майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"23" травня 2025 р. Справа № 906/208/25.
Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" про відвід судді від 21.05.2025 у справі
за позовом ОСОБА_1
до 1) Приватного підприємства "Приватна агрофірма "ЛАН"
2) ОСОБА_2
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК"
про визнання недійсними рішення загальних зборів акціонерів, визнати наявним право оренди на земельні ділянки,
ОСОБА_1 , як один із засновників (учасників) Приватного підприємства "Приватна агрофірма "ЛАН", звернувся до суду з позовом до ПП "Приватна агрофірма "ЛАН", ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК", у якому просить:
- визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства "Приватна агрофірма "ЛАН", оформлені протоколом загальних зборів №1/24 від 09.01.2024 та протоколом загальних зборів №1/24 від 24.01.2024;
- визнати наявним право оренди Приватного підприємства "Приватна агрофірма "ЛАН" на земельні ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю рішень загальних зборів учасників ПП "Приватна агрофірма "ЛАН", оформлених протоколом загальних зборів №1/24 від 09.01.2024 та протоколом загальних зборів №1/24 від 24.01.2024 про припинення права оренди підприємства, в результаті чого було здійснено припинення права оренди та перереєстрацію земельних ділянок на ТОВ "ЕДЕМ-СК".
21.05.2025 до суду від відповідача3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК" надійшла заява від 21.05.2025 про відвід судді Вельмакіної Т.М., у провадженні якої перебуває справа №906/208/25.
Відповідно до ч.2 ст.39 ГПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Положеннями ч.8 ст.39 ГПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглядаючи заяву відповідача3 про відвід судді Вельмакіної Т.М., суд враховує наступне.
Перелік підстав для відводу (самовідводу) судді визначає ст. 35 ГПК України.
Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (ч.2 ст.35 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч.4 цієї статті, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до ч.2 ст.38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Обґрунтовуючи заяву про відвід судді, відповідач3 вказує на те, що суд умисно проігнорував вимоги ч.1 ст.81 ГПК України та за власною ініціативою витребував докази, які не мають відношення до предмету спору. Вважає, що суд, витребувавши договори оренди земельних ділянок у відповідача3, має упередженість та бажає допомогти позивачу отримати інформацію про фізичних осіб, з якими відповідач3 уклав договори оренди земельних ділянок, і при цьому суд не обґрунтував, які обставини, на думку суду, доводять чи спростовують дані договори. Вказує, що суддя Вельмакіна Т.М., всупереч імперативним приписам ч.4 ст.74 ГПК України, за власної ініціативи збирає докази на користь позивача.
Згідно зі ст. 2, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зауважує, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду".
Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Відправляючи правосуддя, суддя самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити, виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, у тому числі, вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Прийняття суддею певних процесуальних рішень, зокрема, за наслідками розгляду поданих представниками сторін заяв, клопотань, не свідчить про необ'єктивне та/або упереджене ставлення судді до однієї зі сторін чи надання переваг окремим учасникам процесу, а є формою реалізації суддею своїх повноважень в господарському судочинстві.
Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Одночасно висновки або позиції судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує. Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15.09.2022 року по справі №201/10234/20.
Суд звертає увагу заявника, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
При цьому, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Твердження скаржника про упередженість та необ'єктивність суддів є припущеннями, які не підтверджені наявними у матеріалах справи документами.
Водночас, саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді, а відтак не є підставою для відводу суддів у розумінні ст. 35 ГПК України.
Проте заявником жодними належними і допустимими доказами не доведено наявність обставин, з якими закон, зокрема, приписи статті 35 ГПК України, пов'язує наявність підстав для відводу судді.
Викладені у заяві про відвід судді Вельмакіної Т.М. доводи є безпідставними, оскільки фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду, ухваленими у підготовчому зсіданні в порядку ст. 74, 182 ГПК щодо витребування у відповідача3 доказів по справі та спрямованими на з'ясування обставин, що мають значення для справи, а відтак не є підставою для відводу судді у розумінні ст. 35 ГПК України.
При цьому, заявником не наведено фактів та не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності у судді Вельмакіної Т.М. будь-якої можливої прямої чи опосередкованої заінтересованості у результаті розгляду справи, а викладені у заяві про відвід обставини не обґрунтовують сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді Вельмакіної Т.М.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відповідачем3 відводу, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав для відводу судді, передбачених ст.35, 36 ГПК України, а посилання на упередженість та необ'єктивність судді при розгляді даної справи є недоведеними та безпідставними.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно до положень п.1 ч.2 ст.43 ГПК України заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечать завданню господарського судочинства.
За таких обставин, розглянувши доводи заявника відводу, які покладені в його обґрунтування, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК" від 21.05.2025 про відвід судді Вельмакіної Т.М. у справі №906/208/25 не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджена належними доказами, а доводи, наведені заявником, не свідчать про упередженість або необ'єктивність судді та не є підставою для відводу. У задоволенні вказаної заяви суд відмовляє.
Керуючись ст. 2, 32, 35-39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК" від 21.05.2025 про відвід судді Вельмакіної Т.М. у справі №906/208/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано 23.05.2025
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
- позивачу, відповідачу1 та відповідачу3 - через систему "Електронний суд";
2 - відповідачу2 - рек. з повід.