону України “Про відходи», ст. 35, 45 Закону України “Про охорону земель», ст. 31-33 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» та ДСТУ 7243:2011 “Якість ґрунту. Землі техногенно забруднені. Обстеження та використання», утворена на виробництві органічна сполука “фенол» була поміщена на земельну ділянку з кадастровим номером 2123255100:01:003:0115, загальною площею 4,6707 га, з цільовим призначенням землі промисловості, що знаходиться у власності Перечинської міської ради та на підставі Договору оренди землі №420-321-AF07 від 29.11.2007 перебуває у користуванні ТДВ “Перечинський ЛХК», на якій знаходилося місце видалення відходів деревини (тирси), категорії екологічної небезпеки “А» (малонебезпечні), що у свою чергу спричинило тяжкі наслідки у вигляді забруднення земель шкідливими для життя, здоров'я людей та довкілля речовинами, внаслідок порушення спеціальних правил, та створило небезпеку для життя, здоров'я людей та довкілля, чим заподіяв охоронюваним законом державним інтересам матеріальну шкоду на суму 14 708 653,52 грн, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 367 КК України.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до способів захисту прав і законних інтересів належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 та 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди - так званої “деліктної шкоди». Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Загальне правило статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;
г) остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 14.10.2024 у справі №912/4/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).
В даному випадку, на переконання суду, прокурором належними і допустимими доказами доведено всі визначені законом підстави для стягнення з відповідача суми 14 708 653,52 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема:
- неправомірність поведінки відповідача, яка полягає у забрудненні земель шкідливими для життя, здоров'я людей та довкілля речовинами;
- наявність шкоди та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що полягає службовій недбалості уповноваженого працівника відповідача при виконанні трудових обов'язків у частині вжиття заходів щодо належної утилізації органічної сполуки “фенол», яка утворюється на ТДВ “Перечинський ЛХК» під час виробництва деревновугільної продукції;
- вину завдавача шкоди (ТДВ “Перечинський ЛХК»).
Водночас забруднення навколишнього природного середовища, прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров'я людини є кваліфікуючими ознаками правопорушення, за яке передбачено відповідальність. Подібні за змістом висновки щодо відшкодування шкоди та складу господарського правопорушення у природоохоронній сфері викладені в постановах Верховного Суду від 25.10.2018 у справі №905/31/17, від 22.11.2018 у справі №922/3507/16, від 22.10.2020 у справі №922/5169/13.
При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що відбір проб ґрунту виконувався державним інспектором екологічної інспекції у Закарпатській області в ході позапланового заходу державного нагляду (контролю), а не в рамках досудового розслідування кримінального провадження, виходячи з наступного.
Позовні заяви про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, які подаються прокуратурою в інтересах держави на підставі матеріалів перевірок контролюючих органів, та про стягнення шкоди внаслідок вчинених кримінальних правопорушень, які безпосередньо ґрунтуються на матеріалах кримінальних проваджень, є різні за своєю правовою природою, і саме через це різною є і сукупність доказів, що підтверджують склад цивільно-правового правопорушення.
В даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, і в якості доказів останнім долучено сукупність процесуальних документів, здобутих внаслідок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні (зокрема, копію акту відбору проб ґрунту від 07.06.2016, копію протоколу вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 09.07.2016, копію висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 25.10.2019, копію розрахунку визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням земель, від 20.03.2020).
Відповідно до приписів п. 1, 3 ч. 1 ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
В розумінні положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1, 3, 7 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Як зазначалось судом попередньо, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015070130000004 від 21.09.2015, на виконання ухвали слідчого судді Перечинського районного суду від 01.06.2016 №304/695/16-к, спеціалісти Державної екологічної інспекції у Закарпатській області 07.06.2016 взяли участь у додатковому огляді орендованої відповідачем земельної ділянки та відібрали відповідні проби ґрунтів, а в подальшому, 09.06.2016 - склали протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №07-06-16-1 від 09.06.2016.
При цьому, наявність акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 07.06.2016 не спростовує того факту, що обставина відбору ґрунтів також фіксувалась у межах розслідування кримінального провадження №42015070130000004; метою перевірки було саме відібрання проб ґрунту, а не встановлення порушень природоохоронного законодавства, що і зазначено в акті від 07.06.2016, котрий, як і акт відбору проб ґрунтів від 07.06.2016, підписаний уповноваженим представником відповідача - начальником служби з охорони праці Полянським М.В. - без будь-яких зауважень.
Водночас у долучених відповідачем копіях наказу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області №299 від 06.06.2016 та направлення №1503/02 від 06.06.2016 міститься інформація про те, що останні видані саме на виконання ухвали слідчого судді Перечинського районного суду від 01.06.2016 №304/695/16-к, а у витягу з журналу реєстрації перевірок, копія якого додана до відзиву на позов, аналогічно зазначено про проведення перевірки на об'єкті відповідача в рамках слідчої дії (том 1, арк. спр. 172).
З огляду на вищенаведене, суд відхиляє і твердження відповідача про недопустимість акта відбору проб ґрунтів №07-06-16-1 від 07.06.2016 та протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №07-06-16-1 від 09.06.2016, оскільки відповідні дії, за наслідками яких складено означені документи, проводились на вимогу слідчого відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.
Щодо доводів відповідача про наявність порушень при здійсненні відбору проб ґрунтів суд зазначає наступне.
Відповідно до положень підпункту 7.2.1.2. п. 7.2. Нормативного документа “Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів. Якість довкілля. Відбір проб ґрунтів та відходів при здійсненні хіміко-аналітичного контролю просторового (загального і локального) забруднення об'єктів навколишнього природного середовища в районах впливу промислових, сільськогосподарських, господарсько-побутових і транспортних джерел забруднення. Інструкція» від 01.03.2005, розміри пробних майданчиків при обстеженні ґрунтів встановлюють відповідно до мети обстеження, характеру забруднення, виду використання території та однорідності ґрунтового покриву згідно з ГОСТ 17.4.3.01-83 та ГОСТ 17.4.4.02-84. Розміри пробних майданчиків у місцях зберігання, видалення відходів установлюють відповідно до мети обстеження, загального розміру місця зберігання, видалення та рівномірності розподілу партій відходів за часом надходження до місця зберігання, видалення і т.інш.
Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2. означено Нормативного документа визначено що, якщо забруднення ґрунтів або характеристики груп показників відходів всієї матриці (ділянки), що контролюється, вважаються однорідними для мети обстеження або неоднорідними без системи, відбір проб здійснюють за моделлю випадкового відбору. Пробні майданчики (один чи декілька) намічають в будь-яких місцях в межах матриці (ділянки), що контролюється. Для зручності пробні майданчики можна намічати за координатною сіткою. В цьому випадку проби будуть відбиратись тільки з тих майданчиків за координатною сіткою, які обрані як пробні для моделі випадкового відбору. За конкретних умов пробним майданчиком може вважатись вся площа матриці (ділянки), що контролюється. В межах пробного майданчика проби відбирають у будь-який спосіб (наприклад, методом конверта). Як правило, за моделлю випадкового відбору відбираються об'єднані проби.
Аналіз наведеного свідчить, що відбори проб ґрунтів не повинні були проводитися по периметру земельної ділянки, як це доводить відповідач.
Водночас згідно з п. 3.1. Нормативного документа, фонова проба - проба ґрунту (найчастіше точкова), відібрана на земельній ділянці, яка подібна до території, що обстежується, та знаходиться у незабрудненому або за припущенням незабрудненому районі (зоні).
Як вбачається з акта відбору проб ґрунтів №07-06-16-1 від 07.06.2016, фонова проба була відібрана на півночі від місця складування відходів, тобто з дотриманням вимог згаданого Нормативного документа.
Вимоги до складання акта відбору проб передбачені п. 8.4. Нормативного документа, в підп. 8.4.2. якого, зокрема, зазначено, що при описі місця відбору використовують інформацію про: - координати (адресу) місця відбору проб; - відстань від джерела забруднення (від його зовнішньої границі); - напрям від джерела забруднення (при локальному забрудненні - азимути по 8 напрямам (північ, північний схід тощо); - розташування пробного майданчика відносно рельєфу (крутизна схилу; його експозиція - південний, північний, східний, західний; частина схилу - верхня, середня чи нижня; основні точки і лінії рельєфу, на яких закладаються майданчики: вершини, котловини, перегини схилів, вододіли, заплави тощо); додаткові відомості (наявність та стан рослинного покриву тощо).
Отже, дозволяється визначати адресу місцезнаходження земельної ділянки та встановлювати напрямок, у якому відібрано проби (в даному випадку - фонову пробу).
Додаток А - паспорт обстеженої ділянки, додаток Б - бланк опису ґрунту, додаток В - бланк опису пробної площадки для здійснення екологічного контролю, носять рекомендаційний характер, оскільки спеціалісти Державної екологічної інспекції під час здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства в частині відбору проб зобов'язані використовувати бланки актів відбору проб та складати протоколи вимірювань показників складу та властивостей за формами, затвердженими наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №179 від 19.04.2013 “Про запровадження форм документації підрозділів інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції України та її територіальних органів».
При цьому, як вбачається з додатку 19 до вказаного наказу, затверджений бланк акту відбору проб ґрунту передбачає можливість відбору ґрунту в поліетиленовий пакет.
Водночас акт відбору проб ґрунтів №07-06-16-1 від 07.06.2016 підписаний із боку уповноваженого представника відповідача без будь-яких заперечень та зауважень (в тому числі, щодо процедури відбору проб ґрунтів).
Необґрунтованими є й аргументи відповідача про те, що в силу відсутності обвинувального вироку у справі №304/1258/20, прокурор не довів фактичної вини ТДВ “Перечинський ЛХК» у заподіянні шкоди, позаяк у розумінні положень КПК України, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається з огляду на наявність обставин, що виключають кримінальне провадження, або наявність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Підстави для закриття кримінального провадження прийнято розподіляти на реабілітуючі та нереабілітуючі.
Реабілітуючі підстави (вказані в п. 1-4 ч. 1 ст. 284 КПК України) - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тягнуть за собою зняття з неї всіх підозр, відновлення її доброго імені, честі, гідності та репутації, а також відшкодування шкоди, завданої незаконними повідомленням про підозру, триманням під вартою, накладенням арешту на майно, відстороненням від посади та іншими процесуальними діями, що обмежують права особи.
Водночас нереабілітуючі підстави для закриття кримінального провадження вказані в п. 5-7 ч. 1 ст. 284 КПК України та означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення нею діяння, що містить ознаки будь-якого кримінального правопорушення, однак, у силу певних обставин подальше провадження виключається.
Закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав можливе лише за умови відсутності реабілітуючих підстав для прийняття такого рішення, тобто лише при підтвердженні зібраними доказами події кримінального правопорушення та наявності у діях особи складу кримінального правопорушення.
Зі змісту ухвали Перечинського районного суду Закарпатської області від 06.05.2021 у справі №304/1258/20 чітко вбачається, що кримінальне провадження 42015070130000004 від 21.09.2015 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 367 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК - у зв'язку зі смертю обвинуваченого; при цьому, питання щодо реабілітації останнього перед судом не ставилось.
Положеннями ч. 1 ст. 128 КПК України унормовано, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Тобто, виходячи зі змісту ст. 128 КПК України, позов може бути заявлено як до підозрюваного чи обвинуваченого, так і до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями такої особи.
Оскільки під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження прокурором позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не заявлено, останній звернувся за захистом порушених інтересів держави поза межами кримінального провадження, що не заборонено чинним законодавством.
Безпідставними суд вважає також і доводи відповідача про недопустимість висновку судового експерта №1631/1632 від 25.10.2019, оскільки останній у повній мірі відповідає Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженій наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998.
Водночас судовим експертом розпочато проведення експертизи після отримання нею свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, а тому, вимоги закону в цій частині не порушено.
Із приводу доводів відповідача про суперечність площі земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, необхідно зазначити, що заокруглення останньої у висновку експерта не впливає на встановлення розміру шкоди, заподіяної довкіллю, позаяк у здійсненому позивачем 2 розрахунку застосовано вірну площу - 46 706 кв.м. (4,6707 га).
Водночас відповідно до вимог ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
З аналізу наведеного випливає, що відповідач, ставлячи під сумнів долучений прокурором висновок експерта, не був позбавлений права клопотати перед судом про призначення експертизи, однак, останній у ході підготовчого провадження у справі відповідним процесуальним правом не скористався.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Верховний Суд зазначав, що стандарт доказування “вірогідність доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
В аспекті наведеного суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, які би об'єктивно могли спростувати або обґрунтовано поставити під сумнів вірогідність здійсненого розрахунку спеціалістом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, належність і допустимість висновку експертизи в межах кримінального провадження або взагалі спростовували би факт наявності забруднення орендованої відповідачем земельної ділянки.
Відхиляються судом також і доводи відповідача про пропуск прокурором строку позовної давності, враховуючи, зокрема, наступне.
Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17, Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 07.04.2021 у справі №911/2669/19 та від 17.01.2024 у справі №918/195/23).
У даному контексті суд відзначає, що ні в акті відбору проб ґрунтів, ні у протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, ні в акті перевірки дотримання природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами не міститься інформації про виявлені порушення природоохоронного законодавства на земельній ділянці, що перебуває в оренді у відповідача.
Як зазначалось судом попередньо, за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи, висновок із якої складено 25.10.2019, встановлено, що порушення вимог природоохоронного законодавства пов'язане саме з діяльністю відповідальних осіб з охорони навколишнього природного середовища ТДВ “Перечинський ЛХК».
Тобто в даному випадку перебіг строку позовної давності починається із 25.10.2019 - дати складання висновку судової інженерно-екологічної експертизи, в якому виявлено порушення природоохоронного законодавства та встановлено, що таке пов'язане з діяльністю службових осіб відповідача.
Відтак, із урахуванням факту звернення прокурора до суду 20.09.2021, строк позовної давності останнім не пропущено.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо можливості Державної екологічної інспекції у Закарпатській області самостійно звернутися до суду після здійснення відбору проб ґрунтів та складання протоколу вимірювань показників їх складу та властивостей, позаяк відповідно до положень ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Наведене свідчить про те, що Державна екологічна інспекція у Закарпатській області не мала права розголошувати відомості, отримані її спеціалістами за результатами проведеного додаткового огляду земельної ділянки за їх участю, в тому числі, звернутися до суду з позовом, до закінчення досудового розслідування кримінального провадження.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне.
За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже обов'язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз. 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру»).
Із урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суспільний інтерес у стягненні з відповідача збитків, заподіяних державі, полягає у забезпеченні реалізації одного з основних принципів охорони навколишнього природного середовища - компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. “і» ст. 3 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища»).
Водночас несплата коштів на відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища, призводить до ненадходження коштів до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища, що істотно обмежує можливість фінансування природоохоронних заходів.
Згідно із частиною 3 статті 16 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.
Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 (далі - Положення), визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення).
Абзацом 1 пункту 1 розділу І Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020, визначено, що Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах (абз. 6 підп. 5 п. 2 розділу ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020).
За таких обставин, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області є органом, уповноваженим на захист порушених інтересів держави у правовідносинах, що склалися між сторонами наявного спору.
На виконання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурором направлено на адресу позивача 2 - Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - лист-запит №15-1166ВИХ-21 від 07.09.2021 щодо встановлення факту вжиття останньою заходів реагування на виявлені порушення природоохоронного законодавства (в тому числі, в судовому порядку).
Водночас позивач 2 листом №2721-12 від 10.09.2021 інформував прокурора про те, що заходи щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок забруднення орендованої останнім земельної ділянки, в судовому порядку ним не вживались.
З урахуванням наведеного та з огляду на встановлену судом бездіяльність Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в частині реалізації повноважень щодо компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в судовому порядку, звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах останньої є обґрунтованим та правомірним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
При цьому, часовий проміжок, що минув між повідомленням позивачів та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Критерій »розумності», який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. До таких чинників належать, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави (постанови Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №914/1577/19, від 20.01.2021 у справі №927/468/20, від 11.03.2021 у справі №910/3158/19, від 15.04.2025 у справі №917/839/22).
Крім того, в розумінні п. “б» ч. 2 ст. 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Водночас відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, власником орендованої відповідачем земельної ділянки, забруднення якої зумовило спричинення інтересам держави шкоди в заявленому до стягнення розмірі, є Перечинська міська рада.
Водночас остання у спірних правовідносинах також виступає органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого підлягають до стягнення збитки, завдані внаслідок незаконного забруднення земель в її адміністративно-територіальних межах, із подальшим перерозподілом останніх.
На виконання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурором направлено на адресу позивача 1 - Перечинської міської ради - лист-запит №15-985ВИХ-21 від 28.07.2021 щодо встановлення факту вжиття останньою заходів реагування на виявлені порушення природоохоронного законодавства (в тому числі, в судовому порядку).
У свою чергу, позивач 1 листом №1424/07-02 від 02.08.2021 повідомив прокурора про відсутність у нього можливості звернутися з позовом до суду через брак видатків на сплату судового збору.
Відтак, із огляду на встановлену судом бездіяльність позивача 1 як органу, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконного забруднення земель, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Перечинської міської ради з даним позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених прокурором обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та положеннях законодавства.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 220 629,80 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Перечинський лісохімічний комбінат», вул. Ужанська, будинок 25, м. Перечин, Ужгородський район, Закарпатська область, 89200 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00274105) до спеціального фонду місцевого бюджету Перечинської міської ради, площа Народна, будинок 16, м. Перечин, Ужгородський район, Закарпатська область, 89200 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04351274); платіжні реквізити: ГУ у Зак.обл./Перечинська тг/ 24062100, код отримувача: 37975895, банк отримувача: Казначейство України, номер рахунку: UA 198999980333149331000007379) суму 14 708 653,52 грн (Чотирнадцять мільйонів сімсот вісім тисяч шістсот п'ятдесят три гривні 52 коп) шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Перечинський лісохімічний комбінат», вул. Ужанська, будинок 25, м. Перечин, Ужгородський район, Закарпатська область, 89200 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00274105) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 220 629,80 грн (Двісті двадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять гривень 80 коп) на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено та підписано 23.05.2025.
Суддя Л.І. Пригара